Постанова Харківський апеляційний суд № 638/16629/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/16629/23 Головуючий суддя І інстанції Смирнов В.А. Апеляційне провадження № 33/818/15/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: ч.5 ст.126 КУпАП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2025 року м.Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря - Вакули Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційноюскаргою захисника Антоненка І.М. на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (згідно відомостей, що вказані ОСОБА_1 ), за адресою: АДРЕСА_2 (згідно відомостей, що вказані захисником Антоненком І.М.), за адресою: АДРЕСА_3 (згідно відомостей, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №603890 від 22.10.2023), визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок. Постановою встановлено, що 22.10.2023 о 03 год. 35 хв. у місті Харків по вул. Клочківська, 178, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Lexus ES 350, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинене повторно протягом року, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі захисник Антоненко І.М. просить скасувати постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.01.2024, а провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Свої апеляційній вимоги захисник обґрунтовує тим, що судовий розгляд проведено за його відсутності, хоча він вчасно прибув до суду першої інстанції для участі у розгляді цієї справи, яке було призначено на 12 год. 00 хв. 22.01.2024, але працівник суду повідомив йому, що головуючий суддя зайнятий у розгляді іншої справи та час розгляду справи наразі не відомий, у зв`язку з чим захисник не став більше чекати та поїхав по своїх справах. При цьому, апелянт зазначає, що в цьому судовому засіданні судом було допитано інспектора ОСОБА_2 в якості свідка, але матеріали цієї справи не містять фіксації цього допиту, а також не містять відомостей про час проведення судового засідання. Крім того, захисник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно визнано роздруківку про сплату штрафу від 16.02.2023, що визначений постановою у постанові серії ЕАС №6501268 від 04.02.2023, як докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП у цій справі, оскільки вона не містить ні банківських реквізитів, ні особу платника, ні суми оплати. Апелянт також зазначає, що постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6501268 від 04.02.2023 не набрала законної чинності, що виключає в діях ОСОБА_1 ознак повторності, а відтак й складу адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП. 02.04.2025 року в судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Антоненко І.М. не з`явилися, але вони особисто були повідомлені про місце, дату та час апеляційного розгляду, що підтверджується відомостями про отримання останніми 06.03.2025 судових повісток в електронному вигляді SMS-повідомлень їх номери мобільного телефону, в тому числі у додатку «Viber», що зазначені захисником в його апеляційній скарзі, що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року №28.. Крім того, ОСОБА_1 та його захиснику Антоненку І.М. направлялися судові повістки засобами поштового зв`язку за адресами місця мешкання останніх, що зазначені захисником в своїй апеляційній скарзі та в клопотаннях про відкладення апеляційного розгляду, але вони повернулися до Харківського апеляційного суду у зв`язку з відсутністю адресатів. Належить також врахувати, що апеляційний розгляд, який призначався на 20.03.2024, 24.05.2024, 31.07.2024, 27.09.2024, 11.11.2024, 04.12.2024, 20.01.2025, 24.02.2025, 05.03.2025 було відкладено у зв`язку з клопотаннями захисника Антоненка І.М. про відкладення судового розгляд цієї справи до закінчення судового розгляду у справі №953/12537/23. При цьому, 02.04.2025 в судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, в черговий раз не з`явився та від нього не надходило будь-яких клопотань про відкладення апеляційного розгляду. Більш того, 02.04.2025 до Харківського апеляційного суду надійшло клопотання захисника Антоненка І.М., в якому останній просив провадити апеляційний розгляд за його відсутності. Апеляційний суд також враховує, що саме захисник Антоненко І.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.01.2024, та йому надавалося достатньо часу для надання суду доказів для підтвердження доводів сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). У цьому контексті суд також звертає увагу , що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи , яка її подала , а неявка цієї особи в судове засідання, за умови, якщо вона була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, не є перешкоджає судовому розгляду. Отже, враховуючи зазначені обставини та наявність клопотання захисника Антоненка І.М. про проведення апеляційного розгляду за його відсутності, суд вирішив провадити апеляційний розгляд без участі апелянта та ОСОБА_1 , які були належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, враховуючи наявні відомості у матеріалах справи та доводів апеляційної скарги. Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Антоненка І.М. не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні за результатами їх дослідження та оцінки висновки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч.2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 4 ст.126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Згідно вимог пункту 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. За наслідками судового розгляду судом першої інстанції вірно встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме відомостями: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №603890 від 22.10.2023, що складений у відповідності до ст. ст.254, 256 КУпАП, в якому зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та який підписаний останнім. При цьому, в своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що відмовився від надання пояснень, відповідно до ст.63 Конституції України (арк.1); - довідки, що складена т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП Тарасенко В., відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував 04.05.2018 посвідчення водія серії НОМЕР_2 (арк.2); - довідки, що складена т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП Тарасенко В., з якої вбачається, що згідно відомостей облікової бази Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», 04.02.2023 стосовно ОСОБА_1 прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6501268 за порушення ч.2 ст.126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. (арк.5); - витягу з ІПНП, що засвідчений підписом т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП Тарасенко В., про те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №6501268 від 04.02.2023 на ОСОБА_1 накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 3400 грн. (арк.6); - технічного носія інформації DVD-R диску (арк.3), на якому містяться два відеозаписи (відеофайли «export-jyu7z.mp4», «export-05tlq.mp4»), на яких зафіксовано зупинку працівниками поліції у комендантську годину транспортного засобу Lexus ES 350, державний номерний знак НОМЕР_1 , з водійської двері якого вийшов ОСОБА_1 та в подальшому його було доставлено закладу охорони здоров`я. При цьому, з долученого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погоджувався із тим, що не має посвідчення водія (арк.3). Належить також зазначити, що тільки 29.12.2023 Київським районним судом м.Харкова було відкрито провадження по адміністративній справі № 953/12537/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №6501268 від 04.02.2023 за ч.2 ст.126 КУпАП, а тому працівником поліції вірно було складено стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №603890 від 22.10.2023 за ч.5 ст.126 КУпАП. Судом першої інстанції також під час судового розгляду було допитано інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 1 УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Горобченка Д.О., який пояснив, що 22.10.2023 року під час несення служби у Шевченківському районі за адресою: м.Харків, вул.Клочківська, 178, за порушення коменданської години був зупинений транспортний засіб Lexus ES 350, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого під час перевірки документів було встановлено, що він не має посвідчення водія відповідної категорії та ніколи його не отримував. Також згідно бази ІПНП ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та сплатив штраф 16.02.2023. Крім того, судом апеляційної інстанції, з урахуванням наявності клопотання захисника Антоненка І.М., неодноразово відкладався апеляційний розгляд у цій справі до ухвалення остаточного судового рішення у вищезазначеній адміністративній справі №953/12537/23. При цьому, з метою повного та всебічного судового розгляду, а також перевірки доводів захисника Антоненка І.М. та всіх обставин справи, апеляційними судом встановлено, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, який є в загальному доступі, після зміни підсудності у цій справі та замінити первісного відповідача на Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 27.03.2025 у справі №953/12537/23 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 , поданий в особі представника адвоката Антоненка І.М., до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у зв`язку із надходженням клопотання представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду. Апеляційний суд також бере до уваги, що на час апеляційного розгляду у цій справі, тобто станом на 02.04.2025, ухвала судді Московського районного суду м. Харкова від 27.03.2025 у справі №953/12537/23 набрала законної сили. Інших відомостей про оскарження стороною захисту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №6501268 від 04.02.2023 за ч.2 ст.126 КУпАП, сайти Судової влади України та Єдиного державного реєстру судових рішень не містять. Цих відомостей також не надано суду апеляційної інстанції ні самим ОСОБА_1 , ні його захисником адвокатом Антоненком І.М. Отже, судом апеляційної інстанції повністю дотримані процесуальні права сторони захисту щодо надання їй достатнього часу для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №6501268 від 04.02.2023 за ч.2 ст.126 КУпАП. За таких обставин, стороною захисту не надано суду апеляційної інстанції будь-яких відомостей про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №6501268 від 04.02.2023 за ч.2 ст.126 КУпАП, а тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив повторно протягом року правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто визнав останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП. Посилання захисника на те, що судом першої інстанції порушено процесуальне право ОСОБА_1 на захист з тієї підстави, що судовий розгляд провадився за відсутності апелянта, на переконання апеляційного суду, є суб`єктивними та безпідставними, оскільки в своїй апеляційній скарзі захисник Антоненко І.М. сам зазначає, що, прибувши вчасно до суду для участі в судовому засіданні у цій справі, яке було призначено на 12 год. 00 хв. 22.01.2024, останній не дочекався проведення цього судового розгляду та покинув суд по своїх справах. Крім того, матеріали цієї справи не містять відомостей про явку захисника Антоненка І.М. у вищезазначене судове засідання, яке було призначено судом першої інстанції цій справі та за наслідками проведення судового розгляду було прийнято оскаржувану постанову. Належить також зазначити, що нормами чинного КУпАП не передбачено фіксація судового засідання в судах першої та апеляційної інстанції за допомогою технічних засобів фіксування. Разом з цим, суди, враховуючи обставини справи, самостійно приймають рішення про фіксацію судового розгляду за допомогою технічних засобів. При цьому, як вбачається з матеріалів цієї справи, під час судового розгляду приймав участь інспектор Горобченко Д.О., який надавав в суді першої інстанції свої пояснення та яким надано відповідну оцінку в оскаржуваній постанові. Апеляційний суд також враховує, що стороною захисту не заявлялися клопотання про повторний допит в суді інспектора Горобченка Д.О., в тому числі для підтвердження їх версії, що останній не допитувався під час судового розгляду в суді першої інстанції. Більш того, судом апеляційної інстанції прийнято до розгляду апеляційну скаргу захисника Антоненка І.М. на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.01.2024 та судом неодноразово відкладався апеляційний розгляд, в тому числі для надання стороні захисту достатнього часу для подання нових доказів у справі на підтвердження їх версії щодо незаконності і необґрунтованості оскаржуваної постанови, але ОСОБА_1 та захисник Антоненко І.М. цією процесуальною можливістю не скористалися і не з`явилися в судове засідання до апеляційного суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині також є необґрунтованою та безпідставною. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Тобто, ст. 251 КУпАП встановлені джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення, при цьому вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами. Окремо належить звернути увагу, що дії працівників поліції, які складали адміністративний матеріал у цій справі, не оскаржувалися ОСОБА_1 та його захисником Антоненком І.М. до їх керівництва в порядку за ст. 267 КУпАП, а також сторона захисту не зверталися до правоохоронних органів із заявами щодо фальсифікації матеріалів справи у порядку, передбаченому КПК України, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №603890 від 22.10.2023 щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП та інших адміністративних матеріалів. При цьому, належить також зазначити, що згідно вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Інші доводи апеляційної скарги захисника Антоненка І.М. не спростовують правильності висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, або самої події цього правопорушення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, захисником не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАПпід час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, є обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови - є безпідставними. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.5 ст. 126 КУпАП, відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника Антоненка І.М. не підлягає. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Антоненка І.М. залишити без задоволення. Постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков