Постанова Черкаський апеляційний суд № 692/1289/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/195/25 Справа № 692/1289/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції ЧЕПУРНИЙ О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2025 року м. Черкаси Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Бруса С.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Драбівського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік. Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп. ВСТАНОВИВ З постанови судді вбачається, що 09 листопада 2024 року о 00 годині 10 хвилин в с. Драбів по вул. Незалежності, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21063 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нерозбірлива мова, почервоніння обличчя. Під час проходження медичного огляду на стан сп`яніння в КНП «Драбівська багатопрофільна лікарня» ДСР Alkotest 6820 результат позитивний 1,32 проміле. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вважає її незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням норм права. Вказує, що суд не з`ясував всіх фактичних обставин справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам та обставинам справи, спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду. Вважає, що відеозаписом з нагрудної камери поліцейського не підтверджено факт керування транспортним засобом. Запис події на відео реєстраторі також відсутній. В матеріалах справи немає доказів, що автомобіль ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 здійснював рух. На відеозаписі відображено виключно спілкування поліцейських з ОСОБА_1 та іншими особами. Вказує, шо на третьому відео №8540025_0000000000 о 00:32:35 особа чоловічої статі говорить, що він був за кермом. Також зазначає, що з відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити. У зв`язку із чим усі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не був зобов`язаний виконувати. А всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У зв`язку з чим посилається на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 15 березня 2019 року № 686/11314/17. Вказує, що з відеозапису також у ОСОБА_1 не вбачається ознак алкогольного сп`яніння, передбачених Інструкцією від 09.11.2015 №1452/735 таких як: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Вважає, що наданий суду відеозапис не містить обставин, з яких саме підстав водію було запропоновано пройти огляд та не містить самої пропозиції/вимоги пройти огляд на місці події. Зазначає, що працівники поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці події за допомогою приладу Драгер» ОСОБА_1 не пропонували, а відразу висунули пропозицію пройти огляд в медичному закладі. Стверджує, що в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 для медичного огляду на стан сп`яніння, що свідчить про порушення процедури освідчення, передбаченого Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), та ст. 266 КУпАП. У закладі охорони здоров`я медичний огляд розпочав не лікар, котрий з`явився пізніше, а інша невстановлена особа, яка використовувала технічний засіб для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі. Лікарем не здійснювалися певні дослідження для встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи, що передбачені актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння: перевірка тиску, наявність запаху алкоголю з ротової порожнини, не було проведено через 20 хвилин повторне обстеження за допомогою технічного засобу. У закладі охорони здоров`я, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 не був згоден з показами технічного пристрою, у нього не вилучалось та не досліджувалось біологічне середовищем. ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду та запитав у медичного працівника чи можна ще раз пройти огляд, на що медичний працівник відповів, що він знущається з них та не надав йому такої можливості. Як і не надав можливості ознайомитись із сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, яка використовується в закладах охорони здоров`я для проведення огляду, дозволених Міністерством охорони здоров`я. Таким чином, через незаконні дії працівника лікарняного закладу ОСОБА_1 був позбавлений права на повторне дослідження. ОСОБА_1 не був оглянутий лікарем та в ході огляду не досліджено його зовнішній огляд та не виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. До матеріалів справи також не долучений акт медичного огляду. Це, на думку захисника, доводить, що огляд за зовнішніми ознаками взагалі не проводився. Лікарем фактично не здійснювався неврологічний огляд, оскільки крім питання про попереднє вживання спиртних напоїв, а також використання технічного засобу для вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі, що було здійснено іншою особою, інших досліджень лікар не здійснював. Також вказує, що у роздруківці чеку з приладу Драгер дані особи вказані ОСОБА_2 , які не співпадають з даними особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим його можна вважати недійсним та не допустимим доказом. У висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння вказано прилад, яким визначався вміст алкоголю вказано Алконт, а квитанцію прикріплено від пристрою Драгер. Також зазначає, що працівниками поліції було проігноровано оголошення повітряної тривоги в місцевості, де відбувались події. Вважає, що досліджені докази в суді першої інстанції, складені всупереч вимогам нормативно-правових актів, тому є недопустимими та не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення. А відеозапис з боді камери поліцейського, на якому зафіксований ведичний огляд ОСОБА_1 не відповідає вимогам «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису». Заслухавши пояснення захисника та правопорушника, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що воно не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону суддею було дотримано. У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії БР18 № 053856 від 09 листопада 2024 року, в якому приведені обставини вчиненого правопорушення. Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в них зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами. Зазначені у протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами. Результатами тестування на алкоголь DRAGER від 09 листопада 2024 року, Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння №35 від 09 листопада 2024 року, Рапортом поліцейського СРПП ВПД №1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаської області капітана поліції Беренді С.В., Окрім того суддя районного суду при накладені адміністративного стягнення на особу спирався на фактичні дані, що містяться на відеозаписі з бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано факт перебування саме ОСОБА_1 за рулем та обставини проходження останнього огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Всупереч доводам апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Попри доводи апелянта, не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП підстава зупинки транспортного засобу, оскільки ці обставини не мають істотного значення для правового вирішення справи. Висновком КНП «Драбівська багатопрофільна лікарня» ДСР №35, відповідно до якого, лікарем 09 листопада 2024 року о 01.00 год. проведено огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння та встановлено діагноз: стан алкогольного сп`яніння. Порядок проходження огляд на стан сп`яніння, що проводиться лікарем закладу охорони здоров`я регламентується Інструкцією. Цією Інструкцією передбачено два варіанти огляду на стан алкогольного сп`яніння: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби) та лікарем закладу охорони здоров`я. Заразом Інструкцією передбачено можливість відмови водія від проходження огляду поліцейським, а також не погодитися з результатами огляду, проведеного поліцейським. У цих випадках водій зобов`язаний пройти огляд лікарем закладу охорони здоров`я. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Зазначені п.п. 15, 16 Інструкція визначають, що за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду. Згідно з вказаним актом лікар повинен здійснити певні дослідження для встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Водночас, необхідно зауважити, що за змістом акту медичного огляду, що передбачений додатком до Інструкції, лікар повинен здійснити дослідження вегетативно-судинні реакції, рухову сферу, пульс, артеріальний тиск, наявність запаху алкоголю з рота тощо, результати якого вносяться до цього акту. Апеляційний суд зауважує, що особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, копію такого акту до матеріалів справи не долучено. Так само сторона захисту, за наявності у неї такої можливості не здійснила дій щодо дослідження судом такого акту та не просила про це апеляційний суд. Предметом доказування в межах даної справи є фактичні дані щодо керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а не встановлення причини та обставини зупинки транспортного засобу. Слід відзначити, що захисник в апеляційній скарзі приводить нерелевантну практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, оскільки в ній ідеться про розгляду справи посадовою особи уповноваженого підрозділу Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів. Зокрема у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року (справа № 686/11314/17), на яке посилається апелянт, розглядалось питання про вимогу поліцейського пред`явити особою документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, яке пов`язано з існуванням достатніх підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Повертаючись до обставин цієї справи, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, за наявності встановлених у нього ознак алкогольного сп`яніння, зобов`язаний був пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, без будь-яких інших умов. Окрім того, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах судів апеляційної інстанції, не повинні враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права, внаслідок чого у цьому випадку суд не бере до уваги наведені апелянтом правові позиції судів апеляційних судів. За таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що ОСОБА_1 у даному випадку є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Разом з тим матеріали справи не місять даних, що водієм вказаного транспортного засобу була інша особа. Також судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . З пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що 09 листопада 2024 року він разом з ОСОБА_1 та знайомою їхали додому, за кермом автомобіля знаходився він. Автомобіль зламався перестали горіти габаритні вогні, а тому вони зупинились, вимкнули двигун та увімкнули аварійний сигнал. ОСОБА_1 , оскільки автомобіль це його власність, сів за водійське сидіння, щоб дістатись до запобіжників, які знаходяться під кермом. А він в цей час вийшов з автомобіля, подивися чи роблять світлові прибори та сів за на пасажирське сидіння поряд з водієм та дивився чи вдалося ОСОБА_1 відремонтувати автомобіль. В цей час до них під`їхали працівники поліції, та почали перевіряти документи. ОСОБА_3 повідомив, що керував автомобілем він, проте поліцейські не звернули увагу на це. З пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 є власником автомобіля, а документи лежали в її гаманці через їхню сварку. Вона бачила, що біля автомобіля, який стояв біля її під`їзду, зі сторони водія стояв ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 після розмови з нею пішов вниз та вони сіли в автомобіль. Затим поїхали, а вона пішла до себе в квартиру. Через деякий час їй зателефонував ОСОБА_3 та сказав принести документи ОСОБА_1 . Після чого вона принесла документи ОСОБА_1 та передала їх поліцейському, якому також повідомила, що за кермом перебував не він, а ОСОБА_3 , на що отримала відповідь, що за кермом був той, чиї документи вона принесла. В цей час почалася повітряна тривога, на її прохання пройти до укриття, працівники поліції не відреагували та сказали їхати ОСОБА_1 на медичний огляд в лікарню, куди вони всі разом поїхали. Зазначила, що медичний огляд проводив не лікар, а медична сестра. Оцінюючи показання вказаних свідків, суддя районного суду обґрунтовано їх відкинув, як такі, що суперечать фактичним даним інших доказів. Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони є збіжними, що були заявлені стороною захисту в суді першої інстанції, яким надана належна оцінка. Суд першої інстанції не вбачав підґрунть для закриття адміністративного провадження з підстав вказаних захисником. З цього приводу суд мотивовано відзначив зміст відеозапису, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував за кермом. Ба більше той не заперечував обставини керування ним транспортним засобом. Ніякої інформації про те, що автомобіль зламався, або заперечень зі сторони ОСОБА_1 , що він не керував даним транспортним засобом,працівникам поліції ним не було повідомлено. Окрім того, двигун автомобіля було вимкнено ОСОБА_1 , лише після зупинки працівниками поліції. Далі суд першої інстанції зауважив, що відсутність можливості у працівників поліції запропонувати та провести медичний огляд ні місці зупинки транспортного засобу, не може бути підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення або суттєвим порушенням порядку проходження медичного огляду, що тягне його недійсність. Вказані захисником недоліки щодо назви приладу, яким проводився медичний огляд та не відповідність запису імені особи у квитанції приладу Драгер, є явними описками, які підтверджуються іншими доказами, що узгоджуються з ними, а сама допущення описок не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, або про допущення суттєвих порушень, які б свідчили про недопустимість зібраних доказів. Також судом першої інстанції були розглянуті доводи щодо здійснення фіксації адміністративного правопорушення під час оголошеної повітряної тривоги. Суд вказав, що у цьому випадку збирання доказів обмежувалося часовими рамками, визначеними ч.4 ст.266 КУпАП. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Бруса С.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Драбівського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.Ф.Люклянчук