LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851480/2265/24

від 18.04.2025 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення. Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 по справі № 480/2265/24 - залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2025 р. Справа № 480/2265/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 (суддя Сидорук А.І.; м. Суми) по справі № 480/2265/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флуітек Фармінг" до Головного управління ДПС у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Флуітек Фармінг" (надалі також - позивач, ТОВ "Флуітек Фармінг") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС в Сумській області) в якому просило суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання, визначеної законом процедури, відшкодування суми податку на додану вартість за жовтень 2022 року в розмірі 119222 грн; - стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень місяць 2022 року в розмірі 119222 грн. При зверненні до суду з позовом позивачем також було заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року задоволено позов ТОВ "Флуітек Фармінг". Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби в Сумській області щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суму бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФЛУІТЕК ФАРМІНГ'', узгоджену за результатами оскарження у розмірі 119222 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області (вул. Воскресенська, 7, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 37970404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФЛУІТЕК ФАРМІНГ'' (вул. Героїв Крут, 60, офіс 2, м. Суми, 40034, код ЄДРПОУ 42714207) суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за жовтень місяць 2022 року в розмірі 119222 (сто дев`ятнадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ ВП 43995469) 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФЛУІТЕК ФАРМІНГ'' (вул. Героїв Крут, 60, офіс 2, м. Суми, 40034, код ЄДРПОУ 42714207) судових витрат зі сплати судового збору. 23.12.2024 Сумський окружний адміністративний суд власної ініціативи призначив до розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі протягом 10 днів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. 24.12.2024 до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн. вказану заяву представника позивача, в частині її призначення до розгляду - залишено без розгляду, про що 30.12.2024 постановлено ухвалу. 30.12.2024 та 03.01.2025 до Сумського окружного адміністративного суду надійшли заперечення відповідача на заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, в яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні його заяви про компенсацію витрат. В той же час, в мотивувальній частині заперечень відповідач фактично зазначає, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними з складністю справи, а відшкодування 10000 грн матиме надмірний характер. 06 січня 2025 року Сумський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення по справі, яким стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФЛУІТЕК ФАРМІНГ'' (вул. Героїв Крут, 60, офіс 2, м. Суми, 40034, код ЄДРПОУ 42714207) з Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ ВП 43995469), за рахунок бюджетних асигнувань, 5000 (п`ять тисяч) грн витрат на правничу допомогу. В задоволенні вимог про стягнення іншої частини витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн - відмовив. Задовольняючи частково заяву позивача, суд першої інстанції виходив з принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на його користь 5000,00 грн. Відповідач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №480/2265/24 та прийняти нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Флуітек Фармінг» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вважає, що позивачем взагалі не надано до суду належних доказів на підтвердження використаного адвокатом на надання правничої допомоги, пов`язаної із даною справою, часу. Крім того, відповідач вважає заявлені позивачем до відшкодування витрати неспівмірними із складністю цієї справи, і такими, що не відповідають критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), використання витраченого часу не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому їх відшкодування матиме надмірний характер. Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав. Частинами 1, 3, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20). Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11серпня 2022 року у справі №300/2050/19. Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду копії: договору про надання правової допомоги від 15.03.2024 № 15/03, укладеного між адвокатом Петрищевим О.О. та позивачем; рахунку на оплату 18/03 від 18.03.2024; акту прийому-передачі адвокатських послуг від 24.12.2024 по договору про надання правової допомоги від 15.03.2024 № 15/03; платіжної інструкції від 19.03.2024 № 30 про сплату позивачем ФОП ОСОБА_1 10000 грн за юридичні послуги згідно рах. №18/03 від 18.03.2024; оригінал ордеру від 18.03.2024 серії ВМ № 1047754. За умовами пункту 4 Договору про надання правової допомоги вартість послуг адвоката за цим договором встановлюється в сумі 10 000,00 грн та не залежить від кількості судових засідань, кількості процесуальних документів складених Адвокатом та строку розгляду справи в суді. Зі змісту акта про надані послуги вбачається, що адвокатом надано правову допомогу: вивчення та аналіз первинних бухгалтерських та податкових документів, документів, складених ГУ ДПС у Сумській області, надання правових консультації підготовка позовної заяви та подання її до суду, підготовка відповіді на відзив та подання його до суду. Оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в сумі 5000,00 грн. Вказана сума, на переконання суду апеляційної інстанції, є цілком обґрунтованою, реальною та співмірною правовідносинам, які були досліджені у межах цієї справи. Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача не містять обґрунтувань, які б спростовували висновки суду щодо співмірності заявлених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містять розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування. Посилання відповідача на відсутність розрахунку погодинної вартості наданих послуг, колегія суддів не приймає, оскільки договором про надання правової допомоги встановлений фіксований розмір гонорару адвоката, тому конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору, та час витрачений на них, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в цьому випадку. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення. Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 по справі № 480/2265/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»