Постанова 4803 № 185/9831/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2765/25 Справа № 185/9831/24 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Кругман А. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,- В С Т А Н О В И В: В вересні 2024 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилався на те, що він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав як виробничу травму, так і професійне захворювання. Висновком МСЕК йому первинно-повторно безстроково встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності за профзахворювання та трудове каліцтво, з визначенням з 23.09.2010 року третьої групи інвалідності. Просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на його користь моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я у сумі 400 000 грн, без відрахування податків та інших обов`язкових платежів, так як відповідач не створив безпечних умов праці та він втратив своє здоров`я. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 120 000 грн. без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень. В апеляційній скарзі представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнутого розміру моральної шкоди до 55000 грн. Зазначає, що події, які стали підставою для звернення до суду з позовом мали місце у 1988 році, та не потягнули за собою виникнення у позивача цивільного права на відшкодування моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві 30.12.1988 року в 2024 році, оскільки законодавство, що було на момент настання нещасного випадку, не містило положень щодо відрахування мральної шкоди. Також, позивачем не надано жодного медичного висновку експерта щодо змін його психологічного стану, не наведено жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань. Крім того, відсутній склад правопорушення у діях відповідача, вимоги нормативно-правових актів з охорони праці не відповідачем порушувалися. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про отримання документів в електронному суді представником позивача та картка рекомендованого повідомлення про вручення повістки позивачу. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено,що згідно із записами у трудовій книжці та даних акту за формою П-4 ОСОБА_1 з 24.02.1986 року по 16.03.2010 року має трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи у структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля. 16.03.2010 року ОСОБА_1 було звільнено відповідачем з посади підземного машиніста гірничих виїмкових машин 5 розряду з повним робочим днем у шахті «Павлоградська» ВАТ «Павлоградвугілля» (правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»), за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП України). 02.09.2010 року Головним державним санітарним лікарем м. Павлограда затверджено акт № 40 розслідування хронічного професійного захворювання (форма П-4) у ОСОБА_1 , з якого вбачається, що комісія 02.09.2010 року провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановила діагноз: 1) радикулопатія С5, С6, L5,S1 на фоні ретроспондилолістезу С4 (0,4 см) з вираженим порушенням біомеханіки хребта, м`язово-тонічним, периферичним, нейроваскулярним синдромами, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), нейроваскулярним синдромами, деформуючим артрозом ліктьових, у поєднанні з періартрозом, ПФС першого-другого ст., деформуючим артрозом колінних суглобів ПФС першого-другого ст., стійкий больовий синдром М54.1; 2) хронічний бронхіт. ЛН першого ступеня, код J44, J68.4; 3) нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н 90.3. Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робітника. Причини виникнення професійного захворювання. Разова маса вантажу, що підіймається, переміщується становить 60 кг; сумарна маса вантажів 600-800 кг, з переміщенням на відстані більше 50 м, переходи пішки, по ходу технологічного процесу, становить 4 км, за зміну, умови праці шкідливі клас 3.3. Вібрація загальна: 102 дБ при ГДР 101 дБ, клас 3.1. Пил гірничої маси природний, мінеральний, з вмістом SiО2 у концентраціях 124,43 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3, з терміном дії 83%, клас 3.4. Шум: з еквівалентним рівнем 90 дБ, при ГДР 80 дБ, клас 3.2. Несприятливий мікроклімат, з терміном дії впродовж всієї зміни, умови праці шкідливі, клас 3.1. Згідно довідки МСЕК серії 10ААА, № 006737 від 07.10.2010 року ОСОБА_1 первинно-повторно встановлено з 23.09.2010 року третю групу інвалідності, а також 60% відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: первинно 45% - радикулопатія з дефартритом; первинно 5% - хронічний бронхіт, первинно 5% - туговухість; повторно 5% трудове каліцтво 30.12.1988 року, акт №1. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності. Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статей 153, 237-1 КЗпП України. Частина четверта статті 43 Конституції зазначає, що кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237-1 КЗпП України є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21). Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. Висновок суду підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02 версеня 2010 року форми П-4, де зазначено, що професійне захворювання виникло внаслідок роботи тривалий час в умовах дії шкідливих факторів. Причини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робітника. Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК від 07.10.2010 року ОСОБА_1 первинно встановлено з 23.09.2010 року третю групу інвалідності, а також 55% відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: первинно 45% - радикулопатія з дефартритом; первинно 5% - хронічний бронхіт, первинно 5% - туговухість. Відповідач у своїх запереченнях не посилався на те, що позивач раніше уже використав своє право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із професійним захворюванням та таких доказів суду не надав. Таким чином мав місце вплив шкідливих виробничих факторів на стан здоров`я позивача під час виконання трудових обов`язків у відповідача, чим підтверджується спричинення моральної шкоди відповідачем. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності у зв`язку із професійним захворюванням підлягають задоволенню. Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України. Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. В п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року вказано, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів. Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров`я тощо. Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності від профзахворювання. Отже суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачу ушкодженням здоров`я заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов`язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону. Визначаючи розмір, який підлягає стягненню у відшкодуваня моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачеві встановлено стійку втрату професійної працездатності в 60%, при первино-повторному огляді. При цьому суд першої інстанції не звернув увагу на те, що довідкою МСЕК від 07.10.2010 року ОСОБА_1 первинно встановлено з 23.09.2010 року третю групу інвалідності, а також 55% відсотків втрати професійної працездатності, що є підставою для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру стягнутої моральної шкоди до 55000 грн.,який визнається відповідачем. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. За встановлених обставин апеляційна скарга представника ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначеного розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача з «120 000 грн.» до «55 000 грн.». Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 400 000 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 року змінити. Зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 з «120 000 грн.» до «55 000 (п`ятдесяти п`яти тисяч) грн.». В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 15 квітня 2025 року. Судді: