Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/3599/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2025 р. Справа № 480/3599/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 10.12.24 у справі № 480/3599/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі за текстом також відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15.04.2024 № 930100862949 про відмову в перерахунку пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у Посольстві США в Україні з 06.08.2001 по 31.10.2007, з часу звернення з заявою про перерахунок пенсії 28.03.2024. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги стосуються зарахування до страхового стажу періоду роботи, який мав місце до призначення пенсії, а не за набутим страховим стажем після призначення пенсії, а також того, що протягом спірного періоду роботи ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах саме з Посольством США в Україні, яке виплачувало їй заробітну плату на підставі контракту, підписаного ОСОБА_2 , як Надзвичайним і повноважним послом США в Україні (2001-2004 роки) та від імені Посла США в Україні (2005-2007 роки), з утриманням з суми сукупного доходу прибуткового податку. Звертає увагу на відсутність підстав для неврахування до страхового стажу заявлених періодів роботи на підставі наданих відповідачу документів, які відповідають вимогам п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів». З посиланням на правову позицію Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах зазначає, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду з такої підстави як відсутність інформації про нараховану заробітну плату в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, в індивідуальних відомостях про застраховану особу, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком, яку їй призначено 06.07.2015 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 28.03.2024, у якій просила провести перерахунок пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". ГУ ПФУ в Сумській області рішенням від 15.04.2024 за № 930100862949 відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2024 у зв`язку з тим, що після попереднього перерахунку пенсії, який проведено з 01.04.2023 без додаткового звернення особи, не минуло два роки, а заявник має менше ніж 24 місяці страхового стажу. Також цим рішенням повідомлено про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 06.08.2001 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 31.05.2006 на підставі довідок від 30.10.2018, виданих Посольством США в України, оскільки за вказані періоди відсутні дані в системі персоніфікованого обліку. Позивач не погодилася з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15.04.2024 за № 930100862949 про відмову у зарахуванні до страхового стажу зазначених періодів роботи та звернулася до суду з позовом у цій справі. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою для проведення перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV є наявність у застрахованої особи не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі і оскільки з попереднього перерахунку пенсії позивача не пройшло 24 місяці, ГУ ПФУ в Сумській області правомірно відмовив у проведенні перерахунку пенсії позивачу на підставі ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача у Посольстві США в Україні з 06.08.2001 по 31.10.2007, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів сплати страхових внесків у період роботи позивача з 06.08.2001 по 31.10.2007 і у наданих позивачем довідках про доходи від 30.10.2018, які видані Посольством США в Україні, також відсутні відомості про нарахування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові відносини сторін, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення, у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-ІІ (далі - Закон № 1788-ІІ), Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-VI (далі Закон № 1058-VI) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Відповідно до пункту 6 ст. 11 Закон № 1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України). Згідно з пунктом 1 ст. 14 Закон № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України, - для осіб, зазначених у пункті 6 статті 11 цього Закону. Відповідно до статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Положеннями ч. 1 ст. 41 Закону № 1058-IV визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Статтею 62 Закону № 1788-ІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок). Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Обов`язок сплати страхових внесків відповідно до Закону № 1058-IV (частини шоста та дванадцята статті 20) та обов`язок сплати єдиного внеску згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (пункт 10 частини першої статті 1, частини першої статті 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків. Виходячи з положень вказаних норм, найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків. Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні. Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску). Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу заявника (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 в справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 в справі № 482/434/17, Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 в справі № 805/3362/17-а, які відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Згідно зі ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. З аналізу вказаних правових норм убачається, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, останній зобов`язаний перевірити правильність оформлення заяви, розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо призначення (перерахунку) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Документи, необхідні для призначення пенсії, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 (зі змінами). За приписами статті 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Як убачається з матеріалів справи, звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії стосувалося зарахування до страхового стажу періоду роботи, який мав місце до призначення пенсії, а не за набутим страховим стажем після призначення пенсії 06.07.2015. Так, до заяви для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 06.08.2001 по 31.10.2007 позивачем було надано контракт для працівників офіційної резиденції, що укладений 08.06.2001 між ОСОБА_2 (наймач) та ОСОБА_3 (працівник) (далі Контракт), а також довідки про доходи від 30.10.2018 за вказаний період, які видані Посольством США в Україні. За змістом оскаржуваного рішення підставою для відмови в перерахунку пенсії позивача є відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 06.08.2001 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 31.05.2006 на підставі довідок від 30.10.2018, виданих Посольством США в України, оскільки за вказані періоди відсутні дані в системі персоніфікованого обліку. В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що згідно з Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі реєстр застрахованих осіб). У реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дані до реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, що надходять з джерел, передбачених статтею 18 Закону № 2464, зокрема відомостей про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, поданих страхувальником у складі звітних відомостей та інформації про сплату внесків. Згідно зі ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Згідно з пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 за № 794 (далі - Положення № 794), персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб). Відповідно до пункту 3 Положення № 794 в основі персоніфікованого обліку лежить обов`язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб. Разом з цим колегія суддів зауважує, що періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески (єдиний внесок) чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків (єдиного внеску). Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17. Відповідно до розділу 2 Контракту послуги ОСОБА_4 оплачуються згідно з контрактом з ОСОБА_2 . ОСОБА_5 не є працівником ані Уряду Сполучених Штатів, а ні місії Сполучених Штатів в Україні. Уряд Сполучених Штатів не несе ніякої відповідальності щодо працевлаштування, пільг або медичного та пенсійного забезпечення ОСОБА_4 згідно з цим контрактом. Термін працевлаштування за цим контрактом не буде братися до уваги в тому разі коли ОСОБА_5 подає заяву на працевлаштування Урядом США. У розділі 3 контракту зазначені послуги, які ОСОБА_5 зобов`язувалася надавати ОСОБА_6 у резиденції Замісника Посла у Києві в Україні, або, у деяких випадках, в іншому місці Києва, відповідно до замовлення ОСОБА_6 . Згідно з розділом 6 контракту за послуги, перелічені вище, які надані ОСОБА_1 відповідно до усних та письмових інструкцій ОСОБА_6 або її представника, ОСОБА_7 буде сплачувати місячну заробітну платню у розмірі 600 доларів США після надання зазначених послуг, відповідно до цього контракту. Отже, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах саме з Посольством США в Україні, яке виплачувало їй заробітну плату на підставі Контракту, підписаного ОСОБА_2 , як Надзвичайним і повноважним послом США в Україні (2001-2004 роки) та від імені Посла США в Україні (2205-2007 роки). Позивачем до заяви про перерахунок пенсії додано довідки про доходи, видані 30.10.2018 Посольством США в Україні із зазначенням нарахованого сукупного доходу за відпрацьовані періоди з 06.08.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2007 по 31.10.2007. У довідках про доходи крім загальної щорічної суми сукупного доходу ОСОБА_1 зазначені суми утриманого прибуткового податку за кожен рік роботи за Контрактом. Так, з сукупного доходу, отриманого ОСОБА_1 : в 2001 році з 27 380,23 грн утримано прибуткового податку - 8 946,94 грн; в 2002 році з 52 552,49 грн утримано прибуткового податку - 17 583,60 грн; в 2003 році з 54 854,00 грн утримано прибуткового податку 18 504,24 грн; в 2004 році з 56 168,56 грн утримано прибуткового податку 7 301,91 грн; в 2005 році з 49 557,53 грн утримано прибуткового податку 6 442,48 грн; в 2006 році з 46 537,69 грн утримано прибуткового податку 5 049,90 грн; в 2007 році з 41 497,53 грн утримано прибуткового податку 6 224,63 грн. Довідки підписані Надзвичайним і повноважним послом США в ОСОБА_8 за період з 06.08.2001 по 31.12.2004, Надзвичайним і повноважним послом США в України Марі Йованович від імені Посла Шили Гволтні за період з 01.01.2005 по 31.12.2006, Надзвичайним і повноважним послом США в України Марі Йованович від імені Посла Джеймса Д. Петіта за період з 01.01.2007 по 31.10.2007 та завірені печаткою Посольства США в Україні. Отже, робота позивача як працівника офіційної резиденції Замісника Посла США в м. Києві підтверджується Контрактом для працівника офіційної резиденції від 06.08.2001, доповненням до Контракту для працівника офіційної резиденції від 01.09.2003 щодо зміни (збільшення) заробітної плати, довідками про доходи, які містять суми прибуткового податку, утримані з сукупного доходу ОСОБА_1 у період з 01.01.2005 по 31.12.2006 та з 01.01.2007 по 31.10.2007. З огляду на надання позивачем до пенсійного органу відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за вказані періоди не має наслідком позбавлення позивача права на зарахування періодів її роботи до страхового стажу та не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії. Відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії за віком з урахуванням періодів роботи з 01.01.2005 по 31.12.2006 та з 01.01.2007 по 31.10.2007, ГУ ПФУ в Сумській області не забезпечило всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих позивачем документів. Крім того, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення від 15.04.2024 № 930100862949 про відмову в перерахунку пенсії позивачу прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Виходячи з установлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення належить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у Посольстві США в Україні з 06.08.2001 по 31.10.2007, з часу звернення із заявою про перерахунок пенсії 28.03.2024. Обраний судом спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача з урахуванням обставин цієї справи. Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є помилковим. Доводи апеляційної скарги приймаються колегією суддів у якості належних. Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які були понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальній сумі 2664,64 грн (1211,20 грн - за подання позовної заяви, та 1453,44 грн - за подання апеляційної скарги). Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 2664,64 грн на користь позивача. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі № 480/3599/24 скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15.04.2024 № 930100862949 про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Посольстві США в Україні з 06.08.2001 по 31.10.2007, з часу звернення із заявою про перерахунок пенсії 28.03.2024. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн 64 коп. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова