Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/10835/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5361/25 Справа № 204/10835/24 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О., за участю секретаря Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності, В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2024 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності. Позов мотивовано тим, що відповідно договору купівлі-продажу квартири від 19.06.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори Бурш Л.І. позивачам на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказану квартиру зареєстровано у Бюро технічної інвентаризації м.Донецька 18.06.1996 в реєстрову книгу №5/5 дк за реєстровим №195 (147). Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №71488446 від 08.02.2024 позивачам відмовлено у здійсненні реєстрації права власності на квартиру з тих підстав, що доступ до реєстрових книг та реєстраційних справ відсутній. Тому, позивачі вимушені звернутись до суду із зазначеною позовною заявою для визнання права власності та подальшого оформлення та подачі заявки на отримання гарантованої державою компенсації з використанням електронної послуги «єВідновлення», яке передбачено Постановою КМУ №381 від 21.04.2023. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року у задоволені позову - відмовлено. В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставини, що мають значення для справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким їх позов задовольнити. Відповідач не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19.06.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори Бурш Л.І. позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20-25). 24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку з чим Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-1Х, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено військовий стан. Внаслідок військових дій, спричинених агресією рф проти України, належна позивачам квартира пошкоджена. Оцінити характер та обсяг пошкоджень не виявляється можливим, крім того, м. Вугледар віднесене до територій, на яких ведуться активні бойові дії. Згідно інформаційної довідки №402887168 від 08.11.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості про реєстрацію права власності відсутні (а.с.35). 18.01.2024 року, маючи намір зареєструвати право власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачі звернулись до державного реєстратора прав на нерухоме майно Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Чміль І.Б. №71218882 від 22.01.2024 року зупинено розгляд заяви від 18.01.2024 за реєстраційним номером 59020148 (а.с.26), а згодом, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Чміль І.Б. №71488466 від 08.02.2024 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 18.01.2024 за реєстраційним номером 59020148 у зв`язку із наступним. Державну реєстрацію прав до 01.01.2013 року об`єктів нерухомого майна у межах м.Вугледар Волноваського району Донецької області проводило КП «Бюро технічної інвентаризації». Тимчасовим зберігачем справ КП «Бюро технічної інвентаризації» протягом дії воєнного стану визначено начальника міської військової адміністрації. Наразі доступ до реєстрових книг та реєстраційних справ відсутній. Таким чином, вказані юридичні обставини позбавляють державного реєстратора можливості вчинити дії, спрямовані на проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (а.с.27). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що звертаючись з вимогами до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області, позивачами не зазначено, яким саме чином військова адміністрація порушила права позивачів; позивачі не довели, що ними були вчинені усі необхідні дії, передбачені спеціальним Порядком для отримання компенсації за пошкоджене майно та в отриманні якої було прийнято рішення про відмову. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України). За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч. 1 ст. 1173 ЦК України). Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Стосовно права, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, такі позитивні обов`язки згідно з практикою ЄСПЛ можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме: У матеріальному аспекті: держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов`язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов`язки) (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2012 року у справі "Котов проти Росії" (Kotov v. Russia), заява N 54522/00, § 113). У процесуальному аспекті: хоча стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює чітких процедурних вимог, існування позитивних обов`язків процесуального характеру відповідно до цього положення визнані ЄСПЛ як у справах, що стосуються державних органів, так і у спорах між приватними особами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Котов проти Росії", § 114). Отже, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції поряд із негативним обов`язком утриматися від неправомірного втручання у право мирного володіння майном держава має позитивні обов`язки гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, ефективне використання цього права та його відновлення у разі порушення. Позитивні обов`язки можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме: у матеріальному аспекті: держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов`язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов`язки); у процесуальному аспекті: хоча стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює чітких процедурних вимог, існування позитивних обов`язків процесуального характеру відповідно до цього положення визнані ЄСПЛ як у справах, що стосуються державних органів, так і у спорах між приватними особами. Вирішуючи питання про відповідну компенсацію, суд має керуватися вимогами Конвенції, інших актів національного законодавства та задля ефективного захисту конвенційного права встановити, зокрема, за порушення якого виду конвенційних обов`язків позивач вимагає від держави компенсацію, і чи обґрунтованим відповідно до цього порушення є її розмір. Так, чинним законодавством встановлений механізм визначення шкоди та збитків за пошкоджене і знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації. Постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20 березня 2022 року затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, якою визначено, що визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за такими напрямами, зокрема, втрати житлового фонду і об`єктів житлово-комунального господарства напрям, що включає втрати житлового фонду і об`єктів житлово-комунального господарства, об`єкти незавершеного будівництва житлової нерухомості, дачних і садових будинків, фактичні витрати, здійснені для їх відновлення. Визначення шкоди та обсягу соціальних виплат, які забезпечуються відповідно до законодавства, у грошовій формі здійснюється згідно з методикою, затвердженою наказом Мінсоцполітики, за погодженням з Мінреінтеграції. Відповідальним за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є Мінсоцполітики (абзаци 8 і 9 підпункту 1 пункту 2 постанови N 326). 21 квітня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 381, якою затверджено Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації, з використанням електронної публічної послуги "єВідновлення", отримувачем компенсації є фізична особа - громадянин України, яка досягла 18-річного віку та подала засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) або в інший спосіб, передбачений цим Порядком, заяву та є власником (співвласником) пошкодженого об`єкта, право власності якого підтверджено. Згідно вказаного Порядку № 381 для розгляду питання надання компенсації виконавчими органами сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військовими адміністраціями населеного пункту або військово-цивільними адміністраціями населеного пункту (далі - уповноважений орган) утворюється комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України (далі комісія). Комісія є консультативно-дорадчим органом, підзвітним та підконтрольним уповноваженому органу. Уповноважений орган забезпечує дотримання комісією вимог цього Порядку. Положення про комісію, її персональний склад затверджуються уповноваженим органом. За результатами розгляду заяви комісія приймає рішення про надання/відмову в наданні компенсації та передає це рішення на розгляд уповноваженого органу не пізніше п`яти робочих днів з дати прийняття такого рішення. У рішенні про відмову у наданні компенсації обов`язково зазначаються підстави для такої відмови. Протягом п`яти днів від завершення строку для подання заперечень на рішення комісії (з урахуванням можливого його продовження за заявою заявника) відповідно до пункту 25 цього Порядку уповноважений орган розглядає прийняте комісією рішення разом із запереченнями заявника (якщо такі були подані) та приймає одне з таких рішень: затвердити рішення комісії про надання/відмову у наданні компенсації; надіслати заяву на повторний розгляд комісією. За результатами розгляду заяви заявнику засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), надходить повідомлення про прийняте комісією рішення та розмір компенсації не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати внесення рішення в Реєстр знищеного та пошкодженого майна. Після затвердження рішення комісії відповідно до пункту 12 цього Порядку та внесення його у Реєстр пошкодженого та знищеного майна отримувачу компенсації засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), надходить відповідне повідомлення. У разі подання заяви в паперовій формі відповідно до пункту 13- 1 цього Порядку відповідні повідомлення доводяться до відома отримувача компенсації у письмовій формі комісією/уповноваженим органом, що прийняв таке рішення, не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати прийняття відповідного рішення. Відомості про надання чи відмову в наданні компенсації, суму компенсації відповідно до рішення комісії та/або уповноваженого органу публікуються на офіційному веб-сайті уповноваженого органу (за наявності) або оприлюднюються в інший спосіб (із посиланням на номер заяви без зазначення персональних даних заявника) не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідних рішень. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності комісії здійснюється у такому порядку: 1) у разі незгоди з даними акта комісійного обстеження та/або звіту з технічного обстеження заявник має право подати заперечення до комісії протягом п`яти робочих днів з дати проведення обстеження, якщо таке обстеження було проведено після подання заяви (якщо обстеження було проведено до дати подання заяви, - протягом п`яти робочих днів після подання заяви). Заперечення повинні бути в обов`язковому порядку розглянуті та враховані комісією під час складання чек-листа та прийняття рішення про надання/відмову у наданні компенсації, про що повинно бути зроблено примітку у такому рішенні; 2) у разі незгоди з рішенням комісії про надання/відмову у наданні компенсації, зокрема з розміром компенсації, заявник має право подати заперечення до уповноваженого органу протягом п`яти робочих днів з дати отримання повідомлення про прийняття рішення комісією. Заперечення повинні бути в обов`язковому порядку розглянуті та враховані уповноваженим органом під час прийняття одного з рішень, передбачених пунктом 12 цього Порядку, про що повинно бути зроблено примітку у такому рішенні; 3) у разі незгоди з іншими рішеннями, діями або бездіяльністю комісії заявник має право подати відповідну скаргу до уповноваженого органу протягом п`яти робочих днів з дати вчинення таких дій або прийняття рішень/граничного строку, коли такі дії повинні бути вчинені або рішення прийняті. За результатами розгляду скарги уповноважений орган приймає рішення, яке є обов`язковим для виконання комісією. Заперечення та скарги, передбачені цим пунктом, подаються заявником у паперовій формі через адміністратора центру надання адміністративних послуг, посадову особу органу соціального захисту населення або нотаріуса. За зверненням заявника строк подання заперечень чи скарг може бути продовжений ще на п`ять робочих днів. До заперечення/скарги заявник має право подавати пояснення, фотофіксації, висновки від третіх осіб, зокрема Групи підтримки єВідновлення, інші документи на підтвердження аргументів, наведених в запереченні/скарзі. Рішення уповноваженого органу можуть бути оскаржені у судовому порядку. 23 лютого 2023 року прийнято Закон "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", який набрав чинності 22 травня 2023 року (надалі Закон). Для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради (далі - виконавчий орган ради), військова адміністрація населеного пункту або військово-цивільна адміністрація населеного пункту утворює Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації), як консультативно-дорадчий орган та затверджує положення про роботу такої Комісії (стаття 3). Компенсація за знищену квартиру, інше житлове приміщення в будівлі, складову частину об`єкта будівництва (квартиру, інше житлове приміщення в будівлі), що після прийняття в експлуатацію є самостійним об`єктом нерухомого майна, надається у спосіб шляхом: 1) надання грошових коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок отримувача компенсації із спеціальним режимом використання для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку. Такий рахунок відкривається на ім`я отримувача компенсації. Порядок відкриття та ведення таких рахунків визначається Національним банком України; 2) фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості (у тому числі інвестування/фінансування його будівництва), земельної ділянки, на якій розташовано такий об`єкт, частки у праві власності на таке майно з використанням житлового сертифіката (стаття 8). Джерелами фінансування компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна є: 1) кошти державного (у тому числі Фонду відновлення майна та зруйнованої інфраструктури, Фонду ліквідації наслідків збройної агресії) та місцевих бюджетів; 2) кошти міжнародних фінансових організацій, інших кредиторів та інвесторів; 3) міжнародна технічна та/або поворотна чи безповоротна фінансова допомога; 4) репарації або інші стягнення з російської федерації; 5) інші джерела, не заборонені законодавством України. Органи місцевого самоврядування можуть затверджувати місцеві програми та створювати фонди з метою надання компенсації та відновлення пошкоджених/знищених (зруйнованих) об`єктів нерухомого майна (стаття 13). Оскарження рішень, дій та бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів надання публічних послуг, пов`язаних з виконанням цього Закону. Рішення, дії, бездіяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів надання публічних послуг, пов`язаних з виконанням цього Закону, можуть бути оскаржені до суду. За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачами було доведено їх право власності на спірну квартиру, проте, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Вугледар Донецької області) на теперішній час неможливо, позивачі не можуть розпоряджатися своїм майном, та в подальшому ініціювати питання щодо отримання компенсації за зруйноване житло, що порушує їх права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки це не є підставою для визнання за позивачами права власності відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, а тому вказані доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зі змісту статті 392 ЦК України випливає, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що за змістом статті 392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (див. постанови від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 та від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19). Результат аналізу наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка є власником/володільцем нерухомого майна, набутого раніше на законних підставах, оригінали правовстановлювальних документів на яке було втрачено, має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження відповідно до статті 392 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини. У матеріалах справи наявні документи, які підтверджують право власності позивачів на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачем у даній справі оспорюється чи невизнається право власності позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявність в матеріалах справи договору купівлі-продажу квартири від 19.06.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори Бурш Л.І., згідно якого позивачам на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , та на яке посилаються позивачі у позовній заяві, не є підставою для визнання за позивачами права власності відповідно до вимог ст.392 ЦК України. Встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Чміль І.Б. №71488466 від 08.02.2024 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 18.01.2024 за реєстраційним номером 59020148. Проте, матеріали справи не містять доказів оскарження вказаного рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Чміль І.Б. №71488466 від 08.02.2024 року. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачі у разі незгоди з рішенням державного реєстратора про відмову у здійсненні реєстраційних дій мають право його оскаржити у визначений чинним законодавством спосіб. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачем у даній справі оспорюється чи не визнається право власності позивачів на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Сам факт відсутності у реєстратора доступу до реєстраційних книг та реєстраційних справ на спірну квартиру не свідчить про невизнання відповідачем права власності позивачів на спірне майно. Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вимоги постанови КМУ №381 від 21 квітня 2023 року, якою затверджено Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», оскільки це не є підставою для визнання за позивачами права власності відповідно до вимог ст. 392 ЦК України. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивачі звертались до відповідача із заявою про отримання компенсації за пошкоджене майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та позивачам було відмовлено у надані такої компенсації. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що звертаючись з вимогами до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області, позивачами не зазначено, яким саме чином військова адміністрація порушила права позивачів, а також позивачі не довели, що ними були вчинені усі необхідні дії, передбачені спеціальним Порядком для отримання компенсації за пошкоджене майно та в отриманні якої було прийнято рішення про відмову. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 29 квітня 2025 року. Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2025 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: І.А. Єлізаренко М.О. Макаров