Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5754/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5754/24 Суддя (судді) першої інстанції: Паламар П.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У червні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яким просила: - визнати протиправним та скасувати рішення № 916060163302 від 23 лютого 2024 року відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021 - 2023 років (13 559,41 грн), та із зарахуванням періоду навчання з 01 вересня 1977 року по 24 серпня 1981 року до страхового стажу; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV з урахуванням частини другої статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021 - 2023 роки (13 559,41 грн), починаючи з 16 липня 2019 року; - зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1977 року по 24 серпня 1981 року, починаючи з 16 липня 2019 року; - зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 23 лютого 2024 року №916060163302 в частині не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1977 року по 24 серпня 1981 року, починаючи з 01 березня 2024 року; - в решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначає, що отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. За призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV позивач звернулася до відповідача із заявою вперше 23 липня 2019 року, за результатами розгляду їй призначено пенсію за віком відповідно приписів вказаного Закону. Отже, на думку позивача, вона має право на застосування показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, що передує року звернення, як для осіб, яким пенсія за віком у 2024 році призначається вперше. Позивач покликається на правові позиції викладені в постановах Верховного Суду, зокрема і від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23 22 листопада 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в її задоволенні. Відповідач вказує, що у спірному випадку при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком повинно проводитися із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років. Також відповідач вважає неможливим зарахування до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1977 року по 24 серпня 1981 року. Тому що, позивачем було надано архівну довідку від 24 серпня 2016 року № 1868/31-19, видану Таврійською академією федерального державного автономного освітнього закладу вищої освіти "Кримський федеральний університет" імені В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки Російської Федерації, яка вiдповiдно до пунктів 2, 3 cтaттi 9 Закону України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" вiд 15 квітня 2014 року № 1207 є недійсною. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 28 жовтня 2014 року перебувала на обліку в Пенсійному фонді як отримувач пенсії за вислугою років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (а. с. 92). 23 липня 2019 року позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2023 року № 1058-IV (а. с. 89). 17 лютого 2024 року позивач звернулася із заявою про застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки та зарахуванню до страхового стажу період навчання (а. с. 58-60). З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, рішенням якого від 23 лютого 2024 року № 916060163302 позивачу відмовлено у перерахунку та зарахуванні стажу. Рішення вмотивовано тим, що ОСОБА_1 з 28 жовтня 2014 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII. Відповідно до заяви від 23 липня 2019 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років. Законодавчі підстави для переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону із застосуванням нової середньої заробітної плати за 2021-2023 роки відсутні. До заяви про перерахунок пенсії ОСОБА_1 надала диплом НОМЕР_1 виданий на ім`я ОСОБА_2 та архівну довідку від 24 серпня 2016 року № 1868/31-19, видану Таврійською академією федерального державного автономного освітнього закладу вищої освіти "Кримський федеральний університет" імені В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки Російського Федерації, яка знаходиться на тимчасово окупованій території, яка неврахована згідно пунктів 2 та 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" вiд 15 квітня 2014 року № 1207 (а. с. 27-28). Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що пенсійним органом при зарахуванні до загального трудового стажу протиправно не включено частину періоду навчання з 01 вересня 1977 року по 24 серпня 1981 року. Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заява позивача фактично стосувалась перерахунку того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, тим більше відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2023 року № 1058-IV вона не може бути призначена повторно, з урахуванням положень статті 40, щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки. Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, то суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Крім того, позивач жодним чином не обґрунтував необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2023 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Стаття 9 Закону № 1058-ІV встановлює, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Приписами статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Відповідно до статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Так, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Тобто, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Як встановлено вище, до 2019 року позивач отримувала пенсію за вислугу років як працівник освіти відповідно до Закону № 1788-ХІІ (з 2014 року), а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV вона звернулася вперше 23 липня 2019 року. Отже в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. З урахуванням наведеного, позивач має право на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2016 - 2018 роки. Такого ж висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23 та від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23, від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22, від 31 січня 2025 року у справі № 200/1478/24, від 25 березня 2025 року у справі № 380/3740/24. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату відповідачем пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2016, 2017, 2019 року. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку та виплати пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 23 липня 2019 року та зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до частини першої статті 27 та частин першої та другої статті 40 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком за 2016-2018 роки, з дня призначення пенсії за віком - з 23 липня 2019 року. В той же час, твердження позивача, що її пенсія має бути перерахована із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2023 роки є помилковим, тому що як підтверджено матеріалами справи, вона перейшла на пенсію за приписами Закону № 1058-IV 23 липня 2019 року. Щодо зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, КАС України встановлено право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Так, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17. В даному випадку колегією суддів, як і судом першої інстанції, не встановлено наявність об`єктивних підтверджених належними та допустимими доказами підстав вважати, що рішення суду залишиться невиконаним або відповідач має намір ухилитися від виконання судового рішення, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зважаючи на те, що сторони у справі не оскаржують рішення суду у частині задоволених позовних вимог, колегія суддів не надає оцінки цій частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, що не стали підставою для невірного вирішення справи у цілому. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - змінити у мотивувальній та резолютивній частинах. Керуючись статтями 242, 250, 264, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року змінити у мотивувальній частині та викласти абзац другий його резолютивної частини наступним чином: "Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 23 лютого 2024 року № 916060163302. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2018 роки. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 23 липня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2023 року № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2016-2018 роки), з урахуванням раніше виплачених сум". В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку