Постанова Київський апеляційний суд № 754/3922/24

Справа № 754/3922/24 Головуючий в суді І інстанції - Буша Н.Д. Провадження № 33/824/117/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 січня 2025 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., секретар: Сіваєва Ю.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника особи, яка притягається до відповідальності Конюшка Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, гр. ОСОБА_1 08.03.2024 приблизно о 12 год. 19 хв. по вул. Електротехнічна, 17 в м. Києві керував автомобілем «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість шкірного покрову обличчя, сухість в порожнині рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку у лікаря нарколога відмовився, що зафіксовано на бодікамеру працівника поліції. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу, в яких просять скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Закону та обставинам справи. Вказує, що з відеозапису чітко вбачається, що працівники поліції не запропонували йому пройти огляд саме в закладі охорони здоров`я. Крім того, він пройшов огляд, що підтверджується Висновком «Соціотерапії». Так, відповідно до висновку від 15.03.24 (огляд відбувся 08.03.24), ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Разом з тим, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним. Таким чином, працівники поліції порушили вимоги ст. 266 КУпАП під час складання протоколу - то такий результат (як і протокол) відповідно до ч. 5. ст. 266 КУпАП є недійсним. А й відповідно, відсутній склад адміністративного правопорушення. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення захисника Конюшка Д.Б., який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, а також поясненнями у протоколі ОСОБА_1 , де останній зазначив, що вину у порушенні ПДР визнає. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 858780, складеного поліцейським взводу № 1, роти № 2 , батальйону № 4, полку № 2 УПП в м. Києві ДПП рядовим поліції Мойсієнком Сергієм Олександровичем, 08.03.2024 приблизно о 12 год. 19 хв. по вул. Електротехнічна, 17 в м. Києві водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість шкірного покрову обличчя, сухість в порожнині рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку у лікаря нарколога відмовився, що зафіксовано на бодікамеру працівника поліції. У поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 858780 ОСОБА_1 зазначив, що свою провину в порушенні правил дорожнього руху визнає, і не відмовляється від проходження аналізів (а.с. 2). Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП визначена адміністративна відповідальність також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою для притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. За змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. З дослідженого в суді апеляційної інстанції відеозапису події з нагрудних боді камер співробітників поліції вбачається, що працівник поліції, підійшовши до машини водія ОСОБА_1 , представився та зазначив, що причиною зупинки є порушення правил дорожнього руху, а саме рух автомобіля на заборонений сигнал світлофору. Під час розмови до автомобіля ОСОБА_1 підійшов інший працівник поліції та сказав: «покажіть язик, а з`їздим до лікаря?» (зафіксований час на відео 12:21:50). В подальшому, після розгляду працівником поліції справи про адміністративне правопорушення та ухваленні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1614415 від 08.03.2024, на прохання працівника поліції поставити підпис у протоколі, ОСОБА_1 відповів, що поставить підпис після того, як працівники поліції нададуть йому відеозапис порушення ним правил дорожнього руху, на що працівник поліції відразу відповів: «харашо, тоді їдемо до лікаря» (зафіксований час на відео 12:25:40). Надалі інший працівник поліції повідомив ОСОБА_1 : «або ти їдеш до лікаря або пасивна відмова і тоді будете пояснювати чому ви затягували час». В подальшому працівники поліції ще декілька разів запитали у ОСОБА_1 чи їде він до лікаря на що останній погодився, але просив лише почекати 10 хвилин поки приїде людина забрати товар, який знаходиться в автомобілі ОСОБА_1 , на що працівник поліції відповів: «ми не будемо чекати, все, гарного дня, складаємо протокол про відмову» (зафіксований час на відео 12:27:45). В подальшому був складений протокол та ознайомлено водія із його змістом. Після складення протоколу працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що «якщо він впевнений, що в нього нічого немає, то йому краще протягом двох годин поїхати здати аналізи і у нього буде довідка, що у нього нічого немає» (зафіксований час на відео 12:58:50). Враховуючи наявні в матеріалах докази, зокрема дані відеозапису з нагрудних камер, апеляційний суд констатує те, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки стану наркотичного сп`яніння, не роз`яснили останньому його права, не роз`яснили порядок проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушили вимоги ст. 266 КУпАП та положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів, суддя відповідно положень ст. 129 Конституції України повинен здійснювати правосуддя незалежно та керуватися принципом верховенства права, основними засадами якого, у тому числі, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та розумні строки розгляду справи судом. Відповідно положень ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень". Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноваженні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Верховний Суд в постанові від 27.11.2018р. у справі № 914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу правопорушення, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні адміністративної та кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції). На підставі наведеного та враховуючи матеріали справи, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена «поза розумним сумнівом». Враховуючи вищевикладене, апеляційний суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення. Постанова Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року підлягає скасуванню, оскільки ухвалена з істотним порушенням вимог КУпАП, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Рудніченко