Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/12492/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/12492/24 пров. № А/857/7320/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Ільчишин Н. В. Гуляка В. В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 140/12492/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, місце ухвалення судового рішення м.Луцьк Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїМачульський В.В. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області (далі відповідач-2) в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.09.2024 №032350028370 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи у Дитячій школі мистецтв Боратинської сільської ради (назва закладу у період з 01.01.1992 15.10.2021 Гіркополонківська ДМШ) на посаді викладача по класу баяна та акордеона з 01.01.1992 по 25.06.2024; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 140/12492/24 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.09.2024 №032350028370 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши період роботи з 01.01.1992 по 25.06.2024 на посаді викладача по класу баяна та акордеона у Дитячій школі мистецтв Боратинської сільської ради, до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що згідно трудової книжки та уточнюючої довідки від 26.06.2024 №6, ОСОБА_1 працювала на посаді викладача по класу баяна та акордеона Ратнівської музичної школи. Однак, до заяви не долучено статут Ратнівської музичної школи до якого міністерства відноситься школа. Розділом I Освіта переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою №909 передбачені зокрема, викладачі у загальноосвітніх навчальних закладів. Згідно із Переліком типів позашкільних навчальних закладів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, в позашкільних навчальних закладах посада викладача не передбачена. Враховуючи те, що Переліком закладів, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Радою Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397, була передбачена посада викладача в музичній школі, яка відносилась до навчальних закладів та дитячих установ, до спеціального стажу можливо зарахувати періоди роботи на посаді викладача музичної школи до 01 січня 1992 року. Враховуючи вищезазначене, скаржник вважає, що права на виплату грошової допомоги (10 пенсій) ОСОБА_1 не має. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлялася шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, однак рекомендоване поштове відправлення повернулося неврученим. Відповідно до ч. 1 ст. 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. За приведених обставин, позивач вважається повідомленим по розгляд апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 на посаді викладача по класу баяна та акордеона у Дитячій школі мистецтв Боратинської сільської ради з 01.01.1992 по 25.06.2024 повинен бути зарахованим до спеціального стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909. Таким чином, пенсійний орган безпідставно відмовив позивачу у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи позивача у Дитячій школі мистецтв Боратинської сільської ради у період з 01.01.1992 по 25.06.2024 на посаді викладача музики, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, оскільки, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні грошової допомоги, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, як одержувач пенсії по віку згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) з 26.06.2024, що підтверджується протоколом призначення пенсії (а.с.13). 11.09.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області, за місцем свого проживання, із заявою щодо призначення та виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 (а.с.20). Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19.09.2024 №0032350028370, яке за принципом екстериторіальності розглянуло вказану вище заяву позивача, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні такої грошової допомоги у зв`язку відсутністю необхідного стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років. Також з рішення слідує, що згідно трудової книжки та уточнюючої довідки від 06.06.2024 року № 6 позивач працювала на посаді викладача по класу баяна та акордеона Ратнівської музичної школи. До заяви не долучено статус Ратнівської музичної школи до якого міністерства відноситься школа. Розділом I «Освіта» переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою № 909 передбачені зокрема, викладачі у загальноосвітніх навчальних закладів. Згідно із зазначеним Переліком типів позашкільних навчальних закладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 433, в позашкільних навчальних закладах посада викладача не передбачена. Враховуючи те, що Переліком закладів, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Радою Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397, була передбачена посада викладача в музичній школі, яка відносилась до навчальних закладів та дитячих установ, до спеціального стажу можливо зарахувати періоди роботи на посаді викладача музичної школи до 01 січня 1992 року. Враховуючи вищезазначене, права на виплату грошової допомоги (10 пенсій) ОСОБА_1 не має (а.с.21). Позивач, не погодившись з таким рішенням відповідача, звернулася до суду з цим позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2024 не менше 30 років. Відповідно до п.7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е",-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV. Згідно з п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років". Пункт 5 Порядку № 1191 передбачає, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах. Схожі спірні відносини вже розглядалися Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 15.06.2022 у справі N 200/854/19-а Верховний Суд виснував: " норму пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону N 1058-IV особа має дотриматись таких вимог: - станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; - пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); - станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону N 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах." Переліком № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Разом з цим, за приписами статті 28 Закону України від 23.05.1991 № 1060-ХІІ Про освіту (далі Закон № 1060-XII) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Згідно зі статтею 29 Закону № 1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту. Статтею 12 Закону № 1841-III Про позашкільну освіту та пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші). Відповідно до статті 21 Закону № 1841-III право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років. Колегія суддів звертає увагу, що на спірні правовідносини поширюється також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, який відносить посаду викладач до педагогічних посад. Враховуючи наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років, в тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стаж роботи викладачем в музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не була передбачена затвердженим Переліком №

909. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 05 червня 2024 року в справі №300/2555/22. З трудової книжки ОСОБА_1 від 03.09.1986 серії НОМЕР_1 (а.с.12), довідки Дитячої школи мистецтв Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області №6 від 26.06.2024 (а.с.18), слідує, що позивач працювала з 03.09.1986 та працює по даний час у Ратнівській дитячій музичній школі, назва якої неодноразово змінено на Дитячу школу мистецтв Боратинської сільської ради (остання) на підставі рішення Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області № 9/8 від 05.10.2021, на посаді викладача по класу баяна та акордеона. Отже, стаж роботи позивачки на означених посадах на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про виплату допомоги в розмірі десяти місячних пенсій становить понад 30 років. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згадані періоди роботи позивача відноситься до спеціального трудового стажу, передбаченого статтею 55 Закону № 1788-XII. Таким чином, станом на день призначення позивачу пенсії за віком, позивач мала необхідний спеціальний стаж для отримання допомоги. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності роботи позивача на посаді, що дає право на пенсію за вислугою років та отримання грошової допомоги відповідно до вимог п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Досліджуючи питання, яке стосуються розподілу судових витрат понесених у даній справі, колегією суддів установлено, що з урахуванням положень ст. 139 КАС України відсутні підстави для перерозподілу та присудження судових витрат на користь будь-якої із сторін. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 140/12492/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Н. В. Ільчишин В. В. Гуляк