Постанова 4822 № 714/1627/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 квітня 2025 року місто Чернівці справа №714/1627/24 провадження №22-ц/822/358/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Височанської Н.К., суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б. секретар Сарган Ю.В. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», інтереси якого представляє адвокат Омельченко Євген Володимирович на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2025 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, головуючий в суді першої інстанції суддя Єфтемій С.М., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі по тексту АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилалося на те, що 01 грудня 2021 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, станом на 18 листопада 2024 року за ним утворилась заборгованість на загальну суму 21 367,1 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 12 26,37 грн. та заборгованості за відсотками за користуванням кредитом 9 103,73 грн., яку банк просив стягнути з останнього, а також витрати по сплаті судового збору. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Герцаївського районного суду м.Чернівців від 17 лютого 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість по кредитному договору б/н від 01 лютого 2022 року на загальну суму 9 287 грн. 54 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 1 737 грн. 88 коп. Повний текст рішення складено 17 лютого 2025 року. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників Частково не погоджуючись із вказаним рішенням суду, зокрема в частині відмовлених позовних вимог, АТ «Акцент-Банк», інтереси якого представляє адвокат Омельченко Є.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, оскільки рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. В апеляційній скарзі наводить обставини та підстави для задоволення позову, які викладені в позовній заяві та додатково мотивує апеляційну скаргу тим, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, а значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Користування кредитними коштами, вказує на те, що відповідач погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, - фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією) і вже повинен сплачувати процентну ставку. В даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, а на іншу судову практику а саме постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Мотивувальна частина Межі розгляду справи Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позиція апеляційного суду Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом встановлено, 01 грудня 2021 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с.7). Як вбачається із анкети-заяви від 01 грудня 2021 року, Умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру не містять. Звертаючись з позовною заявою, позивач надав суду витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» (а.с.16-24). Згідно з довідкою, доданою до позову, відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до листопада 2028 року, № НОМЕР_3 строком дії до листопада 2028 року, № НОМЕР_4 строком дії до квітня 2028 року, № НОМЕР_5 строком дії до грудня 2031 року (а.с.13). З довідки за лімітами, виданої АТ «А-Банк» вбачається, що ОСОБА_1 встановлено суму кредитного ліміту в розмірі 15 000 грн. 01 грудня 2021 року; 28 листопада 2023 року ліміт зменшено до 12 263,37 грн; 26 липня 2024 року ліміт збільшено до 12300 грн (а.с.14). Випискою за договором по картковим рахункам відповідача у взаємозв`язку з іншими відомостями, наданими позивачем, підтверджується, що ОСОБА_1 , починаючи з 01 грудня 2021 року, користувався банківською карткою, що йому видавалась, як платіжним засобом дебетно-кредитного типу у споживчих цілях шляхом здійсненні покупок, тощо (а.с.10-12). Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається що станом на 18 листопада 2024 року за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором на загальну суму 21 367,1 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 12 263,37 грн. та заборгованості за відсотками за користуванням кредитом 9 103,73 грн. (а.с.6). Позивач надав до позовної заяви паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом 01 грудня 2021 року (а.с.8-9). У паспорті споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 , викладена інформація стосовно процентної ставки, відсотків річних, де базова процентна ставка становить 40,8 % на рік, реальна річна процентна ставка, відсотків річних в розмірі 49,34 %. У розділі 6 паспорта споживчого кредиту зазначено розмір процентної ставки (6,8% у місяць), що застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а тому з відповідача ОСОБА_1 слід стягувати на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 263 грн. 37 коп. Однак, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по відсоткам є безпідставними, у зв`язку із чим в цій частині в позові відмовлено. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору. Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У справі, що переглядається встановлено, що між сторонами склалися договірні відносини. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлено, що 01 грудня 2021 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент -Банк». В подальшому, на підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Звертаючись з позовною заявою, позивач надав суду витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк». Відповідно до п.п. 2.1.1.2.2 та 2.1.1.2.3 Умов та Правил, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку. Відповідно до п. 2.1.1.12.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг, У разі виникнення прострочених зобов`язань за Договором, Клієнт сплачує Банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної місячної процентної визначеної в Тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в Тарифах, нараховуються від суми загальної Заборгованості з моменту виникнення Заборгованості під час дії Пільгового періоду за карткою, внаслідок не внесення Щомісячного мінімального платежу в повному обсязі. При цьому Сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього Договору та/або зміною процентної ставки за Договором, що здійснюється Банком в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до Договору не потребується. Згідно з довідкою, доданою до позову, відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до листопада 2028 року, № НОМЕР_3 строком дії до листопада 2028 року, № НОМЕР_4 строком дії до квітня 2028 року, № НОМЕР_5 строком дії до грудня 2031 року (а.с.13). З довідки за лімітами, виданої АТ «А-Банк» вбачається, що ОСОБА_1 встановлено суму кредитного ліміту в розмірі 15 000 грн. 01 грудня 2021 року; 28 листопада 2023 року ліміт зменшено до 12 263,37 грн; 26 липня 2024 року ліміт збільшено до 12300 грн (а.с.14). Випискою за договором по картковим рахункам відповідача у взаємозв`язку з іншими відомостями, наданими позивачем, підтверджується, що ОСОБА_1 , починаючи з 01 грудня 2021 року, користувався банківською карткою, що йому видавалась, як платіжним засобом дебетно-кредитного типу у споживчих цілях шляхом здійсненні покупок, тощо (а.с.10-12). Зібрані докази вказують на те, що між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, у рамках якого банк надав відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, у відповідача, станом на 18 листопада 2024 року склалася заборгованість, що становить загальну суму 21 367,1 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 12 263,37 грн. та заборгованості за відсотками за користуванням кредитом 9 103,73 грн. (а.с.6). Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, апеляційним судом не переглядається. Щодо відмови у стягненні з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 9 103,73 грн. то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки позивачем не надано належних доказів у підтвердження погодження з відповідачем розміру відсоткової ставки при укладенні договору, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке. Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 01 грудня 2021 року (а.с.7) підписана працівником банку Зайченко Є.С. і Балаша Ж.К., що свідчить про укладення сторонами договору у електронній формі. Ця анкета-заява не містить умов щодо розміру кредитного ліміту, а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення відсотків, і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/ters, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент - Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Судова колегія зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/ters) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент - Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду. З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк». Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає. Також обґрунтовуючи свої вимоги банк посилався на паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування та який підписаний відповідачем. Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка Зелена» (а.с.8), який підписаний сторонами, визначає суми та ліміти кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок нарахування та сплати процентів. Зі змісту паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, у вказаному Паспорті зазначено інформацію щодо орієнтованої реальної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування. Анкета-заява, яка підписана відповідачем не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами. Саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані йому умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлений з відсотками, які йому можуть бути нараховані. В Паспорті зазначено, що датою надання вказаної інформації є 01 грудня 2021 року, анкета-заява про надання банківських послуг відповідачем підписана 01 грудня 2021 року, Паспорт споживчого кредиту також підписаний 01 грудня 2021 року, проте інформація зазначена у Паспорті споживчого кредиту зберігає чинність та є актуальною до 05 грудня 2021 року, тобто на час виникнення заборгованості не є актуальною. Термін «паспорт споживчого кредиту» визначається у ЗУ «Про споживче кредитування» в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)). З огляду на ці приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону №1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі. Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була актуальною до 05 грудня 2021 року, дана інформація не може бути взята судом до уваги, як доказ підтвердження конкретних умов кредитування, запропонованих відповідачу щодо сплати відсотків згідно кредитного договору. Отож те, що ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, як підстава для задоволення позову банку, є необґрунтованим, так як паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20). Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі №754/644/21. Довідка за картами (а.с.13) і довідка за лімітами (а.с.14) також не містять об`єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного сторонами договору. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Апеляційний суд, в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує правовий висновок Великої палати Верховного Суду, зроблений у постанові по справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року, згідно якого витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Також, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. При вирішенні позову суд першої інстанції врахував усі обставини справи, застосував правильно норми чинного законодавства, дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов правильного висновку про не обґрунтованість позову в частині стягнення заборгованості за відсотками. Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції, та не спростовують зазначених висновків. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не встановлено. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», інтереси якого представляє адвокат Омельченко Євген Володимирович залишити без задоволення. Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 24 квітня 2025 року. Головуючий: Н.К. Височанська Судді: І.М. Литвинюк І.Б. Перепелюк