Постанова Одеський апеляційний суд № 504/5065/24

Номер провадження: 33/813/726/25 Номер справи місцевого суду: 504/5065/24 Головуючий у першій інстанції Сафарова А. Ф. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.03.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - встановив: Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 605,60 грн. З вказаної постанови вбачається, що 15.11.2024 року о 21:55 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, автошляху Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, траса М-14, 49 км, с. Сичавка, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Space Star, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою Alcotest 6810 ARBL 0872 на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на портативний пристрій бодікамеру 000141. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)протокол про адміністративне правопорушення, складений неправильно, в ньому зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 25 Правил дорожнього руху, однак Правила дорожнього руху, такого пункту не містять; 2)ОСОБА_1 ніяких дій, щодо ухилення від проходження медичного огляду не вчиняв, проходити медичний огляд не відмовлявся ні усно ні письмово; 3)відеозаписом не зафіксовано факту керування транспортним засобом; 4)покази щодо того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом він дав під тиском працівників поліції; 5)працівниками поліції було порушено процедуру направлення водія на огляд на стан алкогольного сп`яніння; 6)на момент приїзду працівників поліції ОСОБА_1 не був водієм, він був пішоходом, який стояв біля припаркованого транспортного засобу, біля багажника. Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. Одеський апеляційний суд належним чином сповіщав ОСОБА_1 , про розгляд справи на 26 березня 2025 року на 10:45 год. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причин своєї неявки суду не повідомив. Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази: -протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №479293 від 15.11.2024 року з якого вбачається, що 15.11.2024 року о 21:55 год. в Одеській області, Одеського району, автошляху Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, траса М-14, 49 км, с. Сичавка, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mitsubishi Space Star, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою Alcotest 6810 ARBL 0872 на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на портативний пристрій бодікамеру 000141. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначив, що вину визнає у повному обсязі; -акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобі з якого вбачається, що у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, почервоніння обличчя, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest 6810 ARBL 0872, однак огляд не проводився у зв`язку із відмовою водія; -направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого вбачається, що 15.11.2024 року ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до КНП «ООМЦПЗ» ООР, у зв`язку із тим, що у результаті огляду проведеного поліцейським, виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, почервоніння обличчя. Огляд проведено в медичному закладі не було з підстав відмови останнього; -письмові пояснення ОСОБА_1 яких вбачається, що 15.11.2024 року близько о 21:55 год. він рухався на автомобілі Mitsubishi Space Star, номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції. У ході спілкування із ОСОБА_1 у поліцейських виника підозра, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 пояснив, що перед виїздом вжив алкогольне пиво у кількості один літр. Причиною цьому стала сварка із жінкою. Провину свою визнає, більше такого не повторить; -рапорт поліцейського СРПП ВП 4 ОРУП 2 ГУНП в Одеській області старшого сержанта поліції Унжакова О. з якого вбачається, що з 15.11.2024 року на 16.11.2024 року він в складі СРПП спільно з інспектором СРПП ВП 4 ОРУП 2 ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції Гладченко О.І., перебував на чергуванні. 15.11.2025 року о 21:55 год. рухаючись за адресою автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, траса М-14, 49 км, с. Сичавка, Одеський район, Одеської області було помічено транспортний засіб Mitsubishi Space Star, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався із неосвітленим номерним знаком у темну пору доби, чим порушив п. 2.9 в Правил дорожнього руху України. Під час перевірки документів та спілкування із водієм у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, почервоніння обличчя. Під відеозапис водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів Drager Alcotest 6810, а також пройти огляд у медичному закладі, від чого водій ОСОБА_1 відмовився. ОСОБА_1 були роз`яснені його права та відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП; -довідка з якої вбачається, що відповідно до відомостей ІІПС НПУ ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 14.04.2011 року, протягом року за ст. 130 КУпАП не притягався; -постанова серії ЕНА №3485792 від 15.11.2024 року з якої вбачається, що на ОСОБА_1 було накладено штраф, за те, що він 15.11.2024 року о 21:55 год. в Одеській області, Одеського району, автошляху Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, траса М-14, 49 км, с. Сичавка, керував транспортним засобом, з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби, що не дало змоги чітко визначити символи номерного знаку, чим порушив вимоги п. 2.9 в Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП; -відеозапис, з якого вбачається, що 15.11.2024 року працівник поліції попереджає водія ОСОБА_1 про те, що ведеться відеозйомка. Далі працівник поліції говорить про те, що ними було зупинено ОСОБА_1 . Під час бесіди із водієм працівниками поліції виявлено у останнього різкий запах алкоголю з порожнини рота. Працівник поліції спитав ОСОБА_1 чи вживав він перед виїздом на транспортному засобі якісь алкогольні напої. ОСОБА_1 відповів, що вживав. На питання працівника поліції що саме він вижав, відповів, що алкогольне пиво. На питання працівника поліції скільки було вжито, відповів, що випив літр. Працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 відповів, що не буде. Також, працівник поліції запропонував проїхати до медичного закладу і там пройти огляд. ОСОБА_1 відмовився. Працівник поліції ще раз запитав ОСОБА_1 чи буде він проходити огляд на місці зупинки транспортного засобу, або у медичному закладі. ОСОБА_1 знов відмовився. Працівник поліції звернув увагу ОСОБА_1 на те, що його було зупинено з причин того, що у його транспортному засобі непрацююча лампочка, яка не освітлює номерний знак. Далі працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, а тому йому необхідно зачекати. Отже, посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він ніяких дій, щодо ухилення від проходження медичного огляду не вчиняв, проходити медичний огляд не відмовлявся ні усно ні письмово не заслуговують на увагу та спростовуються, дослідженими доказами у справі, з яких вбачається, що під відеозапис ОСОБА_1 двічі відмовився від проходження огляду, як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі. Також даний факт підтверджується і направленням на огляд водія транспортного засобу …, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до КНП «ООМЦПЗ» ООР, однак огляду проведено не було з підстав відмови водія, дане направлення ОСОБА_1 підписано особисто. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 130 ч. 1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідно до положень ст. 130 КУпАП, законодавцем встановлено, що водій зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп`яніння, не допускається. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ Україні від 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкція). Підпунктом 1.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з підпунктами 1.6 та 1.7 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Зазначеною Інструкцією на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом передбачено лише проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп`яніння. Пунктом 2.12. Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Враховуючи те, що у водія ОСОБА_1 поліцейськими були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені у п. 1.3. 1.4 Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя), водій повинен був на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Однак, як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 відмовився Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Щодо посилань апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений неправильно, в ньому зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 25 Правил дорожнього руху, однак Правила дорожнього руху, такого пункту не містять, ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено за ч. 1 т. 130 КУпАП, за порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху. Посилання апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 під тиском працівників поліції надав пояснення про те, що він керував транспортним засобом; працівниками поліції було порушено процедуру направлення водія на огляд на стан алкогольного сп`яніння; на момент приїзду працівників поліції ОСОБА_1 не був водієм, він був пішоходом, який стояв біля припаркованого транспортного засобу, біля багажника, суд апеляційної інстанції зауважує на такому. Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 таким правом скористалася, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №479293 від 15.11.2024 року сам зазначив, що визнає свою вину у повному обсязі. Крім того, ним були написані пояснення про те, що він визнає свою вину, у тому, що 15.11.2025 року після сварки із жінкою вживав алкогольне пиво, після чого сів за кермо та був зупинений працівниками поліції. Також даний факт підтверджується і відеозаписом де ОСОБА_1 на питання працівника поліції сам розповів, що вживав алкогольне пиво, приблизно літр. Отже, ані під час спілкування із працівником поліції, а ні у письмових пояснення, ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факту керування ним транспортним засобом. Крім того, на ОСОБА_1 була складена постанова, згідно якої вбачається, що 15.11.2024 року працівниками поліції його було зупинено за те, що у його транспортному засобі не освітлювався номерний знак у темну пору доби, що не дало змоги чітко визначити символи номерного знаку, чим порушив вимоги п. 2.9 в Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Як вбачається із матеріалів справи, дану постанову оскаржено не було а отже факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 є доведеним. Одеський апеляційний суд також, зазначає, що вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі. Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Також з дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких порушень працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Водночас, відповідно до п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог ст. ст. 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова