LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Перший апеляційний адміністративний суд200/6210/24

від 30.04.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 200/6210/24 залишити без змін.

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2025 року справа №200/6210/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Молочна І.С.), складеного в повному обсязі 01 жовтня 2024 року у справі № 200/6210/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Адвокат Медведєва Яна Валеріївна в інтересах ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області: - визнати протиправним та скасувати рішення №051330003565 від 13 березня 2024 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області за заявою ОСОБА_1 від 06 березня 2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду навчання в навчальному пункті з 03 вересня 1997 року по 09 вересня 1997 року, періодів роботи учнем гірника очисного забою підземний з 10 вересня 1997 року по 25 грудня 1997 року, учнем гірника з ремонту гірничих виробок підземний з 29 квітня 1999 року по 26 липня 1999 року, до страхового (трудового) та пільгового стажу періоду проходження військової служби з 01 червня 1995 року по 01 листопада 1996 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 березня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначити з 06 березня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №051330003565 від 13 березня 2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 01 червня 1995 року по 01 листопада 1996 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 на підземних роботах, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202, періоди навчання та роботи з 03 вересня 1997 року по 25 грудня 1997 року, з 29 квітня 1999 року по 26 липня 1999 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 березня 2024 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням в частині відмови у зарахуванні періоду проходження військової служби до страхового та пільгового стажу, позивач (через свого представника) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 200/6210/24 в зазначеній частині та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що як до, так і після проходження військової служби працював за спеціальністю, відтак підстав для незарахування спірного періода до пільгового стажу не має. Сторони в судове зсідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 . 06 березня 2024 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 13 березня 2024 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, прийнято рішення №051330003565 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено, що призначенні пенсії за віком згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено, у зв`язку з відсутністю необхідного віку 50 років, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та у зв`язку з відсутністю необхідного стажу як працівнику на роботах підземних професій. Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із даним позовом. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення виключно в межах апеляційної скарги позивача та зазначає наступне. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412, не застосовується. Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Згідно із пунктами 2.8., 2.9. Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії позивачем не надавалась копія військового квитка, крім того, такий квиток відсутній у матеріалах пенсійної справи, що не заперечується позивачем та його представником. Як встановлено судами, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач: - з 04 листопада 1994 року по 31 травня 1995 року працював на посаді учня зварювальника поверхні в шахті «Дзержинського» «Дзержинськвуголь»; - з 01 червня 1995 року по 01 листопада 1996 року проходив службу в армії, в/квиток НОМЕР_3 . Суд констатує, що в трудовій книжці серії НОМЕР_2 в записі щодо періоду проходження позивачем військової служби не зазначено дату видачі військового квитка, а лише його серію та номер НОМЕР_3 . Однак, суд зазначає, що позивач, який у даному випадку був працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Таким чином, позивач, як особа, на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для обмеження належного соціального захисту громадянина. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №275/615/17 (провадження №К/9901/768/17). Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси. З огляду на вищевикладене, позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами. Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та у справах №813/782/17 від 13 червня 2018 року, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17, від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а. Відповідно до записів трудової книжки позивача щодо спірного періоду, записи трудової книжки серії НОМЕР_2 є належними та допустимими доказами підтвердження його страхового стажу. Разом із цим, суд констатує, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено яку саме норму порушено при внесенні запису щодо проходження служби в армії до трудової книжки позивача. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а. Пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби. Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Позивач з 04 листопада 1994 року по 31 травня 1995 року працював на посаді учня зварювальника поверхні в шахті «Дзержинського» «Дзержинськвуголь», а 01 червня 1995 року був призваний до армії, тобто позивач був звільнений з роботи у зв`язку з призовом на військову службу, тому час проходження строкової військової служби з 01 червня 1995 року по 01 листопада 1996 року протиправно не зараховано відповідачем до загального страхового стажу позивача, оскільки він підтверджений записами його трудової книжки. Проте, оскаржуваним рішенням №051330003565 від 13 березня 2024 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах орган пенсійного фонду не надавав оцінку зазначеному періоду проходження позивачем військової служби, та не вирішував питання щодо зарахування або не зарахування такого періоду, зокрема, до пільгового страхового стажу. Суд зауважує, що передумовою для зарахування періоду проходження строкової військової служби до пільгового страхового стажу є зарахування періоду роботи, який йому передує, також до пільгового страхового стажу. Разом із цим, період роботи позивача з 04 листопада 1994 року по 31 травня 1995 року на посаді учня зварювальника поверхні в шахті «Дзержинського» «Дзержинськвуголь», який передував періоду проходження позивачем строкової військової служби, зараховано відповідачем виключно до загального страхового стажу позивача. Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162; а вже після 16 січня 2003 року та до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36. Так, займана позивачем посада з 04 листопада 1994 року по 31 травня 1995 року учня зварювальника поверхні не відноситься до Списків №1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для зобов`язання відповідача зарахувати зазначений період проходження військової служби до пільгового страхового стажу позивача. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 200/6210/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 квітня 2025 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв І.Д.Компанієць

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»