Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/15516/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15516/24 Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П., повний текст судового рішення складено 19.08.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №420/15516/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: 21.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просила суд: - визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.05.2024 № 156050022929 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії з 24.04.2024 за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з моменту звернення, а саме з 24.04.2024 по день призначення пенсії на підставі повторної заяви ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що її вислугу років та стаж роботи є достатніми для призначення пенсії за вислугу років відповідно до татті 86 Закону України «Про прокуратуру». Натомість, органом Пенсійного фонду протиправно відмовлено в призначенні такої пенсії. Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву наголошуючи, що ОСОБА_1 не має необхідного стажу роботи для приначення пенсії. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до суду першої інстанції подано письмові пояснення у яких учасник справи вказує про правомірність прийняття спірного рішення від 02.05.2024 № 156050022929 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», адже її стаж не є достатнім для призначення такої пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №420/15516/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 156050022929 від 02.05.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 24.04.2024, призначивши пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з дня звернення із заявою про призначення пенсії з 24.04.2024. Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що вислуга років ОСОБА_1 та стаж роботи на посадах прокурорів є достатніми для призначення пенсії за вислугу років відповідно до приписів статті 86 Закону України «Про прокуратуру». Не погодившись із рішенням окружного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії саме Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області. Також, на думку скаржника, вислуга років позивачки не є достатньою для призначення їй пенсії. У свою чергу, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивачка вказує, що наведені Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області в апеляційній скарзі доводи є безпідставними. Судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру». За наслідком розгляду ініційованого позивачкою питання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 02.05.2024 №156050022929 про відмову в призначенні пенсії, адже в ОСОБА_2 немає необхідного стажу роботи за вислугою років та необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, зокрема, 25 років. Не погодившись із таким індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, позивачка за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до суду з даною позовною заявою. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України. Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру». Відповідно до ст.86 Законом України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується: 1) час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; 2) військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; 3) відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася. Як установлено колегією суддів, у період з 01.09.1996 по 18.06.2001 ОСОБА_1 навчалась на денній формі навчання Юридичного інституту Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова за спеціальністю «Правознавство» та у подальшому закінчила Одеську національну академію (яку створено на базі зазначеного Юридичного інституту). Означене підтверджується наявною у матеріалах справи копією диплома та додатку до нього, архівною довідкою Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2024 № 231-23. Відповідно до трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 наказом №139 від 25.07.2001 її прийнято на роботу в органи прокуратури Одеської області за направленням Генеральної прокуратури України. Згідно фактичних обставин справи, з 25.07.2001 ОСОБА_1 працювала на таких посадах в органах прокуратури: - з 25.07.2001 по 09.08.2006 помічник прокурора Суворовського району м. Одеси; - з 10.08.2006 по 05.01.2015 прокурор відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури області; - з 06.01.2015 по 13.04.2016 прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області; - з 14.04.2016 по 30.07.2018 прокурор відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури області; - з 31.07.2018 по 11.05.2020 прокурор відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області; - з 12.05.2020 по 13.09.2020 заступник начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області; - з 14.09.2020 по 11.11.2020 прокурор відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Одеської обласної прокуратури; - з 12.11.2020 по 19.01.2022 заступник начальника відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва держави в суді Одеської обласної прокуратури; - з 20.01.2022 по 24.04.2024 (дата звернення із заявою про призначення пенсії) прокурор відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва держави в суді Одеської обласної прокуратури. Також, колегією суддів з`ясовано, що під час роботи в органах прокуратури Елісашвілі О.М. перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, зокрема, у період з 18.12.2003 по 29.09.2006 (наказ від 12.12.2003 № 273). При цьому, приступила до роботи 01.11.2005, перервавши відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (наказ від 03.10.2005 № 386). Крім того, під час роботи в органах прокуратури Елісашвілі О.М. перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 18.11.2010 по 24.09.2013 (наказ від 01.11.2010 № 1431к). Приступила до роботи з 25.09.2013 (наказ від 20.08.2013 № 1674к). За наслідком математичного підрахунку періодів роботи та врахування половини строку навчання колегією суддів з`ясовано, що на день зверенння із заявою про призначення пенсії вислуга років ОСОБА_1 становила більш ніж 25 років. Апеляційний адміністративний суд враховує, що в даному спорі орган Пенсійного фонду не заперечує наявності у позивачки стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років, а тому такому питанню оцінка не надається. З урахуванням установлених фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до приписів до приписів ст.86 Закону України «Про прокуратуру». При цьому, апеляційний адміністративний суд відхиляє твердження скаржника про безпідставність покладення судом першої інстанції обов`язку з повторного розгляду заяви ОСОБА_1 саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки дії щодо розгляду ініційованого позивачкою звернення має вчиняти, зокрема, територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у даному випадку є ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Аналогічний підхід до вирішення спірного питання застосовано Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23. Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області. З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністратвиного суду про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №420/15516/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому таким обставинам суд апеляційної інстанції оцінки не надає. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №420/15516/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов