Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/16965/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/16965/24 Перша інстанція: суддя Хурса О. О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 30 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу у період з 01.08.2022 по 04.09.2023 грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. відповідно до довідки про безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №13/25т від 30.07.2022), щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 11.02.2023, тобто по день виключення зі списків військової частини; щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 (тридцять тисяч) щомісячно за період перебування на лікуванні з 01.09.2022 по 31.09.2022 та по 30000 (тридцять тисяч) щомісячно за період з 01.12.2022 по 11.02.2023, а саме по день виключення зі списків військової частини; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати позивачу, у період з 01.08.2022 по 31.09.2023 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. відповідно до довідки про безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №41/2/1221 від), грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 11.02.2023, тобто по день виключення зі списків військової частини, додаткової винагороди у розмірі 30000 (тридцять тисяч) за період перебування на лікуванні з 01.09.2022 по 31.09.2022 та по 30000 (тридцять тисяч) щомісячно за період з 01.12.2022 по 11.02.2023, а саме по день виключення зі списків військової частини, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 скасувати пункт 3 результативної частини наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 04.01.2023 №11 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, як таке що не відповідає дійсності та застосоване з порушенням термінів проведення службового розслідування та який не було доведено до відома відповідно до правил проведення службового розслідування. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач протиправно не виплатив йому додаткову винагороду за спірні періоди. Так, ОСОБА_1 вказав, що під час виконання бойового завдання отримав контузію, у зв`язку із чим потребував лікування. В період перебування на лікуванні відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 233 від 05.09.2022 ОСОБА_1 визнано таким, що 05.09.2022 самовільно залишив військову частину, знятий з усіх видів забезпечення. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування за фактом дезертирства з району виконання бойових завдань стрілецького батальйону» № 11 від 07.01.2023 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани. Позивач вважає результати службового розслідування протиправними оскільки, оскільки дисциплінарне стягнення застосовано з порушенням строків проведення службового розслідування. Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що з довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що в березні 2023 року позивачу здійснено перерахування коштів у сумі 110 256,45 грн та в червні 2024 року здійснено доплату додаткової винагороди в сумі 60 000 грн, а тому виплата коштів здійснена у повному розмірі. Відповідач наголосив, що відповідно наказу командира по стройовій частині № 226 від 29.08.2022 позивач самовільно залишив військову частину, а 30.08.2022 звернувся до КНП «Баштанська Багатопрофільна лікарня» до лікаря офтальмолога, де йому встановлено діагноз Ангіопатія сіткова, Диструкція. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2023 № 11 «Про результати службового розслідування за фактом дезертирства з району виконання бойових завдань стрілецького батальйону» в частині, що стосується ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 20.08.2022 по 28.08.2022, з урахуванням фактично виплачених сум. Зобов`язано військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 20.08.2022 по 28.08.2022, з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що кошти у розмірі 110 000 грн, які відповідач зазначає, що виплатив, на рахунок позивача не надходили. Крім того, суд першої інстанції помилково розглядав період невиплати грошового забезпечення, оскільки спірний період щодо невиплати грошового забезпечення позивач визначав з 01.08.2022 по 04.09.2022 додаткової винагороди 100 000 грн, а за період з 01.08.2022 по 11.02.2023 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, зокрема, за період перебування на лікуванні. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді «стрілець помічник гранатометника» та є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 29.02.2024 (а.с. 14). Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом дезертирства з району виконання бойових завдань стрілецького батальйону» № 11 від 07.01.2023 за порушення статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось у неналежному виконанні обов`язків військової служби в умовах воєнного стану на території України, відповідно до пункту «в» статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, керуючись положеннями статті 55 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, матроса ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення - «Сувора догана». Пунктом 4 цього наказу наказано помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби відповідно до абзацу 14 пункту 2, пункту 14 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, здійснити перерахунок та виплату матросу ОСОБА_1 , стрільцю - помічнику гранатометника стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 грошового забезпечення, належного до виплати у період з вересня 2022 року по листопад 2022 року включно та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, відповідно до вимог окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29, за вересень 2022 - листопад 2022 року в повному обсязі. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2024 № 41/2/1221 позивач з 20.08.2022 по 28.08.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Лозове Херсонської області на підставі витягу із журналу бойових дій № 13/25т від 30.07.2022. При цьому, інших доказів безпосередньої участі позивача в інші періоди у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в матеріалах справи відсутні. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що після дати виключення зі списків особового складу (11.02.2023) відповідач не мав правових підстав для нарахування і виплати грошового забезпечення позивачу. Вимоги щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення позивачу у період з 01.08.2022 по 04.09.2023 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наданими відповідачем довідками про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення. Підстав для виплати додаткової винагороди з 01.12.2022 по 11.02.2023 в розмірі 30000,00 грн судом не встановлено, оскільки позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань. Суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає нарахування і виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн за період перебування на лікуванні як просить позивач, у зв`язку з чим, суд сприймає дані вимоги позивача як вимоги щодо нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000,00 грн (не 30000 грн.) на місяць за період перебування на лікуванні, однак відповідні обставини, які би надавали право на нарахування позивачу такої виплати відсутні. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. За приписами ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Указами Президента України від 24.03.2022 № 64/2022 та № 69/2022 на території України введено воєнний стан та оголошена загальна мобілізація. У зв`язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 Президентом України видано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». 28 лютого 2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Відповідно до п.1 постанови № 168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Крім того, п.1 постанови № 168 з 01.04.2022 року (застосовується з 24.02.2022) доповнено наступними абзацами, а саме: відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн щомісячно за період з 01.08.2022 по 31.09.2022, відповідно до довідки про безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією, № 41/2/1221, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та Окремого доручення Міністра оборони України №912/в/29, питання виплати додаткової грошової винагороди залежить від визначення відповідними командирами факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Зазначене визначення повинно бути відповідним чином оформлено належними документами: рапортами командира підрозділу, журналом бойових дій, бойовим наказом (бойовим розпорядженням). Ніким іншим, окрім командування відповідної військової частини, питання безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, підтверджено бути не може. Підставою для виплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини. З матеріалів справи вбачається, що довідкою ВЧ НОМЕР_1 № 41/2/1221, на яку посилається позивач, підтверджено його участь у бойових діях в с.Лозове Херсонської області у період з 20.08.2022 року по 28.08.2022 року. Дана довідка видана на підставі витягу з журналу бойових дій №13/25т від 30.07.2022 року. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2022 року позивач звернувся до КНП «Баштанська багатопрофільна лікарня», а з 05 вересня 2022 року перебував на лікуванні Одеському обласному медичному центрі психічного здоров`я (а.с.16-18, 25). Викладене підтверджує, що у період, не охоплений у довідці про участь у бойових діях, позивач фактично не міг приймати участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, оскільки перебував на лікуванні. Враховуючи, що додаткова винагорода збільшена до 100 000 гривень в розрахунку на місяць виплачується пропорційно часу участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, щодо задоволення позовних вимог в цій частині пропорційно, за період зазначений у довідці ВЧ НОМЕР_1 № 41/2/1221. Щодо виплати додаткової грошової винагороди за час перебування на лікуванні, судова колегія зазначає наступне. Відповідно приписів постанови № 168, додаткова винагорода, збільшена до 100000 гривень, виплачується у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. В матеріалах справи, зокрема в постанові ВЛК (свідоцтві про хворобу) та виписці епікризу відсутні докази того, що під час проходження служби позивач отримав поранення зі встановленим ступенем тяжке, а тому відсутні підстави для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн за час лікування. Крім того, отримання такого поранення саме під час проходження служби повинно підтверджуватись довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка у позивача відсутня. Натомість у висновку ВЛК наявний запис про те, що захворювання позивача пов`язане з проходженням військової служби, а саме посттравматичний стресовий розлад. Щодо виплати за цей період додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн пропорційно, судова колегія зазначає, відповідно приписів п.1 постанови № 168 у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, додаткова допомога у розмірі 30 000 грн виплачувалась пропорційно часу несення служби. З матеріалів справи вбачається, що позивач 29.08.2022 року покинув військову частину, в яку повернувся 05 вересня 2022 року та з того ж дня перебував на лікуванні (накази ВЧ НОМЕР_1 від 29.08.2022 року № 226, від 05.09.2022 № 233). Враховуючи, що у період з 01 вересня 2022 року позивач фактично не ніс служби, відсутні підстави для виплати йому додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн пропорційно часу несення служби. Разом з тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що за період з 05 вересня 2022 року по 11 лютого 2023 року позивачу не нараховувалось грошове забезпечення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що грошове забезпечення не виплачувалось у зв`язку із тим, що позивач самовільно залишив військову частину. Судова колегія наголошує, що з матеріалів справи вбачається факт перебування позивача у спірний період на лікуванні, про що завчасно повідомлялась військова частина. Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 7 від 07.01.2023 року скасувано пункт 2.2.4. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.09.2022 № 233 про самовільне залишення військової частини позивачем, що додатково підтверджує право позивача на нарахування грошового забезпечення за час лікування. Відповідно до п.9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Військовослужбовцям строкової військової служби, які перебувають у відрядженнях, відпустках і на лікуванні в лікарняних закладах, грошове забезпечення виплачується за весь період перебування у відрядженнях, відпустках і на лікуванні. Зі свідоцтва про хворобу вбачається, що 20 грудня 2022 року ВЛК зробило висновок про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, однак звільнений позивач зі служби лише 11 лютого 2023 року (а.с.16-18). Отже, за час перебування позивача на лікуванні з 05 вересня 2022 року по 11 лютого 2023 року позивач мав право на нарахування грошового забезпечення, як такий, що перебуває на лікуванні, що підтверджується висновком ВЛК. Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Щодо доводів апелянта, що за серпень 2022 року його грошове забезпечення повинно нараховуватись з 01 числа, а не з 14, оскільки в розташування частини з навчання у АДРЕСА_1 позивач прибув раніше, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.07.2022 року №185 позивач направлений у відрядження до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 : 20 липня 2022 року. Згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 216 від 19.08.2022 року вважати таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків з відрядження з військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 матрос ОСОБА_1 . Доказів скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 216 від 19.08.2022 року позивачем не надано, даний наказ є чинним, а отже підстави для виплати грошового забезпечення за період несення служби у ВЧ НОМЕР_1 з 01.08.2022 по 13.08.2022 року у відповідача відсутні. Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення за період з 05 вересня 2022 року по 11 лютого 2023 року, з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 04 липня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 в частині виплати грошового забезпечення за період з грошового забезпечення за період з 05.09.2022 по 11.02.2023 та зобов`язання виплатити грошове забезпечення. Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05 вересня 2022 року по 11 лютого 2023 року. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, з 05 вересня 2022 року по 11 лютого 2023 року, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко