Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/18534/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/18534/23 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Судді-доповідача Файдюка В.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., При секретарі Масловській К.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Авентин» про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів «Полісся» до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Авентин» (далі - позивач, ТОВ «НВП «Авентин») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України), в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС № 8470802/44486477 від 22.03.2023 про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 4 від 09.02.2023 до податкової накладної № 1 від 05.01.2022 ТОВ «НВП «Авентин»; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування № 4 від 09.02.2023 до податкової накладної № 1 від 05.01.2023, складений ТОВ «НВП «Авентин», днем його фактичного подання - 28.02.2023; - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС від 22.03.2023 № 8470811/44486477 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «НВП «Авентин» від 20.01.2023 №1; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 20.01.2023 №1, складену ТОВ «НВП «Авентин», днем її фактичного подання - 14.02.2023; - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС від 22.03.2023 № 8470810/44486477 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «НВП «Авентин» від 24.01.2023 № 6. - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 24.01.2023 № 6, складену ТОВ «НВП «Авентин», днем її фактичного подання - 14.02.2023; - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС від 22.03.2023 № 8470809/44486477 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «НВП «Авентин» від 31.01.2023 № 4; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31.01.2023 № 4, складену ТОВ «НВП «Авентин», днем її фактичного подання - 14.02.2023; - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС від 22.03.2023 № 8470806/44486477 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «НВП «Авентин» від 08.02.2023 № 1; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 08.02.2023 № 1, складену ТОВ «НВП «Авентин», днем її фактичного подання - 27.02.2023; - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС від 22.03.2023 № 8470799/44486477 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «НВП «Авентин» від 24.02.2023 №1; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 24.02.2023 №1, складену ТОВ «НВП «Авентин», днем її фактичного подання - 07.03.2023; - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС від 22.03.2023 № 8470838/44486477 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «НВП «Авентин» від 28.02.2023 № 9; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 28.02.2023 № 9, складену ТОВ «НВП «Авентин», днем її фактичного подання - 07.03.2023. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року - залишено без змін. До суду апеляційної інстанції 18 квітня 2025 року представником позивача подана заява про ухвалення додаткового рішення, в якому останній просить стягнути витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 40 000 грн на користь ТОВ «НВП «Авентин» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року указану заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 29 квітня 2025 року. У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення ГУ ДПС у м. Києві просить в її задоволенні відмовити повністю. Розглянувши подану заяву, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 15 квітня 2025 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат. При цьому у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «НВП «Авентин» просило стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві та ДПС України витрати на професійну правничу допомогу, зазначивши, що докази понесення таких витрат будуть надані додаткового у відповідності та у строки, передбачені КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Крім того, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 120/3929/19-а. Матеріали справи свідчать, що ГУ ДПС у м. Києві подано до суду апеляційної інстанції заперечення, в яких останнє вказує на неспівмірніть суми витрат на професійну правничу допомогу, необґрунтованість заявленої до присудження суми та ненадання доказів неминучості понесення витрат саме у такому розмірі. Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі видів наданих послуг, їх співмірність та пропорційність, з урахуванням доводів заперечення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача були подані дві копії акту прийому-передачі надання правничої допомоги №2 від 17 квітня 2025 року до договору про надання правничої допомоги від 09 травня 2023 року, в якому зафіксовано вартість наданої правничої допомоги згідно цього акта - 40 000 грн, а також описані види правової допомоги, наданої підприємству адвокатом. Крім того, у матеріалах справи наявна копія договору від 09 травня 2023 року про надання правничої допомоги №09/05-2, за умовами якого ТОВ «НВП «Авентин» доручає, а Адвокатське бюро Євгена Симбірцева приймає на себе зобов`язання надавати необхідні послуги з правової допомоги - захисту, надання іншої правової допомоги на представництво інтересів клієнта щодо скасування рішень комісії регіонального рівня ГУ ДПС у м. Києві про відмову у реєстрації податкових накладних (згідно переліку) та зобов`язання ДПС України зареєструвати такі. Пунктом 5.1 указаного договору передбачено, що за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокатському бюро суму адвокатського гонорару у розмірі 40 000 грн у строк протягом 10 робочих днів з дня підписання акта прийняття виконаних послуг за результатами розгляду справи за кожну судову інстанцію окремо. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. У постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 640/24023/21 Верховний Суд також звернув увагу на те, положення КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Цим правом, як було встановлено раніше, відповідач-1 скористався, подавши заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, зміст та обґрунтування яких було наведено вище. Судовою колегією враховується, що ця справа належить до справ незначної складності (є малозначна), її розгляд здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження, а щодо спірних правовідносин склалася усталена судова практика. При розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанціях брав участь один й той самий адвокат, що свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. На користь цього свідчить й те, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а мотиви відзиву за своєю суттю не відрізняються від аргументів позову. Аналогічний за змістом висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 160/17139/20. Викладене, на переконання судової колегії, з урахуванням відповідних аргументів ГУ ДПС у м. Києві, свідчить, що розмір заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн є явно завищеним. Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи (малозначна), ціну позову, ненадання доказів виняткового значення цієї справи для позивача та обґрунтувань неминучості і обов`язковості понесених останнім витрат саме у такому розмірі, колегія суддів з урахуванням аргументів відповідача-1 про неспівмірність заявлених до відшкодування судових витрат приходить до висновку, що останні з огляду на співрозмірність та пропорційність до предмету спору підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві на користь ТОВ «НВП «Авентин» у розмірі 4 000,00 грн. Керуючись ст. ст. 132, 135, 139, 241, 242, 252, 325, 329 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Авентин» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково. Ухвалити додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Авентин» (03039, м. Київ, вул. Ізюмська, 5-Б, код ЄДРПОУ 44486477) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України. Повне рішення виготовлено 29 квітня 2025 року. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев