Постанова 4856 № 240/15252/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/15252/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько Оксана Григорівна Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 11 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головног управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо визначення підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон № 796-XII) у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно з частиною другою статті 8 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024" (Закон № 3460-IX); - та зобов`язати відповідача поновити з 01 березня 2024 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам взятим, як величини оплати праці, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на момент набрання чинності Законом № 3460-IX незмінними є спеціальні положення законодавства, при реалізації яких нарахування та виплата підвищення до пенсії має проводитись з розрахунку мінімальної заробітної плати як розрахункової величини оплати праці, визначеної Законом № 3460-IX з 01 січня 2024 року. Натомість новий вид мінімальної заробітної плати, як величина для обчислення виплат за рішеннями суду, не може порушувати набуте до запровадження цієї норми право, а відтак не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 240/1134/22, яке набрало законної сили 08 липня 2022 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 січня 2022 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. На виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено перерахунок підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат. 3 01 січня 2024 року при перерахунку пенсії відповідачем для обчислення підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), визначеному судовим рішенням, застосовано розмір мінімальної заробітної плати, визначений у частині другій статті 8 Закону № 3460-IX - як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду - 1600 грн, в той час як за грудень 2023 року відповідач виплатив позивачу вказане підвищення, застосувавши розмір мінімальної заробітної плати 6700 грн (6700 грн х 2 = 13400 грн). Позивач не погодився із проведеним відповідачем розрахунком розміру підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ з 01.01.2024, а тому звернувся до суду Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунковою величиною для обчислення підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ з 01.01.2024 є сума, а не розмір мінімальної заробітної плати, визначений станом на 01.01.2024. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Стаття 382 КАС України визначає спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо. Згідно із ч.1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Належним способом захисту порушеного права позивача не може бути звернення до суду з новим позовом, адже це зумовлювало б розгляд судом тих самих вимог, які вже вирішені за результатами розгляду спору між тими самими позивачем і відповідачем з урахуванням тих же обставин. За вказаних умов має місце повторне пред`явлення позову між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав. Визначаючись чи утворюють заявлені позивачем вимоги у цій справі виникнення нового публічно-правового спору суд, насамперед, враховує: тотожність спору, що передбачає неодмінний збіг усіх елементів і за суб`єктним, і за об`єктним складом - сторін, предмета і підстав; прийняття у справі за ідентичним позовом остаточного судового рішення, що набрало законної сили. У разі ж зміни принаймні однієї з наведених складових, зокрема предмета або підстав, спір не може вважатися тотожним. За своєю правовою природою предмет позову становить вимогу до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставою позову є обставини, якими позивач мотивує вимоги щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів. У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 Верховний Суд визначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Касаційний суд акцентував увагу на вирішальному значенні для встановлення тотожності підстав позову кола обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Як вірно зауважив суд першої інстанції, підставами вже вирішених судом вимог позивача у справі № 240/1134/22 не було застосування відповідачем до спірних відносин норми частини другої статті 8 Закону № 3460-IX, тож правовідносини у межах спору щодо права позивача на доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ на рівні двох мінімальних заробітних плат за праворегулювання, застосованого судом у справі № 240/1134/22 при ухваленні рішення, вичерпались зі зміною законодавчого регулювання цього спору в частині, зокрема, порядку визначення розміру доплати. До появи нового правового регулювання, що зумовило звернення позивача до суду з цим позовом утворюючи нову підставу норма частини другої статті 8 Закону № 3460-IX, правозастосування щодо доплати на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ обумовлювалось нормами, чинними на час виникнення спору і вирішення справи у суді. Тобто, встановлення законодавцем нових правил щодо виплати (порядку визначення) цієї доплати, дає підстави для висновку про утворення й нових підстав для спору щодо порядку нарахування суми доплати, а відтак виникнення нового спору у площині публічно-правових відносин між їх учасниками пенсіонером та органом Пенсійного Фонду. Позивач, вважаючи, що застосуванням у 2024 році до розрахунку щомісячного підвищення до пенсії розмір 1600 грн після перерахунку пенсії на виконання рішення суду, відповідач порушив його права і законні інтереси вже іншими діями, правомірність яких не була предметом перевірки суду у справі № 240/1134/22, оскаржив їх до суду у цій справі. Предметом позовних вимог у справі № 240/1134/22 була протиправність дій пенсійного органу щодо ненарахування та невиплати позивачу з 01.01.2022 підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), а у цій справі - протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині застосування розміру щомісячної доплати до пенсії позивачу, визначеною статтею 39 Закону № 796-ХІІ - 1600 грн, після її перерахунку у 2024 році в частині визначення величини мінімальної заробітної плати для обчислення виплат по судовим рішенням, на рівні 1600 грн відповідно до частини другої статті 8 Закону № 3460-IX. Відтак, спір у цій справі щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ хоч і виник після набрання законної сили рішення в адміністративній справі № 240/1134/22 і його виконання, проте підставою виникнення цього спору слугували окремі дії відповідача, а саме перерахунок щомісячної доплати до пенсії у 2024 році, які ще не підлягали оцінці в суді, а тому у цьому випадку унеможливлюється застосування норм статей 382, 383 КАС України. У цій справі підставою заявленого позову є застосування відповідачем нової правової норми, оцінку обґрунтованості й належності застосування якої не було надано судом у межах вирішення спору про право позивача на доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ у межах справи № 240/1134/22. Відносини у справі № 240/1134/22 не охоплюються спірними відносинами, які стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом, а стосуються уже іншого спору у вигляді незгоди позивача при виплаті йому доплати згідно зі статтею 39 Закону № 796-ХІІ у розмірі, що встановлений частиною другою статті 8 Закону № 3460-IX. Сформульоване правило у частині другій статті 8 Закону № 3460-IX щодо застосування встановленої розрахункової величини "для виконання судових рішень" не дає підстав вважати що спір виник у порядку виконання судового рішення, оскільки під час розгляду заяв у порядку статей 382, 383 КАС України суд не вправі надавати оцінку застосуванню нової норми, яка не була предметом тлумачення та застосування у межах попередньо вирішеного спору. Натомість спірні правовідносини щодо обґрунтованості нового правозастосування мають складати предмет нового судового контролю та перевірки. Системний аналіз наведених правових норм і судової практики дає підстави для висновку, що сам по собі певний зв`язок незаконних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень з виконання раніше ухваленого судом рішення не завжди свідчить про застосовність до спірних правовідносин встановленої статтею 383 КАС України процедури контролю за виконанням судових актів. За означеною процедурою можуть бути визнанні протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача лише з тих питань, обов`язок розв`язання яких у визначений спосіб прямо й безпосередньо покладено на нього судом. Якщо ж порушення прав і законних інтересів особи допущено суб`єктом владних повноважень при розгляді інших питань, що не охоплюються висновками ухваленого судом рішення, і відповідні рішення, дії чи бездіяльність раніше не були предметом судового оскарження і, як наслідок, судової перевірки, як і застосування нового нормативно-правового акта суб`єктом владних повноважень при виконанні владних управлінських функцій не було предметом судового контролю й оцінки у межах вже вирішеного спору, належним способом захисту порушеного права є пред`явлення нового позову. Встановлено, що на виконання вказаного судового рішення у справі № 240/1134/22 відповідач з 01 січня 2024 року нараховує та виплачує позивачу пенсію із врахуванням статті 39 Закону № 796-XII з розрахунку розміру двох мінімальних заробітних плат, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на підставі статті 8 Закону № 3460-ІХ, розмір доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII визначено на рівні 3200 грн. Рішення суду у справі № 240/1134/22 не містить чіткої вказівки щодо розміру доплати на кожен рік, допоки право на таку виплату не перестане існувати. Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 240/4937/18 зазначила, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ. При цьому, Законом № 3460-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати: у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 42,6 гривні, з 1 квітня - 48 гривень. Законом № 3460-IX також визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень. Тому нарахування доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону № 796-ХІІ здійснюється у такому порядку: до 31 грудня 2023 року (включно) у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розміри яких установлені Законами про Державний бюджет України на відповідні роки; з 01 січня 2024 року у розмірі двох мінімальних заробітних плат 3200 грн (1600 х 2). Так, із 17 липня 2018 року відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року в частині, яка не змінена Законом України "Про внесення зміни до Закону № 796-ХІІ". Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року (а саме: в редакції від 09 липня 2007 року), була викладена так: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України". Отже, норма статті 39 Закону № 796-ХІІ встановлює лише вид розрахункової величини: мінімальна заробітна плата. Натомість розмір мінімальної заробітної плати визначається шляхом прийняття Законів Про Державний бюджет на відповідні роки. Законом № 3460-IX визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн. Відповідно до статті 71 Закону № 796-ХІІ, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Законом № 3460-IX жодним чином не призупинялася дія статті 39 Закону № 796-ХІІ; Законом № 3460-IX не вносилися зміни до статті 39 Закону № 796-ХІІ; норма статті 39 Закону № 796-ХІІ встановлює лише вид розрахункової величини; а розмір розрахункової величини встановлений з 01 січня 2024 року саме Законом № 3460-IX. Згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року № 21-239а11, від 19 березня 2013 року № 21-53а13, від 05 листопада 2013 року № 21-293а13, від 07 липня 2014 року № 21-222014), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом та ним підтримано у постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 620/2928/20, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Отже, відповідач зобов`язаний виплачувати суми пенсії, визначені у судовому рішенні, до того часу, поки не зміниться відповідне законодавство, на підставі якого суд прийняв своє рішення. Таким чином, відповідачем не допущено протиправних дій та порушення прав позивача при виплаті підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, визначених Законом № 3460-IX із застосуванням визначеної у частині другій статті 8 цього Закону розрахункової величини. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.