Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/83/25

22.04.25 22-ц/812/599/25 Справа № 489/83/25 Головуючий у 1-й інстанції Саламатін О. В. Провадження № 22ц/812/599/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 22 квітня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючої судді: Ямкової О. О., суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою від його імені адвокатом Головченком Олександром Андрійовичем, на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 лютого 2025 року, ухваленого під головуванням судді Саламатіна О. В. в місті Миколаєві об 11 годині зі складанням повного рішення суду, у справі за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства (ОКП) «Миколаївтеплоенерго» про захист прав споживача, В С Т А Н О В И Л А: 6 січня 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника, звернувся до суду з позовом до ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» про захист прав споживача шляхом зобов`язання перерахувати та анулювати нараховану заборгованість за теплову енергію із загальнобудинкових потреб на опалення та абонентську плату за поставлене опалення. В обґрунтування позову зазначав, що він є власником двох квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , у яких встановлено індивідуальне опалення. Тому послугами з централізованого теплопостачання, які надає відповідач, він не користується. В той же час у будинку АДРЕСА_3 мають місце дві квартири АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 , яким надаються послуги з централізованого теплопостачання, але у позивача з власниками цих квартир немає спільних приміщень загального користування та будь-яких внутрішньобудинкових мереж. Квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , які опалюються централізовано, мають окремий ввід із теплового колодязя, розташованого перед воротами квартири АДРЕСА_5 . Незважаючи на відсутність спільних приміщень та мереж, які повинні утримуватися за рахунок усіх власників, відповідач неправомірно нараховує йому витрати за нібито надану теплову енергію із загальнобудинкових потреб на опалення та абонентську плату за поставлене опалення, суми за якими розраховує без прив`язки до показників загальнобудинкового лічильника тепла, який в будинку не встановлено, та без загальної площі усіх квартир будинку. Так, 29 квітня 2024 року відповідачем повідомлено позивача про наявність заборгованості за послуги з теплопостачання та абонентської плати у загальному розмірі 5 716 грн 13 коп. на підставі типового індивідуального договору, який позивач з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» не укладав. Такий розрахунок заборгованості здійснено відповідачем із застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового -комунального господарства України від 28 грудня 2021 року №358 (далі - Методика 315), виключно, у зв`язку з частковим розташуванням квартири АДРЕСА_6 , що належить відповідачу, над квартирою АДРЕСА_5 , яка опалюється централізовано, за відсутності відомостей про фактичну опалювальну площу, що відображено у листі, та з проханням погасити заборгованість, що виникла. Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 6 січня 2025 року матеріали цивільної справи передано за виключною підсудністю до Центрального районного суду міста Миколаєва. У відзиві на позовну заяву відповідач ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» вважав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на обов`язок позивача, як власника приміщення обладнаного індивідуальними системами опалення, на підставі типового індивідуального договору оплатити надану йому послугу з постачання теплової енергії, що витрачається на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, яка розподіляється відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». При цьому порядок нарахування спожитих у будівлі або будинку послуг з постачання теплової енергії та нарахування плати за загальнобудинкові потреби здійснюється відповідачем у порядку Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року, та на підставі укладених договорів відповідно до вимог Методики 315, якою передбачено спрощене визначення обсягів теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби у разі відсутності у постачальника даних щодо площ та допоміжних приміщень для 1-5 поверхових будівель у розмірі 25%. Посилався на відповідну судову практику. У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, вважаючи, що правила приєднання до договірних умов надання послуг з теплопостачання мають регулюватись нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а не постановою Кабінету міністрів України. Крім того квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 не об`єднані у ОСББ та не підпорядковуються ЖЕК, внаслідок чого твердження відповідача про приєднання до типового індивідуального договору є помилковим. Повторно посилався на те, що в належних йому квартирах встановлено індивідуальне опалення, внаслідок чого він не приймав пропозиції укласти договір та не сплачував жодних послуг. Підстав для нарахування загальнобудинкових втрат немає, як з огляду відсутності у будинку спільних приміщень загального користування, так і з огляду на те, що з копії наряду 49А за 2021 рік, що наявний у матеріалах справи, не вбачається постачання позивачу теплової енергії. Зазначав про те, що судова практика, на яку посилається відповідач не може бути застосована у цій справі, оскільки судові рішення ухвалені у справах за інших обставин. Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених вимог та відсутності підстав для їх задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального прав, з помилковим встановлення обставин справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення його позову. Стверджував, що судом під час розгляду справи обставини справи встановлені помилково, оскільки вони не мають доказового підтвердження. Зокрема, суд, обґрунтував підстави для нарахування витрат, приєднанням позивача до публічного договору, розміщеного на сайті Миколаївської міської ради, але при тому не навів доказів здійснення відповідачем постачання теплової енергії до житлового будинку, у якому розташовані квартири позивача. Також суд безпідставно послався на висновок, викладений ВС при розгляді справи №311/3489/18, за яким визначено, що відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від участі у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та його технічного обладнання. При тому не встановив чи наявні у будинку АДРЕСА_3 місця загального користування та чи такі місця існують для задоволення потреб саме усіх співвласників, з огляду на те, що власники усіх квартир мають окремі входи до своїх приміщень. Позивач зазначав про те, що не є індивідуальним споживачем у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки договір ним не укладено та не вчинено дій, які б засвідчували його волю до отримання відповідної комунальної послуги, внаслідок чого підстав для нарахування та сплати платежу за абонентське обслуговування немає. Сам розрахунок здійснено відповідачем без даних загальнобудинкового лічильника, який у будинку не встановлено, та за відсутності даних про опалювальні площі квартир, які підключені до мережі централізованого опалення. Тому вважав, що його права як споживача порушено, у зв`язку із здійсненням відповідачем безпідставного нарахування заборгованостей, які суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів», на що суд уваги не звернув. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважав її необґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, переважно виходячи з аргументів зазначених у відзиві на позовну заяву. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи відзиву на апеляційну скаргу виклавши доводи, зазначені ним раніше у позові, відповіді на відзив на позовну заяву та апеляційній скарзі. Клопотав про зупинення провадження у справі. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 7 квітня 2025 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження відмовлено. Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 11 березня та 7 квітня 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково із наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину №2-731 від 30 листопада 2017 року та №3-314 від 18 червня 2018 року є власником квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с.10зв 12, 43, 44). Сам будинок АДРЕСА_3 , де розташовані належні позивачу квартири, відноситься до споруд старої забудови та складається з чотирьох квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , що не мають місць спільного загального користування (під`їздів тощо) та мають окремі входи (а.с.33, 46, 49, 53). Квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 розділені між собою стінками та по факту є окремими житловими приміщеннями з окремими входами та об`єднані лише однією адресою за розташуванням будинку на одній земельній ділянці (а.с.33, 43, 46-50, 49, 53). Квартира АДРЕСА_6 є двоповерховою, яка на першому поверсі межує з квартирою АДРЕСА_5 через спільну стіну, а на другому поверсі частково, невеликою площею, побудована над частиною стелі квартири АДРЕСА_5 , яка є одноповерховою (а.с.14, 41-42, 44, 51-53). При тому приміщень загального користування власники та користувачі квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 не мають, та мають окремі входи (а.с.33, 46). До системи централізованого опалення мають під`єднання лише квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 (а.с.14, 33, 75). Опалення у квартирах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6 , що належать ОСОБА_1 , здійснюється індивідуально через індивідуальну систему опалення, яка встановлена попередньою власницею, ще до прийняття позивачем спадщини (а.с.7-9). Тому квартири, що з 2017 та 2018 років належать позивачу, не мають підключення до централізованої мережі системи опалення та мають окремі вводи індивідуальних систем опалення до кожної із квартир. Ці обставини підтверджені матеріалами справи та не оспорюються учасниками справи (а.с.7-8, 14, 33, 46). Інші квартири будинку АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , що під`єднані до централізованої системи опалення, мають закільцьовані загальні внутрішньобудинкові мережі опалення, які із ззовні розміщені від вводу в колодязі, що розташований у дворі, та проходять спочатку через стіну квартири АДРЕСА_5 в напрямку стіни квартири АДРЕСА_5 , що межує зі стіною квартири АДРЕСА_4 , через яку заведені до приміщення квартири АДРЕСА_4 , у якому проходять кільцем по всій її площі в напрямку стіни з квартирою АДРЕСА_5 , не зачіпляючи іншої стіни, що межує зі стіною квартири АДРЕСА_1 , і потім повертаються до квартири АДРЕСА_5 , проходячи виключно в її межах і виходять через стіну цієї же квартири АДРЕСА_5 , яка межує зі стіною входу цієї квартири, наприкінці, повертаючись ззовні до того ж самого колодязя (а.с.46). Отже, внутрішньобудинкові мережі централізованої системи опалення не мають входів до приміщень квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6 , та до будь-яких інших приміщень, які визначалися б, як приміщення загального користування будинку. Втім, вважаючи, що позивач, як власник квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_6 , в яких встановлено індивідуальне опалення, повинен здійснювати витрати на загальне утримання будинку разом з іншими користувачами або співвласниками квартир АДРЕСА_4 і 19, ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» здійснило нарахування ОСОБА_1 за послуги теплопостачання з розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби, виходячи з обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку АДРЕСА_3 , та плату за абонентське обслуговування. Самі нарахування витрат за послугами теплопостачання з розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби за будинком АДРЕСА_3 здійснено ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» спрощено, виходячи з 25%, які встановлені для 1-5 поверхової будівлі будинку, без прив`язки до показань загальнобудинкового лічильника, дані про встановлення якого у будинку АДРЕСА_3 відсутні, та без визначення витрат відносно площі усіх квартир в будинку. Нарахування абонентської плати з послуг теплопостачання, виходячи із визначення її розміру за кожним окремим абонентом. Внаслідок цього позивачу ОСОБА_1 станом на 1 листопада 2024 року (включно до жовтня 2024 року) за утримання квартири АДРЕСА_7 на підставі особового рахунку №2/9902 ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» виставлено рахунок на оплату в загальній сумі 1 178 грн 59 коп., яка складається з: обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення в розмірі 896 грн 99 коп. та з абонентського обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення в розмірі 281 грн 60коп. (а.с.16-20, 31, 34). Одночасно за утримання квартири АДРЕСА_6 на підставі особового рахунку №2/5075 виставлено рахунок станом на 1 жовтня 2024 року на оплату в загальній сумі 4340 грн 42 коп., яка складається з: обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення в розмірі цієї ж суми. (а.с.35-36). Втім, не погодившись з обов`язком оплатити за проведеними ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» нарахуваннями, позивач подав до суду даний позов. За змістом статей 379, 382 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок або квартира, яка є ізольованим помешканням в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Згідно до положень частин 4 і 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначається, що розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. А обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання. У відповідності до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N 315 від 22 листопада 2018 року «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» місцями загального користування є загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень. Тому підпунктом 12 пункту 42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 від 21 серпня 2019 року (далі - Правила №830) одним із обов`язків споживача, який відключився від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 року № 169, визначено зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції). Отже, за аналізом наведених норм права слід дійти висновку, що обов`язком будь-якого споживача, який відключився від мережі централізованого опалення у встановленому порядку, є зобов`язання відшкодувати витрати з частини обсягу теплової енергії, наданої для опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Тобто під час розгляду справи суду слід встановити чи правомірно від`єднався споживач від мережі централізованого опалення у встановленому порядку; чи є місця загального користування та допоміжні приміщення будинку, а також внутрішньобудинкові системи опалення, на які витрачаються обсяги теплової енергії. Тому колегією суддів за матеріалами справи встановлено, що первісний власник квартир, правонаступником якого є позивач, від`єднався від мережі централізованого опалення у встановленому порядку, і осіб, які оспорюють це право не має. Таким чином, позивач не споживає послуги з теплопостачання, які надаються ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», внаслідок чого їх не оплачує та не укладає договір на постачання тепла. Посилання представника відповідача на публічність типового договору, до якого кожний зі споживачів приєднується шляхом виконання обов`язків, зокрема, оплати послуг, за даних обставин не мають значення, оскільки дій, які б вчиняв позивач на приєднання до типового договору у справі не встановлено, а сплат послуг, нібито отриманих з постачання обсягу тепла, позивачем не проведено. Наданий відповідачем розрахунок про сплату 157 грн. 10 коп. за утримання квартири АДРЕСА_6 , який здійснено у серпні 2010 року, не містить даних призначення цього платежу та дані про особу, яка його здійснила, а також такий платіж внесено до змін у діючому законодавстві в частині визначення таких типових договорів, тобто до 2019-2021рр. Колегією суддів також встановлено, що місць загального користування та допоміжних приміщень у будинку АДРЕСА_3 , які спільно використовувалися власниками або користувачами квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , немає. Внаслідок цього послуги з теплопостачання на утримання місць загального користування та допоміжних приміщень будинку відповідачем не надаються, і підстав для нарахування таких витрат для власника квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_6 , у якого встановлено індивідуальне опалення, немає. Також внутрішньобудинкова система централізованого опалення будинку АДРЕСА_3 функціонує окремо, в межах квартир АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 , які приєднані до мережі централізованого теплопостачання, та не захоплює житлові приміщення квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6 , які належать на праві власності позивачу. Часткове розташування квартири АДРЕСА_6 у межах надбудови 2го поверху над частиною квартири АДРЕСА_5 не стосується розташування внутрішньобудинкових мереж теплопостачання, оскільки не передбачає проходження через обидві квартири транзитних стояків, вузлів тощо. Так, відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 15 серпня 2018 року № 219, визначається, що точкою приєднання внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення є відгалуження від стояків у межах приміщення для вертикальної розводки, перша запірна арматура на відгалуженні від стояка за межами приміщення для горизонтальної розводки (запірна арматура не належить до внутрішньобудинкової системи). За наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження норм часу та матеріально-технічних ресурсів, норм обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій» N 603 від 25 грудня 2013 року встановлено, що внутрішньобудинковими системами мережі є арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту, включаючи стояки холодної та гарячої води, водовідведення та опалення, які розташовані в межах житлових і нежитлових приміщень. Отже, внутрішньобудинкові мережі централізованого теплопостачання будинку АДРЕСА_3 , на функціонування яких відповідачем витрачається обсяги тепла, що постачається до будинку, а також здійснюються відповідні роботи ні безпосередньо, ні транзитним шляхом не проходять через приміщення квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_6 , та не мають розташування своїх мережевих частин в межах квартир позивача. Таким чином, за наведених та встановлених колегією суддів обставин, слід виснувати, що підстави для участі позивача у витратах на загальнобудинкові потреби, якими є витрати на забезпечення спільних потреб будівлі/будинку комунальними послугами у вигляді теплопостачання, та загальнобудинкових потреб на опалення, тобто витрат на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення - відсутні. При тому механізм нарахування ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» таких витрат, що здійснено ним без врахування положень частини 2 статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики №315 не має правового значення. Отже, судове рішення суду першої інстанції, яке ухвалене не у відповідності до встановлених обставин справи та норм матеріального права, які регулюють правовідносини між її учасниками, є таким, що підлягає скасуванню у відповідності до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, з огляду, як на сформульовані позивачем вимоги, так і результат, досягнення якого прагне позивач ОСОБА_1 .. Статтею 5 ЦПК України визначається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. За роз`ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» №5 від 12.06.2009, зазначено, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішені судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішені справи. Наведені роз`яснення Пленуму узгоджуються і з одним із висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 року при розгляді справи №487/10128/14-ц, загальні обставини якої є відмінним від обставин цієї справи, але порядок обрання способу захисту порушеного права особи, що звертається до суду, та дії суду в частині визначення такого способу, є однаковими, у розумінні застосування цих норм процесуального права. У своєму висновку суд звернув увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. За таких обставин колегія суддів вважає, що матеріальна-правова вимога, яка заявлена позивачем до відповідача стосується неправомірності здійснення ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» нарахувань з понесених підприємством витрат за наданою послугою, яку позивач не отримує та не має обов`язку для її компенсації, внаслідок чинних приписів нормативно-правових актів, які регулюють такий обов`язок споживача та дії відповідного постачальника чи надавача послуг. А отже результат, якого в поданому позові намагається досягнути позивач є не проведення перерахувань здійсненних нарахувань або анулювання цих рахунків, а скасування самих прийнятих рішень щодо нарахування за їх безпідставністю і як наслідок визнання пред`явлених рахунків з оплати послуг за утримання квартир АДРЕСА_8 на загальні суми 1 178 грн 59 коп. та 4340 грн 42 коп. такими, що не підлягають сплаті. При тому підстави для подальшого нарахування будь-яких сум з витрат за послуги, які не надаються, за відсутністю обов`язку споживача щодо відшкодування таких витрат, які понесені надавачем чи постачальником послуг, є неприйнятними, в силу встановлених колегією суддів обставин у цій справі. У відповідності до статті 141 ЦПК України за розгляд справи в суді першої інстанції з відповідача слід стягнути судовий збір у 1 211 грн 20 коп. і за перегляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 1 816 грн 80 коп., від сплати якого був звільнений позивач при подачі позову та апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені адвокатом Головченком Олександром Андрійовичем, - задовольнити частково. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати такими, що не підлягають сплаті ОСОБА_1 рахунки з обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та з абонентської плати, які складені Обласним комунальним підприємством «Миколаївтеплоенерго» з утримання квартири АДРЕСА_7 станом на 1 листопада 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 на загальну суму 1 178 грн 59 коп. та квартири АДРЕСА_2 станом на 1 жовтня 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_2 на загальну суму 4340 грн 42 коп.. Стягнути з Обласного комунального підприємства «Миколаївтеплоенерго» судовий збір на користь держави в розмірі 1 211 грн 20 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 816 грн 80 коп. за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України . Головуюча О. О. Ямкова Судді О. В. Локтіонова Т. В. Крамаренко