Ухвала ККС ВС № 145/1847/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2025 року м. Київ справа № 145/1847/24 провадження № 51- 1378 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши спільну касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 січня 2025 року, встановив: Вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2024 року затверджено угоду про визнання винуватості від 11 жовтня 2024 року, укладену у кримінальному провадженні № 12024020080000215 від 23 вересня 2024 року між начальником Тиврівського відділу Віннницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено йому узгоджене сторонами зазначеної угоди покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців. Не погодившись з вказаним вироком, захисник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 січня 2025 року захиснику ОСОБА_4 відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Тиврівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_5 та повернуто апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). У касаційній скарзі захисник та засуджений, посилаючись, зокрема, на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 січня 2025 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджують, що поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження вищевказаного вироку є те, що участі у цьому кримінальному провадженні захисник ОСОБА_4 не брав, а з оскаржуваним вироком ознайомився 25 грудня 2024 року, при цьому, згідно медичної довідки, він перебував на лікуванні, а тому не зміг раніше подати апеляційну скаргу. Причини пропуску строку на апеляційне оскарження вважають поважними, а тому, на їх думку, апеляційний суд безпідставно відмовив у поновленні цього строку та повернув апеляційну скаргу. Перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі та додану до неї копію судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. При цьому статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Доводи захисника та засудженого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду є безпідставними, враховуючи наступне. Апеляційна скарга на вирок, ухвалений судом першої інстанції, згідно з вимогами ч. 1 ст. 395 КПК, подається протягом тридцяти днів із дня його оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в цей же строк із моменту вручення їй копії судового рішення. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. При цьому, ч. 1 ст. 117 КПК встановлено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо він пропущений із поважних причин. Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які об`єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Як убачається з наявних матеріалів, вирок Тиврівського районного суду Вінницької області було проголошено 31 жовтня 2024 року, а з апеляційною скаргою захисник ОСОБА_4 звернувся 27 грудня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. З доданої копії ухвали суду апеляційної інстанції видно, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник мотивував, зокрема, тим, що угоду про правову допомогу укладено між ним та ОСОБА_5 20 грудня 2024 року, а 24 грудня 2024 року він отримав копію вищезазначеного вироку, що дало йому змогу подати апеляційну скаргу. Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені у клопотанні захисника обставини об`єктивно не могли перешкодити йому оскаржити вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2024 року у межах встановленого процесуальним законом строку, а тому на підставі ст. 117, ч. 3 ст. 399 КПК відмовив у поновленні пропущеного строку та повернув апеляційну скаргу. Як убачається з оскаржуваної ухвали апеляційного суду стосовно доводів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апеляційний суд послався на те, що розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 у суді першої інстанції відбувався за участю захисника ОСОБА_7 . При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання захисника ОСОБА_4 на те, що договір про надання правової допомоги був укладений між ним та ОСОБА_5 20 грудня 2024 року не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, з огляду на те, що сам по собі факт укладення угоди про надання правової допомоги та отримання копії вирок після закінчення строку на його оскарження не є причиною, яка може бути визнана поважною для поновлення цього строку. З таким висновком погоджується і колегія суддів Верховного Суду. Додана до касаційної скарги копія медичної довідки КНП «ЦПМСД № 5» від 22 листопада 2024 року щодо перебування на лікуванні захисника ОСОБА_4 , на думку колегії суддів, також не може бути визнана як підстава поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з огляду на те, що згідно вказаної довідки останній перебував на стаціонарному лікуванні з 26 січня по 02 лютого 2024 року та з 27 вересня по 04 жовтня 2024 року, тобто до постановлення оскаржуваного вироку та укладення договору про надання правової допомоги ОСОБА_5 . З огляду на зазначене, обґрунтованих доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, касаційна скарга захисника та засудженого не містить. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, не встановлено. Таким чином, оскільки з касаційної скарги та доданої копії судового рішення не вбачається підстав для задоволення скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 січня 2025 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3