Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/10410/24

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2025 року м. Рівне Справа № 569/10410/24 Провадження № 22-з/4815/34/25 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Хилевич С.В. судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 адвоката Мартинова Олексія Юрійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У червні 2024 року Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі АТ "А-Банк" або банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 23 листопада 2020 року в розмірі 224 493,45 гривень станом на 16 травня 2024 року, яка складалась з 134 340,87 гривень заборгованості за кредитом і 90 152,58 гривень заборгованості за відсотками. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ "А-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з АТ "А-Банк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000 гривень. Постановою Рівненського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника АТ "Акцент-Банк" адвоката Омельченка Є.В. задоволено частково. Скасовано рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2024 року. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-Банк" 100 072,30 гривні заборгованості. 03 квітня 2025 року через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи представником ОСОБА_1 адвокатом Мартиновим О.Ю. подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь його довірителя з банку судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 285,71 гривень. Мотивуючи заяву, адвокатом Мартиновим О.Ю. вказувалося, що в суді попередньої інстанції відповідачем було понесено 22 000 гривень витрат на правничу допомогу, а в суді апеляційної інстанції 10 000 гривень. Отже, за результатами скасування судового рішення та прийняття нової постанови апеляційним судом понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог. Заяву слід задовольнити частково, виходячи з такого Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Водночас розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (ч.13 ст. 7 ЦПК України). Тому апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Також колегія суддів зважає на те, що заяву про ухвалення додаткового рішення подано не в порядку ст. 246 ЦПК України, позаяк докази, які підтверджували розмір заявлених до стягнення відповідачем витрат на правничу допомогу надавались до закінчення розгляду відповідних проваджень судами. Згідно з пп. "в" п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 цієї статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_1 надавалися достатні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в фіксованих розмірах у суді першої інстанції в розмірі 22 000 гривень, а в суді апеляційної інстанції - в розмірі 10 000 гривень (договори про надання правничої допомоги, акти приймання-передачі послуг, рахунки, квитанції до прибуткових касових ордерів). Згідно із ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги. Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "EastAlliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. 19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи. У разі недотримання останніх вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Між тим, апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що надані докази не є безумовною підставою для їхнього відшкодування в заявленому розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат і є непропорційними до складності справи для адвоката і виконаних ним робіт. Апеляційний суд ураховує те, що частина із заявлених банком вимог були необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство і усталену судову практику. Як наслідок, існування правозастосовчої практики Верховного Суду для вирішення спірних правовідносин відносить переглянуту апеляційним судом справу до категорії незначної складності. При цьому для з`ясування фактично лише одного спірного та істотного питання розміру заборгованості колегією суддів було здійснено власний розрахунок. Доводи відповідача в розрізі цієї обставини не знайшли своїх підтверджень та були неспроможними з правової точки зору для повної відмови в задоволенні позову. Тому апеляційний суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача в судах двох інстанції, який підлягає стягненню з позивача, повинен становити 8 000 гривень, з яких: 5 000 гривень - за представництво в суді першої інстанції та 3 000 гривень в суді апеляційної інстанції. При прийнятті постанови апеляційним судом також не вирішувалося питання про розподіл понесеного позивачем судового збору. Згідно із ч.1 ст.270 ЦПК України суд може ухвалити додаткове рішення у випадку невирішення питання про судові витрати й з власної ініціативи. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Матеріалами справи з`ясовано, що при пред`явленні позову та поданні апеляційної скарги в електронній формі АТ "А-Банк" сплачено судовий збір у передбачених законодавством порядку та розмірі, а саме в сумі 3 367,40 гривень та 4 040,88 гривень відповідно. Тому частково понесений позивачем судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в сумі 3 302,38 гривень ((3367,40+4040,88)*100072,30?224493,45) слід покласти на ОСОБА_1 . З огляду на наведене і керуючись ст. ст. 141, 270, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Задовольнити частково заяву представника ОСОБА_1 адвоката Мартинова Олексія Юрійовича. Стягнути з Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на користь ОСОБА_1 8 000 (вісім тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" 3 302 (три тисячі триста дві) гривні 38 копійок судового збору. Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк"; адреса: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074; ЄДРПОУ 14360080. Відповідач: ОСОБА_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 . Головуючий: С.В. Хилевич Судді: Н.М. Ковальчук С.С. Шимків