Постанова 4821 № 711/7054/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2025 року м. Черкаси Справа № 711/7054/24 Провадження № 22-ц/821/387/25 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дона Віктора Олександровича та апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Демчика Р. В., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.11.2022 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківських рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Зазначає, що зі своєї сторони, Банк виконав всі умови, і надав ОСОБА_1 кредит, однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань, своєчасно не сплачувала кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом на 27.08.2024 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 59001,37 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 48633,82 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 10367,55 грн. Просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» 59001,37 грн станом на 27.08.2024 та судові витрати у розмірі 3028 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.11.2022 у розмірі 48633,82 грн, а також судовий збір у розмірі 2495,67 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ «Акцент-Банк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк. Суд дійшов висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому з урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.11.2022, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , є підстави для стягнення боргу станом на 27.08.2024 в розмірі 48633,82 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скарги В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дон В. О., вважаючи, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2024 року у справі № 711/7054/24 скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що дійсно, 22.112022 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, а саме відкриття поточного рахунку, як і зазначено в анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 22.11.2022, проте жодних договорів ОСОБА_1 не підписувала та до її відома вони не доводились, проте судом першої інстанції вказаним фактам та обставинам не надано належної оцінки. Зазначає, що на підтвердження позовних вимог позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували надання будь-яких коштів. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновки про обґрунтованість позовних вимог. АТ «Акцент-Банк» також подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення матеріальних норм, просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.12.2024, в частині відмовлених позовних вимог. Задовольнити позовні вимоги АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості в повному обсязі. Стягнути на користь АТ «А-Банк» з відповідача ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з поданням даної апеляційної скарги в розмірі судового збору. Апеляційна скарга мотивована тим, що в даному випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку та Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», а і заяву про встановлення кредитного ліміту, в якій чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Заяву підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надала у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку. Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та Паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 добровільно погодилася на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов`язання. 19.02.2025 від АТ «Акцент-Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дона В. О. в якому Банк просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг та зобов`язувалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Наявна у ОСОБА_1 заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування, які складаються з анкети-заяви, Тарифів та Умов та правил. Звертає увагу, що договір підписано за допомогою електронного підпису, який є аналогом власноручного підпису. Також зазначає, що до позову було додано довідку про видачу картки та довідку про встановлення/зміну кредитного ліміту та банківську виписку. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до Статуту АТ «Акцент-Банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «Акцент-Банк», яке було правонаступником всіх прав та зобов`язань ЗАТ «Акцент-Банк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ «Український кредитний банк» (а.с. 39 -42). 22.11.2022 між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами та Правилами користування основними умовами обслуговування й кредитування, розміщеними у рекламному буклеті становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, які зобов`язався отримати самостійно з офіційного сайту Банку (а.с. 8). До кредитного договору Банк додав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк». Згідно з розрахунком, поданим АТ «Акцент-Банк», заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 27.08.2024 становить 59001,37 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 48633,82 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 10367,55 грн (а.с. 6-7).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 з підстав зняття останньою кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно анкети-заяви від 22.11.2022. За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України). Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. У ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Частиною 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. АТ «Акцент-Банк», на підтвердження позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором, до суду першої інстанції надано копію анкети-заяви від 22.11.2022 про приєднання ОСОБА_1 до Умов і правил надання банківських послуг в А-Банку, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Зелена», заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 22.11.2022, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», довідку за лімітами, довідку за картами, розрахунок заборгованості та виписку по рахунку. Судом встановлено, що 22.11.2022 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», яка підписана цифровим власноручним (на екрані телефону) підписом. Паспорт споживчого кредиту, який підписаний 22.11.2022 ОСОБА_1 простим електронним підписом, є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до ЗУ «Про споживче кредитування». Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Стаття 9 ЗУ «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону). Частиною 3 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку (п. 12). Зі змісту самого паспорту споживчого кредиту вбачається, що інформація в ньому зберігає чинність та є актуальною до 26.11.2022, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та можуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо (а.с. 11). Враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 до укладення кредитного договору та втратила чинність 26.11.2022, й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Разом з тим, матеріали справи не містять і підтверджень, що доданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Апеляційний суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.11.2022) до моменту звернення до суду з указаним позовом (11.09.2024), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Тому, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19). Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20. Проте, ОСОБА_1 підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком 22.11.2022 18:13 з номера телефону НОМЕР_1 заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 22.11.2022. У даній заяві визначені умови надання кредитного ліміту, а саме: пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць. Строк кредитування (строк дії кредитної лінії) - 240 місяців. При невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% в місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості. Аналізуючи викладені обставини у справі, колегія суддів доходить висновку про те, що сторонами узгоджено відсоткову ставку за договором шляхом підписання заяви електронними підписами сторін. З довідок за лімітами та за картами вбачається, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок та видано кредитну картку, строк дії останньої до грудня місяця 2031 року, та встановлено кредитний ліміт, який неодноразово було змінено. На підтвердження розміру заборгованості Банком надано розрахунок заборгованості та виписка по рахунку боржника ОСОБА_1 станом на 27.08.2024. Апеляційний суд зауважує, що хоча розрахунок заборгованості є внутрішнім документом Банку та повністю залежить від волі позивача, то виписка по рахунку є доказом, який підтверджує наявність заборгованості та її розмір та є первинним документом. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду по справі № 200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року встановлено: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. З наданої Банком виписки по рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 дійсно активно користувалася кредитними коштами, а саме: знімала кошти з рахунку, розраховувався карткою, частково гасила заборгованість. Відповідно до розрахунку заборгованості нарахування відсотків відбувалося за відсотковою ставкою 40,8 річних (3,4% х 12), тобто за ставкою узгодженою з позичальником. Слід зазначити, що в апеляційнйі скарзі ОСОБА_1 визнає факт її звернення до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та підписання анкети-заяви, проте заперечує факт підписання кредитного договору, користування кредитною карткою чи зняття кредитних коштів. Однак, під час розгляду справи ОСОБА_1 жодним чином не спростовує доводи Банку, не надає власного розрахунку, не оскаржувала даний кредитний договір в судовому порядку та не подавала зустрічного позову. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23.04.2025, зорема, в задоволенні клопотань представника ОСОБА_1 - адвоката Кірси В. В. про долучення доказів, виклик та допит свідка у даній справі відмовлено з підстав того, що скаржником не доведено неможливості їх подання до суду першої інстанції, у строки та спосіб визначені ст. 83 ЦПК України, з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача. Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Апеляційний суд відхиляє інші доводи апеляційної скарги відповідача по справі, які фактично зводяться до посилань про не доведеність пред`явлених позовних вимог у повному обсязі та незаконність задоволення позовних вимог, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. На ряду з цим, доводи апеляційної скарги АТ «А-Банк» слід визнати обґрунтованими. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог в частині стягнення відсотків, тому оскаржуване рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні відсотків з ухваленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за відсотками у розмірі 10367,55 грн. В іншій частині оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позовної заяви Банк сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн та за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 4542 грн. Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, необхідно здійснити новий розподіл судових витрат, а саме з відповідача на користь Банку слід стягнути судовий збір у розмірі 7570 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дона Віктора Олександровича - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2024 року в частині відмови у стягненні заборгованості по відсоткам та судовим витратам скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості по відсоткам за кредитним договором № б/н від 22.11.2022 у розмірі 10367,55 грн. Стягнути з із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 7570 грн. В іншій частині рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2024 року залити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 23 квітня 2025 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко О. М. Новіков