Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/3198/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1413/25 Справа № 216/3198/22 Суддя у 1-й інстанції - ЦИМБАЛІСТЕНКО О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Корчиста О.І. секретар судового засідання Лідовська А.А. сторони справи: позивач ОСОБА_1 відповідачі: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут», розглянувши у відкритому судовому засіданні, , в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, ухвалену суддею Цимбалістенко О.В у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 22 жовтня 2024 року, ВСТАНОВИВ У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - АТ «ОГС «Криворіжгаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»), в якому, просила: - визнати недійсними умови затвердженого постановою НКРЄКП від 30.09.2015 року №2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам між ОСОБА_2 та ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ» ЄДРПОУ 39572642; - визнати недійсними умови затвердженого постановою НКРЄКП від 30.09.2015 року №2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» - Типового договору розподілу природного газу між ОСОБА_2 та AT «КРИВОРІЖГАЗ» ЄДРПОУ 03341397; - зобов`язати AT «КРИВОРІЖГАЗ» ЄДРПОУ 03341397 здійснювати позивачу розподіл природного газу на умовах та за тарифами які діяли до прийняття 09.04.2015 року Закон України №329-VIII «Про ринок природного газу»; - зобов`язати ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ» ЄДРПОУ 39572642 спільно із AT «КРИВОРІЖГАЗ» ЄДРПОУ 03341397 відшкодувати: матеріальну шкоду у загальній сумі 145 934 грн. (сто сорок п`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири гривні); моральну шкоду у сумі 32 500 грн. (тридцять дві тисячі п`ятсот гривень). - в якості компенсації вжити заходів щодо довічного, по життєвого, абсолютно безкоштовного, неприривного забезпечення жертв природним газом в об`ємі не менше ніж 10 000 м3 на рік, із яких ОСОБА_2 на власний розсуд використовуватимуть необхідну їй кількість природного газу. 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд: - Постановити ухвалу суду про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі, якою заборонити Відповідачам проводити роботи по обмеженню розподілу та постачання газу до буд. АДРЕСА_1 ; - До вирішення справи по суті заборонити Відповідачу при здійсненні обліку газоподібного палива, використаного Позивачем, як побутовим споживачем, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використане газоподібне паливо побутовими користувачами. В обґрунтування заяви зазначила, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони обмеження розподілу та постачання газу до буд. АДРЕСА_1 , необхідно, оскільки позивач проживає у приватному будинку, який не підключений до мережі централізованого опалення і в умовах холодної пори року буде залишений без газопостачання, що об`єктивно може створити реальну загрозу для життя і здоров`я його та інших мешканців, а також призвести до виходу з ладу внутрішньобудинкового обладнання. Припинення постачання природного газу створює не тільки додаткові незручності у звичному побутовому житті, але й наносить шкоду нормальній життєдіяльності мешканців будинку, чим може створити умови для загрози здоров`ю людей через перешкоду нормальному ритму харчування, створює додаткові психологічні навантаження, а також призводить до додаткових витрат часу та коштів (фінансів). Неприйняття таких заходів забезпечення позову судом призведе до того, що за час вирішення справи судом може сформуватися заборгованість за послуги з постачання природного газу (плати за спожитий газ), якої насправді не існує, що може стати підставою та призвести до незаконного відключення ОСОБА_1 як побутового споживача від мережі газопостачання. Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2024 року відмовлено позивачу ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали суду, яка є свавільною, необґрунтованою такою, що порушує права людини і її основоположні свободи, прийнята з порушенням закону, що призвело до істотних негативних наслідків, а дії судді Цимбалістенко О.В. свідчать про відмову в захисті позивача та її сім`ї у визначеній Конституцією та законами України спосіб. Вказує, що невжиття суддею заходів щодо належного розгляду заяви про забезпечення позову та невмотивована відмова підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом заборони обмежувати постачання газу для опалення до будинку АДРЕСА_1 . Вказує, що судом на позивача покладений обов`язок надати докази, які є загальновідомими фактами, але суд не визнав ці факти загальновідомими. Зазначає, що суд вважає, що позивач повинна довести та надати докази, того, що у зимовий період за санітарними нормативами температура в будинку повинна бути в межах 20-24 С, осінню та зимою в Україні буде холодно і будуть морози, а за відсутності опалення в будинку будуть несприятливі умови проживання, за яких позивач та її неповнолітні діти будуть хворіти, а хвороби будуть нести загрозу їх здоров`ю та життю, що за відсутності опалення в будинку буде висока вологість повітря, що може спричинити вихід з ладу електричної мережі будинку, а стіни будуть покриватися пліснявою. Позивач зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що позивачем не надано докази та не підтверджено, що в її будинку встановлена саме система опалення газовим котлом, не зазначив, якими саме доказами позивач мала підтвердити ці обставини. Звертає увагу на те, що після намагань працівників АТ «Криворіжгаз» відключити будинок від опалення вона звернулася до місцевого суду із заявою про забезпечення позову, а саме заборонити відповідачу проводити роботи по обмеженню розподілу та постачання газу до будинку позивача. Вказує, що зверталася з вимогою не обмежувати постачання газу, а не електрики, сонячної радіації, дров та вугілля. Зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову вона очікувала, що суд знає закон та самостійно здійснить пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін та захистить її право на проживання в будинку за мінімальними санітарними нормами. При розгляді та вирішенні питання щодо заборони вчиняти дії по обмеженню постачання газу до будинку позивача місцевий суд застосував НПА органу, який створений у не Конституційний спосіб, статус якого не відповідає положенням Конституції. Правовим наслідком визнання Конституційним судом створення НКРЕКП у неконституційний спосіб є те, що всі НПА прийняті та затверджені цією комісією є такими, що втратили чинність 31 грудня 2019 року, в той час виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантій цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, засади цивільно-правової відповідальності і не можуть визначатися НПА неконституційного органу. Скаржник вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі проігнорував необхідність захистити право позивача виключно Конституцією і законами України до вирішення спорів у передбачений Конституцією спосіб. Відзив на апеляційну скаргу не подано. 14.04.2025 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява (клопотання) до апеляційної скарги, в якій остання просить прийняти до розгляду її заяву та застосувати вимоги закону «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування (Документ 2479-ІХ чинний поточна редакція від 09.02.2025) при розгляді справи, скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, постановити нове рішення, яким заборонити обмежувати постачання газу до будинку АДРЕСА_1 , задовольнивши апеляційну скаргу позивача в повному обсязі. Також 14 квітня 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява (клопотання) до апеляційної скарги, в якій остання просить залучити до участі у розгляді справи в якості її представників осіб, яких вона обрала в якості своїх представників. Заслухавши суддю - доповідача, думку позивача ОСОБА_1 , її представників ОСОБА_3 та Комара Е.Л., які, кожен окремо підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 з викладених у ній підстав, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про повне задоволення заяви про забезпечення позову, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її заяви про забезпечення позову, виходив з того, що позивачем не наведено достатніх підстав для застосування заходів забезпечення позову які остання просить застосувати, а також не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення, заявлені вимоги у заяві про забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами. Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі суду та не може погодитись з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку. Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі №20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Як правильно зазначив місцевий суд, заявлені у позовній заяві вимоги про визнання недійними договорів є вимогами немайнового характеру та у разі задоволення позовних вимог суд у відповідному рішенні лише здійснить констатацію факту недійсності вказаних договорів (окремих умов договорів). Відповідне рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню. У разі ж задоволення позовних вимог щодо здійснення розподілу газу на умовах та за тарифами, що діяли до прийняття Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 №329-VIII, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вжиття заходів щодо «довічного, абсолютно безкоштовного, неприривного забезпечення природним газом», вжиття зазначених у заяві заходів не гарантує виконання можливого рішення. Суд першої інстанції правильно виснував, що об`єктивних обставин, які несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення, мотивів співмірності запропонованого позивачем заходу із предметом позову, підтверджену доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування зазначених у заяві заходів забезпечення позову позивачем не наведено. Доводи позивача на імовірне обмеженння розподілу природного газу до буд. АДРЕСА_2 , що в умовах холодної пори року може створити реальну загрозу для життя і здоров`я її та інших мешканців, а також призвести до виходу з ладу внутрішньобудинкового обладнання були предметом розгляду судом першої, що відображено в оскаржуваному судовому рішенні та яким судом надана відповідна правова оцінка. Так, у цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Саме лише посилання на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди для виконання судового рішення або можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. На обґрунтування заяви позивачем зазначено, що будинок за адресою: АДРЕСА_3 не підключений до мережі централізованого опалення і в умовах холодної пори року буде залишений без газопостачання, що об`єктивно може створити реальну загрозу для життя і здоров`я його мешканців. Разом з тим в заяві не зазначено та відповідними доказами не підтверджено, яка саме система опалення використовується в будинку твердотоплевна, електрична чи газова, та як наслідок не доведено, що відключення від газопостачання матиме наслідком відсутність опалення в холодну пору року. Окрім того, відповідно до положень глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 №285, а також нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема, у таких випадках: - несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; - отримання від Оператора газотранспортної системи (далі - Оператора ГТС) повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках: відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача; - подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором газорозподільних систем (далі - ГРМ) договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; - відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу"; - розірвання договору розподілу природного газу; - несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) чи ГРМ; - несанкціоноване відновлення газоспоживання; - визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; - наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; - необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим); - відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; - в інших випадках, передбачених законодавством. У рішенні суд зазначив, що позивачем на даному етапі не надано доказів, що внаслідок дій відповідача у позивача утворилась заборгованість за розподіл природного газу, не надано відомостей, що позивач отримувала попередження про відключення будинку від газопостачання. Більше того, у своїй позовній заяві сумму майнової шкоди позивач обґрунтовує суммою, яка нею фактично сплачена за постачання природного газу, на підтвердження чого надано копії відповідних квітанцій. В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 лише припускає що може утворитися заборгованість. Суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що на теперішній час відсутні передбачені Кодексом газорозподільних систем передумови для припиниення/обмеження газопостачання за проживання позивача. Щодо іншого засобу забепчення позову, а саме: «заборонити Відповідачу при здійсненні обліку газоподібного палива, використаного позивачем, як побутовим споживачем, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використане газоподібне паливо побутовими користувачами» суд зазначив наступне. Як зазначалось вище, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити, серед іншого, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Відповідно до п.3 глави І розділу ІХ Кодексу ГРМ фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ у тому числі по об`єктах споживачів за певний період визначається в точках комерційного обліку на межі балансової належності на підставі даних комерційних вузлів обліку, шляхом 1) приведення газу до стандартних умов; 2) приведення об`єму газу, приведеного до стандартних умов в одиниці енергії. Виходячи з заявлених позовних вимог, предметом позову у справі, що переглядається не є здійснення перерахунку нарахованих об`ємів спожитого природного газу. Для наявності підстав для забезпечення позову в межах цього спору зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги повинен мати місце в момент прийняття відповідного рішення, а не опосередковано впливати на інші права позивача у майбутньому, що виключає наявність цієї підстави для забезпечення позову. Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 у забезпечені позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 квітня 2025 року Головуючий: Я.М. Бондар Судді: В.П. Зубакова О.І. Корчиста