Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/8796/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2485/25 Справа № 202/8796/24 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Ткаченко І.Ю., суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року,- В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач надав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і банк у будь-який момент може змінити, зменшити, збільшити або анулювати кредитний ліміт. Підписана Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил Банківських послуг А-Банку разом з Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до умов вказаного договору АТ «А-Банк» надав відповідачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту. В порушення договірних зобов`язань відповідач зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 27 червня 2024 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 52167,82 грн, яка складається з: 33831,37 грн заборгованість за кредитом та 18336,45 грн заборгованість за відсотками. Тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути зазначену заборгованість та судовий збір. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року позов АТ «А-Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 вересня 2021 року, станом на 27 червня 2024 року у розмірі 52167,82 грн, з яких: 33831,37 грн заборгованість за кредитом та 18336,45 грн заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» судовий збір у розмірі 3028 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту не означає укладення договору про споживчий кредит. Вказує, що банком було самостійно нараховано та списано за рахунок тіла кредиту 21545,24 грн, на які також, повторно було нараховано відсотки, та включено до загальної суми кредиту. Зазначає, що із наданого розрахунку заборгованості не можливо достовірно визначити, яка саме сума заборгованості підлягає стягненню, та взагалі чи існує будь яка заборгованість. Звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів, що підтверджували би обумовлення нарахування та сплати відсотків, комісій та інших платежів за спірним кредитним договорів. З розрахунку заборгованості вбачається, що ним внесено 30544,50 грн, які повинні бути зараховані в рахунок погашення тіла нібито наявної заборгованості, а не безпідставних відсотків. 13 січня 2025 року АТ «А-Банк» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просило залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 52167,82 грн та не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України). Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню. Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 30 вересня 2021 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", і "Тарифами Банку" складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві, що підтверджується копією анкети-заяви, витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», тарифами користування кредитною карткою. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, відповідач станом на 27 червня 2024 року має заборгованість в розмірі 52167,82 грн, яка складається з наступного: 33831,37 грн заборгованість за кредитом; 18336,45 грн заборгованість по відсоткам. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Наданий банком розрахунку заборгованості свідчить, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, з приводу чого станом на 27 червня 2024 року має заборгованість у загальному розмірі 52167,82 грн, яка складається з наступного: 33831,37 грн заборгованість за кредитом; 18336,45 грн заборгованість по відсоткам. Оскільки доказів повернення кредиту чи спростування встановлених обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, тому суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 вересня 2021 року. Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Так, електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, постанові від 12 січня 2021 по справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 тощо. Таким чином колегія суддів вважає, що вказаний кредитний договір, у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 30 вересня 2021 року, який укладений в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу). Як було встановлено колегією суддів, між сторонами укладено кредитний договір 30 вересня 2021 року, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «А-Банк» відкрили відповідачу поточний рахунок та надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «А-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Колегія суддів зауважує, що в анкеті-заяві позичальника від 30 вересня 2021 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків, комісії та неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на паспорт споживчого кредиту, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «А-Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів по картці «Зелена» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «А-Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «А-Банк», розумів відповідач ОСОБА_1 ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «А-Банк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «А-Банк», у період з часу виникнення спірних правовідносин (30 вересня 2021 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (16 липня 2024 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», не може бути прийнято до уваги, оскільки зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Більше того, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. Анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг стягнення з нього відсотків, пені та комісії не доводить та не обґрунтовує. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З наданих позивачем доказів, встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами (кредитним лімітом) та сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору. Крім того, відповідач в апеляційній скарзі посилається на сплату ним в рахунок погашення кредитної заборгованості 30544,50 грн. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що за період з 30 вересня 2021 року по 27 червня 2024 року банком рахується заборгованість у загальному розмірі 52167,82 грн, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 33831,37 та заборгованості за відсотками в розмірі 18336,45. Оскільки в Анкеті-заяві від 30 вересня 2021 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, процентна ставка не узгоджена, колегія суддів приходить до висновку про неправомірне та безпідставне списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, та зазначає, що ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Відтак, підстав для стягнення з відповідача 18336,45 грн заборгованості за відсотками, колегією суддів не встановлено. Крім того, колегія суддів, дослідивши виписку руху коштів по картці відповідача (а.с.12-21), надану позивачем до суду першої інстанції встановила, що витрати відповідача за період з 30 вересня 2021 року по 27 червня 2024 року становлять 82748,13 грн, в той час як зарахування на картку за цей же період становлять 30580,31 грн, з чого вбачається, що відповідач має заборгованість перед банком у розмірі 52167,82 грн (82748,13 грн - 30580,31 грн = 52167,82 грн). Проте, з виписки вбачається, що банк безпідставно нараховував відсотки та комісії, які не передбачені умовами цього договору, в тіло кредиту, розмір яких становить 31044,94 грн (28947,52 грн не передбачені умовами договору відсотки, 519 грн не передбачені умовами договору комісії, 1578,42 грн платежі за послугою Безпечний ліміт, на укладання якої між сторонами позивач доказів не надав). Враховуючи вищевикладене, здійснивши власну калькуляцію заборгованості, проаналізувавши як розрахунок заборгованості так і виписку, колегія суддів доходить до висновку, що відповідач має заборгованість перед банком в розмірі 21123,19 грн, а тому позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, не врахував вищевказані обставини та не надав належної оцінки доказам наявним в матеріалах справи, у зв`язку з чим суд дійшов до хибних висновків, а тому, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, колегія суддів прийшла до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» судового збору за частково задоволений позов, пропорційно задоволеним позовним вимогам (40,49%), в розмірі 1226,04 грн та про стягнення з АТ «А-Банк» на користь ОСОБА_1 судового збору за частково задоволену апеляційну скаргу в розмірі 2702,94 грн. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за договором № б/н від 30 вересня 2021 року станом на 27 червня 2024 року у розмірі 21123,19 грн, що є заборгованістю за кредитом. В задоволенні іншої частини позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) судовий збір у розмірі 1226,04 грн. Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2702,94 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 квітня 2025 року. Судді: