Постанова 4852 № 160/7944/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/7944/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/7944/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні періодів роботи: з 19.07.1993 по 28.08.1995; з 01.03.2014 по 01.04.2016 до пільгового стажу роботи за списком № 1, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 31.03.1994 № 202 протиправними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за списком № 1, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 31.03.1994 № 202, періоди роботи: з 19.07.1993 по 28.08.1995; з 01.03.2014 по 01.04.2016 із проведенням перерахунку пенсії, починаючи з 26.12.2023 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: - визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу в зарахуванні періодів роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995, з 01.03.2014 по 01.04.2016 до пільгового стажу, як таких, що дають йому право на пенсію незалежно від віку як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах, відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року №202; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995, з 01.03.2014 по 01.04.2016 як такі, що дають йому право на пенсію незалежно від віку як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах, відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року №202; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 26.12.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгових періодів роботи позивача з 19.07.1993 по 28.08.1995, з 01.03.2014 по 01.04.2016, та з урахуванням проведених платежів; - стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління та з 26.12.2023 отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену згідно норм Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). Згідно записів № 1-3 трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працював у ВО «Ворошиловуголь» з 19.07.1993 по 28.08.1995 підземним стволовим та гірничим робітником підземним з повним робочим днем під землею. В електронній пенсійній справі відсутня довідка, яка б підтверджувала пільговий характер роботи позивача протягом періоду з 19.07.1993 по 28.08.1995, а записи трудової книжки не містять всіх необхідних відомостей, що визначають пільговий характер робіт. З огляду на положення Порядку № 637 до загального страхового та пільгового стажу позивача зараховано всі періоди роботи згідно наданих до заяви про призначення пенсії документів та відомостей наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка ОК-5). Для зарахування до загального та пільгового стажу періоду роботи з 01.03.2014 по 01.04.2016 відсутні підстав, оскільки індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 не містять даних про сплату страхових внесків за період з березня по липень 2014 року, з серпня 2014 року по березень 2016 року відсутні відомості про нарахований дохід та сплачені страхові внески. З огляду на викладене, відсутні підстави для зарахування періодів роботи позивача з 19.07.1993 по 28.08.1995 та з 01.03.2014 по 01.04.2016 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах, відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року №202. Враховуючи вищевикладене, Головне управління вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позов позивача, неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що в свою чергу обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність законодавчо встановлених підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. 26.12.2023 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 29.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про зазначення підстав незарахування періодів його роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995, з 01.03.2014 по 01.04.2016. У відповідь на вказане звернення позивача відповідач листом від 26.02.2024 №11877-5088/3-01/8-0400/24, з-поміж іншого, повідомив позивача, що згідно особистої заяви від 02.01.2024 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до Закону № 1058, з 26.12.2023. Згідно наданих документів та наявних відомостей в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування до загального страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи. Довідка підтверджуюча пільговий характер робіт за період роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995 в електронній пенсійній справі відсутня. Для зарахування до загального та пільгового стажу періоду роботи з 01.03.2014 по 01.04.2016 немає підстав, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) у редакції на час виникнення спірних правовідносин. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті. Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Так, згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №

637. Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17. Матеріали справи свідчать, що трудова книжка позивача НОМЕР_2 містить, зокрема, наступні відомості: Шахта им. О.В. Косиора: позивач з 19.07.1993 по 28.08.1995 працював «стволовым подземным с занятым полным рабочим днем под землей»; ОП «Шахта Вергелівська» ДП «Луганськвугілля» позивач працював: з 17.05.2005 по 10.08.2005 «временным подземным горнорабочим 3 разряда с полным рабочим днем под землей, зачислен в постоянный штат подземным горнорабочим 3 разряда с полным рабочим днем под землей»; з 08.11.2005 по 01.04.2016 «подземным горнорабочим 4 разряда с полным рабочим днем под землей»; Судом встановлено, що посади, на яких працював позивач у спірні періоди («стволовий підземний», «підземний гірник») віднесено до Списку № 1, що були чинними у ці періоди роботи позивача відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 № 461 так і Списку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №

202. Також, під час роботи по професії стволовим підземним т а підземним гірничим з повним робочим днем в шахті застосовуються постанова Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 постановою КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11.03.1994 року № 162 розділ 1 ГІРНИЧІ РОБОТИ, підрозділ. 1 Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень; Позиція 1.1а а) усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах; постановою КМУ від 16.01.2003 року № 36 розділу Гірничі роботи підрозділ 1 позиції 1.1а а) усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах; постановою КМУ від 24.06.2016 р. № 461 розділом I. ГІРНИЧІ РОБОТИ, підрозділом

1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень: працівники зайняті повний робочий день на підземних роботах. Професія «стволовий підземний», «гірник підземний» з повним робочим днем в шахті передбачені Постановою КМУ від 31.03.1994 року №202, якою затверджений список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, пов`язаних з видобутком вугілля. Відповідно до п. 1 Постанови № 202, підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю). Відтак, законодавець саме Постановою № 202 від 31.03.1994 року визначив, список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах. Займані мною посади «стволовий підземний», «гірник очисного вибою» відносяться до Списку № 1 розділу 1 «Підземні роботи», як робітники з повною зайнятістю на підземних роботах повний робочий день. Тому суд вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового підземного стажу період роботи позивача з 19.07.1993 по 28.08.1995. Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівнимиустановами. Відповідно до п. 21 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. №

637. За відсутності трудових книжок у осіб, які працювали у громадян за договорами (домашні робітниці, няні, секретарі, друкарки, стенографістки, сторожі, садівники, шофери та ін.), час їхроботи в домашньому господарстві підтверджується довідками профспілкових організацій, за участю яких було укладено трудовий договір між наймачем і працівником, або трудовими договорами з відміткою про їх виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, щодіяло раніше: надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язковедержавне пенсійне страхування (ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). За статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів. В той же час, Верховний Суд у постанові від 09.10.2020 року у справі № 341/460/17 зробив висновок про наступне: «…Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Колегія суддів зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання Приватним ТВП «Софія» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 23 січня 1995 року по 26 листопада 2003 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи…». Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 21.05.2021 у справі №343/659/17. Отже, посилання відповідача на таку підставу відмови у зарахуванні періодів роботи позивача до пільгового стажу за Списком № 1 відповідно до постанови № 202 з 01.04.2016 як відсутність даних про сплату страхових внесків за період з березня по липень 2014 року та відсутність відомостей про нарахований дохід та сплачені страхові внески з серпня 2014 року по березень 2016 року, колегія суддів вважає безпідставними, зважаючи на відомості трудової книжки позивача, віднесення професій, за якими працював позивач до постанови № 202, наявність відомостей про його зайнятість повний робочий день під землею, а також висновку про те, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Таким чином, матеріали справи містять належні та передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1) та Порядком № 637, які підтверджують стаж позивача. Відтак позовні вимоги є обґрунтованими та відповідно, підлягають задоволенню. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/7944/24 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/7944/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко