Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/3975/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3975/24 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 30.12.2024 року; Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.04.2024 №25287/03-16 про відмову у перерахунку пенсії; зобов`язти Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 37 Закону України « Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 11.04.2024 з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування; зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області врахувати довідки від 01.04.2024 №18 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), №17 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), видані виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу», оскільки відповідач протиправно не зарахував до стажу державної служби період роботи на посаді в органах місцевого самоврядування. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.04.2024 №25287/03-16 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-Х11 з 11.04.2024 з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування з урахуванням довідки від 01.04.2024 № 18 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), № 17 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), видані виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 грн. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач працювала на посадах, робота яких зараховується до державної служби. В свою чергу, за посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент набрання чинності цим Законом було віднесено до відповідних категорій та яким присвоєно ранг згідно з пунктом 5 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зберігається така сама категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог цього Закону. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що надані позивачем довідки не можуть бути враховані при призначенні пенсії, оскільки складені та видані з порушенням законодавства, так як містять дані про заробітну плату посадової особи місцевого самоврядування, а не працюючого державного службовця відповідно посади за останнім місцем роботи заявника на державній службі. ОСОБА_1 надала до суду відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду, а тому просить відмовити в її задоволенні. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 11.04.2024 ОСОБА_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №

889. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ у Київській області 19.04.2024 ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішення № 25287/03-16, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 889, оскільки відсутній стаж роботи на посадах державної служби. У рішенні зазначено, що згідно із п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень для осіб які на день набрання чинності Законом 889 (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України від 16.12.1992 №3723-ХІІ «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом 889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулась з позовом до суду. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 1 ст.4 Закону №1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні. Згідно ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який набрав чинності з 01.05.2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно із п.10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-XII (закон втратив чинність на підставі Закону №889-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 та 12 розділу XI Закону №889-VIII), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 1058-15, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 1058-15, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскарженого рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії у спосіб переведення з пенсії, яка обчислюється відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком (державного службовця), яка обчислюється відповідно до п.10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII та ст.37 Закону №3723-XII, слугував висновок відповідача про відсутність необхідного стажу державної служби та, що станом на 01.05.2016 року, позивач обіймала посади в органах місцевого самоврядування, а період в органах місцевого самоврядування не зараховується до спеціального стажу, позаяк позивачу присвоювався не ранг державного службовця, а ранг посадової особи органу місцевого самоврядування. Тобто, відповідачем фактично не зараховано до стажу робити позивача періоди роботи з 13.08.2001 року по 01.05.2016 року на різних посадах в органах місцевого самоврядування. З трудової книжки позивача НОМЕР_1 , довідок №17, №18 від 01.04.2024 р., вбачається та відповідачами не заперечується, що позивач працювала на різних посадах в органах місцевого самоврядування та станом на 01.05.2016 року (дату набрання чинності Законом №889-VІІІ) обіймала посаду в виконавчому комітеті Миколаївської міської ради, віднесену до відповідних категорій посад місцевого самоврядування. Також відповідачами не висказано будь яких заперечень до трудової книжки позивача. У постанові від 10.04.2018 року по справі № 295/16375/16-а Верховного Суду дійшов висновку що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. В силу п.4 ч.2 ст.46 Закону №889-VIII, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-III (далі Закон №2493-III) зараховуються до стажу державної служби. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посади, які обіймав позивач за час роботи в органі місцевого самоврядування, відноситься до посад, визначених ст.14 Закону №2493-III, що підтверджується зокрема й тим, що позивачу присвоєно 10 та 9 ранги посадової особи місцевого самоврядування, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача. Відповідно до приписів ст.ст.1, 2, 22 Закону №2493-III, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. До стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889 -VIII. Згідно з п.8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. До набрання чинності Законом №889-VIII діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі - Порядок №283). Відповідно до п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Як вже зазначалось вище, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Таким чином, з аналізу вказаних вище положень вбачається, що період роботи позивача з 13.08.2001 року по 01.05.2016 року в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби (роботи), що також вірно було встановлено судом першої інстанції. Такий період роботи позивача в органах місцевого самоврядування дає їй право на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII. За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що стаж роботи позивача на посадах державної служби склав понад 20 років, що підтверджує її право на перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця. Відтак, позивач, набула право на призначення пенсії відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII та ст.37 Закону №3723-XII. Зазначене вище свідчить про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови в задоволенні поданої позивачем заяви про переведення її на пенсію державного службовця, а тому, як вірно встановив суд першої інстанції, оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. В свою чергу, питання щодо відповідності форм довідок від 01.04.2024 №18 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), № 17 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданих виконавчим комітетом Миколаївської міської ради колегія суддів зазначає наступне. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям на день подачі ОСОБА_1 заяви про перехід на пенсію згідно Закону №889, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. Постановою Правління ПФУ від 17.01.2017 року № 1-3 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві га перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-УІI1 "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу". Таким чином, довідки видані виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 01.04.2024 № 18 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), № 17 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) відповідають вимогам для призначення пенсії на день звернення ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-VI органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі, проте матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем відповідних дій. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про задоволення позову не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв