Постанова ККС ВС № 569/16809/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2025 року м. Київ Справа № 569/16809/21 Провадження № 51-121км 25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 , засудженого (відеоконференція) ОСОБА_7 , перекладача ОСОБА_8 розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202186010000857за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджан, громадянина Азербайджану, без постійного місця проживання на території України, останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , раніше судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.186, ч.1 ст. 361, ч.1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 185 КК України. Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч.1 ст.200 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн; за ч. 2 ст.200 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн; за ч.1 ст.361 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. На підставі положень ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Згідно з положеннями ч.1 ст.71 КК України ОСОБА_7 до покарання, призначеного судом, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2018 року, й остаточно призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців. Строк відбування покарання вирішено рахувати з 18 серпня 2022 року. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 42 000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; на користь держави - 7657,33 грн процесуальних витрат, та вирішено питання щодо речових доказів. Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 28 березня 2021 року о 01:00, перебуваючи на зупинці громадського транспорту, що по вул. Соборній, 192 у м. Рівне, маючи умисел на заволодіння чужим майном, із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для життя та здоров`я, заволодів мобільним телефоном "Realmi C11 моделі "RMX2185" ОСОБА_10 вартістю 2 433,33 грн із силіконовим чохлом до нього вартістю 71,67 грн. Окрім того, 03 квітня 2021 року, близько 00:30, ОСОБА_7 , знаходячись поруч з будинком № 7 по вул. Сагайдачного у м. Рівне, діючи повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів застосував фізичне насильство, що не є небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_9 , й відкрито заволодів його чоловічою сумкою з грошовими коштами в сумі 42 000 грн. Також 16 квітня 2021 року о 18:00 ОСОБА_7 , перебуваючи в салоні автомобіля марки «Опель Віваро», повторно відкрито викрав грошові кошти ОСОБА_11 в сумі 15 000 грн. 07 листопада 2021 року о 01:38 ОСОБА_7 , маючи у володінні знайдений напередодні мобільний телефон Samsung S10e з абонентським номером НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_12 , який є фінансовим номером у системі Інтернет-Банк «Приват-24», діючи умисно, з метою незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки у формі витоку інформації та бажаючи їх настання, без дозволу власника отримав доступ до персональних даних ОСОБА_12 , наявних в АТ КБ «ПриватБанк», і без дозволу ОСОБА_13 цього ж дня о 06:43 здійснив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до підробки інформації, шляхом подачі електронної заявки на отримання кредиту за допомогою системи онлайн-кредитування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від імені та із зазначенням всіх даних останнього, отримавши кредитні кошти від указаного товариства на картковий рахунок АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ОСОБА_12 в сумі 2 288 грн. 07 листопада 2021 року о 08:26 ОСОБА_7 повторно здійснив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до підробки інформації, шляхом подання електронної заявки на отримання кредиту за допомогою системи онлайн-кредитування ТОВ «Смартівей Юкрейн» від імені та із зазначенням всіх даних ОСОБА_12 , й отримав кредитні кошти від ТОВ «Смартівей Юкрейн» на картковий рахунок АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ОСОБА_12 в сумі 100 грн. ОСОБА_7 в період часу з 01:12 по 15:23, перебуваючи в м. Рівне, повторно, використовуючи картковий рахунок АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_12 , несанкціонований доступ до якого він отримав раніше, здійснив оплату товару шляхом проведення семи транзакцій, а саме: о 01:12 - інтернет оплата розваг на суму 1000 грн; о 05:44 - інтернет оплата розваг на суму 52,58 грн; о 05:46 - інтернет оплата розваг на суму 295 грн; о 08:35 - оплата продуктів в магазині «Спіріт» за адресою: вул. Степана Бандери, 26 на суму 160,65 грн; о 09:00 - оплата продуктів в магазині «Сільпо» за адресою вул. Короленка, 1 на суму 2 000 грн; о 09:05 - оплата продуктів в магазині «М`ята» за адресою вул. 16-го Липня, 28 на суму 207,90 грн; о 15:23 - оплата в аптеці «Аптека оптових цін» за адресою: вул. Соборна, 192Д на суму 18,40 грн, таємно викравши з банківського рахунку потерпілого грошові кошти на загальну суму 3 734,53 грн. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог КПК України скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. На обґрунтування своєї позиції вказує, що судами порушено загальні засади кримінального провадження, зокрема засаду, визначену положеннями ст. 29 КПК України, оскільки його підзахисний є громадянином Азербайджану і рідною для нього мовою є азербайджанська, а судом було залучено до перекладу перекладача з турецької мови, яка є відмінною від рідної мови обвинуваченого. Також засудженим у суді апеляційної інстанції було заявлено клопотання про залучення перекладача на азербайджанську мову, однак таке клопотання залишилось не розглянутим судом, й таким чином було порушено приписи ст. 42 КПК України. Позиції учасників судового провадження Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу. Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника. Іншим учасникам провадження направлялися повідомлення про виклик в судове засідання, однак до суду вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило. Мотиви Суду Згідно з положеннями ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до змісту ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Відповідно до змісту ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право користуватись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом. У п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України зазначено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на безоплатний переклад у разі, якщо обвинувачений не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, є одним зі спеціальних елементів права на справедливий суд, яке гарантовано цією статтею. Відповідно до п. 74 рішення Європейського суду з прав людини «Камасінський проти Австрії» від 19 грудня 1989 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, хто не розуміє мову, яка використовується в суді або не розмовляє нею, має право на отримання безоплатної допомоги перекладача, що здійснює письмовий і усний переклад усіх тих документів чи заяв у провадженні проти нього, розуміти які йому необхідно або які потрібно оголосити на суді мовою, що там використовується, для того, щоб здійснити своє право на справедливий судовий розгляд. Дотриманням вказаних приписів суд забезпечує належну реалізацію права обвинуваченого на захист. Однак під час кримінального провадження щодо ОСОБА_7 вказаних вимог не було належно дотримано. Як установив суд і це вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 є громадянином Азербайджану, тому відповідно до положень КПК України має право на перекладача. Згідно зі звукозаписом судового засідання, під час першого судового засіданні за участю ОСОБА_7 , яке відбулося 10.06.2022, судом було з`ясовано, чи потрібен обвинуваченому перекладач, оскільки він є уродженцем та громадянином Азербайджану. На запитання суду ОСОБА_7 відповів, що потребує у послугах перекладача (т.1а.п.46). Рівненський міський суд ухвалою від 10.06.2022 ухвалив рішення про доручення Регіональному центру з питань безоплатної вторинної допомоги у Рівненській області призначити перекладача з української мови на азербайджанську мову (т. 1 а.п. 47-48). Розгляд цього провадження в суді першої та апеляційної інстанцій здійснювався за участю перекладача ОСОБА_14 , яка була залучена на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 10.06.2022 та ухвали Рівненського апеляційного суду від 26.08.2024 (т. 1 а.п. 47-48, т. 4 а.п. 113). Згідно з копією диплома про вищу освіту (т. 1 а.с. 65) ОСОБА_14 є фахівцем зі спеціальності «Мова та література (турецька, англійська)» та є перекладачем з турецької та англійської мов. Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 зазначив, що йому здійснювався переклад не на рідну азербайджанську мову, а на турецьку мову, й він розумів її приблизно на 20 %. Таким чином, суд першої та апеляційної інстанцій, при розгляді цього кримінального провадження всупереч приписам ст. 29 КПК України не залучили перекладача з української мови на мову, яку в достатньому обсязі розуміє обвинувачений, що є порушенням права ОСОБА_7 на захист та відповідно до приписів ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Таким чином, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а вирок та ухвала апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. Крім цього, згідно з положеннями ч. 3 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції. Із метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування ОСОБА_7 від суду, колегія суддів вважає необхідним обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Тому, керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд ухвалив: Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково. Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 21 червня 2025 року включно. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3