Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/18641/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/18641/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 в адміністративній справі №160/18641/24 за позовною Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2024 №0416802408; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2024 №0416812408; - визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.06.2024 №Ф-0416892408; - визнати протиправним та скасувати рішення №0416792408 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.06.2024; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2024 №0416822408; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 27.06.2024 №0416842408; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 27.06.2024 №0416852408. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 в адміністративній справі №160/18641/24 позов задоволено частково. Не погодившись з рішенням суду, ГУ ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог відмовити в повному обсязі. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.01.2005. Видами діяльності є: 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у. (основний) 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали 25.62 Механічне оброблення металевих виробів 82.92 Пакування 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 32.99 Виробництво іншої продукції, н.в.і.у. 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва. Станом на момент розгляду справи ФОП ОСОБА_1 знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі п.п.19-1.1.п. 19-1.1 ст.19-1, п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.77.1 п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82, п.п.69.35 п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі - ПКУ), п.2 ч.1 ст. 13, п.п.9-23 п.9 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 №2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» із змінами та доповненнями, відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.04.2024 №1516-п була проведена планова виїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2023. 29.05.2024 за результатами перевірки складено Акт про результати планової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за №1460/04-36-24-08/ НОМЕР_1 . Перевіркою встановленні такі порушення ФОП ОСОБА_1 : 1. п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2. ст.177 ПКУ, в частині заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 211276,04 грн., у тому числі по періодам: 2023 рік - 211276,04 грн.; 2. п.п. 1.2, п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, п.177.4 ст. 177, розділу IV Податкового Кодексу №2755-VI від 02.12.10р., зі змінами та доповненнями, в частині не нарахування та не сплати військового збору у сумі 17606,34 грн., тому числі по періодам: 2023 рік - 17606,34 грн.; 3. п. 4 ч. 1 ст. 4, п.1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-Vl, п.п.4, п.2 p. IV «Інструкції про Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» наказ Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 в частині не донарахування єдиного соціального внеску у сумі 206949,60 грн., у т.ч. по періодам: 2023 рік - 206949,60грн.; 4. п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ . п.п. 5 п. 4 розд. V Порядку від 28.01.2016 № 21 занижено податок на додану вартість у сумі ПДВ 108459 грн., у тому числі по періодам: червень 2022 року - 15258 грн., вересень 2022 року - 40172 гри., жовтень 2022 року 24364 грн., серпень 2023 року - 28665 грн.; 5. п.201.1. ст. 201 ПКУ, в частині нереєстрації податкових накладних в ЄРПН на дату виникнення податкових зобов`язань з експорту товарів, а саме 17.07.2023 на суму 443633 грн., 22.09.2023 на суму 705719 грн., 28.12.2023 на суму 1390117 грн.; 6. п.201.10 ст. 201 ПКУ, в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН; 7. п.п. 49.18.1 п. 49.18. ст. 49 п. 202.1. ст.202 ПКУ в частині несвоєчасного надання декларації по ПДВ за листопад 2022 року; 8. п.п. 288.5.1 п. 288.5, п.52 4 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, з урахуванням п.289.1 ст.289 ПКУ в частині заниження суми орендної плати за 2019рік - 2,14 грн., 2020 рік - 74076,45 грн., 2021 рік - 2583,05 грн., 2022 рік - 68192,49 грн., та завищення у 2023 році на суму «-» 282430,56 грн.; 9. п. 286.2 ст. 286 ПКУ, в частині несвоєчасного подання податкових декларацій з плати за землю за 2023 рік з терміном надання 20.02.2023, фактично надано 28.02.2023. Не погодившись з актом перевірки, ФОП ОСОБА_1 подав заперечення на акт перевірки. Контролюючим органом складено лист за результатами розгляду заперечень, поданих ФОП ОСОБА_1 , та зазначено, що висновки за результатами перевірки зроблено з урахуванням норм чинного законодавства. Зазначені у акті перевірки висновки стосовно порушень, допущених ФОП ОСОБА_1 , є правомірними. На підставі висновків акту перевірки №1460/04-36-24-08/ НОМЕР_1 від 29.05.2024 було прийнято: - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2024 № 0416802408, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи із осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування» на 264 095,05 грн., з яких сума за податковими зобов`язаннями 211 276,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 52 819,01 грн.; - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2024 № 0416812408, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 22 007,93 грн., з яких сума за податковими зобов`язаннями 17 606,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4 401,59 грн.; - вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.06.2024 № Ф-0416892408, якою визначено суму недоїмки у розмірі 206 949,60 грн.; - рішення № 0416792408 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.06.2024, яким накладено штраф у розмірі 20 694,96 грн.; - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2024 № 0416822408, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 135 573,75 грн., з яких сума за податковими зобов`язаннями 108 459,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27 114,75 грн.; - податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 27.06.2024 № 0416842408, яким накладено штраф у розмірі 14 988,45 грн.; - податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 27.06.2024 № 0416852408, яким накладено штраф за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 32 629,03 грн. Незгода позивача із зазначеним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення до суду з цим позовом. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. У силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Відповідно до підпункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України. Відповідно до статті 82 Митного кодексу України експорт (остаточне вивезення) це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов`язань щодо їх зворотного ввезення. Частиною першою статті 246 Митного кодексу України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Приписами частини першої статті 248 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно з п. 177.1, 177.2, 177.3 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Положеннями п. 177.4. статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Згідно з пп. 5, 6 ПСБО № 16 «Витрати», що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. У свою чергу витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Відповідно до п. 5 ПСБО № 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу. При цьому, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами як дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інші. Згідно з пп. 6.3 та 6.4 ПСБО 15 «Дохід», не визнаються доходами такі надходження від інших осіб як сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг) або сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг). Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, що під час перевірки податковий орган дійшов висновку, що в ході перевірки правильності визначення позивачем загального оподатковуваного доходу, відображеного у додатку до податкової декларації про майновий стан та доходи (гр.4), за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 встановлено його заниження, а саме: ФОП ОСОБА_1 до складу загального оподатковуваного доходу не в повному обсязі включив грошові кошти, які надійшли в оплату реалізованого товару. Як зазначив контролюючий орган, таке заниження складає 1 173 775,82 грн. (15 006 196,12 грн. - дохід визначений за даними перевірки в мінус». (13 832 420,30 грн. задекларована сума доходу платником податків). Відтак, контролюючим органом зазначено, що заниження доходу, що враховується при визначенні чистого оподатковуваного доходу складає 1 173 775,82 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 211276,04 грн. за 2023 рік, ненарахування та несплати військового збору у сумі 17606,34 грн. за 2023 рік та недонарахування єдиного соціального внеску у сумі 206949,60 грн. за 2023 рік, за рахунок заниження доходу, що враховується при визначенні чистого доходу. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про таке. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 20.03.2023 року між ФОП ОСОБА_1 (Продавець) і Art Village LLC (США) (Покупець) укладений контракт купівлі-продажу №PE-25. Продавець зобов`язується передати у власність Покупця терасну дошку та комплектуючі, далі іменовані Товар, відповідно до Специфікації №1 та наступних Специфікацій, що є невід`ємною частиною цього Контракту (далі по тексту Контракту - Специфікація) (п.1.1. Контракту). Найменування, кількість та ціна Товару узгоджуються Сторонами Контракту в Специфікаціях (п.1.2. Контракту). Перехід права власності на партію Товару і ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження Товару переходять від Продавця до Покупця в момент оформлення експортної вантажної митної декларації (п.3.6. Контракту). В той же час, даний пункт було змінено Додатковою угодою №2 від 12.07.2023, шляхом визначення моментом переходу власності на партію Товару - момент перетину Товаром державного кордону України. Ціни на Товар за цим Контрактом встановлені в доларах США і вказані в Специфікаціях до цього Контракту (п.4.1. Контракту). Загальна сума Контракту складається з суми всіх Специфікацій до цього Контракту (п.4.2. Контракту). Платежі, згідно цього Контракту, здійснюються в валюті Специфікації шляхом банківського переказу на рахунок Продавця (п.5.1. Контракту). Умови оплати на кожну поставку товару будуть обговорюватися Сторонами відповідних Специфікаціях (п.5.2. Контракту). Згідно наданих до суду Специфікацій, умови оплати 100 % передоплата. Згідно повідомлення Одеської митниці (Ідентифікатор c157fe6c-2b4f-48f0-996c-a83be4d62a1c), перехід власності на партію Товару за контрактом купівлі-продажу №PE-25 від 20.03.2023 відбувся 12.01.2024. Означене не спростовується доводами та твердженнями представника контролюючого органу. Таким чином, встановлене спростовує висновок відповідача про те, що позивачем повинні відображатись у складі доходів суми коштів, отриманих на валютний рахунок з рахунку нерезидента, як передплата (авансовий внесок) у період, що перевірявся контролюючим органом. Відтак, колегія суддів погоджується із висновоком суду першої інстанції, що контролюючим органом неправомірно та необґрунтовано встановлено заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні чистого оподатковуваного доходу складає 1 173 775,82 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 211276,04 грн. за 2023 рік, ненарахування та несплати військового збору у сумі 17606,34 грн. за 2023 рік та недонарахування єдиного соціального внеску у сумі 206949,60 грн. за 2023 рік, а тому, податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2024 № 0416802408, форми «Р» від 27.06.2024 № 0416812408, а також вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.06.2024 № Ф-0416892408 та рішення № 0416792408 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.06.2024, є безпідставними та протиправними. Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2024 № 0416822408, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг. За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Також цим пунктом передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем) […]. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває. З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року №2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX). Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Підпунктом 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ передбачено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Законом № 2142-IX від 24 березня 2022 року внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців». Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, підрозділ 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений пунктом 32-2, згідно з яким тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, платники податку за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, включають до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Протягом шести місяців після припинення або скасування дії воєнного стану платники зобов`язані забезпечити реєстрацію в ЄРПН накладних всіх податкових накладних та розрахунків коригування, реєстрація яких відстрочена на період дії воєнного стану, а податковий кредит, задекларований платниками під час дії воєнного стану на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, підлягає обов`язковому уточненню (приведенню у відповідність) з урахуванням даних податкових накладних та розрахунків коригування, зареєстрованих у ЄРПН. Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі- Закон № 2260-ІХ), який набрав чинності 27 травня 2022 року, внесені зміни до розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, зокрема, пункт 32-2 підрозділу 2 викладено в редакції, згідно із якою тимчасово, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку: включають до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; отримувачі послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, у разі нарахування таким отримувачем послуг податку на додану вартість у складі податкових зобов`язань, визначених у податковій декларації за відповідний звітний (податковий) період, такі платники податку мають право на віднесення таких сум податку до податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання послуг, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також Законом № 2260-ІХ викладені в новій редакції абз. 1 підпункту 69 та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10, згідно із якою тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті» (абз. 1 пункту 69). Підпунктом 69.1 пункту 69 ПУ України визначено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні (абз. 1). У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, […] такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України (абз. 2). Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року (абз. 3). Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків (абз. 4). Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки (абз. 5). У разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені (абз. 6). Платники податку на додану вартість, тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов`язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (абз. 7). Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абз. 8). Також пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України доповнено підпунктом 69.1-1 наступного змісту: «Платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних». Отже, покупці (отримувачі) товарів (робіт, послуг) мають обов`язок уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, сформований на підставі первинних документів відповідно до пункту 32-2 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України, у разі відсутності факту реєстрації їх контрагентами податкової накладної у зазначені строки. Норми пункту 32-2 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України не містять жодних додаткових умов чи обмежень щодо можливості формування платником податків податкового кредиту на підставі первинних документів по факту настання першої події. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що контролюючим органом під час перевірки повноти нарахування позивачем податку на додану вартість за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 встановлено його заниження на суму 108459 грн., у тому числі по періодам: червень 2022 року - 15258 грн., вересень 2022 року - 40172 грн., жовтень 2022 року 24364 грн., серпень 2023 року - 28665 грн.

30. У зв`язку із зазначеним контролюючим органом було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» за податковими зобов`язаннями на 108 459,00 грн. Так, у спірному податковому повідомленні-рішенні форми «Р» від 27.06.2024 №0416822408 встановлено, що при перевірці встановлено заниження податкових зобов`язань ПДВ, за рахунок невключення операцій з реалізації послуг-товарів в адресу контрагентів-покупців та завищення податкового кредиту ПДВ, за рахунок включення до складу податкового кредиту незареєстрованих в ЄРПН податкових накладних. Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів враховує, що на період дії воєнного стану законодавцем введено спеціальний правовий режим для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що передбачає можливість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів за відсутності зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних. Перевіряючи висновки акту перевірки, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що спірний податковий кредит з податку на додану вартість був сформований позивачем на підставі наявних у нього первинних документів за відсутності реєстрації контрагентами відповідних податкових накладних в ЄРПН. Позивач виконував зобов`язання з декларування сум податку на додану вартість згідно з первинними документами та не може впливати на своїх контрагентів або нести відповідальність за реєстрацію своїми контрагентами податкових накладних з незалежних від нього обставин. Тож, враховуючи наведені приписи у контексті обставин цієї справи, позивач набув право на застосування наведеного спеціального податкового режиму, регламентованого пунктом 32-2 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України. При цьому, колегія суддів враховує те, що відповідач не наводить жодних заперечень щодо відповідної первинної документації позивача та відомостей стосовно проведення щодо господарських операцій, за якими сформовано податковий кредит, документальної перевірки позивача та/або його контрагентів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, а саме: від 28.02.2024 у справі № 200/466/23; від 22.05.2024 у справі №280/6669/22. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2024 №0416822408 є необґрунтованим та протиправним. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги в частині вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За приписами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України. Згідно з частиною 1 цієї статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, що між адвокатом Пащенко Вікторією Ігорівною та позивачем було укладено Договір № 1 про надання правової допомоги від 10.06.2024. У п. 2.3 Договору № 1 про надання правової допомоги від 10.06.2024 визначено, що за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, Клієнт авансовано сплачує Адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін. За домовленістю з Клієнтом оплата гонорару Адвокату може здійснюватися у погодинному розрахунку за час роботи Адвоката, або за конкретну дію Адвоката, вчинену на замовлення, за дорученням або в інтересах Клієнта. Відповідно до п. 2.7 Договору № 1 про надання правової допомоги від 10.06.2024, розмір гонорару Адвоката визначається після виконання ряду дій Адвокатом на підставі рахунку. 10.06.2024 адвокатом Пащенко Вікторією Ігорівною складено Рахунок №1 від 10.06.2024 на виконання Договору № 1 про надання правової допомоги від 10.06.2024, відповідно до якого встановлено: зміст послуги 1) подання заперечень на АКТ «Про результати планової виїзної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2023» за № 1460/04-36-24-08/2571900176 від 29.05.2024; 2) оскарження у судовому порядку податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі даного акту перевірки, у обсязі 10 год. 00 хв. вартістю по 1 500,00 грн. за годину на загальну суму 15 000,00 грн. Вказані послуги за Рахунком №1 від 10.06.2024 на виконання Договору № 1 про надання правової допомоги від 10.06.2024 сплачено у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою. Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально. Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року у справі №420/1109/20, від 29.11.2021 року у справі №420/13285/20, від 03.12.2021 року у справі №1.380.2019.000502 вказав, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", заява №19336/04). Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 24 червня 2021 року у справі №520/12026/19 та від 3 грудня 2021 року у справі №817/861/18, від 23 червня 2022 року у справі № 640/9792/20. Як підтверджується матеріалами справи, до суду першої інстанції відповідачем подано заяву, в якому наводиться аргументація завищення розміру витрат на правничу допомогу. Проте, у наданих запереченнях (заяві) відповідач не зазначив розмір витрат на правничу допомогу, яка, на його переконання, є співмірною до заявлених позовних вимог та відповідає наданим адвокатом послугам. За наслідком розгляду поданих учасниками справи доказів, розмір вартості правничої допомоги адвоката визначено судом першої інстанції в сумі 7500 грн, що, на думку колегії суддів, є співмірним із заявленими позовними вимогами, обсягом наданих послуг, витраченим часом та складністю справи. Відповідач в апеляційній скарзі не наводить жодного доводу щодо наявності підстав для зменшення визначеної судом суми до відшкодування. Не зазначає скаржник і підстав, за яких можливо було б стверджувати про порушення судом норм КАС України при обрахунку суми витрат, які підлягали відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні. Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 в адміністративній справі №160/18641/24,- залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 в адміністративній справі №160/18641/24,- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко