Постанова ККС ВС № 493/1279/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2025 року м. Київ справа № 493/1279/22 провадження № 51-321 км 25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 прокурора ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції захисника ОСОБА_6 , виправданого ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021161180001002, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балта Одеської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Балтського районного суду Одеської області від 22 листопада 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 135 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. Цивільний позов потерпілих про відшкодування шкоди залишено без розгляду. Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 змінено. Постановлено абзац перший резолютивної частини вироку викласти у наступній редакції: ОСОБА_7 визнати невинуватим та виправдати за ч. 1 ст. 135 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку із недоведеністю, що в діях обвинуваченого ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, з підстав зазначених в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду. В іншій частині вирок суду залишено без змін. Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_7 11.11.2021, о 17 год 30 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на ділянці автодороги Балта-Криве Озеро у с. Немирівське Подільського району Одеської області, біля опори лінії електропередачі № 43 зі сторони м. Криве Озеро в сторону м. Балта вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , не маючи технічної можливості запобігти наїзду. Після наїзду на пішохода у ОСОБА_7 виник раптовий злочинний умисел на зникнення з місця дорожньо-транспортної пригоди з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення та на завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, яку він сам своїми діями поставив в небезпечний для життя стан. Реалізуючи свій злочинний умисел, у зазначений день та час, ОСОБА_7 порушив вимоги п. 2.10 Правил дорожнього руху України, в місці наїзду на пішохода керований ним транспортний засіб не зупинив, заходів для надання медичної допомоги потерпілому не вжив, бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги не викликав, про дорожньо-транспортну пригоду до органу чи підрозділу Національної поліції не повідомив, заходів для збереження слідів пригоди не вжив, прибуття на місце події поліцейських не чекав, а зник з місця пригоди, залишивши пішохода ОСОБА_8 в непритомному стані на проїзній частині на місці події, тобто залишивши останнього без допомоги, незважаючи на те, що водій ОСОБА_7 був зобов`язаний вжити заходів з надання допомоги, оскільки його дії, пов`язані з управлінням транспортним засобом, передували тому, що життя ОСОБА_8 було поставлено під загрозу. У результаті дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер на місці події, врятування його життя було неможливим, незалежно від швидкості надання медичної допомоги. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати і призначитиновий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої доводи зазначає, що зібрані у кримінальному провадженні докази обвинувачення є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135КК України. Натомість, вказані докази у своїй сукупності не отримали належної оцінки апеляційного суду, який, не навівши переконливих мотивів прийнятого рішення, погодився з необґрунтованим висновком суду першої інстанції про необхідність виправдання обвинуваченого. Також стверджує, що апеляційний суд, в порушення вимог ст. ст. 370, 419 КПК України, доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив, безпідставно погодився з місцевим судом про недостатність доказів наданих стороною обвинувачення та залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 без змін. В запереченнях захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах виправданого, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги прокурора, просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор підтрималакасаційну скаргу. Захисник ОСОБА_6 та виправданий ОСОБА_7 просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, яке повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 вказаного Кодексу, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді оспорюваного вироку, справедливому, із додержанням усіх приписів чинного законодавства, вирішенні поданих апеляційних скарг. З огляду на зазначене та вимоги статей 404, 419 КПКУкраїни при перегляді вироку апеляційний суд зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати: чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження; чи було у передбаченому цим Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення; чи було їх оцінено місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПКУкраїни; чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути наведено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними обставинами та доказами, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь. До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПКУкраїни), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПКУкраїни. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не погоджуючись із виправданням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 135 КК України, просив вирок скасувати і постановити новий обвинувальний вирок. Наводячи конкретні доводи на обґрунтування заявлених вимог, прокурор, поміж іншого, зазначав про неповноту судового розгляду, по суті заперечував відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та указував на наявність доказів, які необхідно повторно дослідити, оскільки вони не отримали належної правової оцінки, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. За наслідками апеляційного розгляду суд визнав апеляційну скаргу прокурора безпідставною. Проте, суд апеляційної інстанції в ухвалі, спростовуючи доводи прокурора, залишив без аргументованої вичерпної відповіді конкретні твердження прокурора про порушення ст. 94 КПК України при оцінці доказів сторони обвинувачення. Так, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком місцевого суду, зазначив, що останній з достатньою повнотою проаналізував показання потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , при цьому обґрунтовано встановив, що їх свідчення не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого йому злочину, оскільки обставин і фактів, які б свідчили про винуватість останнього вказані показання не містять, а потерпіла та жоден із зазначених свідків не були безпосередніми очевидцями події, та лише підтвердили обставини, які їм стали відомі після події ДТП. До того ж апеляційним судом вказано, що досліджені судом першої інстанції письмові докази, якими сторона обвинувачення підтверджувала висунуте ОСОБА_7 обвинувачення, а саме: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.11.2021, протокол огляду місця події від 13.11.2021, протокол проведення слідчого експерименту від 06.06.2022, висновок комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи № 46 від 25.04.2022, висновок судово-медичної експертизи № 85 від 12.11.2021, висновок судової автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи № 21-7123/7124 від 15.04.2022, висновок судово-медичної криміналістичної експертизи № 590 від 21.12.2021, висновок судової автотехнічної експертизи № 22-2438 від 02.08.2022, постанова від 09.09.2022 про закриття кримінального провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не доводять наявності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого кримінального правопорушення, а саме усвідомлення останнім, що він збив людину та поставив її в небезпечний для життя стан, однак свідомо не допоміг цій особі. Однак, колегія суддів касаційного суду не погоджується з таким висновком апеляційного суду виходячи з наступного. Так, при оцінці показань свідка ОСОБА_16 належним чином не враховано, що восени 2021 року у вечірній час доби вона поралась по господарству і почула стук, а через 25 хвилин, вийшовши на вулицю, побачила на відстані приблизно 400 м від її будинку лежачого на дорозі в крові ОСОБА_8 , що ставить під сумнів твердження ОСОБА_7 , що в момент контактування керованого ним автомобіля з пішоходом ОСОБА_8 був «невеликий стук», оскільки свідок, яка перебувала на відстані близько 400 м від місця дорожньо-транспортної пригоди, його почула. Крім цього, згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.11.2021 (пункт 20) та схеми дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.11.2021, о 17 год 30 хв., на вул. Лесі Українки в с. Немирівське автодороги Балта - Криве Озеро (під умовним позначенням номером 8), зазначено про наявність на дорожньому покритті слідів волочіння трупа довжиною 5,3 м (т. 1 а. п. 153-168). Як вбачається із висновку судово-медичної експертизи від 12.11.2021 № 85 отримані ОСОБА_8 ушкодження могли бути заподіяні в результаті дії тупих предметів, якими могли бути деталі і поверхні рухомого транспортного засобу, яким скоєно наїзд на ОСОБА_8 , з відкиданням пішохода на дорожнє покриття і подальшим перекочуванням коліс автомобіля через тіло потерпілого (т. 1 а. п. 222-225). З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, залишивши поза увагою вищезазначене, передчасно погодився із висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_7 об`єктивно не міг усвідомлювати, що скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 , тому висновки суду про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність щодо виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 135 КК України є передчасними. Таким чином, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд ухвалив: Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,задовольнити частково. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3