Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/1767/24

Справа № 128/1767/24 Провадження № 33/801/359/2025 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П. Доповідач: Міхасішин І. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2025 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Міхасішина І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 12 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановив: Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 29.04.2024 приблизно о 23-32 год., в с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області по пров. Зоряному, 3, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Spark SP127-7», б/н, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродня блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Однак від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 12 березня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави Україна з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави Україна 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення ААД №882513 від 30.04.2024, де в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 вказав, що він не згоден з тим, що перебуває у наркотичному сп`янінні та не надавав згоду на фотографування на приватний телефон; направленням ОСОБА_1 на огляд до КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» від 30.04.2024, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування судом першої інстанції обставин вчинення адміністративного правопорушення просить оскаржувану постанову скасувати провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах відсутні будь які докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зокрема, в стані наркотичного сп`яніння. Крім того поліцейський взагалі не повідомив ОСОБА_1 про наявність конкретних ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами щодо порушення судом першої інстанції норм КУпАП під час розгляду справи. Відповідно ч. 1-2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. На переконання апеляційного суду вказані вимоги процесуальних норм КУпАП суддею суду першої інстанції не дотримані. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є ряд суперечностей на які вказує апелянт в апеляційній скарзі. Так, суд першої інстанції, як доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП взяв до уваги, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №431580 від 26.01.2024, рапорт працівника поліції, відеозапис з нагрудних камер поліцейських. Проте, вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного. Частиною першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, за змістом диспозиції вказаної статті, суб`єктом адміністративного правопорушення за дії, що поставлені у вину ОСОБА_1 може бути лише особа, яка керує транспортним засобом. Згідно п. 1.5 ПДР України, водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Водночас, положеннями ч. 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо. Як вбачається з наявних відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції зйомка розпочата з моменту, як працівник поліції підходить до транспортного засобу «Spark SP127-7», б/н, який був припаркований поза межами проїжджої частини дороги. Відтак, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які містяться в матеріалах справи, не підтверджують факту, як зупинки так і керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Поряд з цим, відповідно до змісту статті ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст.35). Натомість, як вбачається з матеріалів справи та відеозапису з фіксацією обставин події, працівниками поліції не було задокументовано, обґрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами факту як керування, зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , так і будь якого порушення останнім таких положень Правил дорожнього руху. Отже, в даному випадку працівниками поліції належним чином не задокументовано і не долучено до матеріалів справи допустимих і достатніх доказів на підтвердження як факту керування так і факту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку із порушенням ним положень Правил дорожнього руху. Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими, зокрема, без законних на те підстав, а тому складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не можна вважати допустимим доказом. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 ознак ні алкогольного, ні наркотичного сп`яніння, одразу запропонували пройти освідування на алкогольне сп`яніння, на що ОСОБА_1 погодився і це зафіксовано на боді-камеру, після проходження огляду на Drager ALCOTEST результат негативний, після чого повідомили, що у нього наявні ознаки наркотичного сп`яніння, але ознаки не озвучили, попередній огляд для виявлення цих ознак не проводили. Крім того, апеляційний суд враховує висновки Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 28 травня 2020 року (справа № 524/4668/17), відповідно до яких, суди обґрунтовано не взяли до уваги рапорт інспектора поліції, зважаючи на те, що він є зацікавленою особою при розгляді цієї справи. А тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин. Отже, аналіз встановлених у ході апеляційного розгляду обставин дає підстави для висновку про необґрунтованість висновків місцевого суду, оскільки при складанні протоколу і оформленні матеріалів справи працівниками поліції не долучено жодних доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом так і факту зупинки транспортного засобу під його керуванням, у зв`язку із порушенням ним положень Правил дорожнього руху. Судом першої інстанції у повній мірі не було досліджено наявні в матеріалах справи докази, що мало наслідком помилковий висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим та буде свідчити про необ`єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу. Крім того долучені до матеріалів справи відеозаписи не містять фіксації дотримання працівниками поліції порядку проведення огляду особи на стан сп`яніння, або відмови від такого огляду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційного скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене, оскільки надані суду першої інстанції матеріали не містять достатньо доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- постановив: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 12 березня 2025 року - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І.В. Міхасішин