Постанова 4856 № 600/4885/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/4885/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 15 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : у жовтні 2024 року Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі - позивач) звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просило: - стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 195314,21 грн., в тому числі до державного бюджету - 56707,57 грн., до місцевого бюджету - 138606,64 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем перед бюджетом рахується податковий борг на загальну суму 195314,21 грн., який у свою чергу складається з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 175451,44 грн. та військового збору у сумі 19862,77 грн., який у добровільному порядку відповідачем не сплачений. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач розпочавши проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача не пересвідчився у дотриманні однієї з обов`язкових умов для початку такої перевірки, якаю є вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, оскільки такі не вручені відповідачу. Відтак, порушення зазначені у акті документальної позапланової перевірки, встановлені не у спосіб, що передбачений законом, а отже такий акт документальної позапланової перевірки не може бути підставою для притягнення відповідача до відповідальності. Просить скасувати Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.01.2025 року про повне задоволення позову та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення податкового боргу повністю. 07 квітня 2025 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . У поданому відзиві представник позивача посилаючись на фактичні обставини справи і практику Верховного Суду у справах про стягнення податкового боргу, Головне управління ДПС у Чернівецькій області вважає, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі № 600/4885/24-а є законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі № 600/4885/24-а - без змін. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2019 по 31.12.2019. Так вказаною перевіркою встановлено порушення : - пункт 36.1 статті 36, підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт „д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункт 168.1.3 пункту 168.1, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами), а саме: не задекларовано оподаткованого доходу, отриманого у 2019 р. від. АТ "Сенс Банк" у загальній сумі 1320094,94 грн, у тому числі у сумі 538905,83 за ознакою дохід, отрианий платником податку як додаткове благо, у сумі 482366,00 за ознакою дохід "продаж нерухомого майна" у сумі 298823,11 грн, за ознакою доходу інші доходи, які включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу, в результаті чого донараховано військовий збір, що підлягає сплаті до бюджету самостійно за результатами річного декларування за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. у сумі 19801,42 грн. - пункт 36.1 статті 36, підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт „д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункт 168.1.3 пункту 168.1, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, п.п. 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), а саме: заниження за звітний (податковий) 2019 рік оподатковуваного доходу, отриманого у загальній сумі 1320094,94 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на суму 19801,42 грн. За результатами вказаної перевірки позивачем винесено акт № 2772/Ж5/24-13-24-04/2709519665 від 13.03.2024 року. За результатами акту перевірки позивачем винесено податкові повідомлення - рішення : - форми "Р" від 18.04.2024 р. № 00000/3937/Ж10/24-13-24-04 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 174909,51 грн; - форми "Р" від 18.04.2024 р. № 00000/3938/Ж10/24-13-24-04 за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 19801,42 грн. Окрім того, нараховано пеню у розмірі 603,28 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача. У зв`язку із наявністю податкового боргу позивачу було виставлено податкову вимогу форми "Ф" від 05.06.2024 року №0003284-1311-2413, яку було направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення, однак таке повідомлення повернулось на адресу позивача з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Таким чином, станом на дату подання позову відповідач має узгоджений податковий борг на суму 195314,21 грн. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно з пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Відповідно до підпункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Положеннями підпункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Відповідно до підпункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов`язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов`язання вважається неузгодженим. Наявності обставини з оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкцій судом не встановлено та доказів їх оскарження відповідач не надав. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Системний аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що узгоджене грошове зобов`язання, не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки, визначені законодавством, набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду. Як встановлено судом, позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов`язань, не сплатив. Таким чином, враховуючи зазначене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума спірних податкових зобов`язань в розмірі 195314,21 грн, утворює податковий борг відповідача, який ним не сплачено. Податковий борг відповідача підтверджується розрахунком заборгованості, витягів з інтегрованої картки платника податку, рішення про застосування фінансових санкцій, акту перевірки за відповідачем та складає 195314,21 грн. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано. Враховуючи зазначене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний погасити спірний податковий борг в сумі 195314,21 грн. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов`язок забезпечується статтею 67 Конституції України. Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, з огляду на заборгованість у сумі 195314,21 грн., яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, відповідних доказів, які б підтверджували погашення такого боргу чи спростовували доводи позивача, відповідачем не надано, то суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, щ позовні вимоги є обґрунтованими. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.