Постанова 4855 № 640/20514/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20514/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА Іменем України 25 квітня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Єгорової Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України, в якому просить визнати дії відповідача щодо організації та проведення фактичної перевірки протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0047011409 від 12.09.2018 форми «С». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ на проведення перевірки є незаконним, оскільки доповідна записка Департаменту аудиту не може бути підставою для призначення фактичної перевірки. Наказ на перевірку теж не містить в собі вказівки на конкретні допущені порушення податкового законодавства з боку позивача, чи наявності відповідної негативної податкової інформації, наявності звернень, скарг покупців, порушення строків подання звітності. Таким чином, на переконання позивача, у відповідача відсутні правові підстави для початку та проведення перевірки, що в свою чергу свідчить про протиправність організації та проведення фактичної перевірки, у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з підстав вищевикладених порушень. Згідно з Листом ДФС від 19.05.2016 № 11023/6/99-99-14-05-01-15, будь-яких обмежень щодо терміну зберігання на місці проведення розрахунків розмінної монети чинним законодавством не встановлено, тому підприємство самостійно визначає періодичність здавання розмінної монети до каси підприємства; у свою чергу, приймання магазином розмінної монети та інкасація виручки магазину, при використанні РРО, відповідно до пункту 6 розділу III Порядку реєстрації та застосування РРО, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 28.08.2013 №417, здійснюється з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом повністю дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН», перебуває на обліку з 19.03.2014 в якості платника податків у ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Наказом від 26.07.2018 №11722 Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, 80.2.5, 80.2,6 статті 80 Глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями. Закону України від 06.07.1995 №265/95- ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами і доповненнями провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформленням трудових відносин із працівниками (найманими особами). Підстава для перевірки: доповідна записка Департаменту аудиту від 25.07.2018 №3350/26-15-14-09-11. Мета проведення перевірки: перевірка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платникам податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформленням трудових відносин із працівниками (найманими особами). На підставі направлень на перевірку від 02.08.2018 року № 4828/26-15-14-09, №4829/26-15-14-09 Головним управлінням ДФС у м. Києві проводить перевірку з 28.08.2018 року фактичну перевірку ТОВ «ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН» тривалістю 10 діб. Фактична перевірка ТОВ «ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН» розпочата 29.08.2018 питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) податкового законодавства по взаєморозрахунках. За результатами якої складено акт фактичної перевірки від 31.08.2018 №1542/26/15/14/39138803, складеного головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у м. Києві Уманцем Є.В. В Акті фактичної перевірки були виявлені наступні порушення з боку ТОВ «ДИЗЕЛЬ-ЛАЙН» вимог: п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 із змінами та доповненнями від 15.12.2004 (із змінами та доповненнями) щодо здійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (п.2.6 Постави НБУ №637). Виходячи із змісту Акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві, встановлено факт неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі підприємства на підставі прибуткових касових ордерів в сумі 39055,00 грн, ордери на зазначені суми не складались, не формувались, а саме: до перевірки надана книга ОРО за фіскальним №3000214082 р/1 від 28.02.2016, в якій зберігаються фіскальні звітні чеки Z-звіти, відповідно яких підприємством з місця проведення розрахунків за допомогою операції «службове вилучення» видавались готівкові кошти, які в подальшому оприбутковувались в касі підприємства не в повному обсязі. На підставі Акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення від 12.09.2018 форми «С» № 0047011409 яким застосовано штрафні санкції на суму 195275,00 грн. Вважаючи податкове повідомлення - рішення 12.09.2018 року форми «С» №0047011409 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскільки, вся готівкова виручка, що перевищувала встановлений ліміт каси, здавалась з каси у встановленому порядку та здавалась до банків, що підтверджується відвідними банківськими квитанціями, а кошти вносились на банківський рахунок, суд дійшов висновку щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства, на які посилається контролюючий орган. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України). Відповідно до 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України). Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) - п.80.1 ст.80 ПКУ. Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано ст. 80 ПК України, відповідно до якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених у п. 80.2 цього ПК України. Верховним Судом у постанові від 08.10.2019 року у справі №826/11217/18 зазначено, що процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки. Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), відповідно до якої лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки Відповідно до п.п. 21.1.8 ст. 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Із змісту наказу від 26.07.2018 року №11722 вбачається, що правовою підставою для проведення фактичної перевірки позивача податковим органом вказано п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.3, п.п. 80.2.4, п.п. 80.2.5, п.п.80.2.6 ст. 80 глави 8 розділу 2 Податкового кодексу України. Відповідно до ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; (п.п. 80.2.2.) письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; ( п.п. 80.2.3.) неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; (п.п. 80.2.4.) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; (п.п. 80.2.5.) у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 ( п.п.80.2.6.). З вищенаведеного слідує, що фактична перевірка може бути проведена лише за наявності підстав, передбачених ПК України, про які має бути повідомлений платник податків. Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати всі вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.12.2018 у справі №820/4894/18, що доповідна записка не може обґрунтовувати правомірність наказу (про призначення перевірки), оскільки, як встановлено судами, податковим органом не доведено, що саме ця доповідна записка та наявна в ній інформація, слугували підставою для прийняття спірного наказу. Так відсутня інформація, що в даному випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки. З огляду на зазначене, доповідна записка Департаменту аудиту податкового органу не містить інформацію, яка була б підставою для проведення фактичної перевірки, відповідно до норм статті 80 ПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі 804/8921/13-а, від 07.02.2020 у справі 640/15241/19. Підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Судом досліджено підстави вказані в оспорюваному Наказі про проведення фактичної перевірки від 26.07.2018 року №11722, в направленнях на проведення перевірки від 02.08.2018 року № 4828/26-15-14-09, № 4829/26-15-14-09 та положення п.п. 80.2.2. ст.80 ПК України. Як висновок, доповідна записка Департаменту аудиту від 25.07.2018 року 3350/26-15-14-09-11 як підстава, яка підпадає під дію п.п. 80.2.2. ст.80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Таким чином, доповідна записка в даному випадку не може слугувати підставою для видання наказу про проведення фактичної перевірки. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо організації та проведення фактичної перевірки. Вся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день отримання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (п. 2.6 гл.2 Положення № 637). При цьому як виняток пп.4.3 п.4 Положення №637 передбачено, що якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи. Водночас слід зазначити, що згідно з абз.1 п.2.8 гл.2 Положення №637 відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб, в тому числі господарські одиниці, можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб без її оприбуткування в касі підприємства. Готівка може зберігатися в касі тільки в межах встановленого ліміту. Понадлімітну суму грошових коштів необхідно здавати до банку. Заборонено зберігати в касі (сейфі) цінності, які не належать підприємству (наприклад, особисті гроші касира або інших осіб) (п.4.1 Положення №637). Операції з оприбуткування та видачі готівки здійснює касир підприємства, який оформляє їх документально і несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей (п.4.8 Положення №637). Операції з оприбуткування та видачі готівки здійснює касир підприємства, який оформляє їх документально і несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей (п.4.8 Положення №637). У позовній заяві, позивач зазначив, що видача готівки з каси магазину відокремленого підрозділу для здавання її до банку не оформлюється видатковими касовими ордерами. Видача готівки з каси оформлялась із застосуванням РРО та книги КОРО. Згідно пунктів 3.4, 3.5, 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки. При чому, на підтвердження належного виконання вимог Положення №637 надав суду першої інстанції видаткові відомості. Відповідно до п.п.3.4, 3.5 Положення, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Кожне підприємство, що має касу, повинне вести одну касову книгу. Пунктом 4.2 гл.4 Положення №637 передбачено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі, форму якої затверджено додатком 5 до Положення №637. У разі наявності у такого підприємства відокремлених підрозділів та здійснення цими підрозділами операцій з приймання та видачі готівки з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів (прийом виручки, виплата заробітної плати, видача коштів на господарські потреби та ін.) такі підрозділи також повинні вести касову книгу (п.4.2 Положення №637). Відокремлені підрозділи підприємств, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, касової книги не ведуть. Положення №148 - це нове Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 №148. Діє з 05.01.2018. Положення №637 - це старе Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637. Втратило чинність з 05.01.2018. Відповідно до п.11 розд. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств/відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій). Підпунктом 18 п.3 розд. ІІ цього Положення встановлено, що оприбуткування готівки - проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат. За визначеннями, наведеними у п.п. 13 та 14 п. 3 розд. ІІ Положення, книга обліку - касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій, книга обліку доходів і витрат; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форми відповідних книг обліку доходів і витрат затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, відповідно до вимог Податкового кодексу України; Крім того, п.5 розд. ІІ Положення передбачено, що суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Відповідно до абз.3 п.11 розд. ІІ Положення №148, готівку, яка надходить до кас, оприбутковують у день одержання готівки у повній сумі. У касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та/або книги обліку розрахункових операцій (КОРО) без ведення касової книги, оприбуткуванням готівки є облік готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку та підтверджує оприбуткування готівки в касі суб`єктів господарювання, є: квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, підписана відповідальними особами банку та засвідчена відбитком печатки банку; квитанція/чек банкомата чи програмно-технічного комплексу самообслуговування; примірник супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчений підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача; чек платіжного термінала в разі проведення інкасації коштів у режимі реального часу з використанням платіжних терміналів. Підприємство відповідно до Положення №148 зобов`язане розробити і затвердити порядок оприбуткування готівки в касі внутрішнім документом, у якому максимально врахувати особливості роботи як установи/підприємства, так і його відокремлених підрозділів (внутрішній трудовий розпорядок, режим роботи, графіки змінності, порядок та особливості здавання готівкової виручки (готівки) до банку). Для відокремлених підрозділів установи/підприємства порядок оприбуткування готівки в касі встановлюється та доводиться внутрішніми документами. Отже, у разі розрахунків на відокремленому підрозділі через РРО вести касову книгу не обов`язково, якщо дотримано вимог щодо оприбуткування готівки на відокремленому підрозділі. Пунктом 15 розд. II Положення №48 визначено, що установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи установ/підприємств мають право здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас юридичних осіб або банку чи небанківської фінансової установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку для її переказу і зарахування на банківські рахунки юридичних осіб. Підприємство має право здійснювати збір готівкової виручки (готівки), отриманої від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), для подальшого її здавання до банку з використанням комплексу технічних та програмних засобів, розташованих у місці здійснення готівкових розрахунків, які б забезпечували безпечне передавання коштів з робочих місць касирів до спеціально обладнаного приміщення для зберігання та подальшого здавання готівки до кас банків. За таких обставин, якщо готівка отримана від реалізації і проведена через РРО, вилучається з місця проведення розрахунків, то така операція має бути відображена у РРО операцією «службове виведення» і відповідно до п.11 розд. II Положення №148 у цьому випадку касова книга може не використовуватись. Крім того, п.39 розд. IV Положення №148 передбачено, що установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті (додаток 5 цього Положення). Кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи установ/підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок та веденням книги обліку розрахункових операцій, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також фізичні особи - підприємці касової книги не ведуть. Враховуючи вказане, суб`єкт господарювання має право не вести касову книгу на відокремленому підрозділі, якщо здійснюються готівкові розрахунки із застосуванням РРО або розрахункових книжок та веденням КОРО, але не проводяться операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами. Підприємством були надані в повному обсязі всі необхідні для проведення перевірки документи. Видача готівки реєструвалась через РРО із виконанням операції «службова видача». Оскільки, вся готівкова виручка, що перевищувала встановлений ліміт каси, здавалась з каси у встановленому порядку та здавалась до банків, що підтверджується відвідними банківськими квитанціями, а кошти вносились на банківський рахунок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства, на які посилається контролюючий орган. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12.09.2018 №0047011409 форми «С» є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя Н.М. Єгорова