Ухвала КАС ВС № 320/30205/24

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 17 квітня 2025 року м. Київ справа №320/30205/24 адміністративне провадження № К/990/14048/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі №320/30205/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року для перерахунку пенсії; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова КМУ №704), визначивши посадовий оклад і оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених виходячи з оновленого посадового окладу та окладу за військовим званням, для здійснення обчислення та проведення перерахунку з 01 січня 2023 року розміру пенсії. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ з врахуванням положень постанови КМУ №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку з 01 лютого 2023 року розміру пенсії. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ з врахуванням положень постанови КМУ №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку з 01 лютого 2023 року розміру пенсії. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі №320/30205/24 повернуто особі, яка її подала. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 03 квітня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків. Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю скарги вимогам статті 330 КАС України, тобто у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору. Вказана ухвала суду була скерована до електронного кабінету скаржником в підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд» та доставлена 12 березня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Проте, станом на 01 квітня 2025 року зазначені в ухвалі недоліки апеляційної скарги не були усунуті відповідачем. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1, а апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі №320/30205/24 повернуто особі, яка її подала. Відмовляючи у задоволенні заяви про відсутність підстав для сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі не спрямовані на відшкодування йому шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою. Вважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції такою, що прийнято з порушенням норм процесуального права, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали від 01 квітня 2025 року неправильно застосував норму пункту 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI, оскільки при поданні позовної заяви ОСОБА_1 не мав сплачувати як такий судовий збір, що виключає правові підстави для сплати ІНФОРМАЦІЯ_1 судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, то суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Частиною п`ятою статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Згідно з частиною п`ятою статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Згідно частини сьомої статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до статей 1 та 2 Закону №3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. Водночас положеннями пункту 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду Вирішуючи питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 13 частини другої статті 3 Закон №3674-VI, колегія суддів зазначає, що в цій справі позивачем оскаржувалися дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у складанні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704. При цьому вимоги саме про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 в межах позову не заявлялись, а відтак є обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про непоширення на скаржника у даному випадку дії положень пункту 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI й, як наслідок, наявність у нього обов`язку надати документ про сплату судового збору. За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 13 частини другої статті 3 Закон №3674-VI, пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення не викликає розумних сумнівів щодо правильного застосування чи тлумачення застосованих норм матеріального і процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження. Подібна позиція щодо визнання за аналогічних обставин касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 02 липня 2024 року у справі №320/16009/23, від 15 липня 2024 року у справі №320/9572/24. Суд враховує положення частини другої статті 298 КАС України, якою встановлено, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому законом. Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі №320/30205/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.М. Чиркін В.М. Шарапа