Постанова Запорізький апеляційний суд № 322/1892/24

Дата документу Справа № 322/1892/24 запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/285/25Головуючий у 1-й інстанції Гасанбеков С.С. Єдиний унікальний №322/1892/24Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія ч.1 ст.130 КупАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2025 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Яркіна Максима Сергійовича на постанову судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 15 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживає у АДРЕСА_1 ), притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 22.10.2024 року о 01 год. 00 хв. на 59 км автомобільної дороги Запоріжжя-Донецьк водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Geely Emgrand 7» д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушила п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винною за ч.1 ст.130 КУпАП і на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень. В апеляційній скарзі захисник Яркін М.С. просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувану постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Захисник зазначив, що ОСОБА_1 не отримувала судові повістки про її виклик до суду, свідків події не допитано, можливість надати усні чи письмові пояснення судом було проігноровано та не прийнято. Судовий розгляд відбувся поверхнево і формально без присутності сторін по справі. Відеозапис події неінформативний та не є безперервним. Відомості щодо технічного пристрою, моделі та номера, за допомогою якого здійснено відеозапис, відсутні. Його зміст не свідчить про доведеність факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин. Натомість у вказаний в протоколі час ОСОБА_1 їхала на пасажирському сидінні автомобілю «Geely Emgrand 7», яким керувала її сестра ОСОБА_2 . Під час проїзду ділянки дороги біля блокпосту транспортний засіб зупинили для перевірки. У подальшому працівники поліції без правових на те підстав запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння та склали протокол про адміністративне правопорушення відносно неї, а не щодо водія, яка дійсно керувала автомобілем. Протокол про адміністративне правопорушення не містить повної інформації щодо свідків події. Під час оформлення вказаного процесуального документа ОСОБА_1 не було забезпечено право на захист. Вказані обставини, на переконання апелянта, у сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та її захисника Яркіна М.С. було повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, через додаток «Viber». Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. У призначене на 11.04.2025 року судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходило. До початку апеляційного розгляду від захисника Яркіна М.С. до Запорізького апеляційного суду надійшло клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи із посиланням на перебування у відрядженні у м.Києві з 07.04.2025 року по 15.04.2025 року. До вказаного клопотання захисником долучено копію договору про надання правової допомоги та копію посвідчення адвоката. Проте доказів на підтвердження обставин, на які посилається захисник Яркін М.С. у поданому клопотанні як на поважні причини для відкладення апеляційного розгляду, а саме факт перебування у відрядженні, суду надано не було. Разом з тим, згідно ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення разом з апеляційною скаргою захисника Яркіна М.С. до апеляційного суду надійшли 31.12.2024 року. Апеляційна скарга захисника перебуває в провадженні апеляційного суду понад три місяці. Її розгляд відкладався двічі, у тому числі й за клопотанням захисника від 31.01.2025 року. Відтак, подальший тривалий нерозгляд справи буде грубим порушенням вимог ч.4 ст.294 КУпАП. У зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання. Перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Доводи захисника про розгляд справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції без участі сторін по справі, що позбавило можливості надати пояснення, не ґрунтуються на матеріалах провадження. Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні. Вказане свідчить про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про дату, час і місце судового розгляду. Безпосередньо у судовому засіданні ОСОБА_1 було надано пояснення з приводу обставин події. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в подальшому ОСОБА_1 через захисника реалізовано право на апеляційне оскарження судового рішення. Захисникові Яркіну М.С. було поновлено строк на апеляційне оскарження постанови. Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 не була обмежена у передбачених ст.268 КУпАП правах, в тому числі і в правах бути присутньою при апеляційному розгляді скарги, заявляти клопотання та подавати докази. Проте ОСОБА_1 , будучи повідомленою завчасно та належним чином, в судове засідання апеляційного суду жодного разу не з`явилась, зазначеними вище правами не скористалась, жодних нових доказів, які були невідомі суду першої інстанції та могли б істотно вплинути на суть прийнятого рішення, апеляційному суду не надала. Участь осіб, пояснення яких апелянт вважає такими, що мають суттєве значення для розгляду даної справи, стороною захисту не забезпечено. Клопотань про дослідження нових доказів не заявлялось. Тому апеляційний суд не вбачає порушення регламентованих ст.268 КУпАП прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у - протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №155978 від 22.10.2024 року, підписаному особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до якого водій ОСОБА_1 у зазначений час керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; від надання пояснень водій відмовилась; - акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6810», в якому перелічено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, зазначено позитивний результат з показником 2,11 ‰ алкоголю, з яким ОСОБА_1 погодилась, про що свідчить її власноручний підпис у графі «з результатами згоден»; - роздруківці результатів приладу «Alcotest Drager 6810», серійний номер ARBL-0721, тест №2482, з яких вбачається, що водій ОСОБА_1 пройшла огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, а результат тестування склав 2,11 ‰ алкоголю; підпис особи, що тестують, наявний; - направленні водія на огляд до КНП «ОКЗНПД та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 22.10.2024 року; - долученим до матеріалів справи відеозаписом. Апеляційний суд зауважує, що застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, прямо передбачено ст.40 Закону України «Про національну поліцію». Відеозапис події містить достовірні дані про вчинення водієм ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення та має істотне значення для правильного вирішення даної справи. Доводи апелянта про те, що наявний відеозапис не є безперервним, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки ніким не спростовано того факту, що відображені на відеозаписові події відбувалися в дійсності. На зазначеному відеозаписові об`єктивно за допомогою технічного засобу відеозапису зафіксовано обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність складу і події передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення та винності ОСОБА_1 у його вчиненні. Відеозапис є належним та допустимим у розумінні ст.251 КУпАП, узгоджується з іншими наявними доказами. Що стосується заперечень апелянта проти доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 факт керування автомобілем не заперечувала. На обставини керування транспортним засобом іншою особою, про що йдеться в апеляційній скарзі захисника, ОСОБА_1 абсолютно не вказувала. Змістом зафіксованих на відеозаписові обставин події повністю спростовується версія сторони захисту про те, що водієм вказаного автомобілю була інша особа. Так, на відео об`єктивно відображено як ОСОБА_1 особисто зазначила: «Я везу чоловіка військового», конкретизувала населені пункти напрямку свого руху: «Їду із Запоріжжя до Зеленого гаю». На запитання працівника поліції ОСОБА_1 відповіла, що саме вона перебувала за кермом автомобіля. Водій пояснила, що вживала декілька пляшок слабоалкогольного напою. Після отримання позитивного результату огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу ОСОБА_1 уточнила можливість проїхати далі до населеного пункту Зелений гай (часовий інтервал 2024/10/22, 01:13:12 - 01:18:56). З огляду на вищевикладене у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені у даному протоколі обставини дійсно мали місце, і що саме ОСОБА_1 була водієм транспортного засобу «Geely Emgrand 7» д.н.з НОМЕР_1 під час події, що сталася 22.10.2024 року. Переконливих доказів на спростування вказаного твердження апеляційна скарга захисника не містить. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах провадження повної інформації про свідків, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно зі змістом ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Апеляційний суд зауважує, що фіксування працівниками поліції за допомогою нагрудних бодікамер процедури огляду водія на стан алкогольного сп`яніння повністю узгоджується із вказаними вище вимогами КупАП. Присутність двох свідків за таких обставин була непотрібна, оскільки їх залучення необхідно лише в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Разом з тим, положеннями ч.2 ст.256 КУпАП передбачено, що вимоги внесення до протоколу про адміністративне правопорушення відомостей щодо свідків та необхідності підпису протоколу ними застосовуються лише у разі наявності таких свідків. Аргументи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне. Згідно з положеннями ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, з-поміж іншого, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Натомість на стадії оформлення протоколу про адміністративне правопорушення залучення захисника чинними нормами КУпАП не передбачено. Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист. Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх оформленні, не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року. В ньому зазначено дату та місце його оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть вчиненого адміністративного правопорушення. Крім того, всупереч протилежним аргументам апелянта, у п.10 «Технічний засіб відеозапису» вказаного процесуального документа зазначено відомості про найменування (ідентифікуючі ознаки) технічного засобу, яким здійснено відеозапис АР 00101 (а.п.1). У контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах. Відтак, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Яркіна Максима Сергійовича залишити без задоволення. Постанову судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 15 листопада 2024 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар