Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/8889/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8889/24 Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту:15.07.2024 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Державна судова адміністрація України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (далі ТУ ДСА), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Державна судова адміністрація України (далі ДСА) про: - визнання протиправними дії ТУ ДСА щодо не виплати їй ОСОБА_1 , заробітної плати за січень та лютий 2024 року; - зобов`язання ТУ ДСА здійснити нарахування та виплату їй ОСОБА_1 , заробітної плати за січень та лютий 2024 року з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що є державним службовцем, секретарем Білозерського районного суду Херсонської області, та з 2023 року перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У зв`язку зі скрутним матеріальним становищем внаслідок військової агресії, за її заявою наказом в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області №01-68/01 від 01 січня 2024 року відпустку для догляду за дитиною перервано. Цим же наказом їй оголошено простій не з вини працівника з 01 січня 2024 року до закінчення дії правового режиму воєнного стану з оплатою праці у розмірі посадового окладу та обов`язкових нарахувань у межах фонду заробітної плати, але не менше мінімальної заробітної плати встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Проте ТУ ДСА не виконано наказ в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області №01-68/01 від 01 січня 2024 року та не виплачено їй заробітну плату за січень та лютий 2024 року, чим порушено її право на отримання заробітної плати в строки передбачені ст. 115 КЗпП України. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що наказом Білозерського районного суду Херсонської області №01-68/01 від 01 січня 2024 року перервано позивачу відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та оголошено їй простій не з вини працівника із оплатою праці. Наказ №01-68/01 від 01 січня 2024 року повернуто відповідачем до суду як такий, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки у ньому містяться протиріччя, а саме: у наказі зазначається про відсутність організаційних і технічних умов для діяльності Білозерського районного суду Херсонської області, при цьому вказано вважати позивачку такою, що приступила до виконання своїх посадових обов`язків. Нормативно-правовими документами не визначено, яким чином можливо приступити працівнику до виконання посадових обов`язків, враховуючи те, що Білозерський районний суд Херсонської області з початку повномасштабного вторгнення РФ не працює. При цьому, механізм щодо переривання відпустки для догляду за дитиною і одночасного переведення працівника у простій - відсутній. У зв`язку з викладеним ТУ ДСА видано наказ №04-05/13 від 31 січня 2024 року про тимчасове призупинення нарахування та виплати зарплати, у якому додатково зазначено, що у разі усунення протиріч і надання обґрунтованого роз`яснення відповідними органами, відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку звітності ТУ ДСА провести позивачці розрахунок та виплатити заробітну плату. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ТУ ДСА, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ДСА про визнання протиправними дій задоволений. Визнані протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період простою за січень та лютий 2024 року. Стягнути з ТУ ДСА за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. В апеляційній скарзі ТУ ДСА ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того факту, що цьому, механізм щодо переривання відпустки для догляду за дитиною і одночасного переведення працівника у простій відсутній. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на правомірність оскаржуваного судового рішення та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТУ ДСА, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. ОСОБА_1 , перебуває на державній службі та з 20 серпня 2021 року працює на посаді секретаря Білозерського районного суду Херсонської області згідно з довідкою за вих. №01-89/2/2024 від 13 березня 2023 року. Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06 червня 2023 року проведено державну реєстрацію народження ІНФОРМАЦІЯ_1 сина позивачки. Сторонами не заперечується, що позивачці з 22 вересня 2023 року по 05 червня 2026 року включно надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Наказом Білозерського районного суду Херсонської області №01-68/01 від 01 січня 2024 року позивача за її заявою перервано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вирішено вважати її такою, що приступила до виконання своїх посадових обов`язків з 01 січня 2024 року. Також наказом позивачці з 01 січня 2024 року до закінчення дії правового режиму воєнного стану оголошено простій не з вини працівника, з оплатою у розмірі посадового окладу та обов`язкових нарахувань у межах фонду заробітної плати, але не менше мінімальної заробітної плати встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік. Копію наказу вирішено надіслати до відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА для проведення відповідних нарахувань. У зв`язку з невиконанням ТУ ДСА наказу №01-68/01 від 01 січня 2024 року та невиплатою їй заробітної плати за січень та лютий 2024 року вона звернулась до відповідача із заявою від 28 лютого 2024 року, у якій просила повідомити причини невиплати заробітної плати за січень та лютий 2024 року та усунути порушення вимог трудового законодавства щодо строків виплати заробітної плати. За результатом розгляду заяви ТУ ДСА листом від 05 березня 2024 року №04-429/24 повідомило, що листом начальника ТУ ДСА від 29 січня 2024 року на адресу в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області було повернуто наказ №1-68/01 від 01 січня 2024 року без виконання, оскільки останній не відповідає вимогам законодавства. Так в преамбулі наказу зазначається про відсутність організаційних і технічних умов для діяльності Білозерського районного суду Херсонської області, а в резолютивній частині зазначено, що працівника вважати таким, що приступив до виконання своїх посадових обов`язків, що є протиріччям. Не погодившись із невиплатою заробітної плати за січень та лютий 2024 року, позивачка звернулась до суду з цим позовом. Після відкриття провадження по справі в суді першої інстанції 08 травня 2024 року позивачці виплачено заробітну плату за січень-квітень 2024 року у розмірі 23586,50 грн, що підтверджується платіжною відомістю зарплати від 08 травня 2024 року №26 та довідкою про доходи позивача від 10 травня 2024 року. Також згідно з платіжною відомістю ТУ ДСА №29 від 18 червня 2024 року позивачці виплачено компенсацію за затримку виплати заробітної плати за січень-квітень 2024 року у розмірі 102,83 грн. У зв`язку з виплатою позивачці заробітної плати за січень-лютий 2024 року, ухвалою суду від 28 травня 2024 року на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України закрито провадження по справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання ТУ ДСА здійснити нарахування та виплату позивачу заробітної плати за січень та лютий 2024 року з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів, продовжено розгляд справи в частині решти позовних вимог про визнання протиправними дій ТУ ДСА. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що секретарю Білозерського районного суду Херсонської області Хатункіній А.С. наказом Білозерського районного суду Херсонської області №01-68/01 від 01 січня 2024 року оголошено простій з 01 січня 2024 року не з її вини, позивачка мала право на оплату невідпрацьованого часу простою, при реалізації свого права на переривання відпустки для догляду за дитиною. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 8, 19, 43 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 50, 151, 154 Закону України "Про державну службу", ст.ст. 115, 179 КЗпП України, ст. 20 Закону України "Про відпустки". Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) визначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Згідно з ч.1, 6 ст.155 Закону №1402-VIII організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі Закон №889-VIII) держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Статтями 151, 154 Закону №1402-VIII передбачено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління. Територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України. Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідачем ТУ ДСА заробітна плата за січень-лютий 2024 року виплачена позивачу у травні 2024 року. В обґрунтування невиконання наказу Білозерського районного суду Херсонської області №01-68/01 від 01 січня 2024 року відповідачем зазначається наявність у наказі протиріч, оскільки держслужбовець приступив до виконання посадових обов`язків за відсутності організаційних і технічних умов для діяльності суду. При цьому відсутній правовий механізм врегулювання оплати праці держслужбовцю за вказаних обставин. Частиною 4 статті 5 Закону №889-VIII передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Згідно з ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до ст.179 КЗпП України за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Так згідно з ст. 18 Закону України "Про відпустки" після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно з ч.3 ст.20 Закону України "Про відпустки" відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері, батька або осіб, зазначених у ч.3 ст.18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформлюється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Таким чином, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за бажанням одному з батьків. Це в свою чергу означає, що матір або батько самостійно вирішує брати відпустку чи ні, брати на максимальний строк або інший термін в межах максимального, а також переривати її в будь-який час. Отже право позивача вирішувати скільки перебувати у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і коли її перервати не може бути обмежене відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи. Відповідно до ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується (ст.113 КЗпП України). Таким чином, оплата праці за час простою не з вини працівника належить до державних гарантій в оплаті праці. З урахуванням того, що секретарю Білозерського районного суду Херсонської області Хатункіній А.С. наказом Білозерського районного суду Херсонської області №01-68/01 від 01 січня 2024 року оголошено простій з 01 січня 2024 року не з її вини, позивачка мала право на оплату невідпрацьованого часу простою, при реалізації свого права на переривання відпустки для догляду за дитиною. Колегія суддів не приймає доводи апелянта про наявність у наказі Білозерського районного суду Херсонської області №01-68/01 від 01 січня 2024 року протиріч як підставу для його невиконання відповідачем, оскільки вказаний наказ є діючим та у судовому порядку ТУ ДСА не оскаржувався. Колегія суддів зауважує, що невиплата заробітної плати із посиланням на відсутність механізму оплати держслужбовцю часу простою у разі переривання відпустки є протиправною, оскільки право на таку державну гарантію не може залежати від механізму його реалізації, враховуючи наступне. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24 липня 2014 року у справі "Будченко проти України" (заява №38677/06) дійшов висновків, що якщо відповідне національне законодавство, яке давало особі право на певне майно (майнові права) та згідно з яким мав бути запроваджений відповідний механізм упродовж певного (короткого) строку, але не був запроваджений чи запроваджений після спливу якогось проміжку часу, то в такому разі незапровадження механізму є порушенням (за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що ТУ ДСА протиправно не виплачено позивачу заробітну плату за січень та лютий 2024 року. Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Стосовно клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи, колегія суддів зазначає таке. Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову. На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи представником позивача надані копії договору про надання правової допомоги №3/24/3 від 05 березня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Строіловим С.О., Додаткової угоди №1 від 05 березня 2024 року та Акту виконаних робіт (наданих послуг). Згідно з п.1.1 договору про надання правової допомоги №3/24/3 від 05 березня 2024 року адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати необхідні для виконання його доручень у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі. Розмір винагороди адвоката за надання правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додаткових угодах до цього договору (п.4.2 договору №3/24/3 від 05 березня 2024 року). Також 05 березня 2024 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №3/24/3 від 05 березня 2024 року, п.2 якої встановлено, що сторони домовились, що вартість винагороди (гонорару) адвоката за надання клієнту правничої допомоги за 1 год роботи адвоката становить 1 000 грн. Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) сторонами погоджено, що гонорар адвоката складає в загальному розмірі 3 000 грн. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послу. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. На підставі вищезазначеного, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 1 000 грн, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 26283946; 73003, Україна, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Перекопська, будинок, 5) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати на стадії апеляційного розгляду справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу, розміром 1 000 (одна тисяча) гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 14 квітня 2025 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.