Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/830/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1713/25 Справа № 214/830/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2025 року м.Кривий Рііг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді БондарЯ.М. Суддів Зубакової В.П., Корчиста О.І. Секретар судового засідання Лідовська А.А. сторони позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , поданої її представником адвокатом Тімофєєвим Артуром Сергійовичем на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року ухвалену суддею Сіденком С.І. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 01 листопада 2024 року, УСТАНОВИВ Представник первісного позивача ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», звернувся до суду з позовною заявою 02.02.2015 року, в якій просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь кредитора заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (кредитним договором) №11380274000 від 06.08.2008 року станом на 12.01.2015 року в загальному розмірі 10 232,69 доларів США, еквівалентних 161 246,37 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом 8 395,55 доларів США, що еквівалентно 132 298,52 грн., по процентам за користування кредитом 1 837,03 доларів США, що еквівалентно 28 947,85 грн., та стягнути пеню в сумі 14 503,62 грн.; стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору в сумі 1 757,50 грн. Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.09.2018 по справі 214/830/15-ц позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», яке є правонаступником ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (кредитним договором) №11380274000 від 06.08.2008 року станом на 12.01.2015 року в загальному розмірі 10 232 (десять тисяч двісті тридцять два) доларів США 69 центів, яка складається із заборгованості: за кредитом 8 395 (вісім тисяч триста дев`яносто п`ять) долари США 55 центів, по процентам за користування кредитом 1 837 (одна тисяча вісімсот тридцять сім) доларів США 03 центи, а також стягнуто пеню в загальному розмірі 14 503 (чотирнадцять тисяч п`ятсот три) грн. 62 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (кредитним договором) №11380274000 від 06.08.2008 року станом на 12.01.2015 року в загальному розмірі 10 232 (десять тисяч двісті тридцять два) долари США 69 центів, яка складається із заборгованості: за кредитом 8 395 (вісім тисяч триста дев`яносто п`ять) доларів США 55 центів, по процентам за користування кредитом 1 837 (одна тисяча вісімсот тридцять сім) доларів США 03 центи, а також стягнуто пеню в загальному розмірі 14 503 (чотирнадцять тисяч п`ятсот три) грн. 62 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (кредитним договором) №11380274000 від 06.08.2008 року станом на 12.01.2015 року в загальному розмірі 10 232 (десять тисяч двісті тридцять два) долари США 69 центів, яка складається із заборгованості: за кредитом 8 395 (вісім тисяч триста дев`яносто п`ять) доларів США 55 центів, по процентам за користування кредитом 1 837 (одна тисяча вісімсот тридцять сім) доларів США 03 центи, а також стягнуто пеню в загальному розмірі 14 503 (чотирнадцять тисяч п`ятсот три) грн. 62 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожного окремо в рівних частках, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», по 439 (чотириста тридцять дев`ять) грн. 37 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» в дохід держави недоплачену суму судового збору 12 (дванадцять) грн. 10 коп. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , кожен окремо, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2019 апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21.09.2018 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. За відомостями ЄДРСР ухвалою Верховного Суду від 12.12.2019 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.09.2018 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05.112019 відмовлено. Разом з тим, після ухвалення постанови від 05.11.2019, ОСОБА_4 звернулася до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом, в якому просила суд визнати недійсним договір поруки №238918 від 29.05.2009 року, як правочин, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю між нею як позивачем та відповідачами:

1. Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" з дати зазначеної в Договорі поруки №238918 тобто з 29.05.2009 року. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.12.2020 по справі №209/382/20, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.05.2022 у задоволенні позову ОСОБА_4 до Акціонерного товариства "Укрсиббанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки відмовлено. Представник ОСОБА_4 , адвокат Тімофєєв А. С. звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.09.2018 по справі 214/830/15-ц за нововиявленими обставинами, яку мотивує тим, що підставою для звернення до суду з даною заявою є постанови Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2019 та 31.05.2022. Зазначає, що мотивувальна і резолютивна частини постанови апеляційного суду від 05.11.2019 про часткове задоволення скарги відповідача ОСОБА_3 є підставою для перегляду і скасування рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу. Також посилається на те, що заявниця не пам`ятає чи дійсно вона укладала договір поруки з «УкрСиббанком», оскільки договір на який посилається позивач датовано ще 2008 роком. На той час заявниця дійсно укладала декілька договорів як поруки, так і особистого займу. Вказати напевно чи це відбулося чи ні, вона не може. Саме з цього приводу вона зверталася Дніпровського районного суду м. Дніпроджержинськ, з позовом про визнання договору поруки недійсним. 07.12.2020 рішенням суду в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Оскаржуючи рішення районного суду, заявниця поставила питання про призначення судової експертизи з метою дослідження її підпису в договорі поруки, для чого клопотала витребувати оригінал договору у позивача. Вказане клопотання про витребування договору і проведення експертизи було задоволено. 31.05.2022 своєю постановою суд відмовив у задоволенні скарги, та вказав, що згідно з повідомленням позивача, оригінал договору поруки відсутній. Це свідчить про те, що встановити напевно чи укладався договір поруки чи ні, неможливо. Ця обставина стала відома заявниці 31.05.2022, що є початком перебігу строку звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Представник заявника, ставлячи під сумнів дотримання письмової форми до договору поруки та сам факт укладення цього договору, з посиланням на норми 11, 203, 207, 208, 546, 547, 627, 629, ЦК України, вказує, що позивач втрачає право стягнення боргу з ОСОБА_4 , з огляду на що просить скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.09.2018 про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 . Ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року у цивільній справі №214/830/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідач ОСОБА_5 через свого представника Тімофєєва А.С. оскаржила рішення суду в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, представник відповідача ОСОБА_6 , посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, просить її скасувати, постановити нове судове рішення, яким скасувати рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року в частині солідарного стягнення кредитного боргу з ОСОБА_4 . При цьому, представник відповідача вважає, що мотивувальна і резолютивна частина постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 є підставою для перегляду і скасування рішення суду першої інстанції від 21 вересня 2018. Вказує, що ОСОБА_4 не укладала договір поруки з УкрСиббанком». Зазначає, що оскільки оригінал договору поруки відсутній, тому встановити напевно чи укладався договір поруки чи ні, неможливо і ця обставина стала відома заявниці 31.05.2022 року, що є початком перебігу строку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, думку представника відповідача ОСОБА_6 , який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким скасувати рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року в частині солідарного стягнення кредитного боргу з ОСОБА_4 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_4 в задоволенні її заяви про перегляд рішення суду першої інстанції за ново виявленими обставинами, виходив з того, що обставини, на які посилається представник ОСОБА_4 не можуть вважатися нововиявленими, оскільки як під час розгляду даної справи та справи №209/382/20, правову оцінку рішень по яким надано судом апеляційної інстанції, заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті зводиться до спроби схилити суд до переоцінки доказів та незгоди з рішенням суду в частині позовних вимог до ОСОБА_4 . Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не погоджується з доводами представника заявниці Тімофєєва А.С., викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на те, що вони були предметом розгляду судом першої інстанції під час розгляду заяви ОСОБА_4 про перегляд судового рішення від 21 вересня 2018 року за нововиявленими обставинами, що відображено в оскаржуваному судовому рішенні. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта статті 423 ЦПК України). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, і які могли бути встановлені при з`ясуванні судом обставин справи на засадах змагальності сторін. У даній справі представник відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в якості нововиявлених обставин посилається на те, що заявниця не пам`ятає чи дійсно вона укладала договір поруки з «УкрСиббанком», оскільки договір на який посилається позивач датовано ще 2008 роком, що стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним, та рішенням суду, залишеним без змін судом апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено. Також, вказує що оригінал договору, як це встановлено судом апеляційної інстанції, втрачено, тому встановити напевно чи укладався договір поруки чи ні, неможливо. Таким чином ставлячи під сумнів дотримання письмової форми до договору поруки та сам факт укладення цього договору, представник заявника вважає дані обставини нововиявленими, які стали відомі після ухвалення постанов апеляційного суду від 05.11.2019 та 31.05.2022. Суд першої інстанції, надав оцінку вказаним заявницею доводам та констатував, що у постанові Дніпровського апеляційного суду від 31.05.2022 по справі №209/382/20 зазначається про те, що ухвали суду про витребування оригіналу договору поруки не виконані через втрату цього договору. Разом з тим в матеріалах справи мається його копія. Справа направлялась у експертну установу з метою встановлення чи спростування факту підписання відповідачем ОСОБА_4 договору поруки, однак повернута до суду невиконаною. Окрім того, у постанові Дніпровського апеляційного суду від 31.05.2022 по справі №209/382/20 також вказується: «Позивач ОСОБА_7 зазначала, що договір поруки №238918 від 29 травня 2009 року вона не підписувала. Відповідачами не було надано суду будь-яких належних доказів на спростування тверджень позивача щодо не підписання нею договору поруки. Відповідачі АТ УкрСиббанк і ТОВ ФК Довіра та гарантія, кожний окремо, на вимоги ухвали апеляційного суду про витребування доказів повідомили апеляційний суд про відсутність у кожного з відповідачів оригіналу оскаржуваного договору поруки. В оскаржуваному рішенні у цій справі суд першої інстанції встановив, що не підписання позивачем оскаржуваного договору поруки свідчить про те, що цей договір є неукладеним і визнання такого договору в судовому порядку недійсним законом не передбачено». У вказаній постанові суду апеляційної інстанції також зроблено висновок, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що договір поруки №238918 від 29 травня 2009 року є не укладеним у зв`язку з непідписанням цього договору позивачем та відмовив у задоволенні позовних вимог позивача про визнання договору поруки недійсним. Окрім того, як вбачається з постанови Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2019 ОСОБА_4 , не погоджуючись з рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.09.2018, брала участь у розгляді справи на стадії апеляційного розгляду, однак нею апеляційна скарга подана не була. Разом з тим рішення суду першої інстанції вона оскаржила в касаційному порядку і у відкритті касаційного провадження за її скаргою ухвалою Верховного Суду від 12.12.2019 відмовлено, оскільки рішення суду не було оскаржено заявницею в апеляційому порядку. В подальшому, після ініціювання ОСОБА_4 судового розгляду справи №209/382/20 про визнання недійсним договору поруки, у задоволенні позовних вимог у якій відмовлено, остання звернулась до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на сумніви щодо укладення нею договору поруки, що їй було відомо під час розгляду справи №214/830/15, при цьому вказує що ці обставини стали відомі тільки після апеляційного перегляду справи №214/382/20, тому вирішила застосувати спосіб захисту, мотиви якого викладені у постанові від 31.05.2022 по справі №209/382/20, що вказує на непослідовність її дій. Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами представник ОСОБА_4 ОСОБА_6 фактично ініціює спосіб захисту порушених прав відповідача у спосіб застосування наслідків неукладення нею договору поруки, тобто у спосіб визначений у постанові Дніпровського апеляційного суду від 31.05.2022 по справі №209/382/20, що, як правильно зазначив місцевий суд, не позбавляло права відповідача здійснити захист своїх прав таким способом раніше, тобто під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, так і під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обставини, на які посилається представник ОСОБА_4 не можуть вважатися нововиявленими, оскільки як під час розгляду даної справи та справи №209/382/20, правову оцінку рішень по яким надано судом апеляційної інстанції, заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті зводиться до спроби схилити суд до переоцінки доказів та незгоди з рішенням суду в частині позовних вимог до ОСОБА_4 . Судом також враховано те, що Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року). Представником відповідача ОСОБА_4 - Тімофєєвим А.С. не доведено, що підстави заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами обумовлені обставинами важливого та вимушеного характеру, які не були та не могли бути відомі під час розгляду справи. Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_4 у перегляді судового рішення за нововияленими обставинами, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України. Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , поданої її представником адвокатом Тімофєєвим Артуром Сергійовичем залишити без задоволення. Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 28 квітня 2025 року. Головуючий: Я.М. Бондар Судді: В.П. Зубакова О.І. Корчиста