Постанова 4851 № 440/10264/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2025 р.Справа № 440/10264/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Щурової К.А., представників сторін: позивача - Костуренка Є.М., відповідача - Трофімченка В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький, м. Полтава, повний текст складено 13.12.24 по справі № 440/10264/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕГО" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕГО» (далі по тексту ТОВ «ІНТЕРЕГО», позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00040260701 від 29.03.2024 в частині описані в п. 1 ППР в сумі 593 750,00 грн. (в т. ч. основний платіж в сумі 475 000,00 грн. та штраф в сумі 118 750,00 грн); - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00040250701 від 29.03.2024 в частині описані в п. 1.2 ППР в сумі 1032002 грн. (в т. ч. основний платіж - 1032002 грн); - стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕГО» (ЄДРПОУ 42814298) сплачену суму судового збору у розмірі 30219,24 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень № 00040260701 від 29.03.2024 на суму 593 750,00 грн за платежем «податок на додану вартість» та № 00040250701 від 29.03.2024 на суму 1032002 грн за платежем «податок на прибуток приватних підприємств», як таких, що базуються на помилкових висновках акту перевірки від 08.03.2024 № 2562/16-31-07-01-02/42814298 (далі по тексту Акт перевірки) щодо нереальності здійснених між ТОВ «ІНТЕРЕГО» та його контрагентами ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» і ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» господарських операцій, оскільки наданими позивачем до перевірки документами повністю спростовуються будь-які сумніви контролюючого органу в нереальності вчинених правочинів. Так, контролюючий орган, стверджуючи про відповідність ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» і ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку, ані в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях (далі по тексту ППР), ані в Акті перевірки, не зазначає при цьому дат та номерів рішень про віднесення платників податку до ризикових, що взагалі викликає сумніви в їх існуванні. До того ж, як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 по справі № 811/3228/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у господарській діяльності. На переконання позивача, недотримання його контрагентами податкової дисципліни має негативні наслідки саме для таких контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Щодо застосування рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» персональних санкцій відносно ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» зауважив, що господарські правовідносини позивача із таким контрагентом мали місце задовго до винесення такого рішення (останнє платіжне доручення датоване 23.03.2021), а тому вказане рішення не може тягнути негативних наслідків для позивача. Необґрунтованим, на переконання позивача, є і покликання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень по ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС», оскільки по-перше, у наведених в Акті перевірки витягах з реєстру судових рішень немає жодної згадки про ТОВ «ІНТЕРЕГО», а по-друге, по зазначених кримінальних провадженнях відсутній не тільки вирок, а й самі матеріали розслідування ще не передані до суду. Звернув увагу, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який набрав би законної сили, контролюючим органом не надано, а тому сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності спірних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для ТОВ «ІНТЕРЕГО». Спростовуючи доводи контролюючого органу про наявність відносно ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» податкової інформації, яка свідчить про можливе формування податкового кредиту (витрат) підприємствами-покупцями без реального здійснення господарських операцій, з посиланням на висновки Верховного Суду у постановах від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 26.06.2018 по справі № 826/3006/24, від 06.02.2018 по справі № 821/589/17, стверджував, що сама по собі в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація без дослідження первинних документів не може братись до уваги, позаяк не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом у розумінні процесуального закону. Щодо наведених в Акті перевірки доводів про відсутність у ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» по ланцюгу постачання та походження розчинника багатофункціонального РСМ-1 СА та розчинника багатофункціонального АНТ-1 зауважив, що будь-яких доказів, на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано, що унеможливлює їх перевірку. Стверджував, що анулювання 02.05.2023 у ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» свідоцтва платника ПДВ також жодним чином не спростовує реальність здійснення господарської операції із ТОВ «ІНТЕРГЕГО», позаяк така мала місце задовго до такої події в березні 2021 року. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 по справі № 440/10264/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕГО" (вул. Першотравнева, буд.22, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42814298 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00040250701 від 29.03.2024 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими та/або іншими зобов`язаннями в сумі 1032002 грн. 00 коп. (один мільйон тридцять дві тисячі дві гривні 00 копійок). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00040260701 від 29.03.2024 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими та/або іншими зобов`язаннями в сумі 475000 грн. 00 коп. (чотириста сімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 118750 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕГО" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30219,24 грн (тридцять тисяч двісті дев`ятнадцять гривень двадцять чотири копійки). Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 по справі № 440/10264/24 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що застосування відносно ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» персональних санкцій щодо заборони здійснення будь-якої господарської діяльності та участь у низці кримінальних проваджень за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258-5, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст.209 КК України, ч. 2 ст. 364 КК України, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 212 КК України, ч. 3 ст. 191 КК України за фактами заволодіння бюджетними коштами за попередньою змовою групою осіб свідчить про нереальність здійсненої між ТОВ «ІНТЕРЕГО» та ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» господарської операції із реалізації конденсату газового стабільного. Відтак, отримані ТОВ «ІНТЕРЕГО» від ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» грошові кошти у сумі 4000217,00 грн не пов`язані з постачанням товарів, а їх врахування при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства не знайшло підтвердження у фінансовій звітності позивача. Таким чином, за рахунок неправомірного формування даних податкового обліку за наслідками здійснення господарських операцій, з огляду на фіктивний (удаваний) характер здійснених господарських операцій, стверджував про порушення ТОВ «ІНТЕРЕГО» вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 ПК України, внаслідок чого занижено загальну суму отриманого доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку, всього на суму у сумі 4000217 грн, у тому числі по періодах: 2021 рік - у сумі 4000217 грн. Наполягаючи на фіктивності здійснення господарської операції із ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС», пояснив, що під час перевірки встановлено невідповідність асортименту придбаних та реалізованих товарів ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» на адресу ТОВ «ІНТЕРЕГО», зокрема, згідно із номенклатурою поставлених товарів відсутній ланцюг постачання та походження товару - розчинник багатофункціональний РСМ-1 СА та розчинник багатофункціональний АНТ-1». ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» не є виробником такого товару, а відповідно до наданого до перевірки паспорту якості виробником є ООО «НевХимПродукт» та ООО «АЛЬФА ХИМ». У свою чергу за умовами контрактів № 7 від 25.07.2020 та № 24/88 від 07.07.2020, укладених між ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» з ООО «ЛЕСОХИМИК» та ООО «АЛЬФА ХИМ», товар був імпортований ТОВ «НВП ХІМІНТЕР» податковий номер 38528241, адреса отримання: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Чечелівський район, вулиця Ударників, буд.

27. При цьому, взаємовідносини, щодо придбання розчинників у ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» з ТОВ «НВП ХІМІНТЕР», згідно з базою даних ЄРПН відсутні. А відтак, ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» насправді товар не отримувало, а отримувачем товару є інша юридична особа. Також зауважив, що рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» визнано таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки встановлено операції з реалізації товарів (послуг) платникам податків з ознаками ризиковості, а саме: ТОВ «ІНТЕРЕГО». До того ж, посадова особа (засновник, директор) ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС Леунтяну Іліє є одночасно посадовою особою по 65 платникам юридичним особам, серед яких є платники, що віднесені до категорії «ризикові», а саме: ПП «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «КОМПАНІЯ БІР», ТОВ «ВОГНЕТРИВ ЕНЕРГО ХОЛДИНГ», ТОВ «ВАГОННО-РЕМОНТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРВАГОНМАШ», ТОВ «ТП ЛІБЕРТ» та ін. Враховуючи вищенаведене, ТОВ «ІНТЕРЕГО» неправомірно визначено показники Податкової декларації з податку на прибуток, наслідком чого стало заниження фінансового результату до оподаткування за рахунок завищення витрат по взаємовідносинам з ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» на загальну суму 2374866 грн, у тому числі за 2021 рік 2374866 грн, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «ІНТЕРЕГО» податку на прибуток підприємств всього в розмірі 427476 грн, у тому числі за 2021 рік 427476 грн. Дане порушення мало також вплив на суміжний об`єкт оподаткування, а саме податок на додану вартість, в частині придбання товару - розчинник багатофункціональний РСМ-1 СА та розчинник багатофункціональний АНТ-1, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 475000 грн, у т.ч. за лютий 2021 року в сумі 325000 грн, за травень 2021 року 100000 грн, за жовтень 2022 року в сумі 50000 грн. Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Вкотре наголосив, що саме лише посилання контролюючого органу на те, що аналіз діяльності ТОВ «ІНТЕРЕГО» свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними ЄРПН, а також мінімізації платежів до бюджету, без належного обґрунтування і документального підтвердження, не може свідчити про відповідність рішення критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині 2 статті 2 КАС України. Покликаючись на висновок Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 по справі № 160/3364/19 зазначив, що лише наявність вироку може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом і тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання ж вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами за весь період діяльності були фіктивними. Інші доводи аналогічні викладеним у позовній заяві. У додаткових поясненнях від 26.03.2025 відповідач проінформував, що наразі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація щодо наявності вироків по кримінальних провадженнях № 22021000000000126 від 22.04.2021, № 62021000000000208 від 18.03.2021 та № 12020220500001710 від 18.11.2020. Також зауважив, що рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким до ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» застосовано персональні санкції, на даний час є діючим. Позивачем також надано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення від 02.04.2025, в яких останній повідомив, що жодне із кримінальних проваджень по контрагентах позивача ще не передано до суду, а тому такі не можуть свідчити про ризиковість здійсненої із таким контрагентом господарської операції. Щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» вказав, що остання співпраця ТОВ «ІНТЕРЕГО» із ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» була ще в березні 2021 року. Відтак, анулювання свідоцтва платника ПДВ у ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» 02.05.2023 не може бути підставою для визнання нереальною господарської операції, яка відбулася до такої події. У наданих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях від 16.04.2025 відповідач повідомив, що ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» на адресу позивача було виписано та зареєстровано податкові накладні з придбання розчинника багатофункціонального на суму ПДВ 475000 грн. Проінформував, що відомостей про оскарження ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ у Єдиному державному реєстрі судових рішень не міститься. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити з підстав та мотивів, викладених в скарзі та додаткових письмових поясненнях. Позивач проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕГО» (ідентифікаційний код 42814298) зареєстроване як юридична особа 11.02.2019, основним видом економічної діяльності позивача є: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с. 43; т.1). Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕГО» у періоді, який перевірявся, мало статус платника, зокрема, податку на прибуток та податку на додану вартість. У період з 12.02.2024 по 01.03.2024 на підставі наказів контролюючого органу № 140-п від 26.01.2024 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕГО» (податковий номер 42814298)», № 408-п від 20.02.2024 «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕГО» (податковий номер 42814298)», направлень на перевірку від 05.02.2024 № 298, 299, виданих ГУ ДПС у Полтавській області, згідно з планом (перелік питань) документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕГО» (податковий номер 42814298) та повідомленням від 26.01.2024 № 15, посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕГО», податковий номер 42814298, за наслідками якої складений Акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 08.03.2024 № 2562/16-31-07-01-02/42814298 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЕГО», податковий номер 42814298» (т. 1 а.с. 151-172, 199-2021). За висновками Акту перевірки від 08.03.2024 встановлено порушення ТОВ «ІНТЕРЕГО», зокрема: 1. п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п. 3 розділу ІІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, п. 5 НП(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290; п.6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в розмірі 1311585 грн., у тому числі за 2021 рік 1032002 грн., 2022 рік 279583 грн. /а.с. 37 (зворот); т.1/. 2. п. 44.1 ст. 44, 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 п 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року № 2755-VI, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, п. 1.2., п. 2.1., п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 506508 грн, у т.ч. за січень 2021 року в сумі 3308 грн, за лютий 2021 року в сумі 325000 грн, за травень 2021 року в сумі 100000 грн, за жовтень 2022 року в сумі 50000 грн, за березень 2023 року в сумі 28200 грн (а.с. 39; т.1). 29.03.2024 на підставі акту перевірки № 2562/16-31-07-01-02/42814298 від 08.03.2024 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято: - податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 00040250701, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕГО" (податковий номер 42814298) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1381480 грн. 75 копійок, у тому числі: за податковими зобов`язаннями - на суму 1311585 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 69895 грн 74 коп. (а.с. 15; т.1); - податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 00040260701, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕГО" (податковий номер 42814298) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 633135 грн. 00 копійок, у тому числі: за податковими зобов`язаннями - на суму 506508 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 126627 грн 00 коп. (а.с. 17; т.1). Відповідач в Акті перевірки від 08.03.2024, аналізуючи господарську діяльність позивача при реалізації товарів ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» зазначив, що : остання податкова звітність з податку на прибуток підприємств подана контрагентом позивача за 2020 рік; остання податкова накладна на реалізацію виписана ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» 11.02.2019; оформлення операцій з реалізації конденсат газовий стабільний, придбання якого оформлено ТОВ «ІНТЕРЕГО», в подальшому ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» не здійснювалось; згідно з рішенням РНБОУ від 02.04.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» застосовано персональні санкції; ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» є учасником низки кримінальних проваджень (т.1 а.с. 24 (зворот) 25). Також, в Акті перевірки від 08.03.2024 зроблено висновок про те, що отримані ТОВ «ІНТЕРЕГО» від ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» грошові кошти у сумі 4000217,00 грн, перерахування яких не пов`язано з постачанням товарів, та за відсутності даних у ТОВ «ІНТЕРЕГО» щодо їх повернення у майбутньому, кваліфікуються як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності ТОВ «ІНТЕРЕГО» та відповідно не взято до уваги при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства (т. 1 а.с. 27). Далі в Акті перевірки від 08.03.2024 йдеться про те, що перевіркою повноти декларування ТОВ «ІНТЕРЕГО» показників рядка 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» встановлено заниження на 7286582 грн, у т.ч. по періодах: за 2021 рік - 6375083 грн, за 2022 рік - 911499 грн внаслідок: заниження показників у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку» на загальну суму 4000217 грн, у т.ч. за 2021 рік 4000217 грн, на підставі порушення опис якого наведений вище; неправомірного включення до складу собівартості реалізованих товарів, які відображені в рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» придбаних товарів, по господарським операціям з ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» на загальну суму 2374866 грн, у тому числі за 2021 рік - 2374866 грн (т. 1 а.с.27). З огляду на вищевикладене, перевіркою встановлено неправомірне включення до складу собівартості реалізованих товарів придбаних товарів, по нереальним господарським операціям з ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» на загальну суму 2374866 грн, у тому числі за 2021 рік - 2374866 грн (т. 1 а.с. 27 (зворот)). Також податковим органом зазначено про невідповідність асортименту придбаних та реалізованих товарів ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» на адресу ТОВ «ІНТЕРЕГО». Так, згідно з номенклатурою поставлених товарів відсутній ланцюг постачання та походження розчинник багатофункціональний РСМ-1 СА та розчинник багатофункціональний АНТ-1. Також господарська операція має разовий характер. Свідоцтво платника ПДВ у ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» анульовано контролюючим органом 02.05.2023 по причині відсутності поставок та ненадання декларацій. Остання звітність подана за квітень 2021 року (податкова декларація з податку на додану вартість). ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Посадова особа (засновник, директор) ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» Леунтяну Іліє є одночасно посадовою особою по 65 платникам. ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» перейшов з ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ГУ ДПС у Миколаївській області, що є адресою масової реєстрації. До перевірки не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості. Укладені між зазначеним постачальником та ТОВ «ІНТЕРЕГО» договори не опосередковувалися реальним виконанням операції, які становить його предмет. За таких обставин податковий орган констатує в Акті перевірки від 08.03.2024, що ТОВ «ІНТЕРЕГО» порушено п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, п.6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, внаслідок чого підприємством неправомірно визначено показники Податкової декларації з податку на прибуток, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування за рахунок завищення витрат по взаємовідносинах з ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» на загальну суму 2374866 грн, у тому числі за 2021 рік - 2374866 грн, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «ІНТЕРЕГО» податку на прибуток підприємств всього в розмірі 427476 грн, у тому числі за 2021 рік - 427476 грн. Дане порушення мало вплив на суміжний об`єкт оподаткування, а саме на податок на додану вартість в частині придбання розчинник багатофункціональний РСМ-1 СА та розчинник багатофункціональний АНТ (т. 1 а.с. 28 (зворот), 29, 30). Отже, перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження на загальну суму 1311585 грн, у тому числі за 2021 рік - 1032002 грн, 2022 рік - 279583 грн (т. 1 а.с. 32 (зворот)). Позивачем податкове повідомлення-рішення від 29.03.2024 № 00040250701 оскаржується лише в сумі донарахованого податку на прибуток за 2021 рік у розмірі 1032002 грн. Відповідно до розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 29.03.2024 № 00040250701 (т. 2 а.с. 200 зворот) загальна сума 1032002 грн розрахована відповідачем за звітною декларацією з податку на прибуток підприємств № 9434835359 від 22.02.2023: по взаємовідносинам з ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» виходячи з бази оподаткування в сумі 4000217 грн із застосуванням ставки податку на прибуток 0,18, що складає 720039 грн донарахованого податку на прибуток; по взаємовідносинам з ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» виходячи з бази оподаткування в сумі 1733128 грн із застосуванням ставки податку на прибуток 0,18, що складає 311963 грн донарахованого податку на прибуток. Опис наведених контролюючим органом обґрунтувань оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо податкового кредиту по податку на додану вартість більш детально викладений в Акті перевірки від 08.03.2024, за змістом якого ТОВ «ІНТЕРЕГО» у лютому, травні 2021 та жовтні 2022 року згідно з відомостями про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» (податковий номер 43670208) по нереальним господарським операціям на загальну суму ПДВ 475000 грн., в т.ч. за лютий 2021 року в сумі 325000 грн., за травень 2021 року 100000 грн., за жовтень 2022 року в сумі 50000 грн. Згідно з Єдиним реєстром податкових накладних ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» на адресу ТОВ «ІНТЕРЕГО» зареєстровано податкові накладні. Всього: загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 2850000 грн, сума ПДВ = 475000 грн, обсяг операцій за ставкою 20% - 2375000 грн, кількість, кг 131944,4. Сума ПДВ по виписаних податкових накладних включено до податкових декларацій з ПДВ (ряд.10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню, придбані за: основною ставкою та нульовою») у відповідних періодах. Податкові накладні з придбання Розчинник багатофункціональний зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до чинного законодавства на суму ПДВ - 475000 грн. Поряд з цим, контролюючий орган, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду по справі № 640/18634/18 від 14.02.2020, зауважив, що виписані податкові накладні підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції адже сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції» (т.1 а.с. 34 (зворот) 35). За висновками Акту перевірки від 08.03.2024 «за сукупністю встановлених обставин встановлено факт відсутності ланцюга постачання Розчиннику багатофункціональний, його імпорту, іншого реального джерела введення в обіг у перевіреному та попередніх звітних періодах» (т. 1 а.с. 35). Згідно з розрахунком відповідача до податкового повідомлення-рішення № 00040260701 від 29.03.2024 при збільшенні позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 475000 грн по господарським операціям з ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» застосована фінансова санкція 25% в сумі 118750 грн. 00 коп. Позивач частково не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Р" від 29.03.2024 № 00040250701 та № 00040260701 та звернувся до суду з позовом у цій справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачем не наведено переконливих доводів, які б ґрунтувалися на об`єктивній інформації та спростовували реальність здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» та ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС», не доведено фактів порушення ТОВ «ІНТЕРЕГО» при здійсненні господарських операцій з ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» та ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» у перевіряємому періоді приписів п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, ст. 9 Закону № 996-XIV, п. 3 розділу ІІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, п. 5 НП(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290; п.6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та, як наслідок, заниження податку на прибуток за 2021 рік на 1032002 грн. Судом відхилено покликання контролюючого органу на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким до ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» застосовано персональні санкції, а також на наявність кримінальних проваджень за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258-5, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України, ч. 2 ст. 364 КК України, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 212 КК України, за ч. 3 ст. 191 КК України за фактами заволодіння бюджетними коштами за попередньою змовою групою осіб, в яких фігурує ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС», позаяк норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. На переконання суду першої інстанції, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Доводи, які стосуються відсутності трудових ресурсів контрагентів позивача, судом визнано безпідставними, оскільки відповідна діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів) в тому числі не платникам ПДВ. Оскільки господарські правовідносини позивача з ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» з поставки товару розпочалися ще до 03 квітня 2021 року, тобто до дати введення в дію Указом Президента України обмежувальних заходів (санкцій) стосовно ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС», а після 23 березня 2021 року господарські операції позивача з ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» припинились та фактично не відбувались, оплата за поставлені товари позивачу не надходила, суд дійшов висновку, що таке рішення не поширюється на правовідносини, які відбувались у минулому. Щодо твердження відповідача про те, що свідоцтво платника ПДВ у ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» анульовано контролюючим органом 02.05.2023 по причині відсутності поставок та ненадання декларацій, судом зазначено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» відбувались в період часу з 29.01.2021 по 22.02.2021, тобто, до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента та подачі ним останньої декларації з податку на додану вартість. Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню форми "Р" № 00040260701, яким ТОВ "ІНТЕРЕГО" збільшено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 593 750,00 грн (в т. ч. основний платіж в сумі 475 000,00 грн та штраф в сумі 118 750,00), суд дійшов висновку про реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» за договором поставки нафтопродуктів № 01291 від 29.01.2021, з метою здійснення власної господарської діяльності позивача, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі. У свою чергу, контролюючим органом стосовно наведеної господарської операції позивача з ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС», за наслідками якої позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 474973 грн, не надано доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України). За визначенням у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно із пунктами 44.1-44.2 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Положеннями підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується зазначений критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік такої безперервної сукупності років. У подальші роки такої сукупності років коригування фінансового результату також не застосовуються, крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу. Якщо у платника податку, який прийняв рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період перевищує 40 мільйонів гривень, такий платник податку визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; Для платників податку, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, не є об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України. При визначенні об`єкта оподаткування згідно з цим підпунктом не враховуються витрати за результатами операцій, здійснених платником податку з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави). У разі якщо такі витрати визнані платником податку у податковому (звітному) періоді відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, при визначенні об`єкта оподаткування здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування з урахуванням положень пункту 140.6 статті 140 цього Кодексу. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. За визначенням, наведеним у пункті 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Положеннями пункту 187.1. статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису. Згідно з пунктом 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). За вимогами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності). Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. У пункті 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. На виконання приписів пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Пунктом 198.6 статті 198 ПК України також встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. За визначенням, наведеним у пункті 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису. За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг). Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Таким чином, враховуючи вищевикладене, для операцій з постачання послуг (товарів) первинним документом, що посвідчує право платника податку - покупця послуг (товарів) на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, яка складена платником податку - продавцем послуг (товарів) за такими операціями окремо на кожне повне (часткове) постачання товарів та/або на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Окрім того, вимоги до підтвердження визначених у податковій звітності даних встановлені також у статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до яких платники податків для цілей оподаткування зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України). Закон № 996-ХIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-ХІV, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За змістом статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року № 1706 наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 № 318 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі по тексту Положення). Відповідно до пункту 1 вказаного Положення, це національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Згідно із пунктом 2 вказаного Положення, норми цього національного положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). Відповідно до пункту 6 Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Пунктом 9 Положення встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: 9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо. 9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг. 9.3. Погашення одержаних позик. 9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту). 9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. 9.6. Балансова вартість валюти. Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Виходячи зі змісту пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 № 290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). З огляду на вищенаведені норми права, підтвердженням реальності господарської операції є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХІV первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що за відсутності події придбання для використання в оподатковуваних операціях товарів/послуг та, як наслідок, неможливості визначення дати початку їх фактичного використання через відсутність первинних документів, складених відповідно до Закону № 996-ХIV, у платника податку не може виникнути податкове зобов`язання з податку на додану вартість. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. При цьому, у податковому обліку позивача операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 жовтня 2019 року по справі №400/2670/18, від 31.01.2020 по справі № 520/10953/18 та від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Як зазначив Верховний Суд у справі № 360/3118/21 від 25.07.2023, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ані недоліки первинної документації, ані наявність податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання тощо, самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, за наявності об`єктивних сумнівів щодо реальності господарських операцій, у тому числі, з огляду на дефектність первинних документів, наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі ж надання контролюючим органом доказів, які у сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Колегією суддів встановлено, що підставою для винесення контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень форми "Р" № 00040250701 від 29.03.2024 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 1032002 грн (за 2021 рік) та № 00040260701 від 29.03.2024 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 593750,00 грн за результатами здійснення господарських операцій із ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» та ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» слугували твердження про такі фактичні обставини: - згідно із рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» (п.н. 43137732) відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку; - встановлено наявність ризикових операцій (рішення РНБОУ від 02.04.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»; - ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» є учасником кримінальних проваджень. По ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» з посиланням на номенклатуру поставлених товарів зазначено про відсутність ланцюга постачання та походження Розчинника багатофункціонального, разовість господарської операції, анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» 02.05.2023 по причині відсутності поставок та ненадання декларацій, подання останньої звітності за квітень 2021 року (податкова декларація з податку на додану вартість). Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, 16 лютого 2021 року між позивачем ТОВ «ІНТЕРЕГО» (продавець) та ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» (покупець), укладено договір поставки № 160221-2 (далі Договір) (т.1 а.с. 44-47), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується протягом терміну дії цього договору продавати у власність покупця ПММ, а покупець зобов`язаний приймати у власність та оплачувати товар згідно з умовами цього договору. Відповідно до пункту 2.1 Договору, ціна товару є вільною договірною та встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення її у рахунках-фактурах, видаткових накладних та податкових накладних, фактичне отримання товару покупцем за видатковими накладними означає, що він погоджується із ціною встановленою продавцем. Згідно із пунктами 4.1-4.2 Договору, покупець проводить оплату за товар шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця 100% оплати або у інший спосіб передбачений чинним законодавством України на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 7 днів. Оплата за товар здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у національній валюті України - гривні. На виконання умов Договору, ТОВ «ІНТЕРЕГО» здійснило поставку ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» конденсату газового стабільного (УКТ ЗЕД 2709009000), конденсату газового стабілізованого природного типу 2 (УКТ ЗЕД 2709001000), що підтверджується видатковими накладними: № 101 від 18 лютого 2021 року, кількість 24,94 т, ціна без ПДВ 19061,00 грн., сума без ПДВ 475 381,34 грн, сума ПДВ - 95076,27 грн. (т.1, а.с. 51); № 91 від 22 лютого 2021 року, кількість 25,04 т, ціна без ПДВ 20 011,00 грн., сума без ПДВ 501075,44 грн, сума ПДВ - 100215,09 грн. (т.1, а.с. 53); № 92 від 22 лютого 2021 року, кількість 30,816 т, ціна без ПДВ 19917,00 грн., сума без ПДВ 613762,27 грн, сума ПДВ - 122752,45 грн. (т.1 а.с. 55); № 102 від 22 лютого 2021 року, кількість 25,74 т, ціна без ПДВ 19518,00 грн., сума без ПДВ 502393,32 грн, сума ПДВ 100478,66 грн. (т.1 а.с. 57;); № 94 від 23 лютого 2021 року, кількість 27,93 т, ціна без ПДВ 19786,00 грн., сума без ПДВ 552622,96 грн, сума ПДВ - 110524,60 грн. (т.1, а.с. 59); № 95 від 23 лютого 2021 року, кількість 27,93 т, ціна без ПДВ 19786,00 грн., сума без ПДВ 552622,98 грн, сума ПДВ - 110524,60 грн. (т.1, а.с. 61); № 96 від 23 лютого 2021 року, кількість 31,458 т, ціна без ПДВ 19742,00 грн., сума без ПДВ 621043 грн, сума ПДВ - 124208,77 грн. (т.1, а.с. 63); № 97 від 23 лютого 2021 року, кількість 24,88 т, ціна без ПДВ 20140,00 грн., сума без ПДВ 501083,20 грн, сума ПДВ - 100216,64 грн. (т.1, а.с. 65); № 98 від 25 лютого 2021 року, кількість 31,38 т, ціна без ПДВ 19900,00 грн., сума без ПДВ 624462,00 грн, сума ПДВ - 124892,40 грн. (т.1 а.с. 67); № 99 від 25 лютого 2021 року, кількість 27,778 т, ціна без ПДВ 20015,00 грн., сума без ПДВ 555976,67 грн, сума ПДВ - 111195,33 грн. (т.1, а.с. 69); № 100 від 25 лютого 2021 року, кількість 24,84 т, ціна без ПДВ 20776,00 грн., сума без ПДВ 516075,84 грн, сума ПДВ - 103215,17 грн. (т.1, а.с. 71). Поставка товару від позивача до ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» здійснювалась автомобільним транспортом, на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених між ТОВ «ІНТЕРЕГО» та ТОВ «Альфа Груп 77» (т.1 а.с. 74-75), між ТОВ «ІНТЕРЕГО» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (т.1 а.с. 76-78), між ТОВ «ІНТЕРЕГО» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (т.1 а.с. 79-81). На підтвердження перевезення товару від ТОВ «ІНТЕРЕГО» до ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» позивачем надані копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти): ТТН № 101 від 18 лютого 2021 року, конденсат газовий стабільний (УКТ ЗЕД 2709009000), маса: 24940 кг (а.с. 52, т.1) : ТТН № 91 від 22 лютого 2021 року, конденсат газовий стабілізований природний типу 2 (УКТ ЗЕД 2709001000), маса: 25040 кг (т.1 а.с. 54); ТТН № 92 від 22 лютого 2021 року, конденсат газовий стабілізований природний (УКТ ЗЕД 2709001000), маса: 30816 кг (т.1 а.с. 56); ТТН № 102 від 22 лютого 2021 року, конденсат газовий стабільний (УКТ ЗЕД 2709009000), маса: 25740 кг (т.1 а.с. 58); ТТН № 94 від 23 лютого 2021 року, конденсат газовий стабілізований природний (УКТ ЗЕД 2709001000), маса: 27930 кг (т.1 а.с. 60); ТТН № 95 від 23 лютого 2021 року, конденсат газовий стабілізований природний (УКТ ЗЕД 2709001000), маса: 27930 кг (т.1 а.с. 62); ТТН № 96 від 23 лютого 2021 року, конденсат газовий стабілізований природний (УКТ ЗЕД 2709001000), маса: 31458 кг (т.1 а.с. 64); ТТН № 97 від 23 лютого 2021 року, конденсат газовий стабілізований природний типу 2 (УКТ ЗЕД 2709001000), маса: 24880 кг (т.1 а.с. 66); ТТН № 98 від 25 лютого 2021 року, конденсат газовий стабілізований природний (УКТ ЗЕД 2709001000), маса: 31380 кг (т.1 а.с. 68); ТТН № 99 від 25 лютого 2021 року, конденсат газовий стабілізований природний (УКТ ЗЕД 2709001000), маса: 27778 кг (т.1 а.с. 70); ТТН № 100 від 25 лютого 2021 року, конденсат газовий стабілізований природний типу 2 (УКТ ЗЕД 2709001000), маса: 24840 кг (т.1 а.с. 72). Згідно із відомостями товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) пункт навантаження товару розташований за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий,

66. На підтвердження можливості відвантаження нафтопродуктів за зазначеною адресою до матеріалів справи надано: договір оренди № 1 від 15.02.2021, укладений між ТОВ «Аврора 2020» та ТОВ «ІНТЕРЕГО», згідно з яким позивач набув право користування цілісним майновим комплексом нафтобази за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, будинок № 66 та Акти надання послуг з оренди нафтобази (т. 2 а.с. 30-34, 38-45), повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, де зазначено місцезнаходження об`єкта оподаткування: Полтавська обл., місто Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 66 (т.2 а.с. 35); За наслідками здійснення операції з перевезення нафтопродуктів між позивачем та ТОВ «Альфа Груп 77», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 складені відповідні Акти надання послуг. ТОВ «ІНТЕРЕГО» за фактом відвантаження товару ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» зареєстровані 12.03.2021 податкові накладні (т.1 а.с. 73): реєстраційний номер 905103287, порядковий № 45 від 23.02.2021 обсяг операції 745252,61 грн сума ПДВ - 124208,77 грн; реєстраційний номер 9051149342, порядковий № 39 від 18.02.2021 обсяг операції 570457,61 грн, сума - ПДВ 95076,27 грн; реєстраційний номер 9051029273, порядковий № 46 від 23.02.2021 обсяг операції 601299,84 грн, сума ПДВ - 100216,64 грн; реєстраційний номер 9050991195, порядковий № 40 від 22.02.2021 обсяг операції 601290,53 грн, сума ПДВ - 100215,09 грн; реєстраційний номер 9051033005, порядковий № 47 від 25.02.2021 обсяг операції 749354,4 грн, сума ПДВ - 124892,4 грн; реєстраційний номер 9051003631, порядковий № 41 від 22.02.2021 обсяг операції 736514,72 грн, сума ПДВ - 122752,45 грн; реєстраційний номер 9051032531, порядковий № 42 від 22.02.2021 обсяг операції 602871,98 грн, сума ПДВ - 100478,66 грн; реєстраційний номер 9051124294, порядковий № 44 від 23.02.2021 обсяг операції 663147,58 грн, сума ПДВ - 110524,6 грн; реєстраційний номер 9051124417, порядковий № 43 від 23.02.2021 обсяг операції 663147,58 грн, сума ПДВ - 110524,6 грн; реєстраційний номер 9050939879, порядковий № 48 від 25.02.2021 обсяг операції 667172 грн, сума ПДВ - 111195,33 грн; реєстраційний номер 9051131394, порядковий № 49 від 25.02.2021 обсяг операції 619291,01 грн, сума ПДВ - 103215,17 грн. Для здійснення оплати за договором поставки № 160221-2 позивачем на ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» складено рахунки на оплату товару № 20 від 18 лютого 2021 року на загальну суму з ПДВ 1173329,59 грн (сума ПДВ - 195554,93 грн) (т.1 а.с. 49), № 19 від 22 лютого 2021 року на загальну суму з ПДВ 6046470,26 грн. (сума ПДВ - 1007745,04 грн). ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» 23.03.2021 на рахунок ТОВ «ІНТЕРЕГО» здійснено часткову оплату за поставлений товар шляхом зарахування безготівкових коштів на поточний рахунок ТОВ «ІНТЕРЕГО» двома транзакціями: на суму 2000000,00 грн та 2000217 грн, разом: 4000217,00 грн, що також відображено в Акті перевірки від 08.03.2024. Станом на 30.09.2023 по бухгалтерському рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками по контрагенту ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» дебіторська заборгованість становить 3219582,86 грн. Позивачем надано до матеріалів справи копію Акту взаємних розрахунків за період: січень 2019 року, вересень 2023 року між ТОВ «ІНТЕРЕГО» і ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» за договором поставки № 160221-2 та копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за січень 2019 року, вересень 2023 року по контрагенту ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» згідно із відомостями яких дебет розрахунків між ТОВ «ІНТЕРЕГО» та ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» складає 3219582,86 грн. Згідно із бухгалтерською довідкою № 3/11/2024 від 19.11.2024 сума взаємовідносин по реалізації з контрагентом ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» в розмірі 7219799,86 грн (4000217,00 сума фактично сплачених коштів + 3219582,86 - дебіторська заборгованість) була відображена в повному розмірі: в декларації з податку на прибуток за № 9434835359 від 22.02.2023 року рядок 01 (дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку; у фінансовому звіті малого підприємництва за № 9005020724 від 22.02.2023 рядок 2000 (чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Також, 29 січня 2021 року між ТОВ «ІНТЕРЕГО» (покупець) та ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» (постачальник), укладений договір поставки нафтопродуктів № 01291 від 29.01.2021(т.1 а.с. 99-102), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі і додатках до нього нафтопродукти, що іменуються далі по тексту «товар». Номенклатура товару, його кількість, ціна, умови поставки та оплати встановлюються сторонами за погодженням в Додатках до цього Договору специфікаціях, а також вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар. Згідно із пунктом 1.4 вказаного Договору, кількість товару, що поставляється, визначається у видаткових накладних до цього договору. Загальна кількість товару, що поставлена покупцю за цим договором, визначається сукупною кількістю всіх партій Товару згідно з видатковими накладними до цього Договору. У пункті 2.1 вказаного Договору зазначено, що товар поставляється погодженими партіями згідно із специфікацією на поставку тієї чи іншої партії товару. Специфікація вважається узгодженою та оформленою належним чином, якщо вона була надано письмово (факсом або електронною поштою з врахуванням умов п. 8.7. Договору) з підписом і печаткою уповноваженої особи з боку покупця. Відповідно до пункту 3.1 вказаного Договору, загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого товару покупцем впродовж терміну дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах і накладних документах, а також у відповідних специфікаціях на кожну окрему партію товару. Згідно із пунктом 3.3 вказаного Договору, датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника. На виконання умов вказаного Договору, сторонами складено специфікації № 1 від 01.02.2021, № 2 від 12.02.2021, № 3 від 18.02.2021, № 4 від 22.02.2021, № 5 від 09.03.2021, № 6 від 11.03.2021 (т.2 а.с. 54-59), в яких погоджено місце поставки: Полтавська обл., м. Кременчук, провулок Галузевий,

66. На виконання договору поставки нафтопродуктів № 01292 від 29 січня 2021 року ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» здійснило поставку ТОВ «ІНТЕРЕГО» розчиннику багатофункціонального АНТ-1 та РСМ-1 СА, що підтверджується видатковими накладними: № 13 від 01 лютого 2021 року, товар: розчинник багатофункціональний АНТ-1, кількість 23200 кг, ціна без ПДВ 18,00 грн, сума без ПДВ - 417600,00 грн, сума ПДВ - 83520,00 грн (т.1 а.с. 105); № 16 від 12 лютого 2021 року, товар: розчинник багатофункціональний АНТ-1, кількість 24300 кг, ціна без ПДВ 18,00 грн, сума без ПДВ - 437400,00 грн, сума ПДВ - 87480,00 грн (т.1 а.с. 107); № 17 від 18 лютого 2021 року, товар: розчинник багатофункціональний АНТ-1, кількість 24259 кг, ціна без ПДВ 18,00 грн, сума без ПДВ - 436662,00 грн, сума ПДВ - 87332,40 грн (т.1 а.с. 109); № 18 від 22 лютого 2021 року, товар: розчинник багатофункціональний АНТ-1, кількість 18518 кг, ціна без ПДВ 18,00 грн, сума без ПДВ - 333324,00 грн, сума ПДВ - 66664,80 грн (т.1 а.с. 111); № 27 від 09 березня 2021 року, товар: розчинник багатофункціональний РСМ-1 СА, кількість 23500 кг, ціна без ПДВ 18,00 грн, сума без ПДВ - 423000,00 грн, сума ПДВ - 84600,00 грн (т.1 а.с. 113); № 28 від 11 березня 2021 року, товар: розчинник багатофункціональний РСМ-1 СА, кількість 18160 кг, ціна без ПДВ 18,00 грн, сума без ПДВ - 326880,00 грн, сума ПДВ - 65376,00 грн (т.1 а.с. 115). Поставка товару від ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» до ТОВ «ІНТЕРЕГО» здійснювалась автомобільним транспортом, замовником якого є контрагент позивача за договором поставки нафтопродуктів № 01292 від 29 січня 2021 року. На підтвердження перевезення товару від ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» до ТОВ «ІНТЕРЕГО» позивачем надані копії товарно-транспортних накладних: ТТН № 02011 від 01 лютого 2021 року, розчинник багатофункціональний АНТ-1, маса: 23200 кг (т.2 а.с. 89); ТТН № 02121 від 12 лютого 2021 року, розчинник багатофункціональний АНТ-1, маса: 243000 кг (т.2 а.с. 90); ТТН № 02181 від 18 лютого 2021 року, розчинник багатофункціональний АНТ -1, маса: 24259 кг (т.2 а.с. 91); ТТН № 02221 від 22 лютого 2021 року, розчинник багатофункціональний АНТ-1, маса: 18518 кг (т.2 а.с. 92); ТТН № 03091 від 09 березня 2021 року, розчинник багатофункціональний РСМ-1 СА, маса: 235000 кг (т.2 а.с. 93); ТТН № 03111 від 11 березня 2021 року, розчинник багатофункціональний РСМ-1 СА, маса: 18160 кг (т.2 а.с. 94). Згідно із відомостями товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) пункт навантаження товару розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27, а пункт розвантаження - Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий,

66. На підтвердження якості поставленого товару до матеріалів справи додано паспорт якості № 31 від 29.12.2020 на розчинник багатофункціональний АНТ 1 виданий нерезидентом - ТОВ «невхімпродукт», паспорт якості № 29 від 28.12.2020 на розчинник багатофункціональний АНТ 1 виданий нерезидентом - ТОВ «невхімпродукт», паспорт якості № 18 від 25.02.2021 на розчинник багатофункціональний РСМ-1 СА, виданий нерезидентом ТОВ «альфа хім». На підтвердження проведених розрахунків за отриманий від ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» товар згідно із договором поставки нафтопродуктів № 01292 від 29 січня 2021 року, позивачем додано копії виписок по особовому рахунку ТОВ «ІНТЕРЕГО» (т.1 а.с. 121-131), акти звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» (т.2 а.с. 20), витяг з оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за січень 2019 року - вересень 2023 року по контрагенту «ХІМАЛЬЯНС» (т.2 а.с. 24). ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» по факту оплати товару ТОВ «ІНТЕРЕГО» зареєстровані податкові накладні: реєстраційний номер 9060875502, порядковий № 8 від 11.03.2021 обсяг операції - 200000 грн, сума ПДВ - 33333,33 грн; реєстраційний номер 9059870073, порядковий № 7 від 09.03.2021 обсяг операції - 400000 грн, сума ПДВ - 66666,67 грн; реєстраційний номер 9059240388, порядковий № 6 від 04.03.2021 обсяг операції - 300000 грн, сума ПДВ - 50000 грн; реєстраційний номер 9037177894, порядковий № 8 від 22.02.2021 обсяг операції - 400000 грн, сума ПДВ - 66666,67 грн; реєстраційний номер 9033554135, порядковий № 7 від 18.02.2021 обсяг операції - 200000 грн, сума ПДВ - 33333,33 грн; реєстраційний номер 9032277441, порядковий № 6 від 17.02.2021 обсяг операції - 300000 грн, сума ПДВ - 50000 грн; реєстраційний номер 9031631980, порядковий № 5 від 11.02.2021 обсяг операції - 300000 грн, сума ПДВ - 50000 грн; реєстраційний номер 9028086440, порядковий № 2 від 03.02.2021 обсяг операції - 150000 грн, сума ПДВ - 25000 грн; реєстраційний номер 9027693321, порядковий № 1 від 23.02.2021 обсяг операції - 300000 грн, сума ПДВ - 50000 грн; реєстраційний номер 9013466402, порядковий № 13 від 25.02.2021 обсяг операції - 300000 грн, сума ПДВ - 50000 грн. Всього: загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 2850000 грн, сума ПДВ 475000 грн, обсяг операцій за ставкою 20% - 2375000 грн, кількість, кг 131944,4. Податкові накладні з придбання Розчинник багатофункціональний зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до чинного законодавства на суму ПДВ - 475000 грн. На підтвердження обліку руху товарів отриманих ТОВ «ІНТЕРЕГО» від контрагента ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» позивачем надано картку рахунку 281 за січень 2019 р.- вересень 2023 р. (т.2 а.с. 25-28). Суму податку на додану вартість в розмірі 475000 грн по господарським взаємовідносинам з ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» було включено до складу податкового кредиту, рядок 10.1. придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України, за основною ставкою в звітних податкових деклараціях з податку на додану вартість: за лютий 2021 року реєстраційний № 9057659359 від 20.03.2021, сума податку на додану вартість - 325000 грн; травень 2021 року реєстраційний № 9162925921 від 17.06.2021, сума податку на додану вартість - 100000 грн; жовтень 2022 року реєстраційний № 9245961778 від 18.11.2022, сума податку на додану вартість - 50000 грн, з відображенням у відповідних додатках до податкової декларації в розрізі контрагентів (т.2 а. с. 169-180). Також за відомостями Таблиці 2.2. Відомості про коригування податкового кредиту згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу Додатку 1 до звітної податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2021 року реєстраційний № 9162925921 від 17.06.2021 позивачем відкоригований податковий кредит на обсяг постачання 134 та за основною ставкою - 26,8, усього за звітній період -27 по постачальнику ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» (т. 2 а. с. 176). Зі змісту зведеного реєстру отриманих податкових накладних по продавцю ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС», вбачається, що було зареєстровано податкову накладну № 1 від 12.05.2021 з реєстраційним номером 9138680339 на суму ПДВ - 26,8 грн. (т. 1 а. с. 117). Колегія суддів враховує, що відповідачем не спростовується, що під час проведення перевірки платником податку надавались всі первинні документи та податкові накладні з відповідними квитанціями про реєстрацію їх в ЄРПН. Дослідивши та проаналізувавши подані позивачем документи у їх сукупності, слід дійти висновку, що зазначені первинні та інші документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, з наявних матеріалів справи чітко прослідковується рух активів позивача, який є основною умовою для виникнення права на бюджетне відшкодування. Також, колегія суддів враховує, що копії долучених до матеріалів справи первинних документів бухгалтерського обліку та розрахункових документів, які надавались контролюючого органу до перевірки, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Надаючи оцінку доводам контролюючого органу щодо ризиковості ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку, або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів (вироку по кримінальній справі щодо контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача із зазначеним контрагентом, рішення з обґрунтуванням причин віднесення вказаного контрагента до ризикових), не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «ІНТЕРЕГО» спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів, не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Слід зауважити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом, при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства. Крім того, за правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 30 січня 2018 року у справі № 2а-5883/12/2670, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб за відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України"). Отже, віднесення підприємства по «ланцюгу постачання» до переліку ризикових платників стосується не позивача, а його контрагента не може бути безумовним свідченням нереальності господарської операції, яка є предметом доказування. До того ж, ані в акті перевірки, ані у апеляційній скарзі контролюючим органом не зазначено конкретні причини (фактичні підстави) визнання ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» "ризиковим", а лише констатовано відповідність платника пункту 8 Критеріїв ризиковості платника. Відповідачем не надано до матеріалів справи будь-якої податкової інформації, на підставі якої виносилось рішення про "ризиковість", не наведено які саме господарські операції та з якими саме суб`єктами господарювання є ризиковими, дані таких контрагентів, операцій, періоду, суми тощо, хто саме задіяний у проведенні ризикових операцій (постачальник або його контрагент). Більше того, посилаючись на ризиковість контрагентів позивача, відповідач на підтвердження своїх доводів, не надає ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції рішень про внесення ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС»" до реєстру ризикових. В обґрунтування тверджень про нереальність господарських відносин позивача із ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» у зв`язку із «обривом ланцюгу постачання» відповідач покликається виключно на інформацію, отриману з баз ДПС ІТС Податковий блок» та ЄРПН. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.04.2020 по справі № 160/93/19, за якою будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2018 у справі № К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі № К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі. Таким чином, інформація про контрагентів контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про «обрив» ланцюга постачання та невідоме джерело походження товару», ґрунтуються на інформації з баз ДПС ІТС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних, що з урахуванням вищенаведеного та встановлених у справі обставин, не є достатнім доказом для висновку про нереальність господарських операцій. Інших доказів на підтвердження обставин неможливості здійснення контрагентами позивача поставки товару у спірних правовідносинах контролюючим органом не надано. А сама по собі податкова інформація з баз відповідача жодним чином не позбавляє правового значення виписані позивачем податкові накладні та наявні первинні документи. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності, адже у комерційній діяльності поставка товару не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів найму тощо. Так, враховуючи те, що предметом спірних господарських операцій була не значна кількість товарно-матеріальних цінностей, твердження контролюючого органу про необхідність залучення великої кількості трудових ресурсів для здійснення поставки не можуть вважатись обґрунтованими. При цьому, достатність або недостатність такої кількості працівників для здійснення статної діяльності та виконання взятих підприємством договірних зобов`язань оцінюється засновником або керівником підприємства, а не податковим органом. Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач, не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів-постачальників товару, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства. При цьому колегія суддів відмічає, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу. Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для такого обліку і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Щодо наявності рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій»), яким до ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» місцезнаходження юридичної особи Україна, 87555, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Миру, 90 застосовано персональні санкції, колегія суддів зауважує, що вказане рішення введене в дію Указом Президента України від 03.04.2021, в той час, як всі правовідносини із ТОВ «ІНТЕРЕГО» мали місце до таких подій (останній платіж проведено 23.03.2021). Відтак, застосування відносно контрагента позивача персональних санкцій 03.04.2021 жодним чином не має впливу на події, що мали місце у минулому. Відомостей ж про те, що ТОВ «ІНТЕРЕГО» здійснювало із ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» господарські операції після 03.04.2021 матеріали справи не містять, а сторонами не наводилось. Щодо наявності відкритих кримінальних проваджень по ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС», суд апеляційної інстанції виходить з положень статті 78 КАС України, відповідно до частини 6 та 7 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 по справі № 804/7580/16. Сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред`явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність. Особа не несе кримінальної відповідальності до тих пір, поки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили. (Речення сьоме абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/1999. Таким чином, сам по собі факт реєстрації кримінального провадження не може бути доказом наявності податкового правопорушення та підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними, оскільки податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам, зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення (вироку) у кримінальних провадженнях. Тут слід додати й про ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 07 липня 2022 року по справі № 160/3364/19, у якій ВП ВС відступила від висновку Верховного Суду України про безумовні й наскрізні наслідки фіктивного підприємництва (несумісність з легальною підприємницькою діяльністю), й запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб`єктами господарювання. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Судом апеляційної інстанції, з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що в межах справи № 761/91/22 Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22021000000000126 від 22.04.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258-5, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України відносно ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС». В межах справи № 757/16931/21-к Управлінням з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000208 від 18.03.2021 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України відносно ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС». В межах справи № 761/22356/21 першим відділом розслідувань кримінальних проваджень слідчого управлінням фінансових розслідувань Офісу великих платників податків здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32021101110000003 від 15.04.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 212 КК України відносно ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС». В межах справи № 757/66768/21-к Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, на підставі постанови заступника Генерального прокурора України про визначення підслідності у зв`язку з неефективністю досудового розслідування, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020220500001710 від 18.11.2020 за ч. 3 ст. 191 КК України за фактами заволодіння бюджетними коштами за попередньою змовою групою осіб відносно ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС». Разом з цим, колегія суддів констатує, що жодних відомостей про наявність вироку, який набрав законної сили та яким встановлено конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача, ані акт перевірки, ані матеріали справи не містять. Більше того, ухвал про відкриття проваджень у даних справах ще не було, тобто матеріали досудового розслідування не передані до суду. З огляду на вказане та те, що відповідачем під час розгляду справи не надано доказів в підтвердження встановлення в межах вказаних кримінальних провадженнях нереальності зазначених вище господарських операцій, фіктивності контрагентів, колегія суддів дійшла висновку про неспроможність таких доводів контролюючого органу. Надаючи оцінку доводам контролюючого органу про анулювання у ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» свідоцтво платника ПДВ, колегія суддів зауважує, що такі події мали місце 02.05.2023, в той час, як остання співпраця ТОВ «ІНТЕРЕГО» із вказаним контрагентом ще задовго до таких подій в березні 2021 року. Таким чином, анулювання у 2023 році в ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» свідоцтва платника ПДВ, тобто після двох років з моменту останніх господарських відносин із позивачем, жодним чином не впливає на реальність здійсненої господарської операції у 2021 році. При розгляді даної справи колегія суддів також враховує, що податкові накладні по господарських операціях з придбання та поставки позивачем товарів були зареєстровані в ЄРПН, а в акті перевірки зауважень до їх оформлення не зазначено та судом не встановлено. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в акті перевірки висновки відповідача, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу щодо нереальності розглядуваних господарських операцій та не підтверджуються належними доказами. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, всупереч положень статті 77 КАС України, не доведено фактів порушення ТОВ «ІНТЕРЕГО» при здійсненні господарських операцій з ТОВ «РОЛАНД ІМПЕКС» та ТОВ «НВП ХІМАЛЬЯНС» у перевіряємому періоді приписів п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, ст. 9 Закону № 996-XIV, п. 3 розділу ІІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, п. 5 НП(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290; п.6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 00040250701 від 29.03.2024 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 1032002 грн (за 2021 рік) та № 00040260701 від 29.03.2024 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 593750,00 грн, прийняті відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 по справі № 440/10264/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій Повний текст постанови складено та підписано 24.04.2025