Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/7417/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/7417/24 пров. № А/857/28592/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Андрусенко О.О., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 17 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення від 20.06.2024 № 907580135201 про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі Закон № 889-VІІІ); зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 889-VІІІ з урахуванням приписів частини дев`ятої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ) з дати звернення, з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням соціальної та ветеранської політики Володимирської районної державної адміністрації від 07.06.2024 № 677/06/2-24. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV). Вказує, що 12.06.2024 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016. Однак рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 20.06.2024 № 907580135201 їй відмовлено у призначенні такої пенсії у зв`язку з тим, що розмір пенсії зменшується, оскільки відповідачем не були взяті до уваги довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.06.2024 №677/06/2-24. Не погоджується із цим рішенням та зазначає, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії, адже у своїй заяві вона просила перевести її на інший вид пенсій по інвалідності у межах іншого закону. Вважає, що оскільки на момент звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії вона мала стаж на посаді державної служби понад 20 років (при необхідному 10 років) та їй було встановлено ІІ групу інвалідності у період перебування на державній службі, тому вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно із частиною дев`ятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.06.2024 № 907580135201 про відмову в проведенні перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 13.06.2024 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії, з урахуванням виданих Управлінням соціальної та ветеранської політики Володимирської районної державної адміністрації довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.06.2024 № 677/06/2-24. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 з 22.05.2002 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок роботи на державній службі, а при повторному огляді 02.06.2010 інвалідність 2 групи встановлено довічно. Оскільки ОСОБА_1 має стаж на посаді державної служби понад 20 років (при необхідних не менше 10) та була первино визнана інвалідом II групи у період перебування на державній службі, відтак суд першої інстанції вважав, що вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити переведення позивача з 13.06.2024 (часу звернення з відповідною заявою) на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ, та здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії, з урахуванням виданих Управлінням соціальної та ветеранської політики Володимирської районної державної адміністрації довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.06.2024 №677/06/2-24. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що призначення пенсії по інвалідності державним службовцям Законом № 889-VІІІ не передбачено, натомість статтею 90 цього Закону встановлено можливість призначення пенсії по інвалідності державним службовцям за нормами Закону № 1058-ІV, також Закон № 889-VІІІ не передбачає проведення перерахунку раніше призначених пенсій. Вказує, що при розгляді заяви позивача було встановлено, що здійснити переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 889-VІІІ з урахуванням довідок від 07.06.2024 № 677/06/2-24, які видані Управлінням соціального та ветеранської політики Володимирської районної державної адміністрації, немає можливості, оскільки позивачу призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-ХІІ, а поновлення раніше призначеної пенсії приводить до зменшення розміру пенсійної виплати. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 22.05.2002 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок роботи на державній службі, а при повторному огляді 02.06.2010 інвалідність 2 групи встановлено довічно, перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинської області та 22.05.2002 їй первинно було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-ХІІ у розмірі 90 % від заробітку, що підтверджується розпорядженням про призначення пенсії від 25.07.2002 № 135201 (а.с. 30), довідкою до акта огляду МСЕК серії ВЛН №0066955 (а.с. 4), пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 4 зворот) На даний час позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-ІV, про що свідчить рішення про перерахунок пенсії від 27.02.2024 №907580135201 (а.с. 24). 13.06.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про перехід на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ, надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням (а.с. 25-26), зокрема, довідки Управління соціальної та ветеранської політики Володимирської районної державної адміністрації від 07.06.2024 №677/06/2-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (а.с. 9-10). Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ у Львівській області, яким прийнято рішення від 20.06.2024 №907580135201 про відмову в перерахунку пенсії, у зв`язку з тим, що при умовному розрахунку пенсії згідно окладу, наявного в пенсійній справі ОСОБА_1 , який був врахований при призначенні пенсії державному службовцю, розмір пенсії зменшиться і становитиме 2361,00 грн., що є недоцільним для проведення перерахунку. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, передбачені розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). 01.05.2016 набрав чинності Закон № 889-VIII, пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 8 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18. Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За приписами частини дев`ятої статті 37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами I або групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів або групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону № 3723-XII). Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII). Із записів № 1-5 та 9-23 трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 11-12) слідує, що у період з 05.06.1978 по 29.09.1988 позивач працювала у державному фінансовому відділі виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради народних депутатів, а з 04.05.1992 по 21.05.2002 в органах Державної податкової інспекції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що первинно позивачу було призначено пенсію по інвалідності як державному службовцю відповідно до Закону № 3723-ХІІ, та вказані вище періоди її роботи були зараховані до державної служби (зараховано 20 років 04 місяці 13 днів), про що свідчить розпорядження про призначення пенсії від 25.07.2002 №135201, розрахунок стажу форма РС-право (а.с. 6, 30). При цьому, другу групу інвалідності (інвалідність внаслідок роботи на державній службі) позивачу фактично встановлено у період перебування на державній службі. Колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ у Львівській області від 20.06.2024 № 907580135201 не зазначено про недотримання позивачем умов для переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-ІV, яку на даний час вона отримує (а.с.24), на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №889-VIII та частини дев`ятої статті 37 Закону №3723-ХІІ, а вказано лише те, що при умовному розрахунку пенсії згідно окладу, наявного в пенсійній справі ОСОБА_1 , який був врахований при призначенні пенсії державному службовцю, розмір пенсії зменшиться і, що є недоцільним для проведення перерахунку. Суд апеляційної інстанції відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 580/3805/22 (де спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ), які полягають у такому. «Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII. Крім того, ані Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, ані стаття 37 Закону №3723-ХІІ не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VIII) призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-ХІІ. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія». Таким чином, той факт, що позивач раніше отримувала пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, не позбавляє її права перейти із пенсії по інвалідності, яку вона отримує наразі за Законом № 1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 889-VIII та частини дев`ятої статті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. При цьому, колегія суддів не може погодитись із висновком відповідача про недоцільність виплати пенсії за Законом № 889-VIII через те, що розрахований розмір пенсії буде меншим ніж той, який виплачується за Законом №1058-IV, оскільки саме пенсіонер має право вирішити, який вид пенсії він бажає отримувати за умови додержання вимог, передбачених законом. Отже, оскільки ОСОБА_1 має стаж на посаді державної служби понад 20 років (при необхідних не менше 10) та була визнана інвалідом II групи у період перебування на державній службі, вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону №889-VIII та частини дев`ятої статті 37 Закону №3723-ХІІ. Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі у № 822/524/18, Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 560/5061/22 Зважаючи на те, що рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 20.06.2024 № 907580135201 позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовну вимогу про визнання протиправним та скасування вказаного рішення. Пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Порядок № 622, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. У пункті 5 Порядку № 622 встановлено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. Пунктом 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048 (далі - Постанова №1-3) затверджено три форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII: форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Із матеріалів справи слідує, що разом із заявою від 13.06.2024 позивач подала довідки за формами, затвердженими Постановою № 1-3: довідку від 07.06.2024 № 677/06/2-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на червень 2024 року та довідку від 07.06.2024 № 677/06/2-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби (за травень 2024 року), які видані Управлінням соціальної та ветеранської політики Володимирської районної державної адміністрації (а.с. 9-10). Таким чином, оскільки призначення пенсії державного службовця здійснюється за заявою особи, до якої долучаються довідки про заробітну плату, а вказані довідки складені за формою, затвердженою Постановою № 1-3, та такі довідки є джерелом інформації про суму заробітку, відсоток від якого становитиме пенсія, що впливає на правильність обчислення пенсії, вказані в них відомості мають бути враховані пенсійним органом. Крім того, у цих довідках також зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Жодних зауважень щодо вказаних довідок від 07.06.2024 №677/06/2-24 відповідач в оскаржуваному рішенні не висловив. Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі № 340/4184/21, відповідно до якої оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції наявність правових підстав для зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити переведення позивача з 13.06.2024 (часу звернення з відповідною заявою) на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ, та здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії, з урахуванням виданих Управлінням соціальної та ветеранської політики Володимирської районної державної адміністрації довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.06.2024 № 677/06/2-24. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 140/7417/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін