Постанова 4822 № 718/3173/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 року м. Чернівці справа № 718/3173/24 провадження 822/301/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Половінкіної Н.Ю., Одинака О.О., за участю секретаря Скулеби А.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 січня 2025 року, головуючий у суді першої інстанції суддя Нагорний В.В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи свої вимоги наступними обставинами. Вказувала на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2020 року розірвано. Під час шлюбу сторін народилися: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що відповідач має реальну можливість виконувати свій батьківський обов`язок, однак він не спілкується з дітьми, не проявляє до них щонайменшої батьківської турботи, жодного разу не поцікавився життям дітей, їх здоров`ям, не відвідує батьківські збори. Просила суд, позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 січня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, які не виконують батьківських обов`язків, суд приходить до висновку про передчасність прийняття такого рішення і надання можливості відповідачу змінити ставлення до виховання своїх неповнолітніх дітей. Разом з тим, суд першої інстанції вважав за необхідне зазначити, що в діях відповідача має місце неналежне виконання батьківських обов`язків відносно своїх дітей, а тому його слід попередити про необхідність змінити ставлення до їх виховання, відновити атмосферу любові та взаємної підтримки. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, оскільки судом першої інстанції неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_2 не піклується про своїх дітей, не надає матеріальної допомоги на їх утримання, не спілкується з ними та не цікавиться їх здоров`ям, життям, інтересами, що свідчить про його ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків. Також суд першої інстанції не взяв до уваги висновок Органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження; серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, 06 липня 2009 року; серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької, 21 березня 2011 року та серії НОМЕР_3 , виданого виконкомом Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, 05 травня 2016 року. Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2020 року у справі № 718/396/20 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 травня 2021 року у справі № 718/703/21 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі по 1000 гривень, щомісячно на кожну дитину до їх повноліття, починаючи стягнення з 19.03.2021 року. Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні № НОМЕР_5 у боржника ОСОБА_2 , станом на 25.09.2024 року заборгованість по аліментах становить 169561 гривень. Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області, 13 жовтня 2022 року, ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_8 . Згідно характеристик Нижньостанівецького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №№ 60, 61, 62 від 18.07.2024, батько дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_2 у вихованні дітей (в межах навчального закладу) ніякої участі не приймає. За змістом характеристики № 02.02-16/183 від 24.07.2024 року, виданої старостатом села Нижні Станівці Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_2 проживає в селі з народження, характеризується позитивно, громадського правопорядку не порушує, шкідливих звичок не має, до правопорушень не схильний, однак раніше були випадки зловживання алкогольними напоями, участі у вихованні та утриманні дітей не бере, з лютого по травень 2023 року перебував в Збройних силах України - демобілізований за станом здоров`я. У характеристиці № 02.02-16/184 від 24.07.2024 року, виданої старостатом села Нижні Станівці Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_1 , яка проживає в селі з 2004 року, характеризується позитивно, громадського порядку не порушує, одружена вдруге, виховує та утримує трьох своїх дітей та двох дітей нинішнього чоловіка. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 26.07.2024 року № 08-01-10/143 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 із своїми дітьми без реєстрації, за вказаною адресою також проживають її чоловік ОСОБА_8 із дочкою та сином. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 26.07.2024 року № 08-01-10/144 ОСОБА_2 проживає та зареєстрований по АДРЕСА_2 , разом зі своєю матір`ю, за вказаною адресою зареєстровані його діти, однак проживають з матірю. Із довідки від 24.04.2023 року № 599 вбачається, що ОСОБА_2 , з 01 березня 2023 року по 24 квітня 2023 року, проходив військову службу за призовом, під час мобілізації, в Державній прикордонній службі України. У висновку Органу опіки та піклування Брусницької сільської ради № 08.02.-16/869 від 16.09.2024 року, який затверджено рішенням виконавчого комітету Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 08.11.2024 року № 377-11/24 зазначено, що орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. Згідно ст.18 ЗУ «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки. У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти - інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків з сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, а також в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Також у ст.7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (про що стверджує позивач у цій справі); 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним. Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. За положенням частини 6 статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Частиною 1 статті 81 ЦПК України року встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 6 цієї ж статі - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Верховний Суд у справі №459/3411/18 в постанові від 29.09.2021року вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та надавши оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, які не виконують батьківських обов`язків, суд приходить до висновку про передчасність прийняття такого рішення і надання можливості відповідачу змінити ставлення до виховання своїх неповнолітніх дітей. Разом з тим, суд першої інстанції вважав за необхідне зазначити, що в діях відповідача має місце неналежне виконання батьківських обов`язків відносно своїх дітей, а тому його слід попередити про необхідність змінити ставлення до їх виховання, відновити атмосферу любові та взаємної підтримки. Однак, колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи, діти сторін проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_8 . Батько дитини - ОСОБА_2 проживає окремо. З 2020 року фактично не підтримує контактів з дітьми, не приймає участі у їх вихованні, не проявляє інтересу до дітей. У висновку Органу опіки та піклування Брусницької сільської ради № 08.02.-16/869 від 16.09.2024 року зазначено, що орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Національним законом визначено, що саме орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України). Отже, орган опіки та піклування не заперечує проти позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, порушує права й інтереси дітей. Складанню вказаного висновку передувало повне з`ясування всіх обставин, а саме: спілкування батька з дітьми, надання допомоги, зацікавленість батька в розвитку дітей. Згідно особистих пояснень ОСОБА_2 наданих органу опіки та піклування, останній не заперечував факт відсутності тривалого спілкування з дітьми, зазначив що ОСОБА_9 не дозволяє бачитись з дітьми і тому він не здійснював спроб бачитись з ними. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, необхідно розцінювати як докази свідомого нехтування батьком своїми батьківськими обов`язками, яке зумовлене його винної поведінкою у формі бездіяльності. Будь-яких перешкод для виконання відповідачем своїх обов`язків по відношенню до дітей по справі не встановлено. Водночас, на стадії апеляційного розгляду ОСОБА_1 запевнила суд, що позбавлення батьківських прав біологічного батька ОСОБА_2 щодо неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 переслідує легітимну мету - це у найкращих інтересах дитини. Учасники справи підтвердили, що біологічний батько протягом трьох років не спілкувався з дітьми, не має з ними психоемоційного контакту, більше того не має наміру виконувати своїх батьківських обов`язків. Діти зростають і виховуються у благополучній сім`ї. У сімейному житті у дітей присутній ОСОБА_8 , який займається вихованням дітей, їх утриманням. Отже біологічний батько добровільно пішов з життя своїх дітей, не спілкується з ними, не виявляє інтересу до дітей та їх внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання ними освіти. І це триває протягом декількох років. Тривала розлука мала наслідком розрив психоемоційних зв`язків між батьком та дітьми. Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відповідає інтересам дітей. Водночас діти, враховуючи їх вік, за цей час адаптувалася до відносин у сім`ї з новим чоловіком матері, почуваються комфортно у ній. Схожий за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24. На виклик до суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з`явився, відзиву на апеляційну скаргу на подав. Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, з огляду на його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дітей. Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами першою-другою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому йог слід скасувати та задовольнити позов в повному обсязі. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 січня 2025 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови - 16 квітня 2025 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді: Н.Ю. Половінкіна О.О. Одинак