Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/2036/25

Справа № 991/2036/25 Провадження 1-кс/991/2034/25 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2025 року м.Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива ОСОБА_3 , представників власника майна - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023, ВСТАНОВИВ: До Вищого антикорупційного суду звернувся прокурор із клопотанням про арешт майна, вилученого 04.03.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільного телефону Iphone ІМЕІ НОМЕР_1 ; флеш-накопичувача «Аргісог» NX-8Gb №115850002335, що належать ОСОБА_7 , з метою збереження речових доказів, шляхом позбавлення останнього права відчуження, розпорядження та користування таким майном. Розгляд клопотання, призначений на 12.03.2025, був відкладений за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , який діє на підставі доручення, наданого прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , на 14.04.2025 на 10 год 00 хв, про що належним чином повідомлено учасників. 14.04.2025 на судовий розгляд прибули детектив ОСОБА_3 , представники власника майна - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Детектив ОСОБА_3 клопотання про арешт майна підтримав повністю, просив накласти арешт на вилучені в ході обшуку пристрої, належні ОСОБА_7 , оскільки вони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, є об`єктом експертного дослідження та можуть мати значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується. Представники власника майна - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні та в письмових запереченнях проти задоволення клопотання заперечували, просили відмовити задоволенні клопотання та повернути вилучене у ОСОБА_7 майно. Зауважили, що клопотання не містить жодних фактичних даних, які б вказували на наявність передбачених законом правових підстав для вилучення пристроїв. За доводами адвокатів, можливість використання вилучених пристроїв у кримінальному провадженні стороною обвинувачення не доведена, вони не є знаряддям злочину, не містять будь-яких ознак, які б вказували, що вони використовувалися для вчинення злочину, а також відсутні будь-які фактичні дані, які б вказували на те, що в мобільному телефоні чи флеш-накопичувачі наявні відомості, які мають значення для кримінального провадження. Адвокати вважали, що підстави для вилучення пристроїв та подальшого накладення арешту на них відсутні. Окрім того, адвокат ОСОБА_5 просила врахувати, що з клопотання та доданих до нього матеріалів не вбачається, що ОСОБА_7 якимось чином пов`язаний з обставинами розслідуваного кримінального провадження, а тому вважає, що відсутні підстави вважати, що вміст вилучених гаджетів може містити інформацію, яка має доказове значення. Заслухавши думку детектива, представників власника майна, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків. Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна. Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Частинами 2, 5, 6 цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Поряд з цим, необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене. Як вбачається з матеріалів, клопотання про арешт майна, вилученого 04.03.2025 в ході обшуку, подане до відділення поштового зв`язку 05.03.2025, що підтверджується поштовим конвертом, який міститься в матеріалах справи, тобто в межах строку, встановленого абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України. Вимоги до клопотання слідчого, детектива про арешт майна викладені в ч. 2 ст. 171 КПК України. Так, зокрема, в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Як вбачається з поданого детективом клопотання, воно відповідає вимогам закону, подане з додержанням вимог статті 171 КПК України, містить всі встановлені законом обставини, а тому підстави для його повернення прокурору відсутні. Положення ч. 6 ст. 173 КПК України встановлюють строк для розгляду клопотання про арешт майна. Водночас варто зауважити, що відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК (частина 1 статті 173 КПК). При цьому сплив процесуального строку постановлення ухвали за результатами розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, не припиняє необхідності виконати обов`язок розглянути клопотання та не тягне за собою припинення повноважень слідчого судді на прийняття відповідного судового рішення. Тобто, з одного боку порушення передбаченого частиною 6 статті 173 КПК строку, є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (пункт 3 частини 1 статті 169 КПК «Припинення тимчасового вилучення майна»), встановлює обов`язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого - не є підставою для відмови в арешті майна. Правові інститути тимчасово вилученого майна (глава 16 КПК) та арешту майна (глава 17 КПК) є пов`язаними, але відносно самостійними, з різними цілями та правовими наслідками. Отже, вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення в кримінальному провадженні, а не від процесуального строку розгляду відповідного клопотання. У протилежному випадку вирішення питання щодо арешту майна (арешт майна чи відмова в арешті майна) залежно від строків розгляду клопотання матиме формальне значення та суперечитиме суті та призначенню правового інституту арешту майна. Аналогічної правової позиції дотримується і Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ухвала від 04.06.2020) у справі № 757/60650/19-к (провадження № 11-сс/991/446/20). За наведених обставин, слідчий суддя здійснює розгляд клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023. У клопотанні детектив просить слідчого суддю накласти арешт на майно, вилучене 04.03.2025 у ході обшуку квартири, за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Iphone ІМЕІ НОМЕР_1 ; флеш-накопичувач «Аргісог» NX-8Gb №115850002335. Частинами 1, 2 статті 173 КПК України визначено обов`язок слідчого судді відмовити у накладенні арешту на майно, якщо особа, яка звернулася з таким клопотанням, не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна суддя враховує в тому числі і розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Прокурор у клопотанні вказує на таку підставу для накладення арешту на майно, як збереження речових доказів. Положеннями ст. 170 КПК України встановлено, що арешт з метою збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна (п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України). Клопотання обґрунтовується тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000154 від 03.04.2023, в рамках якого досліджуються наступні обставини: під час досудового розслідування встановлено, що з 2018 року по теперішній час в місті Києві діє злочинна організація під керівництвом ОСОБА_8 , основною метою якої є встановлення контролю за процедурою передачі особам прав на землю із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва, незаконне набуття підконтрольними особами прав на комерційно привабливі земельні ділянки, а також набуття впливу над депутатами Київської міської ради, службовими особоми Київської міської ради та окремих структурних підрозділів виконавчого органу КМР (КМДА), відповідальними за процес передачі прав на земельні ділянки. У межах кримінального провадження 10 (десяти) членам злочинної організації, які причетні до скоєння наведених вище кримінальних правопорушень, 06.02.2025 повідомлено про підозру. Зокрема, 06.02.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є організатором та керівником злочинної організації, повідомлено про підозру у вчинені ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28- ч. 3 ст. 206; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28- ч. 5 ст. 191 КК України. У зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_8 до органу досудового розслідування не з`явився, переховується від органу досудового розслідування та його місцезнаходження невідоме, його було оголошено у розшук. Також ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.02.2025 у справі №991/1265/25 надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_8 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З 06.02.2025 детективами Національного антикорупційного бюро України, а також уповноваженими службовими особами інших правоохоронних органів шляхом проведення комплексу слідчих (розшукових) дій та оперативних заходів розпочаті активні заходи, направлені на встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_8 . За переконанням детектива до кола осіб, які можуть усіляко сприяти підозрюваному ОСОБА_8 у його переховуванні від органу досудового розслідування (надання у користування житла, забезпечення його побутових потреб, надання засобів спілкування, сприяння у пересуванні та конспірації маршрутів такого пересування тощо), може бути причетний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який входить до неформального та ділового кола підозрюваного ОСОБА_8 . Як вбачається з матеріалів, в рамках даного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.02.2025 у справі № 991/1822/25, детективами Національного антикорупційного бюро України 04.03.2025 проведено обшук домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_7 . Обшук проводився за присутності ОСОБА_7 та адвокатів ОСОБА_9 і ОСОБА_4 . В ході такого обшуку було вилучено: мобільний телефон Iphone ІМЕІ НОМЕР_1 ; флеш-накопичувач «Аргісог» NX-8Gb №115850002335. З протоколу обшуку від 04.03.2025 вбачається, що у будинку виявлено мобільний телефон Iphone ІМЕІ НОМЕР_1 , з сім-картою Київстар № НОМЕР_2 , а також флеш-накопичувач «Аргісог» NX-8Gb №115850002335, доступ до яких обмежується паролем (системою логічного захисту), які власником не надаються. З метою подолання системи логічного захисту вказані речі були вилучені. За клопотанням ОСОБА_7 сім-карта Київстар № НОМЕР_2 , була повернута власнику. Отже, як вбачається із наведеного, інформація, яка може знаходитися на виявлених та вилучених мобільному телефоні та флеш-накопичувачі, може становити інтерес для досудового розслідування в контексті розслідуваних обставин у кримінальному провадженні та щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_8 . Згідно постанови детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 від 04.03.2025, мобільний телефон Iphone ІМЕІ НОМЕР_1 та флеш-накопичувач «Аргісог» NX-8Gb №115850002335, вилучені в ході обшуку домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Окрім того, постановою детектива ОСОБА_3 від 05.03.2025 призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу з метою встановлення наявності на вилучених технічних засобах файлів ( в т.ч. видалених), що мають значення для кримінального провадження. Тож за таких обставин та із урахуванням застосування учасниками конспіративних заходів при вчиненні злочинних дій, що може бути встановлене під час проведення відповідного експертного дослідження з можливістю отримання доступу до даних, що зберігаються на зазначених пристроях, на цьому етапі кримінального провадження наявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Таким чином, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя погоджується з тим, що є доцільним накладення арешту на вказане майно, з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація яка міститься на вказаних мобільному телефоні та флеш-накопичувачі може бути використана як доказ під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. На думку слідчого судді, досліджені під час судового розгляду матеріали свідчать про відповідність заявленого майна критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК, так як воно ймовірно містить інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вказані висновки узгоджуються з позицією колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладеною в ухвалах від 27.05.2021 у справі № 991/3172/21 та від 23.08.2022 у справі № 991/2776/22. Положеннями ст. 168 КПК України встановлено, що т имчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста. На виконання вищевказаних положень закону детективом надані докази неможливості здійснення повного копіювання інформації, що міститься на вказаних електронних пристроях, оскільки здійснити таке копіювання можливе за умови подолання систем логічного захисту та здійснення пошуку, зокрема прихованих, видалених, змінених файлів електронних документів та листування, що можливо лише під час експертного дослідження. За наведених обставин на даний час є підстави для накладення арешту на вилучені в ході обшуку домоволодіння належні ОСОБА_7 мобільний телефон та флеш-накопичувач, оскільки інформація, що наявна в них, може мати безпосередній зв`язок із обставинами кримінального провадження та встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_8 . З аналізу положень ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України вбачається, що майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. З огляду на наведене, арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав. Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Крім того, слід враховувати, що відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду саме оригінал документа, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Наявна інформація на вказаних електронних пристроях сама по собі та в сукупності з іншими речами і документами може мати суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні. За наведеного, відомості, що містяться на зазначених мобільному телефоні та флеш-накопичувачі, за своїм змістом можуть бути використані як докази в кримінальному провадженні, а також для встановлення місцезнаходження підозрюваних осіб. Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Доказів будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, слідчому судді під час розгляду не надані. Натомість, відмова у задоволенні клопотання про арешт майна може потягнути його безповоротну втрату, а також втрату відомостей, що містяться у вилучених електронних пристроях. А відтак існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту щодо вказаного майна призведе до приховування, зміни, зникнення, втрати, знищення, перетворення цього майна та інформації в ньому. На підставі наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що детективом доведено, що зазначене майно відповідно до положень ст. 170 КПК України відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідно до постанови детектива від 04.03.2025 визнане речовим доказом, є об`єктом експертного дослідження, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки відомості, що містяться у вказаних пристроях, за своїм змістом можуть бути використані для встановлення місцезнаходження осіб, які його вчинили та їх співучасників, та інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування даного кримінального правопорушення. Врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, адже застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів. Керуючись статтями 7, 9, 131, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ: Задовольнити клопотання. Накласти арешт, шляхом тимчасового позбавлення права відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 04.03.2025 за результатами проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: - мобільний телефон Iphone ІМЕІ НОМЕР_1 ; - флеш-накопичувач «Аргісог» NX-8Gb №115850002335. Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Слідчий суддя ОСОБА_1