Постанова Полтавський апеляційний суд № 536/2172/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/2172/24 Номер провадження 33/814/377/25Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2025 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І., За участю секретаря Дороженка Р.Г., Захисника-адвоката ГорбенкаП.В. розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою захисника Горбенка Павла Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 січня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 січня 2025 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Згідно з постановою судді, 17 серпня 2024 року о 18:48 год. на 245км + 800м автодороги Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя, с. Камяні Потоки, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Горбенко П.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях водія, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП Зокрема вказує на існування первісного спілкування водія з працівниками поліції, яке не було ними зафіксовано на бодікамеру, під час якого останні повідомили про відсутність в них Драгеру та небажання їхати до закладу охорони здоров`я. Звертає увагу, що водій не відмовлявся від проходження огляду. Вважає, що долучені відеозаписи та надані в судовому засіданні пояснення поліцейських є суперечливими, не узгодженими між собою, що виключає їх як належні та допустимі докази по справі Одночасно в апеляційній скарзі, захисником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження як пропущеного з поважних причин, оскільки копію повного судового рішення від 22 січня 2025 року ним отримано в електронному кабінеті лише 27 січня 2025 року, після чого було подано апеляційну скаргу. Перевіривши доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження приходжу до висновку, що останні заслуговують на увагу, а строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню як пропущений з поважних причин. Так, матеріалами справи доводиться, що в судовому засіданні 22.01.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст якої було виготовлено 27.01.2025 та надіслано захиснику Горбенку П.В. в його електронний кабінет 27.01.2025. Згідно довідки про доставку електронного документу постанова доставлена 27.01.2025, після чого захисником в системі «Електронний суд» 07.02.2025 була подана апеляційна скарга. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі. Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП. Зокрема такими доказами є: протокол серії ААД №679970, складений 17.08.2024 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, із внесенням запису про передачу транспортного засобу ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_1 , акт огляду на стан сп`яніння, направлення на огляд до КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, записи з бодікамер працівників поліції та відеореєстратора службового авто, розписка ОСОБА_2 щодо взяття під власну відповідальність ТЗ ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 . Зазначені докази містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення та не були спростовані захисником під час апеляційного розгляду. Відхиляючи доводи апеляційної скарги необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не спростовують висновків районного суду та не містять підстав, які виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Так, за нормативним визначенням ст.130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є зокрема свідома відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Як вбачається з запису відеореєстратора, автомобіль ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 о 18:48 год. було зупинено поза межами населеного пункту в зв`язку з керуванням без ввімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту. В подальшому, з відеозапису з боді камери працівника поліції вбачається, що підійшовши до авто, поліцейський повідомляє водію про причини зупинки та здійснює перевірку документів. Під час спілкування, поліцейський запитує про вживання водієм алкогольних напоїв, оскільки наявні ознаки сп`яніння, на що останній відповідає так, вживав 3-4 дні тому. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці чи в закладі охорони здоров`я, водій ОСОБА_1 категорично відповідає «Ні, відмовляюся.» (18:52 год.). На роз`яснення працівника поліції про наслідки відмови від проходження огляду, а саме складання протоколу за ст.130 КУпАП, водій відповів «Так». Відмова водія від проходження огляду стала підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не заперечуючи факт керування водієм ТЗ з ознаками алкогольного сп`яніння, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до власної інтерпретації перебігу події, а саме відсутності фіксації первинної зупинки, яка не зафіксована на боді камеру, під час якої ніби-то водію було повідомлено про відсутність приладу Драгер, небажання доставити водія до закладу охорони здоров`я та здійснення в цей час працівниками поліції огляду автомобіля. Захист вважає, що дії працівників поліції в час коли була ввімкнута бодікамера були спрямовані на здійснення психологічного тиску на водія, під впливом якого він, коли вже запрацювала службова відеокамера, повідомив про свою відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Відхиляючи вказані доводи апеляційний суд приходить до наступних висновків. Як зазначалося вище, відеореєстратором службового автомобіля, що припаркований на узбіччі дороги, зафіксовано час о 18:48:57 год. коли рухався, а потім зупинився автомобіль ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 . В подальшому, відеозапис проводиться на боді камеру працівника поліції, який направляється до автомобіля за кермом якого перебуває ОСОБА_1 , та розпочинається такий запис о 18:50:43 год. Надаючи оцінку фіксації хронології подій від зупинка автомобіля та спілкування з водієм, записи службової нагрудної камери є безперервними. Різниця в часі на технічних пристроях в 1 хв, може свідчити про некоректне виставлення часу на одному з них, що жодним чином не впливає на суть скоєного правопорушення та фіксування всього перебігу події, яке відбувалося безперервно. Жодних дій щодо огляду транспортного засобу, тиску на водія на відеозаписі не зафіксовано. Окрім того в письмових поясненнях водій ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкогольних напоїв напередодні та підтвердив факт відмови від проходження огляду, зазначивши про визнання своєї вини. Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про недотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а наявними доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про недоведеність вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами. Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання про поновлення строку задовольнити. Поновити захиснику Горбенку Павлу Володимировичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 січня 2025 року як пропущений з поважних причин. Апеляційну скаргу захисника Горбенка Павла Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 січня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.І. Обідіна