Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/23116/24

Справа № 344/23116/24 Провадження № 33/4808/309/25 Категорія ч. 1 ст. 173-2 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Андрусів Л. М. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2025 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Романенка Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції захисника Романенка Євгена Олександровича на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень, стягнуто судовий збір, ВСТАНОВИВ: Оскарженою постановою судді суду першої інстанції встановлено, що 08 грудня 2024 року близько 17 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо матері ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лексикою та погрожував фізичною розправою. В апеляційній скарзі захисник Романенко Є.О. просить постанову судді суду першої інстанції скасувати, та закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Апелянт не згідний з постановою у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що вина ОСОБА_1 не підтверджується матеріалами справи, оскільки остання містить тільки пояснення самого апелянта та потерпілої, у той час, як саме потерпіла почала конфлікт, та ображала ОСОБА_1 . Крім того зазначає, що апелянта вдруге притягнуто до адміністративної відповідальності за аналогічних обставин (у той самий день і час, в тому ж місці, відносно тієї ж потерпілої) згідно постанови судді Івано-Франківського міського суду від 25 лютого 2025 року у справі №344/23118/24. Вказує, що обставини як цієї справи, так і справи №344/23117/24 є повністю однаковими з відмінністю щодо невиконання тимчасового заборонного припису. Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів. Підсумовує, що враховуючи вищенаведене та застосовуючи закріплений в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь, вина ОСОБА_1 не є доведено. Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася. Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито. Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Тому, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_2 . В судове засідання апеляційного суду з`явились: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , якому роз`ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП, та захисник Романенко Є.О., якому роз`яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Підтримали вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просили скасувати постанову судді, закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи захисника Романенка Є.О., перевіривши матеріали справи, доходжу висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого ст. 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Згідно вимог ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. У відповідності до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до положень ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення. Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення. Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення. Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею. Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол. Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08 грудня 2024 серії ВАД №252128 (а.с. 1) ОСОБА_1 08 грудня 2024 року о 17 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері гр. ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурно, погрожував фізичною розправою, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Згідно довідки від 12 грудня 2024 року про результати розгляду звернення гр. ОСОБА_2 , ІКС ІПНП №46257 від 08 грудня 2024 року (а.с. 3) вбачається, що заявник ОСОБА_2 звернулась по факту вчинення неправомірних дій сином ОСОБА_1 . Так, 08 грудня 2024 року на спецлінію «102» надійшло повідомлення від гр.. ОСОБА_2 про те, що син ОСОБА_1 вчиняє неправомірні дії. Опитана з даного приводу гр.. ОСОБА_2 , повідомила, що 22 жовтня 224 року по місця проживання в неї з її сином ОСОБА_1 , виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті під час якого останній виражався нецензурною лексикою в сторону заявниці, агресивно себе поводив та погрожував фізичною розправою. Із ОСОБА_1 проведено форму оцінки ризиків та роз`яснено норми чинного законодавства. Опитаний гр.. ОСОБА_1 повідомив, що в нього із його матір`ю ОСОБА_2 виник словесний конфлікт та вказав, що йому невідомо причину виклику працівників поліції, оскільки конфліктних ситуацій із матір`ю не вчиняв. Установлено, що факти наведені у зверненні гр. ОСОБА_2 щодо вчинення домашнього насильства гр. ОСОБА_1 знайшли своє об`єктивне підтвердження, а тому на гр. ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №252128 за ст. 173-2 КупАП, а також складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП за порушення вимог термінового заборонного припису серії АА 639997 від 07 грудня 2024 року, а матеріали адміністративної справи направлено на розгляд в суд. В письмових поясненнях від 08 грудня 2024 року (а.с. 7) ОСОБА_2 зазначає, що за вищевказаною адресою проживає протягом тривалого часу спільно з сином ОСОБА_1 . По суті свого звернення повідомляє наступне: 08 грудня 2024 року о 17 год. 00хв. перебуваючи за адресою проживання її син вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лексикою та погрожував фізичною розправою. В письмових поясненнях від 08 грудня 2024 року (а.с. 8) ОСОБА_1 зазначає, що за вищевказаною адресою проживає протягом тривалого часу спільно з батьками, по факту виклику працівників поліції його матір`ю, відносно неї та ОСОБА_3 , вказує, що будь-яких протиправних дій не вчиняв, та причину виклику поліції вказати не може. Згідно форми ризиків вчинення домашнього від 08 грудня 2024 року (а.с. 10) вбачається, що поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки ОСОБА_1 як низький. Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені. У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за № 2229-VIII. Ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство в сім`ї - насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Таким чином, домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, в наслідок якого завдано шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно зміст обвинувачення, що міститься в протоколі, не відповідає диспозиції статті та є неконкретним що порушує право на захист від неконкретного обвинувачення. Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства. Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство». Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися. Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції ст. 173-2 КУпАП, орган поліції зобов`язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало насильство, що прямо витікає з диспозиції статті та є обов`язковим, та наслідки таких посягань. Як було зазначено вище, ОСОБА_1 08 грудня 2024 року близько 17 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері гр. ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурно, погрожував фізичною розправою. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано працівником поліції за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як домашнє насильство психологічного характеру. Слід зазначити те, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 08 грудня 2024 серії ВАД №252128 року не конкретизовано в чому саме таке насильство полягало і яка шкода заподіяна, хоча це прямо випливає з диспозиції ст. 173-2 КУпАП. У даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , не відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, та у матеріалах даної справи, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом». Вважаю, що об`єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита. Насильство в сім`ї, у розумінні ст. 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Разом з тим, суперечка, про яку йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП не є об`єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності. Тобто факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону України №2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: шкоду фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Сам факт звернення ОСОБА_2 , до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства. Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту. Аналізуючи зміст обставин, які ставляться у вину ОСОБА_1 згідно з протоколом, фактичні дані, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, доходжу висновку про відсутність даних, які б поза всяким розумним сумнівом доводили, що він 08 грудня 2024 року близько 17 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо матері ОСОБА_2 , а тому доходжу висновку про відсутність в його діях події і складу даного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Таким чином, під час розгляду справи в суді першої інстанції були грубо порушені процесуальні права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування рішення суду. Матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вину особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, що є підставою для закриття провадження в справі. З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що діючий закон про притягнення особи до адміністративної відповідальності, містить тільки одну правову підставу для визнання особи невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Романенка Євгена Олександровича - задовольнити. Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло