Постанова 4873 № 910/11347/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" квітня 2025 р. Справа№ 910/11347/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Майданевича А.Г. Гаврилюка О.М. при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А. за участю представників сторін: від позивача: не з`явились; від відповідача: Фартушна В.Л.; розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 року (повне рішення складено та підписано 23.01.2025) у справі № 910/11347/24 (суддя - Князьков В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Генеруюча компанія Екоенергія» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 2 189 865, 89 грн, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Генеруюча компанія Екоенергія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення основного боргу в сумі 2 117 367,76 грн, інфляційних втрат в сумі 144 297,59 грн та 3% річних в розмірі 93 135,42 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №996/01 від 19.11.2019 в частині здійснення оплати придбаної у серпні 2022 за «зеленим» тарифом електричної енергії. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Генеруюча компанія Екоенергія» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення основного боргу в сумі 1 903 122,30 грн, 3% річних в сумі 93 224,80 грн та інфляційних втрат в розмірі 193 518,79 грн - задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Генеруюча компанія Екоенергія» основний борг в сумі 1 903 122,30 грн, 3% річних в сумі 93 224,80 грн, інфляційні втрати в розмірі 193 518,79 грн та судовий збір в сумі 32 847,99 грн. Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/11347/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального, а також неправильно застосував норми матеріального права. На думку Державного підприємства «Гарантований покупець», суд першої інстанції не взяв до уваги та не застосував до спірних правовідносин накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу №221 від 05.07.2022), і №206 від 15.06.2022, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України та є нормативно-правовим актом. Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача підстав для зменшення розміру розрахунку на суму заборгованості позивача по небалансам. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/11347/24 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали. На виконання вищезазначеної ухвали суду, 04.03.2025 від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 24 271,98 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець`та призначено до розгляду на 16.04.2025. Представник позивача у судове засідання 16.04.2025 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Представник відповідача у судовому засіданні 16.04.2025 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийнти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача у судовому засіданні 16.04.2025. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.11.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Генеруюча компанія Екоенергія» (виробник за «зеленим» тарифом) було укладено договір №996/01, за умовами п.1.1 якого виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, в тому числі, Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженою постановою НКРЕКП від 26 квітня 2016 року №641. Пунктами 2.2-2.4 договору №996/01 від 19.11.2019 визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за «зеленим» тарифом в балансуючій групі виробників за «зеленим» тарифом. Виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням набавки до тарифу. Виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені НКРЕКП у національній валюті України. У п.2.5 договору №996/01 від 19.11.2019 вказано, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підстав тарифів, встановлених №996/01 від 19.11.2019 НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом. Згідно п.3.2 договору №996/01 від 19.11.2019 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточних рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням податку на додану вартість. Відповідно до п.3.3 договору №996/01 від 19.11.2019 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку. У п.4.1 договору №996/01 від 19.11.2019 передбачено право виробника за «зеленим» тарифом вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору. Пунктом 4.5 договору №996/01 від 19.11.2019 передбачено обов`язок гарантованого покупця у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію. Якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро -, міні -, та малими гідроелектростанціями) і договір підписується до будівництва та/або введення в експлуатацію відповідних об`єктів виробництва електричної енергії виробника за «зеленим» тарифом та до встановлення «зеленого» тарифу для виробника за «зеленим» тарифом Регулятором: глави 1, 6-8 договору набирають чинності з дати підписання сторонами договору; глави 2-5 договору набирають чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконано останню з таких умов: 1. виробником за «зеленим» тарифом отримано ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії; 2. виробнику за «зеленим» тарифом встановлено «зелений» тариф;

3. Виробником за «зеленим» тарифом укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії. Як вбачається з матеріалів справи, в межах договору №996/01 від 19.11.2019 Державним підприємством «Гарантований покупець» у серпні 2022 було здійснено купівлю у Товариства з обмеженою відповід альністю «Генеруюча компанія Екоенергія» електроенергії на суму 3 934 519,57 грн, про що контрагентами складено та підписано акт від 31.08.2022 купівлі-продажу електроенергії. 17.05.2024 сторонами було складено акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 від 31.08.2022, з урахуванням змісту якого фактично вартість купленої відповідачем у позивача у серпні 2022 становить 3 960 247,16 грн. Як вказує позивач, станом на момент звернення із даним позовом до суду відповідачем було лише частково здійснено розрахунок за викуплену у серпні 2022 електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 1 842 879,40 грн, внаслідок чого у Державного підприємства «Гарантований покупець» утворилась заборгованість на суму 2 117 367,76 грн. Разом з тим, 30.09.2022 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця за серпень, згідно змісту якого частка вартості відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, яка підлягала сплаті Товариством з обмеженою відповід альністю «Генеруюча компанія Екоенергія» на користь Державного підприємства «Гарантований покупець», становила 240137,41 грн. Сторонами було складено та підписано акт коригування від 17.05.2024 до акту від 30.09.2022, а також коригування від 13.05.2024 р на суму -23708, 10 грн без податку на додану вартість, якими визначена остаточна сума заборгованості з відшкодування вартості небалансу за серпень 2022 у сумі 214 245, 46 грн. З урахуванням наведеного, позивачем вказано, що розмір заборгованості Державного підприємства «Гарантований покупець» перед Товариством з обмеженою відповід альністю «Генеруюча компанія Екоенергія» з оплати викупленої у серпні 2022 електричної енергії становить 1 903 122, 30 грн. Згідно із ч.1 ст. 714 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Частинами 6 та 7 ст. 276 Господарського кодексу України врегульовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. Пунктом 18 ч.1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом. Положеннями ч. 1, 2 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До таких спеціальних обов`язків належить у т.ч.: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Так, вказаний Закон наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини третьої статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії»), водночас, містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено «зелений» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина шоста статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»). Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений у Главі 12 Порядку №641. ОСП (НЕК «Укренерго») протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100% оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів (пункті 12.5 Порядку №641). Державне підприємство «Гарантований покупець» здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, у тому числі й позивачу, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК «Укренерго»), у три етапи попередньо, а саме: - до 15 числа розрахункового місяця; - до 25 числа розрахункового місяця; - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (відповідно абзаци 1, 2 пункту 10.1, пункт 10.4 Порядку №641). Колегією суддів встановлено, що згідно п.3.2 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточних рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням податку на додану вартість. Відповідно до п.3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку. У п.4.1 договору передбачено право виробника за «зеленим» тарифом вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору. Пунктом 4.5 договору передбачено обов`язок гарантованого покупця у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію. Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме: затвердження вартості послуги НКРЕКП, з посиланням на пункт 10.4 Порядку №641.НКРЕКП було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у серпні 2022 постановою №473 від 14.03.2023. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог апелянт посилається на те, що обов`язок Гарантованого покупця з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду можливий лише після настання останньої з нижченаведених обставин: отримання гарантованим покупцем підписаного продавцем акту купівлі продажу електроенергії; оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Гарантований покупець наголосив на наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період. Враховуючи, що відповідачем на виконання умов договору було сплачено на користь позивача грошові кошти за відпущену електричні енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, за період серпень 2022 року у загальному розмірі значно більше, аніж 18% від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, як це визначено наказом Міненерго № 206 на період дії воєнного стану, апелянт вважає свої обов`язки перед позивачем виконаними. Суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на накази Міністерства енергетики України № 140 та № 206, якими встановлено розмір розрахунків за поставлену електроенергію, з наступних підстав. Так, Наказом № 140 Державне підприємство «Гарантований покупець» з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державного підприємства «Гарантований покупець», із дотриманням Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з урахуванням таких положень: - за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства «Гарантований покупець» станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 наказу № 140); - у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1 - 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (пункт 1.2 наказу № 140); - за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства «Гарантований покупець» станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 наказу № 140). Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності наказу Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 запроваджено наказом Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024). Наказом № 206 Державне підприємство «Гарантований покупець» на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу: - установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: - сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2); - у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за «зеленим» тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2); - у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2); - установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу. У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3). Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, надаючи правову оцінку змісту вказаних Наказів дійшов до висновку, що: - накази № 140 і № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно із положенням Порядку № 641. - накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору. У вказаній вище постанові об`єднана палата зазначила, що висновки господарських судів попередніх інстанцій в частині наявності у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів № 140 та № 206 є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та приписам Наказів № 140 та №

206. Стосовно посилань відповідача на те, що станом на станом на 24.09.2024 позивач має перед відповідачем заборгованість за послугу з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії у розмірі 3 967 608, 94 грн та заборгованість за послугу з частки відшкодування вартості відхилення у сумі 75 173, 64 грн, що є підставою для зменшення суми заборгованості, колегія суддів зазначає наступне. Так, постановою НКРЕКП від 03.04.2024 № 652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення». Водночас, дані положення не звільняють відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до спірного договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків за період 2022-2023 років, тоді як саме вищевказаним договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників. Колегія суддів враховує посилання відповідача на пункт 5 постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року № 178 «Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якою на відповідача покладено обов`язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку № 641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, які виникли в період з 8 вересня 2022 року по 26 січня 2024 року. Як зазначалося вище, 30.09.2022 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця лише за серпень, згідно змісту якого частка вартості відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, яка підлягала сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «Генеруюча компанія Екоенергія» на користь Державного підприємства «Гарантований покупець», становила 240 137,41 грн. Сторонами було складено та підписано акт коригування від 17.05.2024 до акту від 30.09.2022, а також коригування від 13.05.2024 р на суму - 23 708, 10 грн без податку на додану вартість, якими визначена остаточна сума заборгованості з відшкодування вартості небалансу за серпень 2022 у сумі 214 245, 46 грн. Позивачем було враховано вказану суму при поданні позовної заяви. Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогами погасити заборгованість за актами приймання передачі послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи та за послугу з частки відшкодування вартості відхилення на загальну суму 4 042 782, 58 грн. Колегія суддів звертає увагу на те, що норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачу надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог й у позивача відпали б підстави позову у відповідній частині. Так само, у разі наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, останнє не було позбавлено права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред`явлення зустрічного позову. Однак, таким процесуальним правом відповідач не скористався. А тому, є вірними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення або зміни розміру заявлених у цій справі позовних вимог у частині спірної суми основного боргу. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 1 903 122, 30 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних внаслідок прострочення оплати відповідачем заборгованості у розмірі 93 224, 80 грн та інфляційні втрати у розмірі 193 518, 79 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18. Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати за поставлену електроенергію, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, колегія суддів зазначає, що він є арифметично вірним. Стосовно доводів відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності. Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань). Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 р. у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 р. у справі №904/3886/21. Відповідно до п. 5.1 договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язання, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту /імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов`язань за договором. Згідно із п. 5.2 договору при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків. Апелянт (відповідач) вказує, що виконання його зобов`язань перед позивачем було унеможливлено дією форс - мажорних обставин (введенням воєнного стану). Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»). Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором. Одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору. Доказів форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання договірних зобов`язань не надано. Введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище заявника, відсутність достатніх коштів, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, на переконання суду не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Відхиляючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованих 3% річних згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує положення вказаної статті, однак з урахуванням також наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями у розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України. Відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 січня 2024 року у cправі № 914/2994/22). Відповідно правових висновків, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання». Водночас, апелянтом належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних, а тому з урахуванням принципу рівності сторін, враховуючи розмір задоволених вимог в частині 3% річних, суд апеляціійної інстанції не вбачає підстав для їх зменшення. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції, а отже судом першої інстанції було обгрунтовано стягнуто з відповідача 3% річних у сумі 93 224, 80 грн та 193 518, 79 грн збитків від інфляції. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського міста Києва від 22.01.2025 у справі № 910/11347/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі № 910/11347/24 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 року у справі № 910/11347/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 року у справі № 910/11347/24 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/11347/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді А.Г. Майданевич О.М. Гаврилюк Дата підписання 23.04.2025