Постанова 4820 № 683/3122/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2025 року м. Хмельницький Справа № 683/3122/24 Провадження № 22-ц/820/782/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 січня 2025 року (суддя Андрощук Є.М.). Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У вересні 2024 року АТ «А-Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначало, що 13.09.2014 ОСОБА_1 звернувся до АТ «A-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в A-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач порушує умови кредитного договору і станом на 10.09.2024 має 24291,05 грн заборгованості, з яких: 20010,52 грн заборгованість за кредитом, 4280,53 грн заборгованість за відсотками. Враховуючи викладене вище, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.09.2014, яка виникла станом на 10.09.2024, в розмірі 24291,05 грн, з яких 20010,52 грн кредит, 4280,53 грн відсотки. Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 січня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість у розмірі 9587,96 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» 1195,15 грн судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального права. Вказує, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитися із змінами до них, викладеним на сайті Банку. З наданого до суду першої інстанції розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувався кредитом, відповідно, він ознайомлений з Умовами і Правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк» і несе обов`язок зі сплати процентів за користування кредитними коштами. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 15.01.2013 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. У заяві зазначено, що відповідач згідний із тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден отримати самостійно шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. (а.с. 14) Відповідачу в межах вказаного договору було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано кредитні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до липня місяця 2018 року; № НОМЕР_3 , строком дії до серпня місяця 2021 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2024 року (а.с. 27). Зі змісту довідки за лімітами клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , кредитний договір б/н від 13.09.2014 за період з 13.09.2014 по 10.09.2024: встановлено 14.12.2019 кредитний ліміт в розмірі 0,00 грн; збільшено 10.03.2023 кредитний ліміт 6000 грн; збільшено 07.04.2023 кредитний ліміт 8000 грн; збільшено 10.07.2023 кредитний ліміт 21000 грн; зменшено 23.03.2024 кредитний ліміт 20020 грн; зменшено 23.03.2024 кредитний ліміт 20100 грн. (а.с. 28). Згідно з наданим банком розрахунком ОСОБА_1 станом на 10.09.2024 має 24291,05 грн заборгованості, з якої 20010,52 грн кредит, 4280,53 грн відсотки. (а.с. 4-13). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків та частини кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів в підтвердження правомірного нарахування відсотків за користування кредитом та комісії, та неможливість у зв`язку з цим їх включення до загальної суми заборгованості. Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства. Так, за змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договору приєднання розроблені АТ «А-Банк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму, відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Як вбачається із матеріалів справи, в анкеті-заяві позичальника від 15.01.2013 відсоткова ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованості за відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», як невід`ємної частини спірного договору. Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, відсоткова ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, комісію та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» розумів відповідач та ознайомилась і погодився з ними, підписуючи Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин, 15.01.2023, до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року. При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною третьою та четвертою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови щодо сплати відсотків та комісії. Безпідставними є доводи апеляційної скарги тій частині, що з відповідача підлягали стягненню відсотки у розмірі облікової ставки НБУ, оскільки такі позовні вимоги банком не заявлялися, а суд відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до власного тлумачення норм права та до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в цій частині в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 січня 2025 року в частині відмови в позові залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 22 квітня 2025 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай