Постанова 4854 № 482/2593/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 482/2593/24 Головуючий в 1 інстанції: Кічула В.М. Дата і місце ухвалення: 11.02.2025р., м. Нова Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс 2023», про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А : В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Новоодеського районного суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ №00003275 від 29.11.2024р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн. Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесенні витрати на правничу допомогу та судовий збір. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірною постановою його незаконно притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП за перевищення нормативних параметрів, визначених п.22.5 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 стверджував, що він не є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки належний йому транспортний засіб марки DAF ХF 460 XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , було передано в оренду ТОВ «Глобал Транс 2023» на підставі нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів від 28.03.2024р. При здійсненні висновку про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, передбачених п.22.5 ПДР, посадовими особами відповідача не враховано, що транспортний засіб з напівпричепом є контейнеровозом, нормативний параметр навантаження щодо якого становить 44 тони, а не 40 тон, як про це стверджує відповідач. Крім того, перевезення вантажу на момент фіксації здійснювалося транспортним засобом марки DAF ХF 460 XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом GENERAL TRAILERS, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , однак в спірній постанові про це не зазначено та здійснено помилкові розрахунки дозволеної фактичної маси транспортного засобу. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 11.02.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення його позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що з матеріалів, розміщених в сервісі перевірки адміністративних правопорушень, вбачається, що зафіксовано проїзд комбінованого транспортного засобу у складі тягача марки DAF ХF 460 XF, д.н.з. НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом GENERAL TRAILERS, д.н.з. НОМЕР_2 , однак відомості про напівпричіп не внесені відповідачем до спірної постанови. Як наслідок, відповідачем здійснено помилкові розрахунки, оскільки дозволена фактична маса у даному випадку для трьохвісного автомобільного тягача з трьохвісним причепом (контейнеровоз) становить 44 тони. Також, апелянт посилається на необґрунтованість висновку суду першої інстанції, що адміністративну відповідальність повинна нести фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, оскільки до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не внесені відомості про зміну користувача транспортного засобу. ОСОБА_1 стверджує, що ним надано суду копію повідомлення про існування підстав для звільнення від адміністративної відповідальності, встановлених ст.279-7 КУпАП, яке ним подавалося до Державної служби України з безпеки на транспорті. Державна служба України з безпеки на транспорті подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що як слідує зі змісту інформаційної картки автоматичного пункту габаритно-вагового контролю транспортний засіб був зафіксований саме з напівпричепом. Тобто, та обставина, що тягач рухався з напівпричепом, була досліджена відповідачем та врахована. Оскільки причіп є транспортним засобом без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем, тому в постанові правомірно зазначено інформацію тільки про тягача. Що ж до суб`єкта правопорушення, то стаття 14-3 КУпАП імперативно визначає, що суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 132-1 КУпАП, є особа, за якою зареєстровано транспортний засіб / керівник юридичної особи, або належний користувач транспортного засобу, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесені відомості про таку особу. Та обставина, що транспортний засіб було передано в оренду ТОВ «Глобал Транс 2023» не свідчить про автоматичну зміну належного користувача транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів. 15.04.2025 року від представника Державної служби України з безпеки на транспорті надійшло клопотання про слухання справи без її участі. 15.04.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв`язку із його занятістю у судовому засіданні в Комінтернівському районному суді. Колегія суддів вважає зазначене клопотання представника позивача таким, яке не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. 11.03.2025 року колегією суддів було відкладено судове засідання по даній справі з урахуванням клопотання представника позивача (апелянта), у зв`язку із його занятістю в інших судових процесах (а.с.221). 25.03.2025 року колегією суддів було відкладено судове засідання по даній справі з урахуванням клопотання представника позивача (апелянта), у зв`язку із його знаходженням на санаторно-курортному лікуванні (а.с.242, 245). Неявка представника позивача була визнана судом неповажною. Відповідно до ч. 5 ст. 286 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу (з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності) у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження. Тобто, для даної категорії спорів законодавством передбачений скорочений строк для розгляд справи, в тому числі і в суді апеляційної інстанції. На підставі викладених обставин щодо клопотань представника позивача та процесуальних норм, з урахуванням клопотання представника відповідача та неявки у судове засідання представника позивача (апелянта), колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу автомобіля марки DAF, модель XF 460, державний номерний знак НОМЕР_1 , тип вантажний спеціалізований сідловий тягач (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.03.2024р.). 29.11.2024р. головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Д.І. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ №00003275 від 29.11.2024р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн. Згідно вказаної постанови 28.11.2024р. о 23 год. 24 хв. за адресою Н-11, км 76 + 702, Дніпропетровська область, відповідальна особа допустила рух транспортного засобу DAF XF 460, державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,313% (2,525 т.) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т., відповідальність за що передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП. Не погоджуючись з правомірністю зазначеної постанови ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження позивача про те, що він являється власником транспортного засобу, однак не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Суд зазначив, що передання транспортного засобу в оренду ТОВ «Глобал Транс 2023» на підставі нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів не впливає на статус ОСОБА_1 як відповідальної особи, оскільки в установленому порядку до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомості про належного користувача вказаного транспортного засобу не вносились. Також, суд визнав необґрунтованими посилання позивача на те, що перевезення вантажу здійснювалося не тягачем, який належить позивачу і сам по собі не може перевозити вантажі, а напівпричепом GENERAL TRAILERS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є спеціалізованим напівпричіпом н/пр- контейнеровозом, а тому дозволена фактична маса транспортного засобу становить 44 тони. Суд зазначив, що доопрацьований (обрізаний до висоти 2100 мм, з тентом/без тенту) контейнер типу А-1, як кузов власного виготовлення для перевезення насипних вантажів, не є контейнером, а тому до нього не може застосовуватись гранично допустима фактична маса транспортного засобу більше за 40 тон. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмову в їх задоволенні виходячи з наступного. Відповідно до п.4 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті. Згідно пп.15, 27, 29 п.5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення. Відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Положеннями п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30, встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Відповідно до ч.12 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306. Згідно п.22.1 ПДР маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу. Відповідно до п.22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів на автомобільних дорогах державного значення допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема, фактичної маси: комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тони; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тони. Таким чином, ПДР встановлено заборону перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують хоча б один нормативно-ваговий параметр фактичної маси та/або навантаження на вісь. А відтак, перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі. Частиною 2 статті 132-1 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. В матеріалах справи містяться інформаційна картка габаритно-вагового контролю за постановою серії АВ №00003275 від 29.11.2024р., якою підтверджено фактичну загальну масу транспортного засобу, належного позивачу на момент фіксації порушень, яка складала 47,250 тон, тобто більше за максимально дозволену 40 тон. Апелянт стверджує, що перевезення вантажу здійснювалося автомобілем марки DAF ХF 460 XF, з спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом GENERAL TRAILERS, який є контейнеровозом, у зв`язку з чим максимальне значення загальної маси транспортного засобу для автомобільних доріг державного значення становило 44 тони, а не 40 тон. Колегія суддів вважає необґрунтованими такі посилання апелянта виходячи з наступного. Наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» дано визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів. Також, Наказом №363 наведено визначення вантажного контейнера як одиницю транспортного обладнання багаторазового використання, призначеного для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м і більше). Розрізняють контейнери універсальні, спеціалізовані і контейнери-платформи. Відповідно до п.п. 17.1 - 17.5 Наказу №363 універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян. Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг. Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування. Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м). Крім цього, відповідно до вимог п.17.15 Наказу №363, після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача. Колегією суддів, з матеріалів справи, зокрема, з фотознімків, доданих до оскаржуваної постанови, встановлено, що транспортний засіб (тягач) перевозив контейнер, до конструкції якого внесено зміни - додано тентований верх. Як вбачається з наданої позивачем копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 напівпричіп спеціалізований н/пр-контейнеровоз марки GENERAL TRAILERS, державний номерний знак НОМЕР_2 , переобладнаний у 2020 році для перевезення контейнерів типу 1А або доопрацьований (обрізаний до висоти 2100 мм) контейнер типу А-1, як кузов власного виготовлення для перевезення насипних вантажів, що заборонено для перевезення в універсальних контейнерах. Саме собою зазначення у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 «спеціалізований н/пр контейнеровоз» не є свідченням того, що перевезення вантажу здійснювалось у контейнері. В даному випадку на площадку для перевезення контейнерів установлено кузов із переобладнаних контейнерів (зрізано їх верхню частину та накрито тентом) з метою збільшення ваги перевезення вантажу. Будь-яке маркування відсутнє. Така зміна функціонального призначення контейнеровоза не надає позивачу можливості збільшити норматив навантаження транспортного засобу. Будь-яких доказів щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме змінним кузовом, ідентифікації такого кузова, доказів щодо придбання або використання змінного кузову до суду позивачем не надано. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз, тому фактична маса такого транспортного засобу повинна бути не більше 40 тон. Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.01.2020р. по справі №814/1460/16. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що власником напівпричіпу GENERAL TRAILERS, державний номерний знак НОМЕР_2 , є інша особа, оскільки напівпричіп не є самостійним транспортним засобом, здатним пересуватися без тягача, його функціональна здатність полягає у транспортуванні вантажів разом із тягачем, який забезпечує рух усього транспортного засобу. А відтак, відповідальність за порушення покладається саме на власника транспортного засобу або належного користувача. Що ж до посилань апелянта на те, що в описовій частині спірної постанови не зазначено про напівпричіп та його характеристики, то колегія суддів звертає увагу, що метадані до спірної постанови містять відомості про те, що перевезення здійснювалося тягачем з напівпричіпом, враховано їх характеристики з тим, аби визначити максимально дозволену фактичну масу транспортного засобу. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком №1174, затвердженим постановою КМУ від 27.12.2019р. Відповідно до п.7 Порядку №1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку. Пунктами 11-17 Порядку №1174 визначено, що автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли. Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання. У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021р. №512. Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції №512 передбачено, що уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті. Згідно п.2 Розділу ІІ Інструкції №512 уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі. Пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції №512 передбачено, що під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. Таким чином, враховуючи, що сформована системою в автоматичному режимі постанова виноситься без складання протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачено пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції №512, а також враховуючи, що ні Порядком №1174, а ні Інструкцією №512 не передбачено перед винесенням постанови складення будь-яких інших матеріалів (актів, довідок зважування тощо), можливість перевірити правомірність притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП виникає у уповноваженої на те особи, в тому числі суду, на підставі дослідження інформації від автоматичних пунктів, яка передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. Дослідивши наявну в матеріалах справи інформаційну картку габаритно-вагового контролю стосовно зафіксованої події адміністративного правопорушення, а також безпосередньо зміст спірної постанови колегія суддів доходить висновку, що з них являється за можливе встановити метадані, перелік яких визначено пунктом 15 Порядку №1174. Процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, доступ до чого є абсолютно обмеженим, та вносити/ коригувати або змінювати зміст такої постанови - є неможливим. В спірній постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на осі. Колегія суддів доходить висновку, що зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення. Між тим, Інструкція №512, не містить імперативної вимоги щодо необхідності зазначення в постанові всього обсягу інформації. Порушення, за яке позивача постановою притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексних технічних засобів, які пройшли повірку у встановленому законодавством порядку. Колегією суддів встановлено, що розрахунок % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами здійснено за формулою відповідно до ДСТУ ОІМL R 134-1:2010. Державною службою України з безпеки на транспорті наведено відповідні розрахунки згідно спірної постанови, за наслідками дослідження яких у колегії суддів не виникає сумнівів у їх правильності. Апелянт стверджує, що він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, оскільки належним користувачем транспортного засобу виступає ТОВ «Глобал Транс 2023» на підставі нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів від 28.03.2024р. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань позивача виходячи з наступного. За приписами ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесені відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Тобто, за ч.1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, несе відповідальна особа (особа за якою зареєстровано транспортний засіб) або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Відповідно до статті 279-5 КУпАП, у разі якщо адміністративні правопорушення, у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника. Отже, під час розгляду справи посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів здійснюються уповноваженими посадовими особами Головного сервісного центру МВС. Зокрема, згідно пункту 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 № 779 (надалі - Порядок 779), до ЄДРТЗ вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об`єкти обліку). У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку 779, внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачою тимчасового реєстраційного талона. Оскільки до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не вносились відомості про зміну користувача автомобіля, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача, що у такому випадку адміністративну відповідальність повинна нести фізична особа, за якою зареєстровано транспортні засоби. Стаття 14-3 КУпАП містить два взаємовиключні суб`єкти відповідальності. Сам по собі факт передачі транспортного засобу, без внесення відомостей про це до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, не звільняє власника від відповідальності незалежно від того, з чиєї вини невнесення відповідних відомостей до Реєстру мало місце. Апелянт зазначає, що на виконання вимог ст.14-1 КУпАП, ним надіслано до Державної служби України з безпеки на транспорті повідомлення від 11.12.2024р. про те, що транспортний засіб марки DAF ХF 460 XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом GENERAL TRAILERS, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуває у користуванні ТОВ «Глобал Транс 2023». А відтак, за твердженнями апелянта, на період з`ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення мало бути зупинено до моменту встановлення особи, яка вчинила правопорушення. Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про отримання відповідачем відповідного повідомлення. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2025 року колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 15 квітня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В Лук`янчук