Постанова Волинський апеляційний суд № 161/7662/24

Справа № 161/7662/24 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/42/25 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 травня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Осіпука В. В., Шевчук Л. Я., розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв`язку зі сплатою аліментів, за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мацея Анатолія Михайловича та представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Солтисюка Андрія Петровича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2024 року, В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Позов обґрунтовує тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем до 29 серпня 2005 року, в шлюбі в них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2023 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі частини всіх видів заробітку ( доходу), щомісячно, починаючи з 17 січня 2023 року і на період навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років. 29 травня 2023 року Волинським апеляційним судом рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області змінено, ухвалено стягувати з аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/7 частини всіх видів заробітку ( доходу), щомісячно, починаючи з 17 січня 2023 року і на період навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років. 09 червня 2023 року видано виконавчий лист, 12 червня 2023 року державним виконавцем ВДВС у м. Луцьку ЗМРУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 71999401 про примусове виконання виконавчого листа № 161/867/23, виданого 09 червня 2023 року. Відповідач не сплачує вчасно аліменти на утримання дитини, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що становить 21 684,27 гривень. Сума пені за прострочення сплати аліментів за період з 17 січня 2023 року по 01 квітня 2024 року становить 196547,07 гривень. Просить стягнути з відповідача в її користь пеню в розмірі 100 відсотків заборгованості по аліментах, що складає 21 864, 27 гривень. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2024 рокупозов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 7079 ( сім тисяч сімдесят дев`ять) гривень 57 копійок неустойки ( пені) від суми несплачених аліментів за період з 01 січня 2023 року по 01 квітня 2024 року. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 гривень 20 копійок судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду,представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мацей А. М. подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, судом не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, викладені висновки у рішенні не відповідають нормам матеріального та процесуального права, крім того, суд не дотримався принципу оцінки доказів, просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Не погоджуючись з рішенням суду,представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Солтисюк А. П. подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом не повно з`ясовані усі фактичні обставини справи,, при цьому суд не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи, просить рішення скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В письмових поясненнях на апеляційну скаргу відповідача представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мацей А. М. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року зупинено апеляційне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв`язку зі сплатою аліментів до набрання рішення законної сили у справі № 161/867/23 провадження № 4-е/161/62/24 за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлович Віолетти Вікторівни щодо розрахунку заборгованості із сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП 71999401. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 06 березня 2025 року клопотання представника позивача Мацея Анатолія Михайловича про поновлення провадження у даній справі задоволено. Поновлено апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мацея Анатолія Михайловича та представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Солтисюка Андрія Петровича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2024 року позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв`язку зі сплатою аліментів. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргупредставника позивача ОСОБА_1 адвоката Мацея Анатолія Михайловича необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Солтисюка Андрія Петровича задовольнити, а рішення суду скасуватита ухвалити нове рішення з таких підстав. Судом та матеріалами справи встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2023 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 в розмірі частини всіх видів заробітку ( доходу) щомісячно, починаючи з 17 січня 2023 року і на період навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років. 29 травня 2023 року Волинським апеляційним судом рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області змінено, ухвалено стягувати з аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/7 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17 січня 2023 року і на період навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років. На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист і постановою державного виконавця ВДВС у м. Луцьку ЗМРУЮ від 12 червня 2023 року було відкрито виконавче провадження ВП 71999401. Позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем аліменти сплачувались не в повному обсязі протягом часу з січня 2023 року по квітень 2024 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість. До позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, наданий головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлович В. В., з якого вбачається, що станом на березень 2024 року заборгованість по аліментах становить 21864,27 гривень. Заперечуючи наявну заборгованість, відповідач подав до суду новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, наданий головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлович В. В. у виконавчому провадженні 71999401, з якого вбачається, що станом на квітень 2024 року заборгованість становить 7079,57 гривень. Судом першої інстанції зазначено, що згідно з наданим відповідачем розрахунком, на відміну від розрахунку, долученого до позовної заяви, державним виконавцем було враховано доходи відповідача за період з січня по березень 2024 року, та сплачені за даний період суми аліментів, а тому саме цей розрахунок суд узяв до уваги як доказ, що підтверджує розмір заборгованості по аліментах. Задовольняючи позов частково, судвиходив з того, що відповідачем не сплачувалися аліменти в повному розмірі і при цьому зменшив розмір неустойки відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України, з огляду на доведеність відповідачем тієї обставини, що його матеріальний або сімейний стан дають підстави для зменшення розміру неустойки, що підлягає сплаті відповідачем. Однак судом не взято до уваги заперечення відповідача про відсутність підстав для нарахування пені за прострочення сплати аліментів, покликаючись на те, акт наявності заборгованості підтверджується відповідним розрахунком, а відповідачем не доведено, що така заборгованість утворилась не з його вини. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Для встановлюючи фактичних обставин справи відповідачем надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на користь позивача, який здійснено державним виконавцем з урахуванням довідок з місць роботи про розмір заробітної плати та розмір відрахованих аліментів. Відповідно до даного розрахунку в ОСОБА_2 відсутня заборгованість по сплаті аліментів. Показник заборгованості (числове значення) в розрахунку, здійсненому з урахуванням відомостей про розмір доходів та відрахувань в якості аліментів, є від`ємним, тобто відповідачем сплачено аліменти в більшому розмірі, ніж необхідно. Переплата зі сплати аліментів бере початок з жовтня 2023 року. Таким чином, на момент подання позову 19.04.2024 заборгованість по сплаті аліментів була відсутня, водночас наявна переплата по сплаті аліментів. Відповідно до положень ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення до дня ухвалення судом рішення про стягнення гієні, але не більше 100 відсотків заборгованості. Системне тлумачення вище зазначених норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Положеннями ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Вищевказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, згідно з яким відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках. З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на квітень 2024 року, який було складено головним державним виконавцем Павлович В. В., і який додано до позовної заяви, убачається, що заборгованість нараховувалася, починаючи з січня 2023 року, що відповідає резолютивній частині рішення суду про стягнення аліментів, при цьому рішення набрало законної сили 29 травня 2023 року і виконавче провадження було відкрито 9 червня 2023 року. Згідно розрахунку з липня 2023 року відповідачем було частково сплачено заборгованість, яка виникла за період, коли судове рішення переглядалося апеляційним судом. Відповідно до довідки Національного університету оборони України з 02 лютого 2023 року ОСОБА_2 вибув до нового місця служби Департаменту гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України (а.с.46), у зв`язку з чим постанова про стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника по виконавчому провадженню було повернуто без виконання (а.с. 49). Таким чином, з матеріалів справи убачається, що будь які обставини, які б свідчили про вину відповідача ОСОБА_2 у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, відсутні, навпаки, встановлено, що заборгованість виникла за період з січня по липень 2023 року у зв`язку з набранням рішення суду законної сили 29 травня 2023 року та відкриття виконавчого провадження 12 червня 2023 року, після чого заборгованість погашалася: згідно довідки про здійснення відрахування в червня 2023 року було відраховано15741,64 грн. Отже вина відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів протягом березня 2023 року - червня 2023 року відсутня. Крім того, у зв`язку з переведенням відповідача на нове місце роботи було повернуто без виконання виконавчий лист, що також призвело до затримки у сплаті аліментів з відповідача. Доводи апелянта про те, що Національний університет оборони України не здійснював відрахувань аліментів у виконавчому провадженні, спростовуються довідками про заробітну плату та відрахування, здійснені у зв`язку зі сплатою аліментів (а.с. 47-48). Необхідно також зазначити, що вказана заборгованість стягнута з заробітної плати ОСОБА_2 протягом липня 2023 року - жовтня 2023 року. З огляду на вищевказані обставини та правові норми відсутні підстави для стягнення пені з ОСОБА_2 .. Що стосується вирішення справи за скаргою ОСОБА_1 на дії виконавця у зв`язку з неправильним визначенням заборгованості зі сплати аліментів, до вирішення якої було зупинено провадження у справі, то рішення суду у зазначеній справі не впливає на висновки суду у розглядуваній справі, враховуючи, що судом встановлено, що довідка по заборгованості, приєднана позивачем до матеріалів позовної заяви, була зроблена без урахування усіх виплат, що проводилися за період, зазначений у довідці, що підтверджується ухвалою суду, яка набрала законної сили. Покликання в апеляційній скарзі представника позивача на ту обставину, що аліменти утримувалися не з усіх видів доходу відповідача, є безпідставним, оскільки дана обставина була предметом оскарження дій державного виконавця і не свідчить про вину ОСОБА_2 , а тому не впливає на вирішення питання про стягнення пені. З огляду на вищевказані обставини та правові норми відсутні підстави для стягнення пені з ОСОБА_2 .. Отже, суд першої інстанції не врахував усіх встановлених обставин справи та дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем не доведено відсутності вини у виникненні заборгованості, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а рішення про стягнення неустойки (пені) у зв`язку зі сплатою аліментів постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга відповідачапідлягає до задоволення, рішення суду до скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з мотивів, зазначених у цій постанові. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача із зазначених вище обставин, доводи апеляційної скарги представника позивача щодо неправильного визначення суми заборгованості та розміру пені, що підлягає стягненню, не містять підстав для спростування обставин справи, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мацея Анатолія Михайловича залишити без задоволення. Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Солтисюка Андрія Петровича задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2024 рокускасувати. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв`язку зі сплатою аліментів. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді