Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8836/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2025 р. Справа № 520/8836/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.02.24 по справі № 520/8836/22 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу, ВСТАНОВИВ: Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі позивач, Держпродспоживслужба, апелянт) звернулась до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), в якій просило: - стягнути з ФОП ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф в сумі 34000,00 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 відмовлено у задоволенні позову Держпродспоживслужби. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення , просив суд рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що на підставі касаційної скарги Держпродспоживслужби у справі №520/9243/22 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.11.2023 відкрито касаційне провадження №К/990/36495/23. Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до Держпродспоживслужби про визнання протиправним та скасування рішення від 29.07.2022 №8.0-33 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, яким на підставі ст.20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI (далі- Закон №5007-VI) до позивача застосовано штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на загальну суму 34000,00 грн. На даний час рішення судом касаційної інстанції не прийнято. Зауважив, що суд першої інстанції прийняв судове рішення без урахування практики Верховного Суду у справах: №160/5671/21, №826/5170/15, №910/2164/18, №908/156/18, №759/6909/18, №520/2486/19,№234/1116/16-а, №816/988/17, №815/6218/16, №813/4924/13-а, №2340/4337/18, №826/198/16, №6-327цс15, №910/2164/18, №908/156/18. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду у справах №759/6909/18, Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12525/20 апелянт зазначив, що для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством. Звільнення від доказування, закріплене у частині 4 статті 78 КАС України, не має абсолютного характеру і не може сприйматись судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Так само суди не можуть посилатись при мотивуванні рішень і на відсутність в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили, дослідження судами певних обставин. Зауважив, що суд не повинен брати до уваги доводи відповідача про порушення Держпродспоживслужбою визначеного законодавством граничного строку здійснення його позапланової перевірки, як суб`єкта малого підприємництва, який не може перевищувати двох днів, оскільки вказана обставина не застосовувалася відповідачем як підстава для не допуску посадових осіб позивача до проведення позапланових перевірок відповідно до листа ФОП ОСОБА_1 №1507-11 від 15.07.2022 на час виникнення спірних відносин. Відповідачем не повідомлялось про те, що він є суб`єктом малого підприємництва, що свідчить про його недобросовісну поведінку та невиконання покладених обов`язків. Апелянт стверджував, що ненадання ФОП ОСОБА_1 необхідних для проведення перевірки документів, тобто невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізують державну політику з контролю за цінами, створило позивачу перешкоди у проведенні позапланових заходів, тому рішення Держпродспоживслужби про застосування щодо ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій є законним, а позовні вимоги Держпродспоживслужби про стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню. Відповідач правом на подання відзиву на апеляцію не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами. ОСОБА_1 з 24.12.2001 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є 47.30 Роздрібна торгівля пальним . Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області на виконання доручення Прем`єр - міністра України від 08.05.2022 №11381/0/1-22 щодо невідкладного забезпечення проведення перевірок з питань дотримання суб`єктами господарювання на роздрібному ринку пального вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, з урахуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі-Постанова №303), наказу Міністерства економіки України від 02.04.2022 №679-22 «Про рішення щодо проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану» в період з 13.07.2022 по 26.07.2022 проведена позапланова перевірка АЗС ФОП ОСОБА_1 за адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 км+450м, відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 08.07.2022 №689, направлення від 08.07.2022 №553. Предметом перевірки , відповідно до направлення є дотримання Закону України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (далі-Закон №5007-VI, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин). Позивачем здійснено виїзд 13.07.2022 до АЗС ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 км+450м, де їм працівником автозаправної станції повідомлено, що ОСОБА_1 за адресою здійснення господарської діяльності відсутній. 19.07.2022 до Держпродспоживслужби від ФОП ОСОБА_1 надійшов лист від 15.07.2022 вих. №1507-11 стосовно недопущення до перевірки фахівців з підстав непред`явлення документів, передбачених ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі- Закон №877-V) (а.с.20-21). Станом на 25.07.2022 жодного документу від ФОП ОСОБА_1 , які зазначені у вимозі, фахівцями Дрежпродспоживслужби не отримано. За результатом проведеного заходу складено Акт від 26.07.2022 №568, в якому зазначено порушення абзацу 3 статті 11 Закону №877- V- не допуск до проведення перевірки шляхом не надання ФОП ОСОБА_1 витребуваних для проведення перевірки документів (а.с.23-39). На підставі акту керівник Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області прийняв рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 29.07.2022 №8.0-33, яким на підставі статті 20 Закону №5007-VI до позивача застосовано штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на загальну суму 34000,00 грн (а.с.43-44). Листом Головного управління від 02.08.2022 №7.2-057/2/3840-22 вищезазначене рішення направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 та отримано ним 10.08.2022 (а.с.45-46). Посилаючись на невиконання відповідачем рішення від 29.07.2022 №8.0-33, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що ФОП ОСОБА_1 було оскаржено до суду рішення про застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 29.07.2022 №8.0-33. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі №520/9243/22 було скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №520/9243/22 та прийнято постанову, якою позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 29.07.2022 №8.0-33 «Про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін». Отже, зазначеним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення від 29.07.2022 №8.0-33 , на підставі якого позивач просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 34000,00 грн. У зв`язку з викладеним та, керуючись приписами ч.4 ст.78 КАС України, суд першої інстанції вважав позовні вимоги Держпродспоживслужби безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667, Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику, у тому числі, у сфері контролю за цінами. Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи. Згідно зі статтею 16 Закону № 5007-VI органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом. Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами. Згідно зі статтею 18 Закону № 5007-VI уповноважені органи мають, крім іншого, право: проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовано положеннями Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон № 877-V). Відповідно до статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Тобто, позивач , як суб`єкт владних повноважень, наділений повноваженнями для здійснення заходів державного нагляду, предметом яких є дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави. Згідно з ч. 6 ст. 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акту; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону №877-V на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Закон України «Про ціни і ціноутворення» 21.06.2012 №5007-VI визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Частиною 1 статті 16 Закону №5007-VI встановлено, що органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом. Згідно з частиною 2 статті 16 Закону №5007-VI повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами. За приписами пунктів 1, 6, 8 частини 1 статті 18 Закону №5007-VI уповноважені органи мають право: проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 Закону №5007-VI до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частинами 2,3 статті 20 Закону №5007-VI визначено, що суми адміністративно-господарських санкцій зараховуються до державного бюджету. Порядок стягнення сум адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, визначається Господарським кодексом України. Колегією суддів встановлено, що на підставі акту , складеного за результатами проведення позапланової перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання (ФОП ОСОБА_1 ) вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 26.07.2022 №568, керівником Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 29.07.2022 №8.0-33, яким на підставі ст.20 Закону №5007-VI до відповідача застосовано штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на загальну суму 34000,00 грн (а.с.43-44). Не погодившись із цим рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом про його оскарження. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі №520/9243/22 було скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №520/9243/22 та прийнято постанову, якою позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 29.07.2022 №8.0-33 «Про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін». За даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 06.11.2024 у справі №520/9243/22 касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області залишено без задоволення, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112468270). Колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду погодилась з висновком суду апеляційної інстанції , що позивачем порушено процедуру проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки, оскільки захід державного нагляду (контролю) має здійснюватися у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів. Лише дотримання умов та порядку проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) може бути належною підставою для його проведення та оформлення результатів проведення відповідного заходу, які створюють для суб`єкта господарювання юридичні наслідки. Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі №520/9243/22 набрала законної сили 26.07.2023. Отже, зазначеним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення від 29.07.2022 №8.0-33 , на підставі якого позивач просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 34000,00 грн. Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, обставини протиправності винесення рішення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін №8.0-33 від 29.07.2022, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн, встановлені рішенням суду у справі №520/9243/22 , що набрало законної сили, а тому, в силу частини 4 статті 78 КАС України, зазначені обставини не підлягають доказуванню у цій справі, у якій беруть участь ті самі особи. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Водночас, звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 90 КАС України. Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у постановах від 13.04.2022 у справі №759/6909/18, від 06.03.2019 у справі №813/4924/13-а, на які посилався апелянт. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про преюдиційний характер обставин, встановлених вищезазначеним судовим рішенням у справі № 520/9243/22, яке набуло законної сили, зокрема, щодо протиправності та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 29.07.2022 №8.0-33 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, враховуючи, що підстави для застосування штрафу відсутні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_1 до державного бюджету штрафу у розмірі 34 000,00 грн. Доводи апеляції позивача щодо правомірності його рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін №8.0-33 від 29.07.2022 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки правомірність цього рішення не є предметом спору справі, що розглядається, а була предметом розгляду у справі №520/9243/22, у якій зазначене рішення Держпродспоживслужби визнано протиправним та скасовано. Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12525/20 та Верховного Суду у справах: №160/5671/21, №826/5170/15, №910/2164/18, №908/156/18, №520/2486/19,№234/1116/16-а, №816/988/17, №815/6218/16, №2340/4337/18, №826/198/16, №6-327цс15, №910/2164/18, №908/156/18, №759/6909/18, оскільки такі не є релевантними до справи, що розглядається. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року по справі № 520/8836/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін