Ухвала КЦС ВС № 210/756/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2025 року м. Київ справа № 210/756/24 провадження № 61-4165ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, ВСТАНОВИВ: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, в розмірі 8 000 000,00 грн. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є батьком загиблої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в результаті нещасного випадку на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Донька позивача протягом 32 років, у період з 02 липня 1990 року до 07 червня 2023 року перебувала у трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та працювала в конвертерному цеху машиністом крана металургійного виробництва 4 розряду шихтового відділення №

1. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19 год 50 хв, під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_3 загинула в конвертерному цеху сталеплавильного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», шихтового відділення № 1 від нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, внаслідок падіння під час пересування в кабіні мостового крану № 24, про що було складено Акт № 17 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання отруєння), аварії, що сталася 07 червня 2023 року о 19 год 50 хв на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (Форма Н-1/П, затверджений 23 жовтня 2023 року). Позивач зазначав, що внаслідок втрати дочки позивачу ОСОБА_1 завдана немайнова (моральна) шкода, яка полягає в такому: дочка завжди була для нього опорою та моральною підтримкою, піклувалася про нього, вони постійно спілкувались одне за одним. Її загибель призвела до постійного напруженого психоемоційного стану, він втратив сенс життя. Дочка за життя завжди допомагала йому, адже у віці 88 років, він сам фактично не міг себе утримувати та займатися фізичною працею по дому та господарству. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь 8 000 000,00 грн у порядку відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, в розмірі 300 000, 00 грн, без утримання податку з доходів фізичних осіб. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що нещасний випадок, що стався з машиністом крана металургійного виробництва конверторного цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_3 під час виконання своїх трудових обов`язків, 07 червня 2023 року, в проміжок часу з 12 год 30 хв до 14 год 30 хв, який призвів до її смерті, є таким, що пов`язаний з виробництвом. Факт заподіяння моральної шкоди позивачу в зв`язку з втратою близької людини встановлений судом. Зокрема, позивач, у зв`язку із втратою близької дочки переживає нервові потрясіння, він постійно потребує підтримки, як фізичної так і моральної, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв`язків та докладання з його боку додаткових зусиль для організації свого життя у похилому віці. Судом першої інстанції встановлений і причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною. Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, у розмірі 300 000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, наслідків, що наступили, виходячи, з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що стягненню з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю дочки, підлягає 300 000,00 грн, що відповідатиме вимогам розумності та справедливості. 27 березня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року у цій справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року в частині визначення розміру моральної шкоди з 300 000,00 грн до 8 000 000,00 грн. Касаційна скарга мотивована тим, що стягнутий апеляційним судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, та не відповідає глибині його моральних страждань та принципу розумності, виваженості і справедливості. Підставою касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, наслідків, що настали, виходячи, з міркувань розумності, виваженості та справедливості, виснував, що стягненню з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю дочки, підлягає 300 000,00 грн. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 є батьком померлої (загиблої) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , про що Дзержинським районним ЗАГС м. Кривого Рогу 28 квітня 1972 року складено відповідний актовий запис № 45, батьками дитини зазначені: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11 жовтня 1972 року. Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 14 квітня 2022 року № 00035390508, 18 листопада 1989 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_6 , про що Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис №

31. Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_7 . 29 листопада 1993 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розірвано. 14 січня 1994 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_9 , про що відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Довгинцівської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області складено відповідний актовий запис №

13. Після одруження змінила прізвище на ОСОБА_10 , що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 12 серпня 1999 року. Вказані обставини підтверджують, що позивач у справі ОСОБА_1 є рідним батьком ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, про що 09 червня 2023 року Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 26, та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 09 червня 2023 року. 18 жовтня 2023 року комісією, утвореною наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12 червня 2023 року № 1019/ПС зі змінами, внесеними, наказом від 08 серпня 2023 року № 1309/ПС, складено Акт № 17 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 07 червня 2023 року о 19 год 50 хв. Вказаний акт затверджений начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тригубенко В. О. 23 жовтня 2023 року. Відповідно до пункту 4 Акта № 17 07 червня 2023 року (зміна з 07 год до 19 год) машиніст крана металургійного виробництва конверторного цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_3 о 06 год 30 хв перебувала в адміністративно-побутовому корпусі конвертерного цеху, де перевдягнулась у спецодяг та відправилася на робоче місце в шихтове відділення №

1. О 07 год 20 хв у приміщенні вагової шихтового відділення № 1 Бригадр шихтового двору ОСОБА_11 проводив змінно-зустрічне зібрання, на якому була присутня ОСОБА_3 . О 7 год 30 хв машиністи крана шихтового відділення № 1 розійшлися за робочими місцями. Машиніст крану ОСОБА_3 піднялася у кабіну мостового крану № 24 рег. No 482291 (далі мостовий кран № 24). 07 червня 2023 року конвертерний цех знаходився в стані простою, виробничі процеси не проводилися, завданням ОСОБА_3 було прибирання робочого місця і охорона обладнання. О 09 год 20 хв старший майстер ОСОБА_12 телефонував ОСОБА_3 , при розмові ОСОБА_3 на стан здоров?я не скаржилася. Спеціальна комісія, спираючись на висновок експерта № 1227/1 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» Криворізького районного відділу, припустила, що ОСОБА_3 самостійно пересувалася в незначному обсязі від невстановленого місця, де вона отримала тілесні ушкодження, що спричинили виникнення закритої внутрішньочерепної травми внаслідок падіння з висоти власного зросту та удару об тупий твердий предмет, до місця де вона втратила свідомість та померла, а саме в кабіні мостового крану №

24. Працюючи на зміні з 19 год 07 червня 2023 року до 07 год машиніст крана металургійного виробництва ОСОБА_13 після проведення змінно-зустрічного зібрання о 19 год 50 хв піднялася в кабіну мостового крану № 24 та побачила, що в кабіні крана хтось лежить, про це ОСОБА_13 негайно сповістила бригадира шихтового двору ОСОБА_14 . Бригадир шихтового двору ОСОБА_14 дізнавшись про те, що сталося негайно зателефонував виконуючому обов`язків старшого змінного майстра конверторного цеху ОСОБА_15 , котрий, дізнавшись про подію, телефоном викликав швидку медичну допомогу ПП «Стіл Сервіс», сповістив керівництво цеха, та пішов зустрічати швидку допомогу. О 20 год 05 хв на місце інциденту прибула фельдшер ПП «Стіл Сервіс» ОСОБА_16 , яка о 20 год 20 хв констатувала біологічну смерть ОСОБА_3 . На місце інциденту були викликані представники поліції. Після проведення слідчих дій тіло ОСОБА_3 приблизно о 23 год 50 хв за допомогою робітників газорятувальної служби ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», було спущено з кабіни крана для транспортування до криворізького районного відділу КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР». У пункті 7 Акта нещасного випадку на виробництві від 23 жовтня 2023 року надано висновки комісії, відповідно до яких нещасний випадок зі смертельним наслідком з машиністом крана металургійного виробництва конвертерного цеху зі смертельним наслідком з машиністом «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_3 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Отже, спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, які і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або на уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Конституційний Суд України визнав, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008). Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України). Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Отже підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством. Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України. Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року). Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду нагадує, що в постанові 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц вказано, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди». Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди. Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачено спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Проте умови виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди визначені у статті 1167 ЦК України. Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України. Такий правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований у постанові Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19. Згідно з частинами першою-третьою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»). Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»). Згідно зі статтею 27 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання. Відповідно до статті 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці» (частина друга статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Згідно зі статтею 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку. Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків (пункт 7 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві № 1232 (далі - Порядок № 1232). Спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки із смертельними наслідками (пункт 36 Порядку № 1232). Відповідно до пункту 38 Порядку № 1232 спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (події) за погодженням з органами, представники яких входять до її складу. Пунктом 15 Порядку № 1232 передбачено, що обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є, в тому числі і виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні. У пункті 47 Порядку № 1232 зазначено, що за результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом), картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) стосовно кожного потерпілого, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, зазначені у пунктах 50 і 51 цього Порядку. Виходячи з аналізу зазначених норм права, акт за формою Н-1 складається, якщо в ході розслідування нещасного випадку комісією (спеціальною комісією) встановлено, що такий нещасний випадок пов`язаний з виробництвом. Отже, доказом вини власника може бути акт про нещасний випадок на виробництві. Суд апеляційної інстанції на підставі Акта № 17 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії від 23 жовтня 2023 року, що стався 07 червня 2023 року о 19 год 50 хв встановив факт смерті внаслідок нещасного випадку на виробництві. Зазначений акт не був оскарженим чи скасованим, тобто є чинним, його чинність відповідачем не заперечується. Одним з елементів доведеності факту заподіяння моральної шкоди є суб`єкт заподіяння, який встановлений судом апеляційної інстанції у визначений процесуальним законом спосіб. Встановивши факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з відповідачем, а також те, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_3 під час експлуатації виконання службових обов`язків та внаслідок якого вона померла, пов`язаний з виробництвом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про покладення на ТОВ «АрселорМіттал Кривий Ріг» обов`язку з відшкодування позивачу як батьку загиблої внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 1167 ЦК України. Визначаючи розмір моральної шкоди апеляційний суд правильно врахував факт наявності вини потерпілого від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивача з урахуванням їх тривалості й тяжкість, незворотності втрати, пов`язаних зі смертю дочки, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості. При визначенні розміру відшкодування суд апеляційної інстанції врахував баланс інтересів сторін та з огляду на обставини справи дійшов правильного висновку, що обмеження позивача у виплаті компенсації моральної шкоди, завданої смертю дочки, перед інтересами підприємства було б не пропорційно легітимній меті. Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовому висновку Верховного Суду, сформульованому у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18, на яку в касаційній скарзі посилається заявник. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до суб`єктивних мотивів щодо збільшення розміру стягнутої моральної шкоди. У постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, зокрема, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. У постанові від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Отже, визначення моральної шкоди, завданої позивачу, проводиться судами з огляду на обставини кожної окремо взятої судової справи з врахуванням надання оцінки ряду критеріїв та є умовною величиною. Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18, не заслуговують на увагу, оскільки єдиним доводом заявника є стягнення судами моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, у значно більшому розмірі, ніж у цій справі, в якій подано касаційну скаргу. З цього приводу колегія суддів зауважує, що правовідносини у цих справах не є подібними з огляду на характер заподіяння моральної шкоди та кількість заподіювачів шкоди, оскільки у справі № 372/1652/18 розглядалися правовідносини щодо заподіяння моральної шкоди кількома юридичним особами, спільні дії або бездіяльність яких призвела до створення неналежних умов праці на виробництві, внаслідок яких і стався нещасний випадок, який призвів до смерті працівників. Натомість у справі, в якій подано касаційну скаргу, настання нещасного випадку відбулося за інших фактичних обставин. Отже, колегія суддів Верховного Суду виснує про необґрунтованість касаційної скарги. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, оскільки правильне застосування норми права відповідає чинним правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому за таких підстав у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України слід відмовити. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Сердюк С. О. Карпенко І. М. Фаловська