Постанова 4818 № 635/698/23
від 09.04.2025 ·ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 635/698/23 Головуючий І-ї інстанції Березовська І.В. Провадження № 33/818/403/25 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ст.124 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Костенко Ю.С. за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Куксова В.В. представника потерпілого Кізіменка В.І. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 30 грудня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,- УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Судом першої інстанції встановлено, що 11 листопада 2022 року о 09 годині 10 хвилин в смт Пісочин Харківського району Харківської області, вул. Пушкіна, 1-А, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 , не була уважною, при зміні напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним, не подала сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед зміною напрямку руху, створила своїми діями небезпеку для інших учасників руху, через що автомобіль Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 здійснив наїзд на дорожній відбійник та в подальшому зазнав зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень, чим порушила вимоги п.п. 1.5, 2.3б, 2.3д, 9.2б, 10.1 Правил дорожнього руху України. Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 30.12.2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що під час проведення експертизи № 4255 від 25.06.2024 року, на яку посилається суд першої інстанції в якості доказу, експертом не були прийняті пояснення ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також, експертом не було проведено огляд автомобілів, а досліджено лише малоінформативні фотознімки та не взято до уваги, що автомобілі Volkswagen Polo та Mitsubishi Lancer після свого первинного зіткнення ще два рази контактували з відбійником. Крім того, судом не прийнято до уваги те, що автомобіль під її керуванням взагалі не контактував з автомобілями, які були пошкоджені внаслідок ДТП. Вказує, що судом першої інстанції не вирішувалось питання чи могли водії автомобілів Volkswagen Polo та Mitsubishi Lancer уникнути ДТП. Мотиви суду Потерпілий ОСОБА_2 подав клопотання в якому просив провести судове засідання без його участі. Зазначив, що підтримує раніше надані ним пояснення. Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та її захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення представника потерпілого, який заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад). Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 11 листопада 2022 року о 09 годині 10 хвилин в смт Пісочин Харківського району Харківської області, вул. Пушкіна, 1-А, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 , не була уважною, при зміні напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним, не подала сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед зміною напрямку руху, створила своїми діями небезпеку для інших учасників руху, через що автомобіль Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 здійснив наїзд на дорожній відбійник та в подальшому зазнав зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень, чим порушила вимоги п.п. 1.5, 2.3б, 2.3д, 9.2б, 10.1 Правил дорожнього руху. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п.1.5. ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.3 ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; Відповідно до п.9.2 ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Згідно положень п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Пунктом 10.3 ПДР передбачено, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. Зазначений протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАПта підписані уповноваженою особою. Незважаючи на не визнання своєї вини в апеляційній скарзі, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими судом доказами, зокрема: - відомостями протоколу про адміністративне правопорушення, який складений стосовно ОСОБА_1 -схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 11 листопада 2022 року в якій наявні необхідні та достатні відомості для з`ясування дійсних обставин ДТП, у тому числі відображено: напрямок руху транспортних засобів, місце зіткнення, прив`язку транспортних засобів учасників ДТП до сталих об`єктів, місце розташування автомобілів, отримані автомобілями-учасниками ДТП механічні пошкодження, інформацію про власників автомобілів. - поясненнями потерпілого ОСОБА_6 від 11.11.2022 року, які є аналогічними тим, які були надані ним при допиті в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що 11 листопада 2022 року біля 09 години 00 хвилин він рухався на своєму автомобілі Volkswagen Polo, д.н.з НОМЕР_2 , по автодорозі Харків-Київ-Довжанський в бік м. Харкова. Автодорога має три смуги руху. Він рухався по лівій смузі зі швидкістю близько 100 км/год. За ним на відстані приблизно 50-100 метрів рухався автомобіль Mitsubishi Lancer. В цей час він побачив, що з боку АЗС на праву смугу руху виїхав автомобіль Honda Civic. Після чого автомобіль Honda Civic різко без ввімкнення вказівника повороту перестроїлась на ліву смугу руху. На момент перестоювання автомобіля Honda Civic з середньої смуги руху на ліву смугу руху відстань від передньої частини його автомобіля до задньої частини автомобіля Honda Civic складала близько 2-3 метрів. З метою уникнення зіткнення з автомобілем Honda Civic він здійснив маневр ліворуч та допустив наїзд на дорожній відбійник. Після чого його автомобіль відкинуло праворуч та він зазнав зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer, який рухався позаду. Після чого його автомобіль відкинуло на праву смугу; - поясненнями потерпілого ОСОБА_3 від 11.11.2022 року, які є аналогічними тим, які були надані ним при допиті в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що 11 листопада 2022 року біля 09 години 00 хвилин він рухався на своєму автомобілі Mitsubishi Lancer,номерний знак НОМЕР_3 , по автодорозі Харків-Київ-Довжанський в бік м. Харкова. Автодорога має три смуги руху. Він рухався по лівій смузі зі швидкістю близько 100 км/год. Попереду нього на відстані приблизно 25-30 метрів рухався автомобіль Volkswagen Polo. В цей час він побачив, що з боку АЗС на праву смугу руху з невеликою швидкістю без ввімкненого покажчику повороту виїхав автомобіль Honda Civic. Автомобіль Honda Civic пропустивши дві вантажівки, що рухались по середній смузі руху, не ввімкнувши покажчик повороту, перетнув середню смугу руху та перестроївся в ліву смугу руху перед автомобілем Volkswagen Polo на незначній відстані. У зв`язку з чим водій автомобіля Volkswagen Polo застосував екстрене гальмування та здійснив маневр ліворуч, внаслідок чого допустив наїзд на дорожній відбійник. Автомобіль Volkswagen Polo відкинуло на середню смугу руху. Він також застосував екстрене гальмування зі зміною траєкторії руху праворуч на середню смугу руху. На середній полосі руху відбулося зіткнення автомобіля Volkswagen Polo з його автомобілем. Після зіткнення автомобілі винесло на узбіччя. - поясненнями свідка ОСОБА_7 від 13.12.2022 року, які є аналогічними тим, які були надані ним при допиті в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що він 11 листопада 2022 року біля 09 години 00 хвилин рухався на своєму автомобілі Toyota Land Cruiser, по автодорозі Харків-Київ-Довжанський в бік м. Харкова. Автодорога має три смуги руху. Він рухався по лівій смузі зі швидкістю близько 90-100 км/год. Попереду нього рухалися автомобілі Volkswagen Polo та Mitsubishi Lancer. В цей час він побачив, що з боку АЗС на праву смугу руху без ввімкненого покажчику повороту виїхав автомобіль Honda Civic. Автомобіль Honda Civic, пропустивши дві вантажівки, що рухались по середній смузі руху, не ввімкнувши покажчик повороту, перетнув середню смугу руху та перестроївся в ліву смугу руху. З метою уникнення зіткнення з автомобілем Honda Civic водій автомобіля Volkswagen Polo здійснив маневр праворуч та допустив зіткнення з відбійником. Після чого автомобіль Volkswagen Polo відкинуло праворуч. Водій автомобіля Mitsubishi Lancer застосував екстрене гальмування зі зміною траєкторії руху праворуч на середню смугу руху. На середній сузі руху відбулося зіткнення автомобілів Volkswagen Polo та Mitsubishi Lancer; - висновком експерта № 4255 від 25 червня 2024 року за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, згідно якого у даній дорожній ситуації водій автомобіля Honda Civic ОСОБА_1 повинна була діяти згідно з вимогами п.п. 9.2 б), 10.1 та 10.3 ПДР України. Технічна можливість уникнути ДТП для водія автомобіля Honda Civic ОСОБА_1 визначалася виконанням нею вимог п.п. 10.1 та 10.3 ПДР України, для чого у неї не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія автомобіля Honda Civic ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 9.2 б), 10.1 та 10.3 ПДР України, а невідповідності її дій вимогам п.п. 10.1 та 10.3 ПДР України знаходилися з технічної точки зору у причинному зв`язку з ДТП. Діями водія автомобіля Honda Civic ОСОБА_1 створювалися умови настання аварійної ситуації. Аналізуючи схему місця ДТП, характер та локалізацію зазначених пошкоджень транспортних засобів, апеляційний суд дійшов висновку про порушення вимог ПДР водієм ОСОБА_1 , яка не була уважною, при зміні напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним, не подала сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед зміною напрямку руху, створила своїми діями небезпеку для інших учасників руху. Твердження апелянта про те, що експертом не були прийняті до уваги її пояснення та пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є необґрунтованими та такими, що спростовуються змістом висновку експерта № 4255 від 25 червня 2024 року, згідно якого експерту для дослідження були надані матеріали справи № 635/698/23 та експертом надавалась оцінка зазначеним поясненням. Крім того, пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 співпадають з поясненнями ОСОБА_1 . Так, експертом було встановлено, що виходячи з характеру розташування наявних пошкоджень на автомобілях Volkswagen Polo та Mitsubishi Lancer, пояснень водія автомобіля Honda Civic ОСОБА_1 про те, що зіткнення автомобілів Volkswagen Polo та Mitsubishi Lancer відбулося в процесі їх прямолінійного руху в лівій смузі внаслідок застосування водієм автомобіля Volkswagen Polo ОСОБА_2 гальмування, являються технічно неспроможними у зв`язку з чим, не можуть бути прийняті в якості вихідних даних, оскільки завідомо приведуть до необґрунтованих, хибних висновків. Пояснення водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про обставини ДТП не позбавленні технічної спроможності та приймаються в якості вихідних даних. Таким чином, в даному варіанті дорожньої ситуації водій автомобіля Honda Civic ОСОБА_1 перед зміною напрямку руху для виконання перестроювання в ліву смугу повинна була ввімкнути покажчик лівого повороту , впевнитись в безпеці маневру та дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку вона мала намір перестроїтися. Іншими словами, водій автомобіля Honda Civic ОСОБА_1 повинна була діяти згідно з вимогами п.п. 9.2 б), 10.1 та 10.3 ПДР України. Захисникомв судовому засіданні провина ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди заперечується. Причиною виникнення ДТП, на його думку, стало порушення правил дорожнього руху потерпілими, саме які, на його думку, порушили вимоги ПДР України. Апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом ст.279,280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, який по суті є обвинуваченням. Отже, у справі щодо ОСОБА_1 суд повинен надати оцінку саме її діям в дослідженій дорожній обстановці на предмет відповідності ПДР України. Якщо в подальшому такі порушення щодо інших учасників ДТП будуть встановлені, то це може впливати лише на об`єм відшкодування завданої шкоди. Крім того, сторона захисту не позбавлена можливості щодо звернення до компетентного органу про перевірку з метою встановлення порушення ПДР з боку потерпілих. Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази апеляційний суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Таким чином, посилання апелянта про відсутність в її діях складу правопорушення є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи викладене у сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що, відповідно до вимог ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясовано обставини даної справи із урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, та приходить до висновку за принципом «поза розумним сумнівом» про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Перевіряючи твердження захисника про те, що судом першої інстанції було порушено право на захист у зв`язку з тим, що судове засідання було проведено без участі ОСОБА_1 та її захисника то апеляційним судом встановлено, що як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції належним чином було повідомлено ОСОБА_1 та її захисника про судове засідання, захисник Куксов В.В. подав клопотання про відкладення судового розгляду, однак документів, що підтверджують поважність причин неявки до суду не надав. За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 268 КУпАП, а також відсутності перешкод у ОСОБА_1 у разі неможливості особисто з`явитися в судове засідання забезпечити участь свого захисника в судовому засіданні, судом першої інстанції, цілком правильно, було вирішено розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі було забезпечено ОСОБА_1 та її захиснику можливість реалізації права на доступ до правосуддя, а тому доводи захисника про порушення прав ОСОБА_1 в районному суді, апеляційний суд визнає неспроможними. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків. Враховуючи, що з дня вчинення правопорушення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки, передбачені ст.38 КУпАП, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення на підставі п.7 ст.247 КУпАП. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 30 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик