Постанова 4851 № 520/32249/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2025 р. Справа № 520/32249/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.01.25 по справі № 520/32249/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 в якій просив суд : визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 в розмірі 2 102.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 31.12.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 в розмірі 2 270.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2022 по 24.12.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 в розмірі 2 481.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 29.01.2020 по 31.12.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 в розмірі 2 102.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2021 по 31.12.2021 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 в розмірі 2 270.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2022 по 24.12.2022 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 в розмірі 2 481.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (отриманих ним у 2020, 2021, 2022 році грошової допомоги на оздоровлення та отриманої ним у 2021, 2022 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням перерахованого грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022 роки; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 з 29.01.2020 по день виплати позивачу перерахованого грошового забезпечення (доходу) за період з 29.01.2020 по 24.12.2022 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження по справі за позовом ОСОБА_1 . Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин. На виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 про залишення позовної заяви без руху, позивачем надано клопотання про поновлення строків звернення до суду. В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 його не було письмово повідомлено про нараховані та виплачені суми із зазначенням кожного виду оплати як того вимагають ст.ст. 47, 116 КЗпП України. Лише в жовтні 2024 з листа відповідача, який додано до матеріалів позовної заяви та описано у позові, позивачу стало відомо, що військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалось нарахування та виплати грошового забезпечення з порушенням вимог законодавства. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду. Визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду в частині визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 24.12.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 в розмірі 2 481.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити з 19.07.2022 по 24.12.2022 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 в розмірі 2 481.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 з 29.01.2020 по день виплати позивачу перерахованого грошового забезпечення (доходу) за період з 19.07.2022 по 24.12.2022 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Позовну заяву ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 24.12.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 в розмірі 2 481.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити з 19.07.2022 по 24.12.2022 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 в розмірі 2 481.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 з 29.01.2020 по день виплати позивачу перерахованого грошового забезпечення (доходу) за період з 19.07.2022 по 24.12.2022 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - залишено без розгляду. Продовжено розгляд справи в частині позовних вимог про: - про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 в розмірі 2 102.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». - про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 31.12.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 в розмірі 2 270.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». - про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2022 по 18.07.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 в розмірі 2 481.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік». - про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити з 29.01.2020 по 31.12.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 в розмірі 2 102.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. - про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2021 по 31.12.2021 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 в розмірі 2 270.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. - про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2022 по 18.07.2022 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 в розмірі 2 481.00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. - про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 отриманих ним у 2020, 2021, 2022 році грошової допомоги на оздоровлення та отриманої ним у 2021, 2022 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із урахуванням перерахованого грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022. - про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 з 29.01.2020 по день виплати позивачу перерахованого грошового забезпечення (доходу) за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Повертаючи адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині правовідносин у період з 19.07.2022 по 24.12.2022 - без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини у період з 29.01.2020 по 18.07.2022 виникли до набрання чинності нової редакції положень статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), тому до них не підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, а є необмежений. Між тим, спірні правовідносини у період з 19.07.2022 по 24.12.2022 виникли уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду у період з 19.07.2022 по 24.12.2022. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким продовжити розгляд справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перекладання відповідальності із роботодавця на робітника за неповідомлення про виплачену заробітну плату є неприпустимим. Обов`язок письмового повідомлення про нараховане та виплачене грошове забезпечення (заробітну плату) з розшифровкою по видах із зазначенням конкретних сум, покладається безпосередньо на роботодавця. Також зазначає, що за час проходження військової служби, в силу ряду причин (проходження військової служби), позивач не цікавився розміром свого грошового забезпечення, а відповідач, в свою чергу, маючи прямий обов`язок по здійсненню правильного нарахування, виплати грошового забезпечення та доведення розшифровки відповідних виплачених сум не вчиняв таких дій. Вказує, що фактично, дізнався про порушення своїх прав з листа відповідача отриманого в жовтні. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами. Приписами частин 3 і 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частинами третьою і четвертою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали (ч. 13 ст. 171 КАС України). Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зробила висновок, що у взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб`єкта приватного права. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 01.10.2024 у справі № 620/14688/23 Частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції : «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Тобто до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Колегія суддів зазначає, що у рішенні від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду виклав наступну правову позицію : «Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022 та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»)». Як вбачається з висновків викладених Верховним Судом в постанові від 21.01.2025 у справі № 580/8244/23 позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів, чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зробила висновок, що : строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи. Так, позивач оскаржує бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування йому грошового забезпечення з 29.01.2020 по 24.12.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а також грошової допомоги на оздоровлення та отриманої ним у 2021, 2022 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 з 29.01.2020 по день виплати позивачу перерахованого грошового забезпечення (доходу) за період з 29.01.2020 по 24.12.2022. Отже, спірні правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами, виникли у період з 29.01.2020 по 24.12.2022. Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 06.06.2009 по 24.12.2022 про що зазначає у позовній заяві. Разом із тим, звернувся до суду з даною позовною заявою 22.11.2024 через систему «Електронний суд», тобто зі значним пропуском тримісячного строку. Колегія суддів звертає увагу на те, що спірні правовідносини у період з 29.01.2020 по 18.07.2022 виникли до набрання чинності нової редакції положень статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), тому до них не підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, а є необмежений. Між тим, спірні правовідносини у період з 19.07.2022 по 24.12.2022 виникли уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення. Отже, позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду у період з 19.07.2022 по 24.12.2022. Щодо наведених позивачем в клопотанні про поновлення строку обґрунтувань, а саме, що при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивача не було письмово повідомлено про нараховані та виплачені суми із зазначенням кожного виду оплати як того вимагають ст.ст. 47, 116 КЗпП України та лише в жовтні 2024 з листа відповідача, який додано до матеріалів позовної заяви та описано у позові, позивачу стало відомо, що військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалось нарахування та виплати грошового забезпечення з порушенням вимог законодавства, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 8 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 №

260. Зареєстрованого в Мінюсті України 26.06.2018 за № 745/32197, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується : щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю. Колегія суддів вказує, що грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав саме з моменту отримання відповідної виплати, а не з моменту звільнення чи отримання письмового повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому при звільненні. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву. Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, від 07.02.2022 у справі № 420/7697/21. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії). Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог ОСОБА_1 , що стосуються періоду з 19.07.2022 по 24.12.2022 та залишення позовної заяви без розгляду в цій частині. Колегія суддів, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті останньої, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 по справі № 520/32249/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова