Постанова Волинський апеляційний суд № 161/867/23

Справа № 161/867/23 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/466/25 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., секретар Русинчук М.М., з участю: головного державного виконавця Павлович В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлович Віолети Вікторівни стосовно нездійснення за її заявою контролю та нескладання актів щодо контролю за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_2 за апеляційною скаргою стягувача ОСОБА_1 подану її представником ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року судді Кихтюка Р. М.,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2024 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 71999401 щодо не здійснення за її заявою контролю та нескладання актів щодо контролю за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів ОСОБА_2 шляхом перевірки правильності і своєчасності відрахуванням Департаментом гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України, з яким боржник перебуває у трудових відносинах. Свої вимоги мотивує тим, що в провадженні відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №71999401 з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання. Вказує, що 21.10.2024 вона звернулась до державного виконавця із заявою про здійснення контролю за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника, а також скласти за її заявою акти шляхом перевірки правильності та своєчасності відрахувань Департаментом гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів ОСОБА_2 . Проте, її заява залишена без будь-якого реагування, тому просила визнати бездіяльність державного виконавця ВДВС міста Луцька Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлович В.В. неправомірною та зобов`язати останню вчинити дії, вказані у скарзі. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні скарги суд дійшов висновку, що державний виконавець діяла в межах повноважень та вчиняла дії з метою виконання судового рішення згідно з Законом. В апеляційній скарзі представник заявника просить ухвалу суду скасувати, ухвалити постанову про задоволення скарги, стягнути із ОСОБА_2 судові витрати в дохід держави. Зазначає, що в порядку контролю за правильністю виконання судового рішення державний виконавець не склала акта, не накладала штрафу на підприємства, з якими ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах та на самого ОСОБА_2 , в порушення вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» головний державний виконавець не проводить перевірку правильності виконання судового рішення, не витребовує звітів, довідок , іншої інформації, не вимагає пояснень, зазначає, що невиконання судового рішення порушує право на справедливий суд, посилаючись на рішення Конституційного Суду у справі № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року, численні рішення Європейського Суду. У відзиві на апеляційну скаргу представник відділу державної виконавчої служби спростовує доводи апеляційної скарги та стверджує, що головний державний виконавець діяла відповідно до вимог закону. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено такі обставини. В провадженні відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №71999401 з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання. 21.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до державного виконавця із заявою, у якій просила здійснити за її заявою контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника, а також скласти за її заявою акти в порядку здійснення контролю за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів ОСОБА_4 шляхом перевірки правильності та своєчасності відрахувань Департаментом гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України, з яким боржник ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах. Апеляційним судом встановлено, що після надходження цієї заяви головним державним виконавцем надіслано вимогу від 29.10.2024 № 261989 на адресу Департаменту гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України про надання щомісячних звітів про здійснені відрахування та виплати із доходу ОСОБА_2 , а також вимогу від 29.10.2024 № 262005для підтвердження виплат допомоги на оздоровлення. Головний державний виконавець пояснила, що відповідь на цей запит не надійшла, а головний державний виконавець не змогла на це відреагувати, оскільки виконавчий лист та виконавче провадження 08.11.2024 було передано до Солом`янського відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ). На виконання ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та надіслання цивільної справи для розгляду поданої апеляційної скарги, Луцьким міськрайонним судом було надіслано цивільну справу № 161/867/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання та цивільні справи № 161/867/23 - провадження 4-с/161/7/25, 4-с/161/8/25, 4-с/161/9/25 за скаргами ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця. Апеляційним судом досліджено матеріали цих справ та проваджень, у яких містяться копії матеріалів виконавчого провадження, а також досліджено надані головним державним виконавцем копії матеріалів виконавчого провадження 71999401 та встановлено, що 08.11.2024 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 27.11.2024 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрук В.Д. винесено повторно постанову про передачу виконавчого провадження до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Головний державний виконавець пояснила, що причиною повторного винесення постанови від 27.11.2024 було зазначено неналежне оформлення матеріалів виконавчого провадження, тому у день надходження документів, 27.11.2024, недоліки були усунуті та виконавче провадження повторно скероване до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Тому головний державний виконавець позбавлена правомочностей здійснити контроль виконання рішення на підставі заяви ОСОБА_1 від 21 жовтня 2024 року та вжити заходів у зв`язку із ненаданням інформації на запити головного державного виконавця від 29.10.2024 № 261989, №262005. На підставі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення ухваленого до цього кодексу, порушено їх права чи свободи. Приписами частин 1, 2, 5 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановивши, що після звернення ОСОБА_1 із заявою від 21 жовтня 2024 року про здійснення контролю за виконанням судового рішення, головний державний виконавець надіслала вимогу за місцем роботи боржника ОСОБА_2 , з 08.11.2024 виконавчий лист скерований на виконання до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) де і перебуває на виконанні на час розгляду справи судом, стягнення аліментів проводиться за місцем роботи боржника Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України,суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність доводів заявника щодо нездійснення за поданою заявою контролю та щодо не складання актів в порядку здійснення контролю за правильністю стягнення аліментів. Із змісту скарги ОСОБА_5 на бездіяльність головного державного виконавця вбачається, що заявниця вважає незаконною бездіяльність державного виконавця щодо нездійснення за поданою нею 21 жовтня 2024 року заявою контролю за виконанням рішення суду про стягнення аліментів, також вбачала бездіяльність у нескладанні головним державним виконавцем відповідних актів в порядку здійснення контролю. Тому відповідно до принципу диспозитивності судового процесу, суд розглядав скаргу в межах її доводів та сформульованих вимог щодо бездіяльності. Ураховуючи вимоги поданої скарги на бездіяльність головного державного виконавця, апеляційний суд дійшов висновку, що посилання в апеляційній скарзі на те, що суду не було надано звітів Департаменту гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України про здійснені відрахування і виплати, цитування норм ст. 76 Закону, ст.188-13, 244-21 КУпАП та аргументи щодо ненакладення штрафу на посадових осіб не стосується змісту та суті вимог скарги на бездіяльність державного виконавця, яка є предметом розгляду у цій справі. В апеляційній скарзі заявник посилається на постанову Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 520/17779/14-ц, від 05.12.2018 № 904/7326/17, рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, на численні рішення Європейського Суду, однак у зазначених рішеннях суду не висловлено правової позиції, яка б спростовувала висновок суду першої інстанції щодо недоведеності заявником обставин бездіяльності головного державного виконавця в межах поданої скарги. Згідно з приписами статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржена ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні. Керуючись статтями 365, 368,374, 375, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_1 поданою її представником ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді