Постанова 4819 № 766/3993/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/3993/24 Номер провадження: 33/819/71/25 Головуючий у першій інстанції Корольчук Н.В. Суддя-доповідач Коровайко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2025 року м. Херсон Суддя Херсонського апеляційного суду Коровайко О.І., при секретарі Іванцовій Ю.С., за участю: захисника Морозова В.Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Морозова Вадима Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 05 березня 2025 року якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Зміст оскаржуваної постанови та встановлених судом першої інстанції обставин. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 05 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Крім того з ОСОБА_1 стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за те, що він 12.03.2024 о 22:38 год. в м. Херсоні по вул. 49 Гвардійської Дивізії, 10А керував транспортним засобом HYUNDAI TERRACAN державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком КНП «Херсонський обласний заклад надання психіатричної допомоги» ХОР від 12.03.2024. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України. Суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись із постановою суду, захисник Морозов В.Ю. подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 05 березня 2025 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначив, що при винесенні постанови суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального та матеріального права, а також поверхнево підійшов до розгляду справи, не дослідивши всіх істотних обставин справи. Зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції залишив поза увагою грубі порушення, що були допущені працівниками поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Так, Горобець на місці зупинки пройшов огляд на стан сп`яніння результат якого 0,27 промілле. З даним результатом він не погодився у зв`язку із чим поїхав на огляд до медичного закладу. Водночас результат огляду в лікарні показав 0,34 промілле. При цьому огляд в лікарні проводив лікар-психіатр, а не лікар-нарколог як вказано в протоколі. Під час допиту в судовому засіданні вказаний лікар підтвердив, що він є лікарем-психіатром та не зміг пояснити яким нормативно-правовим актом керувався та на яких підставах проводив огляд. Крім того, суд не взяв до уваги , що працівники поліції здійснювали психологічний тиск стосовно ОСОБА_1 внаслідок чого його було дискредитовано та складено протокол про адміністративне правопорушення. В матеріалах справи відсутні належні докази наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а також факту керування транспортним засобом в стані сп`яніння. На відеозаписі наявному в матеріалах справи зафіксована лише розмова працівників поліції з ОСОБА_1 та відсутній фрагмент щодо керування транспортним засобом. Водночас на вказаному відеозаписі зафіксовано його адекватну поведінку, чітку мову та стійку ходу. Також зазначає, що працівники поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не роз`яснили ОСОБА_1 права та порядок проходження освідування. Крім того, в протоколі ААД №600741 не вказано модель, номер і серію засобу, яким велася відеофіксація і невідомо чи сертифіковані засоби відеозапису були застосовані. Захисник звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у справах №295/3099/17 та №524/9716/16-а в яких суд касаційної інстанції із посиланням на ч.3 ст.283 КУпАП звернув увагу на імперативний обов`язок працівників поліції зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення. Також, в матеріалах справи відсутні відомості про те чи притягався ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічні порушення. Вказана обставина має значення для вирішення питання щодо належної правової кваліфікації вчиненого правопорушення, зокрема наявності чи відсутності повторності. Зазначає, що згідно з п.7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції » (Інструкція №1452/735) для встановлення стану сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу показники такого засобу мають бути більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Таким чином особу може бути притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП лише у разі встановлення за допомогою технічних засобів щонайменше 0,2 проміле алкоголю саме в крові, а не у повітрі, що видихаться. У той же час прилад «Drager Alcotest» являється газоаналізатором, тому вміст етанолу встановлюється у повітрі, що видихається людиною При цьому інструкція №1452/735 не містить мінімально допустимих цифрових показників алкоголю у повітрі, що видихається. На думку захисника у такому випадку слід керуватися положеннями ст.8 Віденської Конвенції про дорожній рух із відповідними доповненнями від 01 травня 1971 року, відповідно до якої максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Зазначає, що актуальна судова практика свідчить про те, що використовуючи відповідну таблицю переведення рівня алкоголю у повітрі показник 0,25 мг на літр повітря, що видихається становить 0,5 проміле. Таким чином визначений працівниками поліції показник 0,27 проміле алкоголю в повітрі є меншим 0,5 проміле згідно таблиці перерахунку. Крім того, ОСОБА_1 оглянуто за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest» і результат огляду 0,27 проміле. Водночас згідно технічних характеристик даного приладу абсолютна похибка: ± 0,03 проміле у діапазоні від 0 до 0,4 проміле; відносна похибка ± 7,5 % у діапазоні від 0,4 до 2,0 проміле. Таким чином, оскільки результат огляду ОСОБА_1 , що проведений на місці зупинки транспортного засобу 0,27 проміле, що межує з допустимим рівнем , з урахуванням можливої похибки приладу «Drager Alcotest», в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення. Адвокат Морозов В.Ю. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку відсутністю складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив постанову скасувати та закрити провадження. Мотиви суду Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №600741 від 12 березня 2024 року ОСОБА_1 12 березня 2024 року о 22 год. 38 хвилин в м.Херсон по вул. 49-ї Гвардійської дивізії 10А керував транспортним засобом Hyndai Terracan д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком №1356 лікаря-нарколога КНП «ХОЗ НПД» ХОР. З результатами проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора DRAGER ALCOTEST 7510 ОСОБА_1 не згоден, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.п.1). Суд першої інстанції, притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП прийшов до висновку, що зазначені обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду. Апеляційний суд погоджується із таким висновком місцевого суду. Так, положення ч.1 ст.130 КУпАП, серед іншого, передбачають адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Виходячи зі змісту вказаної норми, для встановлення в діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення необхідно довести факт керування особою транспортним засобом, а також факт сп`яніння, що має бути встановлений під час відповідного огляду, проведеного в порядку, передбаченому ст.266 КУпАП. Як вже зазначалося, вирішення питань передбачених ст.280 КУпАП, а саме: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, здійснюється судом на підставі оцінки доказів, за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Так, матеріали провадження свідчать, що працівниками поліції на підтвердження вини ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення надано: -протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №600741 від 12 березня 2024 року відповідно до якого ОСОБА_1 12 березня 2024 року о 22 год. 38 хвилин в м.Херсон по вул. 49-ї Гвардійської дивізії 10А керував транспортним засобом Hyndai Terracan д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком №1356 лікаря-нарколога КНП «ХОЗ НПД» ХОР. З результатами проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора DRAGER ALCOTEST 7510 ОСОБА_1 не згоден, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.п.1). -чек-тест №357, відповідно до якого результат перевірки ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки 0,27 проміле; -акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у зв`язку з виявленням ознак сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови) за допомогою спеціального технічного засобу проведено огляд ОСОБА_1 , результат позитивний 0,27 проміле; -висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12 березня 2024 року, відповідно до якого 12 березня 2024 року о 23:05 год в КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР лікарем проведено огляд ОСОБА_1 та встановлено, що останній перебуває в стані алкогольного сп`яніння; -зобов`язання від 12 березня 2024 року згідно з яким ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №600741 за ч.1 ст.130 КУпАП, зобов`язувався не керувати будь-якими транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. -довідку інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області ДПП від 14 березня 2024 року, відповідно до якої згідно даних з інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав (має) посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_3 від 19 квітня 2012 року. -відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, після зупинки транспортного засобу працівниками поліції у зв`язку із виявлення ознак сп`яніння ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Dragеr 7510 ARLM(0367), тест №357, результат тесту позитивний 0,27 проміле. У зв`язку із незгодою ОСОБА_1 з результатами огляду на місці зупинки його було доставлено до медичного закладу де проведено огляд лікарем та встановлено, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння. На переконання суду апеляційної інстанції місцевий суд обґрунтовано врахував зазначені докази та дотримався вимог ст.252 КУпАП, а саме надав належну оцінку доказам, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Вбачається, що вказані докази в повній мірі відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки фактичні дані, що містяться в наявних письмових матеріалах та відеозаписах підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення. Зазначені докази здобуті з дотриманням вимог процесуального законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, що встановлюють порядок направлення водіїв транспортних засобів на огляд на стан сп`яніння, а також порядок проведення такого огляду. Так, протокол про адміністративне правопорушення, складено та підписано уповноваженою особою та його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Зазначений протокол підписано ОСОБА_1 та в ньому відсутні будь-які зауваження останнього щодо повноти та змісту зазначеної в протоколі інформації. Посилання захисника на те, що працівники поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не роз`яснили ОСОБА_1 права, спростовується змістом протоколу відповідно до якого ОСОБА_1 власним підписом засвідчив, що йому було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Твердження захисника про те, що в протоколі не вказано модель, номер і серію засобу, яким велася відеофіксація і невідомо чи сертифіковані засоби відеозапису були застосовані, апеляційний суд до уваги не приймає оскільки положеннями ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, не передбачено вимог, щодо зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення назви, моделі, і серії пристрою яким здійснюється відеофіксація, а також відомостей щодо його сертифікації. Посилання захисника на правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду у справах №295/3099/17 та №524/9716/16-а про те, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП і що в ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото або відеозапис, в даному випадку є нерелевантним, оскільки у даних справах суд касаційної інстанції оцінював питання відповідності вимогам ст.283 КУпАП постанови про адміністративне правопорушення. Натомість у даному випадку працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення. Наведені правові висновки зроблені у справі з іншим предметом оскарження і за правилами іншого судочинства (КАСУ, а не КУпАП). Крім того, у даній справі факт правопорушення, підтверджується також і іншими належними та допустимими доказами у справі. Положення ст.256 КУпАП, які визначають вимоги щодо змісту протоколу не передбачають обов`язку зазначати у вказаному документі детальну інформацію щодо технічного засобу, яким велася відеофіксація, зокрема модель, серію чи відомості про його сертифікацію. Долучений до протоколу про адміністративне правопорушення висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12 березня 2024 року складений у відповідності із вимогами, що наведені в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Крім того, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис є допустимим доказом, оскільки він здійснений із використанням технічних засобів, що передбачені Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», містить в собі інформацію про час та місце відеозйомки. Також, долучений до справи відеозапис в повній мірі відповідає критерію належності, оскільки записані на відеозаписі події відповідають відомостям, що відображені в протоколі про адміністративне правопорушення. Надаючи оцінку наведеним доказам, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про доведеність скоєння 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Так, факт керування ОСОБА_1 , транспортним засобом підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення, а також відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівника поліції, відповідно до якого працівниками поліції зупинено транспортний засіб Hyndai Terracan д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Посилання захисника на те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не містить фрагмент відео щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовується змістом відеозапису на якому чітко зафіксовано, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу, що був зупинений працівниками поліції. Що стосується питання наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння то зазначена обставина підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого працівниками поліції у ОСОБА_1 виявлено наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Водночас, наявність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння також підтверджується змістом відеозапису. Зокрема на ньому зафіксовано, що працівник поліції спілкуючись з ОСОБА_1 , запитав у нього чи не вживав він алкоголь. На це ОСОБА_1 повідомив, що випив 50 грам за що вибачається. З огляду на викладене, працівники поліції правомірно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Посилання захисника на те, що працівники поліції здійснювали психологічний тиск на ОСОБА_1 апеляційний суд вважає безпідставними, адже матеріали провадження зокрема відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції не містять жодних відомостей, які могли б свідчити про це. Зі змісту відеозаписів вбачається, що працівники поліції вели себе тактовно. Крім того, в матеріалах провадження відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_1 заявляв чи стверджував про наявність тиску з боку працівників поліції. Факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду в медичному закладі КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР, відповідно до якого за результатами огляду лікарем встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Вказані докази не містять жодних суперечностей, є належними та допустимими і дозволяють в повній мірі встановити результати огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, який проведено згідно з вимогами ч.ч.2 -3ст.266 КУпАП. Доводи захисника про те, що результати огляду ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки та в медичному закладі відрізняються, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вбачається, що проведення огляду ОСОБА_1 за допомогою технічних засобів проведено через певні проміжки часу в межах двогодинного строку, визначеного ч.4 ст.266 КУпАП, у зв`язку із чим різниця у показах приладів є закономірною. Твердження захисника про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 порядок проведення огляду на місці зупинки спростовується змістом наявного в матеріалах відеозапису на якому зафіксовано, як працівники поліції перед оглядом за допомогою спеціального технічного засобу пояснили порядок проходження такого огляду. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 в лікарні проводив лікар-психіатр, а не лікар-нарколог, то вказана обставина не свідчить про те, що огляд в медичному закладі було проведено неуповноваженою особою. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, даному питанню суд першої інстанції надав детальну та належну оцінку, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції. Так, положення ст.266 КУпАП, що визначають порядок проведення огляду особи на стан сп`яніння не встановлюють жодних спеціальних вимог щодо спеціалізації лікаря закладу охорони здоров`я, що проводить такий огляд. Водночас, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (п.3 Розділу ІІІ Інструкції). Зі змісту постанови вбачається, що судом в ході судового розгляду за клопотанням захисника був допитаний лікар ОСОБА_2 , який проводив огляд ОСОБА_1 в медичному закладі. ОСОБА_2 пояснив, що працює лікарем психіатром, має сертифікат на право проведення огляду на стан сп`яніння та пройшов у КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР тематичне удосконалення за відповідною програмою. Вказані показання свідка у повній мірі узгоджуються із матеріалами, що долучені стороною захисту в ході судового розгляду, а саме відповіді КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР з додатками (а.п.79, 82, 88) відповідно до яких ОСОБА_2 пройшов тематичне удосконалення щодо Експертизи в психіатрії та наркології. Крім того до вказаної відповіді долучено копію свідоцтва про повірку спеціального технічного засобу. З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, щодо проведення огляду на стан сп`яніння уповноваженою особою. Що стосується безпосередньо способу за допомогою якого ОСОБА_1 було оглянуто в медичному закладі то Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначено, що огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. При цьому обов`язковим є проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, а також у разі дорожньо-транспортної пригоди. В інших випадках визначення порядку та методів огляду відноситься до дискреційних повноважень лікаря. Враховуючи, що ОСОБА_1 не був учасником дорожньо-транспортної пригоди, та йому не інкримінувалося перебування у стані наркотичного сп`яніння чи під дією лікарських засобів або психотропних речовин, посилання сторони захисту на доцільність проведення лабораторних досліджень апеляційний суд до уваги не приймає. З приводу доводів апеляційної скарги захисника щодо максимально допустимого рівня алкоголю в крові водія за міжнародним законодавством слід зазначити наступне. Так, у ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01.05.1971 року, міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Разом з тим, вказана норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів Конвенції, настає алкогольне сп`яніння. Проте Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг на літр повітря, що видихається чи 0,50 г на літр крові, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2 ‰. Пунктом 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р. № 1452/735, визначено, що встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У даному випадку результати тестування ОСОБА_1 0,27 проміле на місці зупинки транспортного засобу та 0,34 проміле у медичному закладі, що вказує на його перебування в стані сп`яніння. Отже, вказані доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Що стосується доводів захисника, щодо необхідності врахування похибок спеціального технічного засобу, то навіть якщо взяти розрахунки наведені захисником щодо похибок у діапазоні від 0 до 0,4 проміле, то показник ОСОБА_1 з урахуванням похибок може складати 0,24 проміле або 0,3 проміле, що також є вище 0,2 проміле та вказає на наявність стану сп`яніння. Також безпідставними є посилання апеляційної скарги на відсутність в матеріалах провадження відомостей про те чи притягався ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, адже вказана обставина не впливає на доведеність винуватості у даній справі. Крім того, саме відсутність таких відомостей і є підставою для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги захисника не спростовують висновки суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції не встановлено жодних об`єктивних даних, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Вирішуючи питання про дотримання судом першої інстанції вимог ст.33 КУпАП під час визначення виду та міри стягнення слід зазначити наступне. Діяння передбачені ст.130 КУпАП є найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху, через те, що пов`язані із можливим настанням значних суспільно небезпечних наслідків для суспільства, як то шкода життю та здоров`ю громадян внаслідок ДТП, скоєних водіями в стані сп`яніння. Тому адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП втратило значення дрібного делікту, а вид і міра адміністративного стягнення за скоєння такого правопорушення постійно посилюються. Частиною першою статті 130 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення, що наведене в диспозиції цієї статті для водіїв передбачене стягнення у виді накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Визначаючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції вірно врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин чи таких, що її пом`якшують, та обґрунтовано призначив адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів. Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Враховуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга адвоката Морозова В.Ю. задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Морозова В.Ю. залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 05 березня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.І. Коровайко